Глава 963: Мольба про допомогу.
Коли Рафінія думала про завдання, яке їй доручено церквою, то змогла придушити свої емоції і стала посміхатись:
— Дуже смачно! Капітан згадував про це на півночі...
« Непогано. Здається, що ти трохи ззріла після вступу до цієї церкви, хоча шкода, ніби від цього мало користі - відчуваючи її емоції, Лейлін подумки розсміявся. На жаль, вона занадто наївна."
- Так, я досі не знаю що з тобою сталося... — Лейлін тепер тримав чашку гарячого чаю, як дитина, яка хоче якнайшвидше почути цікаву історію.
- Як тільки наші шляхи розійшлися, я повернулася в Сильвермун і зустріла її Високість. Потім я взяла участь у фінальній оборони міста... - Рафінія розсміялася, а її погляд застиг, коли вона поринула у свої спогади. Це паладин врятував мене, і після мого одужання я приєдналася до церкви Бога правосуддя та наполегливо працювала для захисту біженців на півночі...
— Добре... - Лейлін серйозно кивнув. Він відчував, що диявольська мітка, яку він на неї залишив, вже сформувала ідеальний баланс з силою Бога правосуддя.
« ДУша, яка зберігає рівновагу на небезпечному шляху? Це ще цікавіше... — обличчя Лейліна не виражало його думок.
— Я чув про добродійства Бога правосуддя. Що-небудь ще?
Лейлін неквапливо подивився на неї, і Рафінії захотіли глибоко зітхнув. Але вона згадала свій наказ і серйозно відповіла:
— Я тут для того, щоб попросити мілорда про допомогу.
— Допомога? Яка допомога? - Розсіяний поглядом Лейліна розвів увесь її запал.
- Це пов'язано з Північм. Ми вже встановили зв'язок з королевою Алустріель, і робимо все можливе, щоб допомогти їй відновити країну. Однак тепер нам бракує сил і ресурсів, а особливо Леґенд. Хоча церква робить все можливе, щоб допомогти їй, подібні проблеми спостерігаються і в інших галузях...
Сльози проступили на її очах:
— Ради тих невинних простолюдинів, що страждають зараз на Півночі, я сподіваюся, ти зможеш нам допомогти. Зрештою, Сільвермун колись допоміг тобі...
« Як наївно, — похитав головою Лейлін. — Ти намагаєшся найняти Легенду за безкоштовно? »
Хоча він здобув багато знань у Сілвермуні, все це було зароблене завдяки його особистим військовим досягненням та багатьом іншим речам. Він не відчував, що чимось зобов'язаний цьому місту.
Крім того, якщо він приєднається до цієї війни, йому доведеться боротися з імперією орків. Навіть якщо Грумша подарують Містра і Тир, імператор Сасадін може бути навіть сам.
- Зараз у мене є важливі справи, і я якийсь час пробуду на заході... — Він відповів Лейлін, поставив світло в очах Рафінії.
— Но... — Коли вона вже впала в глибокий відчай, Лейлін змінив тон, — можливо, я зможу приїхати на північ, якщо ви почекаєте деякий час.
— Це взагалі не проблема! Зараз ми тільки готуємося, і пройдемо роки перш ніж зможемо почати. Я можу почекати! — Рафінія встала, виглядає дуже емоційно. — Хоч би як там було, дуже дякую. Прості люди, яких топчуть орки на півночі ніколи не забудуть твій внесок ...
— Ммм, — відповів Лейлін.
« Якби у мене не було справ на півночі, ти думаєш я погодився б? »
Коли Лейлін спостерігав за Рафінією, то погладжав підборіддя і глибоко роздумував: « Я цього не очікував. Церква Тіра вже знайшла зв'язок з Алустріель, і вони навіть намагаються допомогти їй повернути її королівство. Здається, Бог правосуддя має свої плани на північ...."
« Дивно, що Алустріель погодилась на це. Або Містра, і Тир прийшли до якогось компромісу або нею рухаються біженці з півночі. Знаючи її характер, це, ймовірно, другий варіант ...."
Тіфф повідомив Лейліну, що справи на півночі не дуже добре. Усі, крім кількох щасливчиків, які змогли мігрувати на південь, були вбиті, вигнані або поневолені орками. Зрештою, звірі не знали землеробства й потребували допомоги людей.
Однак відчуття, що пан стає рабом, були жахливі і ситуація тепер була значно гіршою. Саладін був мудрим імператором, але він залишався орком. Йому потрібно було дивитися на речі з точки зору орків.
Крім того, навіть якщо імперія орків видавала кілька наказів, рабовласників все ще катували чи вбивали заради розваги. Тепер вони перебували в справжньому пеклі.
Можливо, Алустріель передумала цю ситуацію. Зрештою, вона була м'якою жінкою і не могла мовчки спостерігати, як слабкі люди благають її про допомогу. Якби не підтримка Мігі і її власні сили, її могли б вбити вже незліченну кількість разів.
« Скільки богів на Півночі випікають? Містра точно захоче повернутися. Тир ясно дав зрозуміти свою позицію, але його справжні наміри досі невідомі. Що думають про це інші боги?» брови Лейліна злегка нахмурилися.
У минулому він був дрібною зошкою. Хоч би що він робив, він не привертав до себе уваги богів. Але тепер все було по-іншому. Легенди могли вплинути на аватарські битви, і тепер їхня позиція була важливою.
Лейлін тепер повинен був ретельно продумувати кожен свій крок, інакше він міг швидко нажити собі ворогів.
« Хоч би як там було, коли я допоможу Алустріель відбити Сильвермун, то автоматично буду ворогом усіх богів орків. Людські боги займають сумнівну позицію в цій ситуації. — Лейлін потер переносицу і глибоко зітхнув, - Але на півночі є дещо, що я повинен дістати. Навіть якщо це небезпечно, я зобов'язаний спробувати!"
"Ключом до того, щоб вибратися з цього неушкодженим буде моя сила!" - мета Лейліна ніколи не змінилася. Хоч би що його чекало в майбутньому, він ніколи не помилявся, наполегливо працюючи над підвищенням своєї власної сили.
"Я не зможу значно просунутися в ранзі всього за один-два року..."
Треба було провести ціле століття, щоб просунутися в рангу після того, як ви ставали Легендою. Швидкість Лейліна була надзвичайно швидкою. Проте, він був слабкий в порівнянні з Аватарами та іншими відомими Легендами.
« Підвищення ранги — це занадто повільний спосіб посилитися за короткий час. Мені залишається покладатися тільки на інші предмети ...."
Правила миру Бога були дуже суворими. Легенди з високоранговими легендарними предметами або божественною зброєю, очевидно, переважали за допомогою усіх звичайних легенд. Лейлін вирішив зосередитись саме на цьому аспекті.
Яка божественна зброя може збільшити силу більше, ніж плавуче місто? За часів Нетерила плавуче місто було найбільш придатним артилерією для Легендарних Арканістів. Ця комбінація могла порівнятись навіть з маленьким богом!
Окрім найбільшого досягнення Нетерила у вигляді енергетичного ядра Майс, кожен плавучий місто мало б злитися з напівплощиною. Це робило кожне повноцінне плавуче місто еквівалентним божественному царству. Це було б неприступною фортецею!
« Якщо я заповню це плавуче місто, то зможу робити все на головному економічному рівні. Я навіть не боюся аватарів богів!» - сам Лейлін вже був Легендарним Арканістом. Якби він отримав ще і це плавуче місто, то міг би стати навіть сильнішим за Легендарні Арканісти часів Нетерила!
Врешті-решт, глибина досліджень Лейліна як Чорнкнижника напів7-го рангу в Мірі Магів у раз перевершила дослідження стародавніх арканістів.
« Зарядок роботи... Перше, що я повинен зробити - зайнятися питаннями зовнішніх морів. Отже, спочатку я відправлюся до Західної Пустині", очі Лейліна виблискували.
У наступні дні Лейлін зустрічався з різними представниками високого становища та рангу. Вони прибули з великих організацій по різних частинах континенту, і всі без винятку пропонували Лейлінові свої благословення та подарунки. Але вони не знали його, тому не відмовляли в нього багато часу.
Лейлін був радий. Без конфлікту інтересів він добре спілкувався з багатьма посланцями, і всі були задоволені.
Потім Лейлін влаштував грандіозну церемонію. Він офіційно прийняв вітання інших малих груп, коли указ короля Дамбрата було опущено.
Сім'я Фаулен тепер контролює маркиз, і вони в основному були вільні робити у зовнішніх морях все, то їм заманеться. З таким легендарним чарівником, як Лейлін, їхня сім’я чекала на довгу славу і честь. Зрештою, чарівники жили дуже довго.
Зовнішні моря розраховували на цю Легенду, щоб зберегти свою свободу. З усіма дрібними організаціями, які приєдналися до Фаулен, усі зовнішні моря здебільшого відділилися від Дамбрат. Слава сім’ї Фаулен тільки починала поширюватися...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv