Розділ 966: Вживання.
Вулиці кишіли життям, що разюче контрастувало з сумними криками дівчинки. Зеваки швидко розійшлися, і в пустелі вони дуже часто бачили смерть. Всі вони прагнули розбагатіти, так кого ж повинні хвилювати такі "молодчі"? Кілька голіворезів жадібно поглянули на мішечок монет перед дівчинкою.
Вони також дивилися на неї. Незважаючи на те, що вона була дуже молода, її обличчя ридання сяяло красою. Мабуть, знайдеться багато людей, хто захоче собі таку, як вона. Продати її торговцям дитиною буде дуже вигідно.
« Цікаво... Як все буде розвиватися далі?" -- Лейлін спостерігав за ними, склавши руки на грудях, байдужий, як бог, що спостерігає за людьми з неба. Його не торкалася життя цих людей.
Його увагу несподівано перемістилось в інший бік, до того як монах повільно наближався до дівчинки. У нього була бойова аура, короткі каштанове волосся, густі брови і поганий зір. Він був одягнений у грубе вбрання з мішкови, повне заплатками, що змушувало його виглядати зібраним. На ньому був лише один черевик.
Зуби монаха були гнилі, через що натовп кілька розступилася перед ним.
«Монех!» — в очах Лейліна з'явилися сліди страху. Цей чоловік був сильний; він уже досяг Царства Лебенд.
Монахи були людьми, з якими дияволи хотіли зустрітися в останню чергу. Вони відкидали радість у житті, а їхні непохитні душі були нічим не поділені. Зустріч з легендарним монахом була схожа на джекпот.
« Монах... Тут... в такий час... Це має якесь відношення до плавання у місті? Ця команда авантюристів з майже легендарною силою не заслуговувала його уваги, але на цьому монаху варто було зосередитися. Якщо їхні цілі будуть однакові, то з'явиться нова змінна.
— Дай я спробую... — ченець підійшов до ридання дівчини і заговорив з нею хрипким голосом, ніби він довгий час не пив води.
— Уу... Це марно. Найманець вже сказав, що якщо ви не високорангий священик... — Вівіан розплакалась, але все ж передала йому мішечок з медаками, очевидно, почитав його жебраком.
— Дякую, добра молода леді, але я не можу прийняти ніяких подарунків або грошей... — Він м’яко усміхнувся, а потім підійшов до несвідомого авантюриста. Це Адський квіток, звичайний і дуже отруйний цвіт, який можна побачити на околицях пустелі. Але він вже кілька разів мутував... буде складно.
Пучок теплого світла вилетів з тіла монаха і проковтнувся в тіло авантюриста, що лежить на землі. Зціляючий світло значно поліпшував стан чоловіка.
Заклинання, природно, привернуло увагу зевок, і хтось особливо худий незабаром вигукнув:
— Видалення Яда? Ні, це істинне Воскресіння!
- Божевочене закляття дев'ятої ранги, що вимагає чарівника щонайменше 19-го рангу... — Всі замерли, з благоговінням дивлячись на монаха. Це була повага до сили. Коли голіворези раптово змінюються, вони швидко сховалися в провулку.
— Ух... — Гематоми на губах авантюриста посперечалися, і він заморгував перед тим, як повністю відкрити очі. Він подивився на маленьку леді перед собою, - Що сталося, Вівіан? Де я?
— Дядя! Дядьку, ти прокинувся! - Сльози застроїлися по щоках Вівіан, коли вона кинулась в його обійми.
- Дядько, ти знепритомнів на дорозі. Я так сильно злякалася! Цей дідусь врятував тебе, — сказала Вівіан.
- Велике спасибі, гросмейстер! « Авантюрист знав себе набагато ліпше, ніж дівчинка. Тож він розумів силу і здібності чоловіка, який зцілив його ». Почувши це, він негайно встав і подякував монаху. Потім потягнувся за мішечком монет.
Усі священики вимагали плати за закляття. Божественні закляття високого рангу були дуже дорогими.
- У цьому немає необхідності... Ми, священнослужителі, зобов’язані допомагати пораненим і мертвим... — монах похитав головою і з усмішкою опинився від грошей, а потім замахав на ринок. Але цього разу ніхто не наважувався зневажати його.
Коли король пішов, то кинув погляд на місце, де стояв Лейлін. Він нікого не побачив, але виглядав досить спантеличеним.
Тільки після того, як постать монаха зникла з вулиць, авантюрист і дівчинка пішли. Саме тоді Лейлін вийшов з тіні.
"Цик-цк ... як і очікувалося від Легенди. Трохи краще, ніж у цього мечника..." -- Лейлін зітхнув з вагою на серці. Якщо б цей чоловік також прибув сюди, щоб подолати плавуче місто, у нього з’явиться багато проблем. І його інстинкти підказували йому, що все, майже напевно, складеться саме так.
« Ух... Здається, що кілька організацій знають про появу плавучого міста... — Лейлін виглядав похмуро, - здається мені потрібно якомога швидше почати діяти."
...
Незабаром на місто опустилася ніч. Темні вулиці та ринок освітлювали вогні.
Ринок був оживлений навіть вночі. Однак, як тільки над містом повисла місяць, усі магазини, які щойно були галасливими, швидко замовкли. Купці та туристи лягали спати після довгого дня.
— Бачення Миру Водомовлень! — Лейлін стояв на вершині вежі, а його очі застигли дивними червоними вогниками, коли в його лобі почала з’являтися червона тріщина. По всьому місті з’явилися розсіяні плями, мерехтячи перед його очима, як зорі на небі.
Ці цятки "зіркові" насправді були снами багатьох людей. Ті, що мали білий відтінок були найслабшими простолюдинами. Професіонали були виокремлені більш яскравими плямами, а високорангові особи - настільки ж яскраві, як смолоскипи. Легенди були схожі на стовпи світла, які досягли самого неба. Тому можна було їх знайти в одну мить.
« звичайні люди дуже слабкі. Якщо я не буду обережним, то можу вбити цілу купу ..."
Ці сни показали Лейліну ті речі, які в той день були приховані від його очей.
« Спочаткувала... Джафар... Хм, ця шкура звіра виявилася у тебе випадково. Не дивно, що ти не знав її справжньої цінності...» - відвівши погляд від цього тьмяного цятка, Лейлін з серйозним виразом обличчя перевернув його на захід.
« Як і очікувалося від легендарного ченця. Я не можу бачити наскрізь ні його, ні сни... Хоча, я все одно не збирався влізати в його голову. Пожирач Снов - це козир, і з мого боку було б безглуздо розкривати його до того, як я побачу плавуче місто ...."
Минувши монаха, Лейлін знайшов свою головну мету. У готелі було два сліпучих цяточки, схожі на стовпи світла. Лейлін міг бачити їх через Світ Возражань і майже візуалізувати юнака, який практикував свої навички меча з раннього віку.
"А ось і ти..." - Лейлін злегка посміхнувся, випустивши темно-червону Силу Ворушень, яка сформувалася крилате око.
— Иди! — З командою Лейліна очей замахав крилами і влетів у один з снів.
З Обліком, який поглинає Кошмари, Лейлін досяг великих висот у пошуках Сили Вори. Його мета була не в змозі навіть помітити це око.
...
Багато купців виїжджали вранці, бажаючи застати прохолодну погоду і йти по дорозі надій та мрій. Високорангові Професіонали також почали свою подорож вранці.
- Що трапилося, Алері? — Мечник в білому одежині спантеличений подивився на свою супутницю-чалку.
- Нічого особливого. Я просто згадала свій сьогоднішній сон, це було огидно... - Обличчя чарівниці закрилося, і її передернуло. У неї були темні круги під очима, ніби у неї була безсонна ніч.
— Сон? Огидно? — Мечник був вражений, але більше не став нічого питати.
— Так, це просто сон! — Вона повторила, ніби підбадьорювала себе. Проте, при думці про цей сон чари не могли вгамувати тремтіння, хоча й була високорангою заклиначницею.
Вона дійсно проковтнула уві сні крилате око! Вона відчувала це дуже ясно, так зрозуміло, що її горло все ще пам'ятала ця огидна почуття.
« Може бути, це якесь специфічне прокляття... Ні, ні, я вже, як слід, це перевірив. Ніяких дивностей. Це просто кошмар. Але ... Чому мені це приснилося... - Вона розгубилася, бо мені потрібно буде заспокоїти нерви сьогодні ввечері.
У місті. Лейлін сидів, задумливо дивлячись на карту у своїх руках. Маленький загін з’явився на кришталевій кулі поруч із ним.
« Наше життя пройшло успішно. Тепер, коли я знаю їхнє місце розташування, вони не зможуть втекти...» - Лейлін був задоволений своєю роботою. Ці "провідники" зроблять його подорож більш комфортною.
Він міг просто йти за ними, тримаючись на відстані. Це б йому не було проблем, і, до того ж, було б дуже безпечно. Він спостерігав би за ними з дуже великої відстані, тому його було б просто неможливо виявити.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv