Глава 1140: Прізвиська.
Наступного разу, коли Анья побачила Барбару, Свята була зайнята зціленням старого слуги.
Вони були у схованій фортеці на півночі від Сім’ї Бейна. Там було кілька сил, які допомагали своєму господареві Фагуса Бейна слугами та рабами, і цей старий чоловік, очевидно, був одним з цих слуг. Він був горбатий, його одяг була зібрана.
Від нього виходила огидна вонь, через яку Аніе захотів затиснути ніс і втекти. Вона могла заприсягтися, що навіть стічні води пахне краще, ніж цей старий. Крім того, його руки були покриті деякими огидними гнійними ранами, через що її мало не вирвало.
Світ Бога не був дуже прогресивним з точки зору медицини, і більшість священиків використовували свої божественні заклинання тільки на дворянах та високорангових професіоналах. Люди самі мусили боротись з хворобами, тоді як багаті шукали будь - яких цілителів. Але навіть ці цілителя могли тільки приготувати марні болезаспокійливі засоби, або, взагалі, змішувати яке-небудь лайно з пплом, щоб обдурити хворих.
Цей старий був дуже низького статусу, і йому не слід було навіть сподіватися зцілення. Він дивився на Барбару з пильним поглядом.
- Це було півмісяця назад. Я випадково порізався кам'яним ножем під час роботи, і ось ...
- Не хвилюйтеся. Господь любить нас, смертних... Він не дозволить вам страждати від цих мук вічно... « Барбара з любов’ю усміхалася навіть тоді, коли зустрічалася з такою людиною. З її рук випромінювався яскраве божественне світло, коли заклинання ласкало рану на руці старого. Пухлина швидко спала, більша частина гній зникла, і з'явилася яскраво-червоне тіло.
— Второпали! Але вам все одно потрібно тримати цю руку в чистоті. Після кількох днів енергійної праці Барбара попередила його.
— О... Ви такі добрі... Дякую, добра цілителька. Можу я дізнатися, якому богу Ви служите? — Беззв'язно запитав старий.
— Владики Резні и виліковували. Він Бог Резні, Кукулькан! — Барбара серйозно відповіла, що стала урочистою при першій самій згадці Лейліна.
— Бог Резні, Кукулькан? — Старик був трохи розгублений. Очевидно, раніше він не чув цього імені. Але він швидко запам’ятався. — Тільки дуже великодушному богу може служити така священниця, як Ви. Будь ласка, дозвольте мені пожертвувати йому...
Старик здригнувся, витягнувши з кишені кілька медяків. Однак у цей момент він побачив Анью і здригнувся, а монета впала на землю.
— Шанована пані Анья! — Старенький, не турбуючись про людей по землі монетами, негайно впав на коліна.
— Ммм, — стримано відповіла Анья. Коли справа доходила до слуги, який все своє життя провів у цій фортеці, служачи її сім'ї, навіть маленька відповідь була для нього великою добротою. Але вона швидко пригадалась і подивилася на Барбару:
— Мої вибачення, Свята...
- Таке ставлення до рабів... — Барбара похитала головою і нахилилась, щоб підняти упало монети.
— Господь бачить ваші підношення, — сказала вона. Вона взяла старого чоловіка за руки, і це єдине, чого хоче Господь — віра, яка походить від чистого серця. Багатство не означає нічого; душі всі істоти рівні...
— Я подбаю про те, щоб йому підібрали роботу легше і безпечніше, Свята... - сказала Анья, коли старий пішов.
У той же час вона глибоко задумалася: « Добра й великодушна Свята? Добре; краще мати справу з такими людьми, як вона, ніж з орками і дикунами ...."
— Я буду вдячна, але це буде не дуже ефективно... — Барбара похитала головою; її очі сяяли мудрістю. У Аньї з'явилось враження, що ця свята не така проста, як здається.
Ми зробимо все можливе, щоб врятувати цього чоловіка. Але таких людей надто багато, і ми не можемо вдивлятися у кожну з них. Ми не можемо допомогти їм усім...
Очі Барбари виблискували:
- Звичайно, чудово, що ви попіклуєтеся про нього. Наш Господь часто говорить нам, що успіх складається з дріб’язкових...
Барбара подивилася на Аню з слабкою посмішкою; її розумні очі, здавалося, бачили її наскрізь:
— Фагус попередив мене, що Ви будете моїм помічником по зв'язку. З цього моменту я буду Вас турбувати ...
— Нет, нет, что Вы... Для мене велика честь служити Святий!
— Добре! — Барбара подняла підборіддя Аньї. Але в цей момент вона виглядала трохи обурливою!
- Я ще не хочу працювати... Я трохи втомилася. Як щодо того, щоб прийняти ванну? — запропонувала Барбара.
Хоча приймати ванну вдень було досить дивною затією, Анья не стала ставити зайвих запитань. Вона почувалась трохи ніяково, але все ж відвела Барбару у величезну купальню.
Тут стояла мармурова статуя слуги, який з повагою сів на горщики із везою у руці. З вази линула вода; над величезним нефритовим басейном нависла величезна хмара пара.
Барбари зникли в басейні, сповнені молодості та енергійності. Вона опустилася і помахала Аньє:
- Ідіть сюди...
- Хмм? Я? — Анья відчула запаморочення, але її тіло все ж мимовільно рушило вперед.
...
Вийшовши з води, Анья одягла довге вільне плаття; у її шовкових волосках затрималося кілька крапель води. Вона виглядала красивішою, ніж будь-коли, але її обличчя виражало збентеження.
Але Барбара була повна життя і швидко повела Аню за собою.
— Сестра Барбара!
— Сестра Барбара!
Кілька хлопців, які були в самому розпалі тренування, відразу підбігли до них. У цей момент аура Барбари знову змінилася, і тепер вона схожа на ласкову стареньку сестру.
Через цю різку зміну Анья подумала, що спить; вона була в замішанні.
— Це... — Повільно запитала вона.
- Заблудлі вівці, яких воїни Господа підібрали по дорозі... — Барбара погладила маленького хлопчика з голови, подивившись на Мисливця Диявола, який їх навчав, — як їм виконувати домашнє завдання?
- Вони добре справляються. Ці діти можуть справлятися з труднощами. Наприклад, вегета є найвидатнішим з точки зору розуміння бойових прийомів і вміння читати...
Почувши це, хлопець, якого прасувала Барбара, злегка задирав підборіддя.
— Ти молодець! — Усмішка Барбари стала ще складнішою.
— Но... « Мені здавалося, що інструктор не хотів заговорити.
- Що таке? Продовжуй, - Барбара нахмурилась, але це ніяк не затьмарило її красу. А навпаки, доповнило її, зробивши її ніжною. Але інструктор затремтів, наче боячись чогось.
- Є дитина... який взагалі нічого не розуміє... і погано складена...
Анья приблизно розуміла, що відбувається. Церква Гігантського Змія приймала сиріт і тренувала їх у різних галузях. Дитина, яка не мала реального таланту, у майбутньому може бути для них безполезенною.
— Як його звати?
Барбара уважно перевірила, що́ сталося з інструктором і побачила в кутку крихітну фігуру. Він, здавалося, намагався сховатися.
— Лонс...? Я думаю, так його звуть... — Невпевнено відповів інструктор.
— Як ти можеш ставитися до тих, кого не схвалюєш? — Барбара поглянула на інструктора. - Поклич Аміка, відтепер ти не будеш навчати дітей.
Інструктор не наважився противитись розлютованій Святій. Він вклонився і пішов, не проколовши ні слова.
— Лонс! Це твоє ім'я, чи не так? — запитала Барбара, підійшовши до маленького хлопчика.
— Д-да, Миледи! — Коли Ланс підняв очі, він ніби побачив істоту світла. Святі промені, що виходять від неї, робили її витонченою і теплою.
— Я вважаю, що у тебе винятковий талант! Не сумуй за своїми невдачами... « Барбара ніжно погладила Лонса на щоці, і рум’ян перекинувся на шию.
— Но... - Голос Лонса звучав так, ніби він ось-ось розголоситься.
— Якщо ти все одно не можеш впоратися з цим, тоді молися. Господь дасть тобі мужність...
Лонс міцно стиснув зуби. Тільки так він міг зупинити сльози сорому, які готові були хлинути з його очей.
Ан’є та інші вважали, що Барбара була ідеальною святою. Вона простягнула Лонсу з блискучою рукою допомоги, витягнувши його з тіні. Хлопчик, який ненавидить себе, раптово став пильнішим і знайшов собі незрівнянну мужність.
« Так дивно... Чому я думаю про це? — Анья витерла щітки, раптово прибувши в себе. - Ця сила впливу... Ви дали мені надзвичайно жахливу і важке завдання, отче..."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv