Глава 970: Суддя.
Це був Ліч! Вони досягали вершини некромантії, покидаючи свої тіла і розділюючи свої душі, щоб отримати деяку ступінь безсмертя. Декотрі могутні лічі були достатньо сильними, щоб протистояти богам!
Лейлін вже чув про Скелете Ліче Іліо. Ходили чутки, що випадкова витік в одному з його експериментів над душею стала причиною зараження і загибелі половини королівства. Паладини оголосили його у свій розшук, і він був вкрай мерзенною істотою, яка повинна була бути знищене будь-якою ціною.
« Не всі легендарні некроманти - листки, але усі лічі - легенди... Судячи з його вчинків, він - Легенда вище 25-го рангу..." Лейлін відразу вирішив, що цей лич є найбільшою загрозою для його операції.
Евіда озиралася, раптово запитавши:
— Рукописи Мертвого Моря, передані нашою церквою, вказують на те, що плавуче місто з’явиться глибоко в Сурових Долинах. У вас є ще якась інформація?
Група занурилася в тишу. Навіть якщо вони мали якусь інформацію, то не могли так просто її розкрити. Роджеро заговорив, трохи замовкши:
- У нас є інформація від шанованого віщуна Фредеріка, але місця ще більш розпливчасте...
- Тоді це буде складно... Імо має частину спадку від стародавніх арканістів, і йому напевно відомо про плавуче місто набагато більше, ніж нам. Можливо, він вже зайшов у просторову фортецю... - Евіда прикусила губу.
« Гм? — Спостерігаючи за ними, Лейлін похитав головою. - Здається, у них теж немає точної інформації. Здається, я єдиний хто знає більше.
Він не міг пригадати час і місце, які розшифрував. Це мало статися тоді, Коли чорні ворони закричать на кривавий місяць, у Сурових Долинах (Фростфол), на схід від Сігнесу.
«Пора...» — Лейлін підняв очі до неба, подивившись на горизонт. Сонце повільно сідає, світло тьмяніє. Похмурувало те, що було нормою для Західної пустелі. Удень сонце могло підсмажити людей, а вночі заморозити їх до смерті. Небагато хто вижив, окрім таких піщаних племен.
« З місяцем і часом все вірно. Місце на схід від Сігнуса? Орієнтуючись по зірках, це повинно бути... — Очі Лейліна замерзли, і він відразу ж підрахував точне розташування плавучого міста. Якщо Скелет Ліч отримав спадщину арканістів, то повинен вже чекати там...
- Оскільки ми знаємо, що це станеться в глибинах Сурових Долина, як щодо того, щоб розділитися? - запропонувала Евіда.
— Звичайно, це Роджеро та його група елітних бойців з « доброї» фракції не хотіли бути разом із такою злою людиною як Лейлін. Вони відразу погодилися.
Льогендарний монах також продемонстрував свій намір. Багато фігур розбралося в сторони, кидаючись безліч заклинань відкриття, які осліпли Лейліна.
Коли Лейлін вже планував піти в потрібному напрямку самотужки, він відчув аромат: до нього підійшла Евіда.
- Що таке? Ви хочете піти цим шляхом, мілорд?
— Ммм, я подивлюся. Коли плавуче місто з'явиться, він, в будь-якому випадку, створить багато шуму, тому кожен у Сурових Долинах зможе легко його знайти...
Лейлін завжди відхилив пропозиції цієї жінки, яка могла бути пов’язана з богами.
- Але ті, хто йде туди першим, матимуть більше шансів. Чи я помиляюся? — Гарні очі Евиди дивилися Лейліна, ніби натякаючи на щось.
- Ви збираєтеся піти цим шляхом? Я можу поступити його вам... — Лейлін недбало потиснув плечима.
Це викликало сумніви.
— Хе-хе... Як я можу вкрасти у вас ваш шлях? Я просто пожартувала... — Вона випила своїми гарними стегнами, і забрала свою могутню групу геть.
Це змусило Лейліна нахмуритися: « Ця жінка щось виявила? »
*Грохот*
У цей момент щось сталося. Сяючий сьвяте сьвітло зійшов вгору, сповнивши небеса святістю і праведністю.
- Скелет Ліч Іліо, прийми своє покарання! — Голос з сталевою рішучістю був низький.
« Це легендарний паладин! » — дивиться Лейлін та інші члени « зла» Вони витріщилися на срібне світло в небі.
- Це Суддя!
— Швидше, туди! Він виявив Ліча!
Інші паладини вітали його, розмахуючи лізвіями світла в своїх руках.
Вони поглянули на Лейліна, намагаючись заподіяти йому шкоду. Вони більше ходили на дітей, які ховалися за батьків. Як тільки їх Леменда розбереться з Іліо, вони, очевидно, будуть не проти знищити і Лейліна.
— Ке-ке... Фелбард, я дивлюся, ти ще не помер... — Почулося холодне хіхікання, і густа хвиля смертоносних хмар душу затягнула небо. Навіть священне світло не могло пробитися крізь цю завісу. Роздався рев дракона, і через хмари з'явився величезний двоголовий костовий змій.
— Умри! — Покликав легендарний паладин, і його тіло спалахнуло священним вогнем, коли меч на руках нього перетворився в стовп світла, розірвавши темні хмари.
Мертві духи розділилися, показавши хрумальний скелет у чорній мантії. Лич засів на голові стародавнього дракона, хвилею рук пересилаючи незліченні кістки в прикрашений щит, щоб відбити раптову атаку паладину.
- Це він! Илио! Це, мабуть, те саме місце, де має з'явитися плавуче місто... Вперед!
Великі енергетичні коливання стривожили всіх цих могутніх створінь, і вони кинулися до зоні битви.
«Чорт візьми... Він так непрофесійно ховається. Я збирався привести сюди лише пару людей..." -- Лейлін зітхнув і попрямував до Іліо. Цей напрям був зовсім протилежний тому, куди він збирався піти спочатку.
Лейлін спеціально пішов неправильним шляхом, сподіваючись обдурити кілька сильних істот. На жаль, поява цього легендарного паладина зірвала всі його плани.
« Ніхто сьогодні не зможе перешкодити мені, — оголосив Іліо.
— Легендарне Всилення Скелета! Покращення Леґендарного Слуги!
Лути заклинання берсерка кинулися до кісткового дракона. Він зловісно заричав, випустивши жахливий Дихання Дракона, яке знищувало все на своєму шляху.
« Легендарне Дихання Дракона?» — побачивши його атаку, паладдін став похмурим. Він покрив себе молочно-білими доспехами.
— Захист Святого Світу! Перекресний Удар Святого Світу!
Схрещені стовпи світла піднялися в повітря і несамовито зіткнулися з диханням костяного дракона. Ці дві атаки швидко поглинули один одного.
Через шалений шторм між двома високоранговими Легендами, який зрештою з’явився серед могутніх створінь певний страх. Тільки в цей момент вони згадали про репутацію Скелета Ліча і паладина.
Звичайно, декотрі все ще безстрашно діяли і серед них були особи з подібною силою.
« Його можна знайти в легалізованому улюбленцеві. Що і очікувалося від високорангового легендарного лича», Лейлін неквапно просувався вперед, все ближче до центру подій. Жахливі ударні хвилі проносилися по сусідству, але навіть не пом’яли його одягу.
Тепер Евіда виглядала дуже похмурою. Люди в чорних мантіях, що стояли за її спиною по черзі блокували "шальну" бійців від бою. Коли Лейлін побачила, наскільки легко їй вдається справлятися з ситуацією, то почала посміхатися:
- Ви дійсно сильні! Вибачте, але я думаю, що пізніше мені може знадобитися ваша допомога!
— Моя мета - те саме, що і у вас плавуче місто. Отже, ми не можемо працювати разом. Нелегко ділити трофеї... - Лейлін не думав похитати головою, щоб знову відкинути її пропозицію.
- Ти ніколи не знаєш напевно. Моя мета - не весь плавучий місто. Крім того, нам потрібно триматися разом, щоб впоратися в-о-н з тими людьми... — Змієвий хлист Евіди, який здається розслабленим, вказав на паладонів і монаха попереду.
— Хм? Вот дерьмо! — Але в цей момент обличчя Лейліна раптово змінилося, і він відступив на велику відстань.
Евіда виглядала спантеличеною і незабаром відчула, як в її тіло врізається просторова сила. Вона сплюнула свіжу кров, замарувавши їй підлогу. Кілька істот у чорному, що стояли перед нею, були спалені цією величезною силою дотла і на їх місці не залишилося ні сліду.
*Грохот!*
Лич і паладин, які б'ються в повітрі одночасно замерли, відбиті могутньою силою. Величезний просторовий шторм утворив торнадо, який занурив цю область в повний хаос
Лейлін глянув на Місяць у небі. Вона стала темно-червоною.
« »Коли чорні ворони закричать на кривавий місяць... Зараз! Плавуче місто скоро телепортується сюди. Я і не очікував, що буря, яка передбачає його появу, може бути такою шаленою ...."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv