Глава 1141: Гончая.
Барбара, йдучи по брусчастій доріжці, раптово обернулася і глянула на Анью.
- Що сталося, Свята? — Анья, яка все ще була вражена змінами в Барбарі, раптово відчула, як її серце стискається, ніби вона бачить наскрізь.
— Ви знаєте... Хто ці діти? - Чорні очі Барбари свідчили про її тубільців, але це не мало значення. Натомість, дивлячись в них, Ан’є хотів наблизитися до неї.
— Вони, мабуть, біженці і втікали з півночі, вірно? За останні кілька десятиліть це стало звичайним явищем. Те, що Свята Барбара взяла їх у притулок — вияв доброти, не інакше! — Анья знала, ким були ці діти. Біженці і ті, хто втікав від рабства, що не могли витримати жорстокого поводження орків, заполонили всі села та міста з того часу, як на півночі почалася війна.
На жаль, навіть тут їм не було гарантовано кращого життя. Обмороження і смерть від голоду були настільки поширені, що об’єкти кожної дороги попадали на гори скелетів.
Коли все було настільки погано для дорослих, дітям було у раз важче це винести. Якби не допомога Барбари, ці маленькі прокази вже померли б від голоду чи холоду. Не було нічого поганого в тому, щоб назвати її вчинки добрими.
« Так, добрий вияв!» — повторила Анья.
— Анья... Ви знаєте, що Господь прийняв партію біженців і дітей з півночі, коли заворушення тільки почалися? Він виховав їх, зробивши з цих сиріт священиків і вчених... Тепер, коли онуки цих священиків повернулися на материк, вони виявили, що їхні будинки все ще спустошені. Здається, що все стало навіть гірше, ніж раніше...
— Великі сім’ї, торговці й церкви колись приймали визначену кількість дітей, але тепер... Ринок повний. Лонсу та іншим більше нікуди йти, і у них тільки одна доля - померти з голоду...
Хоча це і було простою заявою, Аня побачила в очах Святої пишноти.
— Анья! — Несподівано вигукнула Барбара.
— Да! — Анья с Опаской приступила до неї.
- Ви готові змінити північ разом зі мною?
« Вона хоче вирватися з хаосу війни і допомогти простолюдинам відновитись? — Анья була шокована, не очікувала такого від Святої. Але в неї відразу виникла інша не менш шокована думка. — Зачекайте... Знаючи її статус, це цілком може бути наказ Господа... Можливо... Нас чекає божественна битва, яка навіть гірша за війну смертних?» - серце Аньї в цей момент охопило страх, але вона все ж змогла змусити себе кивнути.
— Добре! Я вірю в відданість сім'ї Бейн, а також у вашу віру в Господа - Барбара задоволена.
— Эмм... Свята, чи можу я знати як церква планує покінчити з цією війною? — обережно поцікавилась Анья.
- Спочатку ми зосередимося на торгівлі крові жертв між вашою сім'єю і Племенем Чорной Крові. Ця партія есенції крові буде продана... — Барбара поглянула на Анью.
— Церква вже все знає? - Голос Аньї був неспокійним. Зрештою, не всі церкви могли погодитись з цим злочином.
— Вбивство простолюдинів, купівля рабів, яких потрібно вбити, і потворство злим богам інших рас... — Барбара загинала пальці, а по чолі Аньї стружилися великі намистинки холодного посту. Однак... На щастя, сім'я Бейнов корисна для нашого пана...
Погроза в її голосу була очевидною.
— Да! - Анья запевнила її. — Наша сім’я буде виконувати всі накази церкви!
— Добре! — Барбара слабо усміхнулась, хоча Анья не мала права чинити опір. — Продовжуйте торгівлю з Племенем Чорним Крові. Мені просто потрібно, щоб наші люди взяли верх ...
- Все буде так, як ви накажете... Но... - У голосі Аньї з'явився рідкісний натяк на нерішучість.
— Кажіть. Якісь проблеми? — Усмішка на обличчі Барбари не стала слабшою, але Анья миттєво відчула заспокійливу атмосферу.
— Ну... Наша сім’я відповідає лише за збір і обробку крові. Головна влада все ще належить великому бізнесу, який допомагає нам зв'язуватися з Племенем Чорночеревої Крові і отримує частину прибутку в обмін на своє посередництво ...
Анья хотіла сказати, що контрабандна торгівля з Імперією Орк процвітала на півночі в тіні. Все було настільки абсурдно, що в цьому були залучені навіть вищі лагоди Альянса Сільвермуна. Ходили чутки, що навіть старий маг Ельмінстер мав в цьому свою частку, а священики Богатства виступали чавителями.
- Вся торгівля з Мірошним лісом контролюється торговою групою Блекмун. Ми лише мандрівні торговці... - Вуста Аньї вигиналися в кривій ухмилі.
— Торгівля Група Блекмун? Мабуть, вона не така вже сильна на півночі? — Барбари були збентежені очима.
— Це велика таємна група, сформована на чорному ринку відгуківами інших великих підприємств. Вони контролюють понад 60 відсотків торгівлі на півночі, очі Аньї виражали неприкриту витівку.
— Смело... Королева Сільвермуна дійсно дуже жалюгідна... — Барбара похитала головою. Хоча вона ніколи не зустрічалася з таким на острові Дебанкс, але мала достатньо досвіду, щоб багато чого зрозуміти.
- Тоді... Хто саме стоїть у нас на шляху? — запитала Барбара.
Аня зробила глибокий вдих, перш ніж виплюнути ім'я:
— Ватажок торгової Групи Блекмун, Тенея Гончаля Глофф!
— Теневая Гончаю? Яке цікаве прізвисько... — розсміялася Барбара.
— Він завжди ховається у тіні, як голодний вовк, який не пропускає навіть гнилого м’яса. Навіть дикуни бояться його пожадливості та жорстокості... — Уважай, ніби вона придумала щось жахливе.
- Як цікаво! — Усмішка на обличчі Барбари стала широкою. — Допоможіть мені призначити з ним зустріч...
Організації чорного бізнесу, такі як торгова Група Неон і торгівля Блекмун, мали таємні канали для передачі інформації, незважаючи на "закордон" сім'ю Бейнов. Йому не потрібно було багато часу, щоб здобути згоду на зустріч Ґлаффа.
Місцем зустрічі був підпільний бар. Його власник був розумною людиною, тож він не використовував місця, де їх могли знайти пауа. Це місце пронизував запах дешевого вина, змішаний з тютюном і дешевими духами, через що Анья поїдала.
Але коли вони побачили справжній вигляд Ґлоффа, Барбара була трохи здивована. Анья просто перелякано скрикнула.
Цей Глофф виглядав занадто страшно. З його пащі стирчали клинки; у нього був плямистий чорний ніс, червоні тварини очі і зморщена шкіра.
« Змішана кров з Шарпеєм? Рідкісне поєднання..." - подумала Анья. Такі створіння зазвичай вбивали при народженні. Рідко можна було зустріти людей, яким вдалося вижити, не кажучи вже про те, щоб зустріти когось, хто досяг таких висот влади. Можливо, такі особи навіть рідше зустрічалися на десять тисяч.
красуні! — Голос, який виходить з пащі Ґлаффа, був таким, ніби він говорив із висунутою мовою. Аньє довелося докласти чималих зусиль, щоб зрозуміти його суть.
- Дуже дякую! — Вона щиро вклонилась, але сіючи, відчула на собі огидний погляд. Почуття жадібності та похоті відразу змусило її шкіру покритися мурашками.
« Тиха Гончая, Король М’яса гнічого... Це прізвисько дійсно дуже підходяще...."
- Що сталося, пані? Ви не задоволені тим, як я доглядаю за вами? — Глофф проковтнув смажену перепелку, фаршировану грибами і спеціями. Його огидлива мова нездорового вільно-жовтного кольору звисав з його пащі, через що Анья відчула приступ нудоти.
- Мова йде про зв'язок з Місяцем... — Вона перейшла відразу до справи, щоб позбутися дискомфорту.
- А, про це... « Глоф продовжував набивати свій рот їжею, а слуга взяв великий чорний блокнот і почав перегортати його перед ним.
— Зараз у нас немає ніяких потреб в цій галузі, тому благородним торговцям доведеться трохи почекати...
- Невже немає інших способів? Як ви думаєте, ми можемо обговорити розподіл прибутку прямо тут? — запитала Анья, прощупаючи ґрунт.
— Справа не в прибутку, — здавалося Глофф досить рішуча. Він вже з'їв усю їжу перед собою, і кілька лисиць-службовців підбігли, щоб витерти йому рот білими серветки, — Але... Якщо міс Анья наполягає, ми могли б продовжити цю розмову наодинці... Ха-ха-хо...
У очах Ґлоффа засвердлили червоні вогники.
...
— Чорт візьми... Ця дурна псина, свиня... — Почала скаржитися Анья, як тільки вони вийшли на вулицю.
- А я знаходжу його доволі розумним... — Барбара скинула свій чорний плащ, знову показавши своє чарівне обличчя.
- Свята, Ви хочете сказати, що я повинна ... — Анья відчула гіркоту, але ледве змусила себе кивнути, якщо це заради церкви - я готова...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv