Ґу Фейді ніс непритомного Су Яна на спині й йшов гірською печерою цілий день.
На ньому була лише тонка внутрішня сорочка, а в його верхній одяг був загорнутий Су Ян. Су Ян лежав на спині Ґу Фейді. Його дихання було слабким, але від нього віяло пронизливим холодом, який відчувався на шиї Ґу Фейді.
Ґу Фейді опустив повіки, активував внутрішню енергію і почав зігрівати Су Яна, який перетворився на брилу льоду.
З моменту, як Су Ян знепритомнів, його температура тіла постійно знижувалася. Скільки б Ґу Фейді не зігрівав його внутрішньою силою, щойно циркуляція припинялася, температура Су Яна знову починала падати.
Ґу Фейді не знав, чи була це проблема, пов'язана з технікою внутрішньої сили Су Яна, але його дихання і пульс слабшали разом із температурою тіла, а це було надзвичайно небезпечно.
Тому Ґу Фейді довелося знову і знову витрачати внутрішню силу, щоб підтримувати його температуру. Щойно внутрішня сила виснажувалася, він відновлював її на короткий час, і майже відразу ж знову витрачав усю її на Су Яна.
Нарешті, надвечір, Ґу Фейді побачив крізь вузьку кам'яну щілину вдалині небо, повне вечірньої зорі.
Він одразу ж прискорив кроки до виходу з печери.
Зовні була тиха гірська долина.
Сонце вже сідало, і долина вже була оповита темними тінями. Лише на високій гірській скелі вдалині ще залишалися помаранчеві відблиски. Під цим світлом на скелі висів павільйон. Його білі стіни та чорна черепиця були точнісінько як будівлі в Малому Нефритовому Павільйоні.
Побачивши цей павільйон, в очах Ґу Фейді спалахнуло збудження. Він міцніше притримав Су Яна на спині, стиснув губи й попрямував до скелі, де стояв павільйон.
Піднімаючись дерев'яними містками, що були прибудовані до скелі й не перевищували метра завширшки, Ґу Фейді нарешті дістався платформи павільйону. Сонце вже повністю сховалося за горою, і вся будівля поринула в тінь, здаючись трохи моторошною під сіро-блакитним небом.
«Вибачте, тут хтось є?» — голосно запитав Ґу Фейді.
Відповіді з павільйону не було.
Ґу Фейді запитав ще двічі, але, побачивши, що в павільйоні тихо, підійшов, відчинив двері й зайшов усередину.
У кімнаті було темно. Спочатку Ґу Фейді недбало поклав Су Яна на підлогу, потім пошукав і знайшов світлячок під свічником у боковій кімнаті, щоб запалити дві лампи у залі.
Цей павільйон був невеликим, але мав два поверхи. На нижньому поверсі була головна зала та дві бокові кімнати, в одній з яких був стіл для письма та шафа для антикваріату. Підлога, столи й стільці в залі були чистими, а чорнило на письмовому столі ще не встигло висохнути. Очевидно, тут хтось жив постійно.
Ґу Фейді нерішуче запитав ще раз, але знову не отримав відповіді. Тоді він взяв лампу і піднявся на другий поверх.
На другому поверсі були дві спальні, велика та маленька. У кімнатах були ліжка з постільною білизною та меблями, навіть дерев'яні відра, повні води, та повністю обладнаний туалетний столик, що свідчило про явні сліди життя.
Ґу Фейді вирішив залишитися тут на ніч.
Він поставив лампу на туалетний столик у меншій спальні, спустився вниз, забрав Су Яна і підняв його нагору, а потім зняв з нього брудний верхній одяг і взуття.
Побачивши великі плями крові на білій внутрішній сорочці Су Яна, пальці Ґу Фейді раптом здригнулися.
Він, немов щось пригадавши, з похмурим виразом обережно підняв закривавлену сорочку Су Яна.
На подив, на тілі Су Яна не було ран.
Ґу Фейді зітхнув із полегшенням.
Він провів пальцями по вже засохлій крові, потім загорнув одяг назад на Су Яні, поклав його на ліжко і щільно вкрив товстою ковдрою.
Тієї ночі Ґу Фейді майже не спав.
Він сів, медитуючи біля ліжка при світлі лампи. Щойно внутрішня сила відновлювалася, він залазив під ковдру, щоб зігріти Су Яна, оскільки температура тіла Су Яна не відновлювалася, і він залишався непритомним. Ґу Фейді не наважувався нехтувати цим.
Лише коли зійшло ранкове сонце і поступово освітило небо, Ґу Фейді знову торкнувся руки Су Яна, і його пальці відчули, що вона більше не була зловісно холодною.
Ґу Фейді нарешті заспокоївся.
Він допоміг Су Яну підіткнути ковдру і спустився вниз.
У кімнаті, як і раніше, нікого не було.
При денному світлі Ґу Фейді уважно обшукав цей будинок, але не знайшов шляху, що веде до Малого Нефритового Павільйону.
Зрештою, він зупинився перед письмовим столом, дивлячись на комплект книг із техніки внутрішньої сили, що лежав на ньому.
«"Багряний Фенікс на Платані?"» — пробурмотів Ґу Фейді, читаючи чотири ієрогліфи на обкладинці книги, і обережно відкрив титульну сторінку.
Прочитавши лише перші два рядки загального розділу цієї техніки внутрішньої сили, Ґу Фейді відчув сильний шок. Він, не зважаючи на те, чи отримав він дозвіл власника будинку, схопив книгу і почав уважно читати.
Він поринув у читання і зовсім не помічав плину часу, аж поки голос за його спиною не вивів його з трансу.
«Цей "Багряний Фенікс на Платані" — це техніка внутрішньої сили праведної школи, яку я створювала багато років. Щойно я її закінчила, ти одразу ж її побачив».
Ґу Фейді різко обернувся, і книга мало не випала в нього з рук, але її швидко підхопила маленька пташка, яка віднесла її жінці в зеленому одязі, що стояла, притулившись до одвірка бокової зали.
Погляд Ґу Фейді зупинився на пташці, що сиділа на плечі жінки в зеленому. Через деякий час він нахилив голову, склав руки в поклоні і сказав: «Вчителько».
Фея Цінбо прийняла його уклін і посміхнулася: «Те, що ти зміг потрапити сюди, — це твоя доля».
Ґу Фейді здригнувся, але не запитав, що це за доля, а одразу сказав: «Вчителько, Су Ян теж тут. Його тіло має якісь проблеми, чи не могли б ви...»
«Про нього не хвилюйся. Його техніка внутрішньої сили схильна до холоду. Він використовував її в холодному ставку, намагаючись підтримати свої сили, і холод проник у його тіло, але він не зміг його вивести», — сказала Фея Цінбо. — «Ти вже допоміг йому пройти найнебезпечніший період. Коли він прокинеться, це обернеться для нього благом. З цією крижаною суттю холодного ставка його майбутнє навчання холодних технік буде вдвічі ефективнішим».
Ґу Фейді трохи помовчав і сказав: «Але він досі не прокинувся. Я дуже хвилююся».
Фея Цінбо подивилася на нього, посміхнулася і сказала: «Ти так про нього піклуєшся».
Ґу Фейді опустив очі й мовчав.
Фея Цінбо сказала: «Су Ян походить із Секти Похмурих Хмар, яку світ бойових мистецтв називає "Демонічною Сектою" і завжди хотів знищити. Чому ж ти... погодився нести його на спині й доглядати за ним цілу ніч? Хіба ти не думав про те, щоб дозволити йому померти від холоду, і таким чином позбутися великої потенційної загрози для майбутнього світу бойових мистецтв?»
Почувши це питання, Ґу Фейді нахмурився. Він відповів без вагань: «У Малому Нефритовому Павільйоні ми не говоримо про сили Цзянху. Су Ян — мій однокласник, як я міг кинути його?»
Фея Цінбо запитала: «А якщо в майбутньому, коли ви обоє вийдете у світ бойових мистецтв і знову зустрінетеся, вам доведеться битися на смерть, що ти робитимеш?»
Ґу Фейді на мить застиг.
Потім він опустив повіки, і його вираз обличчя став надзвичайно серйозним.
«Якщо він справді такий, як про нього говорять у Цзянху — ґвалтує, грабує, чинить беззаконня, — я не проявлю милосердя», — рішуче відповів Ґу Фейді.
Фея Цінбо посміхнулася: «Але він врятував тобі життя в Ставку Нефритового Дзеркала».
Ґу Фейді відрізав: «Я віддам йому своє життя, якщо знадобиться».
«А якщо він не займався грабунками і вбивствами, не робив нічого поганого, але просто належить до ворожого табору, має іншу позицію і йому доведеться битися з тобою на смерть... Що ти робитимеш?» — запитала Фея Цінбо з цікавою посмішкою.
Ґу Фейді розтулив рота, але не зміг відповісти.
Через деякий час він глухо сказав: «Вчителько, Су Ян... можливо, не з власної волі».
Фея Цінбо здивувалася: «Еее?»
Але Ґу Фейді знову опустив очі й замовк.
Фея Цінбо кліпнула очима, раптом щось пригадала і не втрималася від сміху.
Вона зиркнула на Ґу Фейді і мляво сказала: «Колись поширювалися чутки, що лідер Демонічної Секти, який безкарно діяв на Центральних Рівнинах, брав багато чоловіків-коханців і наложників, і казали, що його унікальна техніка вимагає щонічних подвійних тренувань із 'піччю'...»
Ґу Фейді раптово підвів очі, його вираз був невимовним.
Фея Цінбо продовжила: «...Ходили також чутки, що щоразу, коли він подвійно тренувався зі 'піччю', він татуював на спині партнера отруйною кров'ю квітку червоної павучої лілії*. Цей квітковий прокльон слугує кайданами: якщо той, хто тренувався з ним, покине його надовго, то з часом ослабне і помре... Ти казав, що Су Ян не з власної волі, ти мав на увазі це?»
Ґу Фейді знову опустив повіки, а через деякий час тихо запитав: «Вчителько знає про його татуювання на спині?»
На подив, почувши це питання, Фея Цінбо голосно розсміялася.
Насміявшись, вона якийсь час дивилася на Ґу Фейді дивним поглядом, а потім запитала: «Чому тебе турбує його татуювання?»
Ґу Фейді помовчав, а потім сказав: «Я просто... не відчуваю до нього ненависті».
Фея Цінбо підняла брову: «О?»
Ґу Фейді сказав: «За останні пів року спілкування я побачив, що він не такий негідник, як про нього говорять у Цзянху. Це було так небезпечно в Ставку Нефритового Дзеркала, але він прийшов, щоб врятувати мене... Я вважаю, що він не схожий на тих, хто діє жорстоко і підступно, як лідер Демонічної Секти. З його талантом, якби він був обмежений лідером Демонічної Секти через... певні обставини, це було б справді прикро...»
«А, тільки через це...»
Фея Цінбо чомусь виглядала трохи розчарованою. Вона зробила паузу, а потім раптом повернулася і запитала Ґу Фейді: «Тобі цього року шістнадцять?»
Ґу Фейді здивовано відповів: «У січні мені виповниться сімнадцять».
Фея Цінбо кивнула і посміхнулася: «Тобі сподобався "Багряний Фенікс на Платані", щойно ти його побачив?»
Ґу Фейді на мить був збентежений такою різкою зміною теми, але, подумавши, відповів: «Техніка внутрішньої сили витончена і доповнює "Канон Повернення". Мені дуже сподобалася».
Фея Цінбо посміхнулася: «Тоді, можливо, ти залишишся тут, і я особисто навчатиму тебе "Багряному Феніксу на Платані". Як щодо цього?»
Сюрприз був настільки несподіваним, що Ґу Фейді не встиг висловити свою надзвичайну вдячність, а просто застиг на місці.
Фея Цінбо продовжила: «За Су Яна не турбуйся. Я скоро відправлю його назад до двору Пізнання Весни, щоб він вивчав "Дев'ять Холодів, Квітка Розкривається" під керівництвом Ді Лін. Хоча в Малому Нефритовому Павільйоні ми не обговорюємо сили Цзянху, але тобі й Су Яну... не варто мати занадто багато справ. Ти залишишся тут і не зустрінешся з ним, доки не закінчиш навчання».
Почувши це, вираз обличчя Ґу Фейді став дещо розгубленим.
Але він швидко опанував себе, відступив на пів кроку, знову склав руки в поклоні перед Феєю Цінбо і серйозно сказав: «Я прийму всі вказівки Вчительки».
Фея Цінбо тихо засміялася і сказала: «Я скоро накажу, щоб тобі привезли одяг та приладдя. А ти починай вивчати "Багряний Фенікс на Платані". Я піду подивлюся на Су Яна, тобі не треба йти за мною».
Ґу Фейді кивнув на знак згоди.
Проводжаючи Фею Цінбо, яка піднялася нагору, Ґу Фейді непомітно стиснув кулаки, потім сів за письмовий стіл і почав вивчати першу главу "Багряного Фенікса на Платані".
Він швидко поринув у неймовірну витонченість цієї техніки внутрішньої сили, знову забувши про плин часу. Коли він нашвидкуруч прочитав першу главу і підвів очі від книги, то побачив, що за вікном уже світить вечірня зоря.
У павільйоні було тихо.
Ґу Фейді відклав книгу і піднявся до маленької спальні на другому поверсі, але виявив, що Феї Цінбо і Су Яна там уже немає. Залишилася лише акуратно складена ковдра, що тихо лежала в кутку ліжка.
На туалетному столику в маленькій спальні лежала записка: ⟨Я відправила Су Яна назад до двору Пізнання Весни. У маленькій печі в північній боковій кімнаті стоїть горщик із кашею. Поїж, якщо зголоднієш⟩.
Ґу Фейді відклав записку, повільно підійшов до вікна, відчинив його і подивився на червоне, як вогонь, вечірнє небо.
Його темні очі були пофарбовані золотисто-червоним відтінком заходу, а вираз обличчя був невимовно складним. Невідомо, про що він думав.
~~~~
Квітка червоної павучої лілії*
