Глава 779: Тифф.
« Падіння метеора означає поява потужної істоти... - очі Тіффа блищать, - хоча це і являє собою щось зловісне, мені все одно. Я не можу пропустити такої чудової нагоди! Невдовзі цей район буде переповнений шукачами пригод. Я повинен бути першим, хто отримає хороший матеріал ... хто знає, може я пройду шлях авантюриста і зможу стати шановним дворянином?»
З погляду маленької дитини авантюристи, які час від часу проходили повз села, грімаючи своїми доспіхами, були надзвичайно сильні. Лицарі поблизу були ще важливіші.
« А раптом тут виявиться легендарний предмет ..." - очі Тіффа сяяли, а з кутків його рота вже стікала слина.
« Хіба ці барди не говорять про це в кожній своїй історії? Молоді герої випадково знаходять божественні прилади і таким чином, йдуть шляхом долі. Це так чудово...», - зі свого поваги до героїв, Тиф зібрав все свою мужність в кулак і увійшов у густий ліс.
У цей момент насіння душі Лейліна опинилося у великій небезпеці.
« Проклятье! Жахлива швидкість виснаження, ще й обмеження на силу неземних істот!»
Лейлін виявив, що не може рухатися, і його подальша сила душі почала блискавично виснажуватись під величезним тиском цього світу.
« Ні! Повністю обнажене насіння душі занадто слабко. Мені потрібно знайти тіло і відпочити!"
Сила душі Лейліна постійно виснажувалась, але в радіусі 10 метрів навколо нього були лише предмети, які йому не підходили.
« Ні однієї живої істоти! Ці рослини не допоможуть, бо вони надто слабкі. Камені підходять, але якщо я не зможу знайти заміну ...."
Врешті-решт, душа Лейліна нарешті знайшла річ, яка б задовольняла його вимоги.
Це був іржавий і покритий зламаний меч, який був похований тут багато років. Він був прихований під гнилим ґрунтом, і поява Лейліна дозволило йому знову побачити денне світло.
« Прив'язка душі!»
На лезниці меч мілина затулився темно-червоним світлом, і насіння душі Лейліна зникло.
Опинившись у зламаному мечі, Лейлін з радістю побачив, що виснаження його енергії зменшилось, хоча й було все ще величезним.
« Майже всі мої резерви були створені для маніпуляції моєї душі. Такими темпами, навіть за підтримки мого основного тіла, я не протримуюся і декількох днів. Мені потрібно знайти спосіб поповнювати запаси або зібрати деякі дані ...».
Через перешкоди у вигляді Крістальної стіни Миру Богів, підтримка від основного тіла Лейліна мусила пройти через бар'єр, що вимагало великої кількості енергії. Навіть основне тіло Лейліна не могло б так довго протриматися.
Як тільки головне тіло відкличе енергію, яка підтримує насіння душі, воно автоматично буде знищене.
[Біп! Збирання даних про повітря і елементальні частинки. Спроба проаналізувати закони світу. Перерахунки фізичних постійностей.
Зараз І.І.И. Чіп безупинно сканував околиці, передаючи найцінніші відомості в голову Лейліна.
« Більше правил роз’яснюються. Через поганий задум і пригнічення цього світу, я не зможу проявити надто виняткову силу навіть якщо моє головне тіло спуститься сюди. Всі моделі заклинань слід змінити."
Поверхні Лейлін виглядав серйозним. Раптом, сила його душі відчула наближення іншої форми життя.
"Хм?!"
З гострими почуттями його сили душі, він зміг почути, як область навколо нього в лісі зашуршала, після чого через кущів з'явився хлопчик із копною вогненно-червоним волоссям.
Він носив лляне вбрання, яке було зашите в кількох місцях і що його сімейне становище не дуже добре.
Лейлін бачив у його очах страх і передчуття.
« Це розумне життя цього світу? Вона така ж, як і в спогадах Вельзевула та зовсім не відрізняється від звичайних людей!»
Завдяки спогадам Велзевула Лейлін дещо знав про Бога.
« Він має бути дитиною з сусіднього села, або... Я можу скористатися ним. Буде непогано, якщо я зможу зібрати інформацію про найнижчий рівень соціальної ієрархії і формат їх організації."
Лейлін відразу придумав новий план дій.
- Це повинно бути місце, де приземлився Метеор...
На вулиці вже стояла ніч. Прохолодне місячне світло просочується через верхівки дерев, а гілки темного лісу свистять на холодному вітру. Очевидно, температура впала трохи і Тіфф не міг обіймати себе руками.
Страх перед невідомим і похмурий ліс довкола нього завдавали йому болю.
Бугу!
Крик птах почувся з верхівок дерев, поставивши Тіффа по-кошах відстрибнути в сторону:
- Хто це! Хто тут?
Чутливий голос юнца проколов небо, налякавши кількох чорних птахів.
Віддався звук помахів крил, а за ним пішли темні фігури і повільно зникали у нічному небі.
—Хах... - Серце Тіффа стало ненормальним, і йому здавалося, що воно ось-ось вистрибне з його горла.
— Могутня богиня весняних вод, будь ласка, благослови мене! Дозволь мені завершити цю експедицію і знайти всі приховані скарби! Тіфф присягається, що піде до вашої церкви і внесе свій внесок...
Тіфф склав руки в молитві. Він вірив у богиню весняних вод, яка вважалася головним божеством в його селі. Хоча вона не мала великої сили, але з цієї причини була щедрою до своїх послідовників і в основному поклонялася людям у бідних місцевостях.
Після молитви Тифф став сміливішим.
Коли він відсув траву в сторону, його руки злегка тремтіли, але він твердо ступав по землі прямуючи до порожньої землі.
— Нічого... Тут немає нічого, крім величезної обвуглиної ями!
Оглянувши все навколо, Тіфф засмутився. Не бажаючи здаватися, він продовжував риватися в цьому районі і бурмотіти:
- Як тут нічого не може бути? Щось повинно лишитися! Де легендарна зброя? Магічний предмет? О боги, навіть кількох золотих буде достатньо...
« Ще один дурень, який гнався за жадібністю», - Лейлін таємно спостерігав за хлопцем і зневажливо посміхнувся.
« Але я можу це використати! »
З цією думкою нитки світла засяяли по краях зламаного меча, роблячи його винятково помітним у цій безхмарній темряві.
« Проклятье! У Світових Маґів обсяг цієї енергії достатньо, щоб використовувати закляття Ранньої Зірки, але тут воно здатне зробити тільки тьмяні промені світла ...."
Коли Лейлін порівняв правила двох світів і використання енергії для заклинань, його серце стисувалося.
З таким споживанням насіння душі не зможе завдати смертельних ушкоджень, навіть якщо Лейлін підтримує його головним тілом.
« З запасами моєї сили душі я не можу використати навіть найнижчої розумної форми життя! Але метали все ще цінуються у цьому світі. Зламаний клинок цілком може привернути увагу хлопчика, чиї голови досі сповнена фантазій ..." - думав Лейлін.
Як і очікувалося, побачивши світло, очі Тіффа заблудли й він швидко опинився перед клиною.
Він доклав багато зусиль і, відштовхнувши в бік ґрунт та каміння, використав свої брудні руки й дістав клинок, щоб знову побачити денне світло.
- Світло ніби вилучалося від цього меча... — Спочатку Тіфф був упевнений у цьому, але помітивши іржаву і ознаки корозії на рукоятах, його впевненість згасла.
Але навіть якщо цей зламаний меч не був магічним артефактом, він все одно був дуже привабливим для Тіффа.
Врешті-решт, у хлопців була пристрасть до зброї, особливо в таких хлопчиків, як Тіфф, які були повні фантазій.
— Ммм, коваль дядько Глан може купити його. Він коштує як мінімум три медуза! Ні, п'ять!
Тіфф із задоволенням оглядав зламаний меч, і його тягар був примушений почуватися дуже задоволеним.
Хоча меч лише з половиною своєї первісної довжини був набагато легшим, навіть так Тіффу не вдалося помахати ним кілька разів.
— Я прийняв рішення. Навіть якщо дядько Глан запропонує мені п'ять медаків, я не продам його!
Тіфф впевнено кивнув, покріпше збив свою здобич і, наспівуючи дитячі пісні, відправився назад у село.
Звичайно, батько суворо докорив йому і дуже різко попередив його про те, щоб він більше не падав у ліс.
Тіфф взагалі не турбувався про це. Хоча його задниця й носила від болю, він сховав трофей зі своєю нічною вилазкою серед дров. Він добре знав, що якщо його батько побачить цей меч, то напевно продасть його і перетворить на кілька чашок дешевого рома.
Це був ключ до життя Тіффа, як авантюрист! Як він міг так просто втратити його? Цього не можна було допустити, навіть якщо це і було заради батька! Хлопчик вже прийняв рішення.
Коли хлопець подумав про це, то зайнявся світ мрій і мріяв стати великим авантюристом та героєм.
— За наказом могутнього оракула, це місце має бути очищене від єресі!
В якийсь момент група лицарів оточила село.
Їхні металеві обладунки, як і унікальні для церкви руни, випромінювали страхаючу ауру.
Це була Божа церква, а також Армія Церкви! Він представляв Божу волю і не міг ослухатися!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv