Розділ 781: Виверження.
Тіфф безтовково молився, але в минулому він уже проводив цю церемонію покаяння. Навіть якщо він і затинався у своїх словах, помилок не було.
- Цього не може бути! Ми знайшли його!
Однак Тіфф побачив, що аура змінилася навколо нього. Погляди, прикуті до нього, нагадували вовків.
- Що відбувається? — Тіфф обійшовся захвилинно підняв голову. Він відразу побачив, що молочно-білі вогні алтаря покреслені в демонічний темно-червоний колір.
- Чужоземна сила! — Тіфф відчув, що його схопили за шию і підняли в повітря.
Старий єпископ тепер виглядав дуже зловісним. Він мірошком побачив, як плаче його батько, перш ніж його вдарили об землю. Тепер навіть жителі села почали розступатися, тримаючись подалі від членів його сім’ї, як від чуми.
— Нет! Ще раз, будь ласка, спробуйте ще! Мій Тіфф напевно не став би зневажати богиню! — У вухах Тіффа розступилися крики, але хватка на його шиї ставала все міцнішою до такого ступеня, що він вже почав задихатися.
У цей момент долоню послабила бага, відпустивши його, і довгожданий свіже повітря хлинули в його легені. З нього текли сльози і крики.
- Скажи це, єретик! Коли ти пішов проти вчень богині?
Єпископ злегка хмурився, коли дивився на цього єретика.
Цей єретик був надто слабкий, і його не можна було порівняти з могутніми богозневажниками. Така невелика загроза не могла змусити богиню спуститися і наказати їм діяти.
— Заклинання правди! — З рук єпископа вилетів промінь золотого світла, який зник у лобі Тіффа.
Після цього Тіфф виявив, що його рот почав мимовільно рухатися на всі запитання єпископа.
Життя Тіффа було дуже простим, навіть нудним. Коли єпископа запитали про сучасні дослідження, то це стало більш грубим диханням.
— Швидко, зачепіть кухню в задньої частини цього будинку!
Велика сила вилетіла, і Тіфф відчував, що його тіло запарило високо в хмарах, перш ніж впасти у гігантський залізний обруч, викликаючи біль по всьому його тілу.
У супроводі багатьох солдатів, Тіфф та його сім’ї прибули до їхнього дому.
Відразу після цього лицарі кинулися вперед, немов зустрічаючись з якимось великим ворогом, доставаючи барвисті залізні мечі.
- Пане Єпископе! — Головний лицар шанобливо простягнув йому зламаний меч обома руками.
Могутня зловіюча сила залізного меча змусила єпископа нахмуритися:
— Демонічний предмет чи спокуса від дияволів? Навіть методи оцінки марні на ньому.
Хоча єпископ не мав жодного уявлення про особливості цього предмета, він вже вирішив, якою буде його теперішня мета.
« Якщо я очищу цей предмет, то милість і турбота від богині зможуть підняти мій ранг в якості священика на новий рівень, вірно? »
Він розумів, як глибоко ці думки зачаровували єпископа. Він розкаявся побожно:
— О, могутня Богиня весняних вод, будь ласка, прости свого слугу за його пожадливість...
З якоїсь причини в залізному мечі, де проходило насіння душі Лейліна, не було ніяких дивних змін. Це дало йому можливість додати до нього різні печатки, і він прибув у село з багатьма лицарями.
— Душа цієї дитини вже заражена чужою силою...
Єпископ стояв перед вівтарем, виносячи свій остаточний вердикт у справі Тіффа.
- Спалити його на смерть! Спалити його на смерть! Спалити його на смерть! — Перед тим як Тіфф міг відреагувати, багато селян почали жорстоко скандовувати.
Така сильна атмосфера і разюча відмінність від того, якими Тифф звик їх бачити, змусили його розплакатися.
Навіть його сім’я була прив’язана до розлютованих сіл, які вони вже робили своїми руками.
У Тіффа було дуже погане передчуття щодо того, що мало статися.
— Нет! Будь ласка, вибачте їх. Я ... Я нічого не зробив! Я тільки приніс додому залізний меч. Я готовий покататися в цьому!
Тіфф плакав востаннє, благаючи:
- Ради богині, можете покарати мене, але будь ласка, відпустіть мою сім'ю!
— Сім’я єретика теж мусить бути очищена!
У відповідь він почув лише холодні слова єпископа.
Як тільки з’явилася велика кількість полум'я та крику, Тіфф втратив свідомість від страху.
— Могутня богиня, слуга твій побожно запрошує тебе спуститися...
Після спалення сім’ї Тіффа на стовпі єпископ почав вірно молитися перед вівтарем разом зі своїми священиками.
Як головний злочинець, Тіфф, разом з цим зараженим злом залізним мечем, мав особисто зустрітися з найбогинею.
« Хм... Це і є шлях віри?»
Насіння душі в залізному мечі спостерігало за всім, що робив єпископ:
« Збираючи неймовірні емоції та силу душі, що походить від прихильників...
Лейлін продовжував спокійно аналізувати.
У своєму теперішньому стані він, в принципі, не міг чинити опору. Тому він зосередив усі свої зусилля на збиранні інформації.
Завдяки цьому він зміг побачити деталі світу Бога, чіткіші за спогади Вельзевула.
« Перш за все, це оточення. Потубільна сила дуже обмежена. Місцеві істоти, навіть звичайні селяни, мають тіла, які в кілька разів перевершують людські тіла у World Магів. І потім, у них є священики і лицарі ...."
Лейлін міг чітко відчувати від священиків силу законів іншої істоти.
Незважаючи на те, що цей шлях був дуже подібний до шляху жертвоприношення в Мірі Чистилища, між ними існувала різниця.
Найважливішим було те, що сила віри була повсюдною. Те, що він назвав трохи обуренням, дало йому нагоду побачити багатьох цих так званих священиків.
Очевидно, таку кількість людей збирали тільки з сусідніх регіонів.
Якщо б сила вливалась у кожного жерця, то багато урядників світу чистилища вже давно були б збанкрутовані. Але це було звичайною справою тут, на Мирі Богів.
Крім того, існували відмінності в оподаткуваннях у світових Чистилищах шляхом еквівалентного обміну жертвами. Жреці у Мірі Богов вважали себе слугами богів дуже низького статусу.
Ця ситуація викликала велике зацікавлення у Лейліна.
"Кроме того... бо їх надто багато, боги не можуть зосередитися на кожному зі своїх послідовників якщо вони не заголосять або не знайдуться богохульні душі.
Лейлін спостерігав за єпископом, який молився. Відчуття нісхідної істоти законів почало прокачатися по всій області.
« Мені потрібно щось робити! »
Він прийняв рішення, а потім зосередив свою увагу на Тифі.
Лейлін, чиє насіння душі було в зламаному мечі, ніяк не міг зараз чинити опір. Йому потрібен був якийсь засіб.
Якщо подумати, то цей хлопець був досить розумним варіантом.
Кров і вогонь! А потім злі усміхаються жителів села, лицарів і священика ... Це було те, що Тіфф бачив у своїх снах.
Сумне пригнічення було наче величезна трагедія, яка руйнує душу дитини.
У цій ситуації Лейлін легко міг маніпулювати ним.
"Гей, хлопче, ти хочеш помститися?"
Раптом з’явилася велика кількість мов полум'я, що входила у велике обличчя Тіффа.
« Звичайно! Неважливо, хто ви - демон або диявол. Це неважливо, навіть якщо ви хочете мою душу. Будь ласка, дайте мені сили помститися!"
Тіфф почав ридати уві сні, вставши на коліна.
« Як проникливо. Мені подобається!»
Людське обличчя, яке радісно всміхнулося, перетворилось на велетенського вогняного змія і зник у тілі Тіффа.
« Помні. Моє божественне ім’я — Кукулькан, крилатий змій Кухулькон! Твоя душа, тіло і все інше відтепер належать мені!» - пролунав в голові Тіффа голос, відразу після чого він відчув, ніби його тіло горить у полум'ї.
- Що відбувається? Тіло цієї дитини горить!
Крики навколо нього змусили Тіффа знову відкрити очі, але облякані хрести викликали в нього новий потік сліз.
Блискуче гаряче почуття не розсіилося, коли Тіфф подивився на свою долоню. Вона вже не була схожа на людську. Як не дивно, вона була покрита полум'яними лусочками. Вона виглядала як долоня помсти, яка прибула прямо з пекла!
- Значить ... Це був не сон! — Пробурмотів Тифф.
У цей момент єпископ і лицарі були вражені зовнішнім виглядом Тіффа. З їхньої точки зору, його раптово охопило полум'я і він став перетворюватися на демонічне створіння, що приступила прямо з пекла.
- Вбити його! « Святі промені з’явилися на тілах кількох лицарів, і вони попрямували до нього, розмахуючи своїми великими мечами.
— Ааа... — Тиф закричав, і в його руках розсипалися печатки на зламаному мечі.
— Умрите! — Розламаний меч прорізав повітря і створив кілька таємничих червоних смуг. Відразу після цього тіла лицарів розсіяли, а кров і внутрішні органи полетіли скрізь, під переляканий крик мешканців села.
З рукоят зламаного меча наче вилилося безмежна кількість сили. Тіфф був подібний до Бога смерті, і він пожинав життя інших лицарів.
— Його життєве випромінювання стало сильнішим. Принаймні, він співпадає зі служителем 15 рівня!
— Богиня Бікс, як таке можливо?
— Богиня, благослови нас! — Багато лицарів і жерців кричали.
Тим не менш, Тіфф не дбав про такі речі. Його розум заволокла спрага помсти.
Він, один за одним, нищив ворогів у своєму криваво-червоному полі зору, яке потім зосередилось на єпископі.
« Мм! Давай закінчимо з останнім експериментом. Вроджена здатність: "Бажай!"
За наказом Лейліна рука Тіффа схопила єпископа за плече, після чого його тіло почало танути на очах.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv