Глава 876: Чорно-біле.
Мерибальд був 367-річним високоранговим чарівником, хоча він волів називати себе вченим. Завдяки силі своєї магії, він був досить енергійним для свого віку і мав дуже гладку шкіру, що нічим не поступається молодим людям. Лише сиве волосся видало його вік, але вони радше зосереджувалися на мудрості й передбачливості.
Він служив президентом Гільдії Волшебників у столиці Дамбрат вже понад сто років, і провів незліченну кількість таких заходів. Він також судив чарівників, які мали погану славу, а талановитих - нагромаджував багатьма медалями. На даний час, він почав думати, що його спокійне бездушне серце більше ніколи не отримає жодного удару.
Він не сподівався, що сьогодні його так приголомшить.
Мерибальд зсунув окуляри, ковзаючи пальцем по бугристому відтиску на документі, що перевіряє особу. Все було гаразд з магічною печаткою! Про це він багато розповідав, але був шокований тим, що означав його дослідження.
« Доказання благородства! Свідчення Чарівника Ернеста! І кінцевий етап перевірки документів не виявив жодних проблем! У цьому випадку, цей юний дворянин, якому всього 16 років, дійсно є чарівником 10-го рангу? В ім'я Азута ..." - щелепа Мерибальда повільно відвисла, коли він дивився на молодого чоловіка перед собою.
З таким вродженим умінням у його віці ... Мерибальд вважав, що він став свідком народження в королівстві чарівної Легенди.
- Вибачте, лідер гільдії. Якісь проблеми? — Запитання, поставлене молодим чарівником, повернув Мерибальда до реальності.
— Ко... Звичайно, що ні! Вітаю чарівника Лейлін! — Мерибальд таємно зітхнув, приклавши свою магічну печатку до документа, який перевіряє рангу чарівника. Цей документ мав бути доказом того, що Лейлін був чарівником.
- З сьогоднішнього дня, ви є чарівником середнього рангу підтверджуючим Гільдія Волшебників! Нехай Азут благословить вас...
Незважаючи на те, що він не був божеством, то вірив у нього.
Мерибальд передав Лейліну мантію чаклуна, яку заклинали виданим Пілі та іншим одягом з гербами й документами. Під час церемонії Мерібальд міг бачити любов Лейліна до магії та прагнення правди в його очах; такий самий погляд був і у його власних очах, коли він був молодшим!
« Можливо, тільки така людина дійсно може проникнути в царство Легенд і стати істотою, про яку я можу лише мріяти...» — Мерибальд ахнув від захоплення, з теплим та турботливим виразом на обличчі.
Він люб'язно дав Лейліну деякі поради:
- Чарівник Лейлін! Хоча ви вже вступили у ряди чарівників середнього рангу, я пропоную вам деякий час повчитися в столичній Гільдії Волшебників. Тут є деякі з останніх концепцій і моделей заклинань, і це буде дуже важливо для вас зараз.
- Саме цього я і хочу, шановний лідер гільдії! - Лейлін виконав уклонника до високоранго чарівника. Його рухи були неймовірно граційними.
« Я не сподівався, що все буде так напружено. Здається, що талант, який я продемонстрував, зробив мене досить видатним в їхніх очах. Але якщо б я цього не зробив, я не зміг би привернути увагу деяких хлопців...» -- Лейлін гірко засміявся про себе.
Шістнадцятирічний чарівник 10-го рангу! Такий природжений талант здавався досить жахливим. Після того як він перевіряв рангу, кілька старших чоловіків почали поводитися так, ніби перенесли інсульт і навіть влучили до цього лідера гільдії.
На щастя, він вже заслужив геніального чарівника. Ернест отримав свідчення, і це врятувало його від уйми неприємностей. Лейлін не взяв із собою таких предметів, як Кінжала Диявольської Крові та інших речей, які можна було б легко пов’язати зі злом.
"Доказання того, що я чарівник 10-го рангу. Навіть якщо я відправлюся за кордон, цього буде достатньо, щоб я міг отримати пільги..." -- Лейлін покрутив значок чарівника в руці. Його прикрашає срібний місяць та зорі, і він став осяйним. Крім того, він був пов'язаний з власником-волошебником, і сторонні просто не міг зробити його підроблену копію.
- Лейлін Фаулен! — Кілька осіб, що супроводжували інспектора високого рівня, стояли біля дверей Гільдії Волшебників. Група вартових оточила Лейліна, перемагаючи йому дорогу.
Лейлін навіть зміг побачити серед них кількох Божих священиків правосуддя, які засуджували спостерігачів.
« Вони приїхали сюди тільки зараз? Трохи пізно. Чи вони бояться могутності Гільдії чарівників?
— Що таке? — запитав Лейлін, усміхнувшись інспектору.
- Ви підозрюєтеся в злочині у зовнішніх морях. Мені потрібно, щоб ви сприяли слідству! — Безсердечно відповів інспектор.
Судді, співробітники соціальної безпеки, поліцейські і т.п. Завжди обстоювали праведність і були основним джерелом Божого правосуддя. Лейлін не був би здивований, якби довідався, що їхня церква підтримує Божу справедливість або попереджає їх.
— А якщо я скажу "ні"? — Лейлін насміливо подивився на нього.
- У вас немає повноважень відмовлятися! — З помахом руки інспектора, кілька охоронців відразу заблокували його.
— Вы... — Лейлін був такий самий, як блискавка, і підвищив голос на кілька сходинок.
- Не кажіть мені, що ви наважитеся затримати невинного палаца в імперській столиці? І очорните благородного чарівника середнього рангу перед чарівною гільдією!
Благородний! Чарівник! Почувши про ці дві висококласні роботи, багато охоронців відразу відступили.
Для них це, безумовно, була боротьба між впливовими силами. Чому вони повинні брати участь у цьому? Хіба вони не бояться неприємностей за причанність?
Бачив цю сцену, інспектор насуплював брови. Але перш ніж він зміг що-небудь зробити, почувся гучний топот копит.
— Його Величність постановив, що Лейлін Фаулен повинен прибути до палацу і зустрітися з королем! — Імперський лицар, одягнений у розкішне озброєння, поспішав зі свого коня і показав інспектору документ з печаткою короля. - Його Величність хоче скликати законодавство з цього приводу і спеціально запросив Вікнта Тіма для дачі показань...
З якоїсь причини спокійне становище Лейліна викликало у інспектора погане передчуття. Але він не міг зупинити цього, бо інакше оголосив би війну законом, якому присягнув вірність і відданість.
- Знаєте... Навіть коли речі здаються чорно-білими, між ними завжди існують мікроскопічні відтінки сірого. Пане інспекторе? — Лейлін застрибнув на коня і підтримав його
— Навіть якщо Виконт Тім дасть свідчення, Його Величність вас не відпустить, — обличчя інспектора різко змінилося, але він продовжував вірити у свого короля.
« Я почекаю і подивлюся, — сказав Лейлін, коли зник у кінці дороги з лицарем.
- Ми чекатимемо перед головним входом до суду. Я не можу в це повірити... — інспектор прикусив губу і рішуче махнув рукою. Тривога, яку він відчував, очевидно, посилилася.
- Який жаль ... Якщо Лорент і інші зможуть дістатися вчасно ... — Божий священик правосуддя зітхнув, — навіть якщо так, грішник повинен стати перед судом і отримати покарання!
...
Подальші події розвивалися швидко, як театральна зупинка. Багато людей з'являлися на сцені один за одним, як маріонетки в руках Лейліна, і диявол сміявся останнім.
Вісконту Тіму, який особисто дає свідчення і вночі підбурює Марка Луїзи, Лейлін не мусив навіть відкривати рот для виконання цього процесу. Коли справа доходить до таких питань, особисто в них могло б виникнути бажання поразити. Він повинен був зберігати спокій і холодність, що присутувала дворянина.
Останній слід наполегливості інспектора був розбитий вдребезги однією єдиною заявою короля:
— Що стосується вбивства Маркіза Золотих Торнблассів у зовнішніх морях, наші розслідування підтвердили, що цей злочин вчинив піратська група під назвою Варвари. Я справді наказав арештувати лідерів вищезгаданого угруповання, а саме - Оґду і Тіллен...
- Чому? Чому так сталося? « Інспектор впав на коліна зі сльозами на очах і почав тихо всхлипувати.
— Тому що це з самого початку було непорозуміння! Насправді, я пишаюсь тим, що в королівстві є такий відповідальний і старанний інспектор, як ви ... - Так сталося, що Лейлін вийшов саме в цей момент і, почувши це, елегантно відкликав інспектору. Він поводився, як людина, яка з усмішкою намагалася покласти край ворожості між ними.
Тепер до його імені додано ще два титули. Одним з них був « імперський чарівник», а іншим — « відповідальний вікент ». Вони були не дуже корисними, але це було прекрасно. Він отримав їх після того, як розважив короля.
Хоча король у молодості був чудовим, тепер він явно причетний до вини і жінок. Доти, доки це не стосується його влади і престижу, король ніяк не відреагує. Лейлін мала власні методи поводження з такими літніми людьми.
Що зробило його щасливішим, так це те, що після того, як цю заяву опублікували у письмовій формі, ніхто більше не докучав йому з піратами. Він також міг без жодних труднощів перешкодити варварам. Що ще потрібно для щастя?
"Чому..." - Лейлін гарно посміхнувся, спритно помішавшись з натовпом палаців у імперській столиці і навіть вмудрявся весело розмовляти з Віконтом Тімом, ніби вони були рідними братами. Побачивши це, інспектор занурився в пів найдивніше здивування. У цей момент його віра похитнулась, коли він був на межі знищення.
- Дитинко моє ... Правосуддя завжди було самотнім. Шлях людей, які наполегливо вступають у правосуддя неминучий тернист, але ми віримо, що перемога за нами буде остаточною! - Тепла рука священика приземлилася на плече інспектора, ставши його єдиною опорою.
« Бог правосуддя? Хмм!» -- вираз Лейліна не змінився, коли він подумки посміхнувся.
...
За межами імперської столиці Лорент і його компанія нарешті змогли побачити міські мури після важкої подорожі.
- Ми нарешті це зробили. Згідно з нашим розвіданим, він зараз у місті. Цього разу йому не втекти! — Обличчя Лорента переповнило хвилювання і, в той же час, лють.
Раніше в замку Ґлумвуд, їм вперше завадили дияволопоклонки. Порівняно з піратами, дії дияволопоклонників були набагато важливішими. Але після того, як вони розібралися з ними, то виявили помилкову тривогу. Вони не лише витратили багато часу, але й втратили свою головну мету — добратися до Імперської столиці!
На щастя, завдяки інформаційній мережі церкви вони знали, де він і куди втікати.
- Приготуйся понести покарання, Лейлін Фаулен! « Хоча вони ніколи не зустрічалися, Лорент вже накинув у своє серце його образ: підступний дикун, переповнений злом! » Цей вельможа мав бути спалений живцем!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv