Глава: Алтар.
Спекотне полум’я продовжувало погасати. Пронизливі крики і зойк не вщухали, коли піратів здійнялися ровими та маніакальним сміхом.
Трупи Варварів складалися в купу один за одним, і кров протікала від них на всі боки, утворюючи невеликі потоки. Якщо Лейлін вирішив напасти на це місце, від племені Варварів не залишилось жодного сліду.
Коли більшість сильних і молодих людей забрали з собою, тут лишилася лише кучка тендітних, літніх осіб, жінок та дітей. Можна було сказати, що чинити опір таким брутальним піратам не мало сенсу.
« Здається, що у цього племені є певні секрети...» — Лейлін торкнувся свого підборіддя і посміхнувся по-дьявольськи чарівно, коли він прибув до самого серця племен.
Тут приносилися жертви, але було це заради якогось невідомого бога. На великому обсідіані на твердому вівтарі були виграні дивні багрові руни, а поруч розвівся великий прапор з тваринної шкіри.
Перед вівтарем стояли кілька противних Варварів, кожен з яких був неймовірно старим.
— Ви належите до іншої раси, не наближайтеся! — Скликали вони. Вони були настільки крихкими, що не товстіші за очерет. Кілька молодих людей, що стояли поряд з ними зі тремтінням, трималися на останні списи і зброю, дивлячись на загарбників очима, сповнені страху.
« Варварський священик? Лейлін озирнувся на цих варварів, які вже були однією ногою в могилі, відчувши силу їхніх родоводів. Він не міг подумки кинути.
— Убирайтесь!
Темні заклинання спалахнули, утворюючи жахливі величезні елементівальні руки, які відразу розірвали цих чаклунів в клочику. Їхня непохитна протидія була марною, і така сила швидко призвела до їхньої поразки.
Кілька таємних кульових блискавиць прогрохали, спалюючи решту Варварів дотла. Лейлін перегрів їхні трупи, щоб дістатися до вівтаря, і ніщо не могло встати у нього на шляху.
«Дух? Душа? Або це не має свідомості..." - коли він відчув навколо грубі насечки, висічені в камені, Лейлін закрив очі.
« Еті Варвари намагаються зібрати божественність силою своєї громади?» — з величезним досвідом Лейлін зміг швидко розкусити їхній план. У багатьох випадках сила віри перевершувала екстраординарну силу. З роками поклоніння і жертвоприношення вже почали розвиватися сліди первинної сили.
Усередині вівтаря талася сильна віра. Тут змішалися духи загиблих могутніх істот, і фундамент був зараз дуже міцним. Потрібно було лише трохи часу, щоб породити божественність.
Саме так з’явилося багато стародавніх племінних богів. Високоранго Варвар міг використовувати цю частину божественності, щоб подолати поріг постановлення Леґендою. Просуваючись, він навіть міг стати напівбогом, поєднавши це зі своєю вірою, щоб розпалити божественний вогонь.
Оскільки Лейлін теж планував стати богом, він міг це зрозуміти.
« Що ж сказати про чоловіка, якого вибрано стати богом, то це має бути час або в них є ще одна могутня пішка? Як амбітно...» — Лейлін погладив підборіддя.
У цьому світі завжди було багато розумних людей. Через те що зовнішньому морю не приділялося багато богів, стати богом у зовнішніх морях було набагато важче, ніж на континенті. Тому Оделя націлився на цей куточок, і так вдало збігала з планами Лейліна.
« Це бог Варварської раси? З огляду на те, наскільки слабкими є зовнішні моря, напівбог зможе негайно об'єднати це місце, зробивши його майданчиком для Варварів...
Очі Лейліна виблискували.
« Надзвичайно винахідливо. Шкода, тільки що ви зустріли мене."
Лейлін уже давно вважав, що Дамбрат — це зовнішня територія. Хоч у Варварів і мали свої власні плани, він мав їх розчаровувати.
« ДУХИ благородні, суворо охороняючи найсильнішу силу віри та походження душі », — зауважив Лейлін гравірування на обсідіані з байдужим поглядом в очах, — здається кожен Варвар після смерті повертається до цього місця...»
Це була надія раси! У світі Богів без захисту бога не було жодної надії. Якщо додати до цього їхню кровожерливість і жертвоприношення, то це було водночас підбадьорливим та трагічним.
Лейлін закрив очі, відчуваючи, як ці духи оточують його. Чудесний злий намір спустився на нього:
- Провалюй! Забирайся геть!
Це була не ілюзія, а сила відторгнення, яка походить від самого вівтаря.
"Цик-цк ... Наскільки одно серце цілої раси, пронизане кривавими жертвами?
- Така сила! Я хочу перемогти її. Я припиню підхоплення вашої раси і розтрощу всі ваші надії! « У очах Лейліна виникла глибока й темна сила.
— Пожирай! « Змовив Лейлін, і жертовник закрипелив, ніби він не міг витримати тиску. Земля почала тремтіти, як під час землетрусу, утворюючи численні чорні діри.
Жара! Божевілля! Енергія, наповнена силою душі, хлинула з алтарю, як цунамі.
"Мм..." -- обличчя Лейліна на мить стало незрівнянно зловісним, а в його очах у цей момент миликла всілякі емоції. Духи Варварів стали надзвичайно божевільними і мстивими, кинувшись вперед у відповідь, ридаючи в своїй останній боротьбі.
Але, хоч би як було шкода, Лейлін не мала великого значення. Зрештою, він був дуже досвідченим.
- Шш...
Привид Таргарієн з'явився у свідомості Лейліна, і раз пожер багато душ та зізнань. Перед лицем душі походження Лейліна, ці добрі душові були не більше, ніж у муравів.
Сила душі розбудилась, і вона розпалилася, несучи в собі шалені емоції та численні фрагменти пам’яті.
«Душа — невелика проблема. Проблема полягає в тому, що у силі душі все ще знаходяться ці шалені емоції...." - Лейлін зітхнув.
Основною вимогою для того, щоб поглинати божественність, був ранг Легенди. Ті, хто ще не подолав цей поріг, були б не в змозі пережити атаки цих душ.
« Боже... Я молю, щоб ви захистили нашу Варварську расу."
« Ви повинні зробити Варварів наймогутнішою расою!»
«Будь ласка, зберігайте виживання Варварів...»
« Я хочу м’яса... Мені потрібно більше м'яса. Кожен день..."
У голові Лейліна з’явилося багато безладних думок, які звичайні люди могли б просто звести з розуму. Навіть хтось з Легендарною силою міг отримати психічний розлад, якби ця хаотична енергія душі викликала тріщини в його спогадах.
Однак Лейлін мав І.І. Чіп. До того ж, у нього був досвід в цій галузі, і його власне походження душі було приблизно на 7-му ранзі. Він все ще міг це витримати.
- Шш...
Я - безмежний Йормунганг, володаря, який пожирає все на своєму шляху! — Таргарієн з’явився у зіницях Лейліна, а потім за ним виникла сила пожирання.
Після перетворення, ця сила хлинула в морі свідомості Лейліна.
У цей момент роздавалася підказка від І.І. Чипа:
[Біп! Носій поглинав велику кількість енергії; визначена як есенція походження душі. Поглинута!]
Велика кількість крижаних потоків повітря з’явилася в розумі Лейліна, і він швидко повертається до своєї духовної сили.
[Біп! Носій поглинав енергію душі. Дух +1]
Упродовж незліченних років Накопиль Варварського племені було достатньо, щоб полегшити життя Лейліну і навіть збільшити свою духовну силу.
Лейлін подивився на свої руки і пробурмотів: « Моя духовна сила трохи зросла. Я відчуваю, що за межами 15 балів кожне невелике збільшення статистики - це величезний прогрес."
Підказки І.І. Чіпа продовжували випливати перед Лейліном:
[Біп! Дух носія прорвався. Носій став арканістом 16-го ранга!]
У цей момент його статистика поновилася.
[Лейлин Фаулен. Вік: 22. Раса: Людина, Арканіст 16 ранга. Сила: 13. Пастка: 11. Живучесть:12. Дух: 16. Таємна енергія: 160. Стан: здоров. Навики: Фортеця, Ерудитина, Початкова Безперервне тіло. Характеріоніки: Таємне виявлення Енергії, Тайна Всилення].
[Прогрес аналізу Плетенія: Плітання 0 - 100%, 1 рівень: 100 відсотків; 2 рівня: 10, 3 рівні: сто, 4 рівнювання:100 %, 5 класу: 67.35, 6 рівнів: 41,91, 7 відмітка: 22,33%]
(Ч)Публіка: 7 ранга (2), 6 ранга (5), 5 різґа (7), 4 ранг(??"?; 3 ранги (?) 2 рангу ( чи? 1 порга (і?), 0 рангога?
Арканісти потребували духовного росту і сили душі, а також розуміння таємної енергії. Але з досягненнями основного тіла Лейліна в магії він вже і так перевищував багатьох Легендарних арканістів. Для його просування майже не було «узгодженого місця», тому прорив духу автоматично призвів до підвищення рангу.
« Плем’я Варварів ще не сформувало побожності. Чи лише незначна кількість віри разом з енергією душі може допомогти мені підвищити ранг? Можливо, мені варто зосередитися на пошуку інформації в цій галузі ...."
Лейлін мала силу виявляти віру, яка виявлялася в його серці і під впливом емоцій. У його прогресі не було ніяких « вузеньких місць» і все, що йому потрібно - це величезна енергія та пожиральна здатність. Коли всі умови будуть завершені, він міг спокійно і швидко просуватися вперед.
Для Лейліна це було також найкоротшим шляхом до більшої сили. До тих пір, поки у Варварів були віруючі, був можливий такий результат, що вони сформують величезну енергію душі, на зразок цієї, будь то в зовнішніх морях або деінде континенту.
Звичайно, якби вівтар дійсно зібрав божественність, Лейлін не посмів би пожерти його. Інакше він міг змінити свою особистість, а це не було чимось незначним.
Навіть гірше, ніж вбити самого себе було стати небесним покровителем Варварів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv