Глава 1053: Максі.
У глибинах Племені квітів Церциса, в куті темної печери, викопаної у чорній горі.
Білий кварц мерехтів, освітлюючи приховану моху область і вдихаючи в неї життя. Під кінець печери стояв стовп у формі хреста. Лялька-людина, яка була сучасною формою Гіліан, ідеально з'єднана з обстановкою, демонструючи її красиві вигини і риси обличчя, як найвишукуливіший твір мистецтва.
« Ця тиха еволюція нагадує мені еволюцію Магів...»
Світло І.І.Чіпа спалахнула в очах Лейліна, коли він ступив уперед, щоб доторкнутися статуї, відчувши слабкість і жаль її душі. До слова, слаба вона була тільки в порівнянні з самим Лейліном. Її душа вже могла порівнятися з Магом 5-го або 6-ого рангу.
- Ти відчула моє прибуття? — На його обличчі з’явилася слабка усмішка. - Оскільки ти допомогла мені в моїх дослідженнях, дозволь мені зробити тобі маленький подарунок.
Темно-червоний блиск вирвався з пальців Лейліна, залишаючи за собою два елегантних сліди, що створюють в повітрі дивні дуги, як танцюючий метелик. Цей блиск, врешті-решт, приземлився на плече статуї.
*Пу!
Червоні вогні замерзли, і шкіра статуї почала розсадатися при контакті з ним. Лялька зашевелися, а її очі, здавалося, отримали трохи життя.
Після того як Лейлін відчув швидкість пробудження її душі, він розвернувся і пішов геть. Він був украй байдужий до цієї ситуації: « Ти зможеш, маленька Гілліан...»
Життя істоти законів було надзвичайно довгою. Лейлін міг передбачити, що якщо Гіліан не досягне 7-го рангу, то це ймовірно була їхня остання зустріч.
« Так ось що відчувають люди, які можуть жити вічно? Самотність? Пересторога над усім світським?»
Лейлін був меланхолічним, коли пригадував собі величезну кількість людей на шляху до нього. Бікі, Крофта і навіть багатьох ворогів промайнули в його пам’яті.
Багато з них не змогли витримати течії часу, коли вмирало.
« Так само, як і... Тим не менш, я хочу знайти щось екстраординарне, щоб досягти справжньої вічності! — Скинувши свою мантію, Лейлін швидко покинув печеру. — И.И. Чип, які результати попереднього розслідування?»
Почувши відповідь робота, Лейлін зітхнув: « Навіть не визначено часу... Мабуть, зразок корінного населення, який ще не став гаданням законів, не може бути корисним для моїх досліджень...."
Головною метою Лейліна в цій експедиції у World Воображань було вивчення ослаблення Сили Возрагій, повне опановування цієї сили і перетворення її на основу для злиття законів, щоб врешті-решт, досягти 8-го рангу. Всі аналізи І.І.Чіпа були спрямовані на цю задачу.
На жаль, зразок і модель, що співпадає з Магом 6-го рангу, не змогли допомогти І.І. Чіпу просунуться в цьому. Тільки істинна сутність законів 7-го рангу могла дати Лейліну якесь просвітлення.
« Простіше, тіло законів з'єднується зі світом після досягнення 7-го рангу. Вони переживають кардинальні зміни, і я можу використовувати для вивчення Сили світового Проходження тільки таких істот законів ...."
« Але цей похід все одно принесе деякі результати...» — Лейлін передав хвилі душі, покликавши Одноокого дракона Бодака, який кудись зник.
— Візьміть Кабадола. Ми йдемо!
— Уём? В Макси? — Бодак почухав голову. - Я не думаю, що в такому місці може знайтися те, чого тобі потрібно... Всі скарби цієї території, всі ці милі маленькі блискучі речі не зможуть сховатися від мого нюху ...
У цей момент Бодак здогадався, що Лейлін, ймовірно, хотів там щось знайти. Однак з обмеженим знанням і мисленням він міг думати лише про сліпучі самоцвіти й кристали. Що стосується цивілізації або історичних поем, то вони були потрібні лише для того, щоб швидко зачекати час. З величезним досвідом одноокого дракона у Мірі Альтрон і спогадами, які передаються з покоління в покоління, такі речі зовсім нічого для нього не означали.
Лейлін раптово повернувся до нього обличчям, і в його очах спалахнула довічна темрява:
— Я попереджаю вас заздалегідь. Ви вже спровокували одного Володаря лиха. Якщо спровокуйте ще одного - вам не схвалити!
Його слова змусили одноокого дракона жахатися, хитаючи головою:
— Ладно. Не хвилюйся, я не буду таким дурним... Крім того, демон Снов любить збирати сни, які мене зовсім не цікавлять...
- Це тому, що вам начхати на його скарбницю! — Лейлін закотив очі і махнув рукою, сигналуючи Кабадолу. - Ми тут...
— Милорды! — Кабадол перевдягався в інший одяг, на якому було принаймні менше плям. Він умив обличчя, і тепер були помітні його веснушчасті щічки, злегка червоні від хвилювання. Його очі сяяли.
Тепер він точно знав, що Лейлін і Бодак - чудові люди. Хоча він і був лише провідником, а навіть вождь їхнього племені Хосанн заздрив його становищу. Якщо вони виявлятимуть йому свою прихильність, то це вистачить для того, щоб ціле своє життя служити йому.
— Я буду добре супроводжувати вас, мілорди! - Кабадол дав їм обіцянку і міцно стиснув чорну копальню.
- Ти лише провідник! — презирливо фыркнув Бодак.
- Це може трохи відрізнятися від того, що було раніше. Ми будемо летіти, так що тобі потрібно буде просто показувати нам дорогу ... — Нагадав йому Лейлін.
— Летить? Ми полетимо? — Кабадол відчув легке запаморочення, а потім розинув рот, побачивши Лейлін стрибає в небо.
Хоча місцеві жителі мали живу природу і силу душі, як у Маґів, вони могли літати лише під час мутації, коли в них розвивалася пара крил. Закони, які підтримували мир Воювання були дуже суворі.
- Припини так дивуватися, малюк... « Бодак підняв його за ворота, і Кабадол відчув сильний порив вітру, коли ноги відірвалися.
Стук!*
Він розтиснув пальці, і його чорна копа впала на землю, встромившись у неї під кутом.
- Обережно, хлопчику. Не вини мене, якщо раптом впадеш! — Бодак хіхикнув, виявивши, що знайшов спосіб розібратися з Кабадолом.
Як щодо танцю в небі на 360 градусів? Або кількох сальто? Політ швидше швидкості звуку? Вся вчорашня їжа, ймовірно, виллється з ніздрів цього хлопця.
Бодак сміявся... але, на жаль, тільки до тих пір, поки Кабадол не виявив свою незрівнянну гнучкість, як дитина, що виживала в суворих умовах пустелі. Коли вони добралися до міста Максі, Кабадол вже не був блідим. Його обличчя було зворушливим рум’яном.
Це було неймовірно! Якби я міг літати, то зміг би полювати навіть на демонських вовків, стріляючи в них з повітря! - Він з нетерпінням дивився на Бодака. — Мілорд, ви можете навчити мене літати?
- Чорт забирай, прокляття! Можна я його придушу? — Бодак глянув на Лейліна.
— Звичайно, ні. Якщо тільки ви не хочете, щоб наша подорож закінчилася тут... — Лейлін глянув на Кабадола, який був шокований кровожерністю Бодака. Його обличчя осяяла приємна усмішка, і не бійся. Дядько Бодак просто жартує!
— Це зовсім не смішно! — Пробурмотів Кабадол і, свідомо прискоривши свої кроки, побіг до Лейліна.
— Цк! Дурні люди завжди приймають безглузді рішення... — Бодак з презирством відвернувся.
Він звернув увагу на величезну арку з білого мармуру біля входу в місто Максі і високі мури елітних воїнів. У ньому почали прокидатися його крадіжки.
— Цк-цк... Я ніколи не думав, що кучка іммігрантів у Мірі Ворушень може володіти такими речами багатства. На жаль, щоб пограбувати таке місто, мені знадобляться лише три етапи реабілітації металу...
— Будьте обережні і не наживайте нам нових ворогів! — Лейлін схопився за лоб, задумавшись чи він вчинив правильно, взявши з собою цього злощатного дракона.
— Містом Максі керують самі городяни, а офіцери та патрони вибираються раз у кожні сто днів на відкритій площі... — Кабадол добре виконував свою роботу, розповідаючи Лейліну і Бодаку про місто Максі.
— Горожане? Самі? — Лейлін подивився убік дороги, побачивши там сади і мармуровий фонтан. Горожи, про яких говорив Кабадол, були одягнені в охайну білу одежу з одним кільцям на плечах.
У їхніх очах читалися неприкрите презирство до Кабадолу, яке пов’язане з їхніми душами або навіть із генетикою.
— Да. Ці мешканці Максі мають вдосталь їжі та слуг, які перуть за ними... — Кабадол опустив голову. Причина, чому ці городяни могли уникати роботи, але далі насолоджуватися розкішшю була очевидною; вони експлуатували численні племена, як - от Плем’я Квітків Церциса.
Просто кажучи, тут не була єдина причина жахливої ситуації тубільців. Так було і з Максі, які жили в місті.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv