Глава 433 - Спасіння
Ной зробив кілька спроб підняти виделку і ніж, але зійшовши на півдорозі, його обличчя переповнило дошкульний вираз.
Він з гуркотом впав на обідній стіл і міцно стиснув зуби.
Рабен також страждав, коли терпів нудоту і ковтав ще один кривавий шматок м’яса.
Через 30 секунд дзвон почав вщухати.
*Ka-ча!*Казалось, ніби з нізвідки виник невидимий рот і вкусив Ноя. У цей момент Ной істоно закричав.
Більшість тіла його голови з правого боку зникла, а вухо його просто зникло. Його білі зуби стали виднітися через шкіру. Жахливе видовище.
Раптом полинула смужка світла. Округлене вухо, все ще смикає, з'явилося разом із темною фігурою.
Після кількох раундів Робін і Ной побліднули й виглядали як трупи. Однак, здається, шаман варварських ведмедів зрештою впав на стіл.
Жвавість! а темні силуети відразу накинулися.
— Ааа... — Шаман постійно кричав. Незабаром його хутро і шкіра почали зникати по частинах, а після вже й його тіло, внутрішні органи та навіть кістки.
Хоо...* Шаман варварських ведмедів на Кристоальній стадії більше не міг чинити опір і зникав на очах.
Під час всього процесу шаман був у свідомості, судячи з виразу його очей.
Коли шамана поглинули темні силиети, багато з них розпорошились і зникли одна за одною. У той самий час Ной відчув, як його сильно знущалося від часу перебування в цій кімнаті.
- Нарешті, закінчилося... « Ной зітхнув і впав на четверті землі, а тоді почав рвати до такої міри, що з його шлунка викинулася жовтка.
— Я клянусь. Що не буду нічого їсти, як мінімум протягом трьох місяців ... Незважаючи на свій гіркий вираз, Ноєві рани швидко загоїлися.
Тим не менш, полум'яний погляд Робіна фіксувався на певній області порожнечі. Судячи з його відчуття, сюди прибула якась сутність.
— Яку нагороду ви бажаєте? — Нерозгаданий голос раптово з’явився в серцях двох чоловіків.
— Я хочу... — Почав Робин. Його голос був хрипким, але він не міг стриматися.
У цей момент Лейлін вийшов з екологічного саду разом із Танашею. Вони знову опинилися в ілюзорному коридорі.
— Пан... Ми зможемо вийти звідси, подолавши ще три просторових відмітки. Стан Танаші значно покращився. Навіть її права рука вже почала рости після того, як вона випила зілля.
— Так, — кивнув Лейлін.
— Коли ми вийдемо, ти на деякий час залишишся в заборонених Землях. Чекайте, щоб вийти і приєднатися до мене. У вашій організації є якісь обмеження?
— Нет. Я одна з лідерів Альянса Ігнаніків, але я не погоджувалася ні на який контракт по пов'язуванню душі! — Танаша відразу відповіла. Немає нічого дивного в цьому, зважаючи на її силу Кристольної стадії.
— Добре, — кивнув Лейлін. Він хотів щось сказати, як раптом його вираз обличчя різко змінилося, а він перевів погляд на Танашу.
Танаша зрозуміла насик. Вона кивнула і зникла, наче хвилястої води.
На основі показань І.І. Чіпа, попереду них раптово з'явилися енергетичні коливання. Оскільки Танаша була його таємною сторонницею, вона не могла так просто показуватися перед очима інших магів.
Лейлін усміхнувся Танаше, що ховалася за стіною води, а сам сховався за рогом.
Потім він побачив на землі чорно - чорного чорношкірого нігера. Під ним розтікалася лужа чорної крові. Лейлін добре знав цього темношкірого хлопця. Він був одним з тих, хто приводив Кеш. Його звали Аркус.
— Аркус, прокинься! — Лейлін перекинув Аркасу і відразу побачив кілька ран на його грудях, з яких постійно витікала кров.
« Проклята сила!» Вираз Лейліна відразу змінився, коли він відчув жахливу силу від довгих і вузених порізів.
Як маг, Лейлін багато знав про проклять, особливо про тих, що прочитав у Книзі про Великого Зміє, залишену Великим Магом Серхольмом. Вони надихнули його, а сам він навіть створив кілька нових. Це знання дуже допомогло йому подорожувати південним узбережжям.
Але чим більше він дізнався про цю силу, тим ліпше розумів диваку і труднощі.
Зокрема, проклятня з давніх часів мали таку дивну силу, яку Лейлін навіть не хотів бачити.
Виявляється, що в замку зибучих Песків була форма, заснована на проклятій силі, а ця сила, швидше за все, націлилася на Кешу та її групу.
Після обстеження несвідомого Аркасу, чиє обличчя вже почало покриватися проклятими мітками, Лейлін посміхнувся і вимкнувся - сьогодні твій щасливий день! — І дістав із свого просторового мішка зелену пробірку, наповнену зеленою рідиною.
Лейлін капнув цією рідиною на рани Аркасу.
* Шипіння!* Зелена рідина почала відразу трансформуватися і перетворюватися на безліч маленьких зелених черв’яків, що заповзають та заповнюють собою рани Аркасу. Це виглядало досить огидно.
Після цього, численні зелені черви націлилися на прокляті оцінки його обличчя і поповзли в їх бік. Вони поступово пожирали в собі темну силу прокляття, наче харчувалися нею.
З часом темні оцінки на обличчі Аркасу зникли, і він відкрив очі.
Пані Лейлін! Дякую, що врятували мене! — Аркус відразу зрозумів, що сталося. Він з усіх сил намагався поклонитись, але Лейлін зупинив його.
- Що сталося з сестрою Кешею та іншими? — Помовч покажи Лейлін.
— Да, да! Коли ми увійшли в замок Зибучих Песків, нас відразу атакували! — Аркус закруглив очі, і з деяким переляком виговорив ці слова своїми висушеними губами.
— На нас напало чудовисько в людській формі! До того ж він не мав жодних фізичних атак і жодного покарання, ран його ножицями зовсім не зцілялися! Він також має жахливу здатність пірнати в порожнечу і повністю відновлює свої рани!
- Пане! Будь ласка, врятуйте мою господиню! - Він щиро благав Аркус.
— Не хвилюйся. Ми всі належимо до однієї організації темношкірих, а Кеша і моя сестра. Я не залишу її в біді.
— Замість цього, тобі...
— Я в порядке. Я можу самостійно йти. — Аркус точно знав, що якщо він піде з Лейліном, то стане для нього тягарем.
— Ладно. Ми вже майже біля виходу. Тобі тільки варто втекти від магів зовні і як можна швидше покинути це вимірювання.
Лейлін кивнув і спостерігав за Аркусом, кульгавою та пропадає за рогом.
— Пане, ви збираєтеся піти і врятувати їх? - Водна хвиля пронеслася повз Танаша, весь цей час прихований недалеку, знову явив себе.
— Так, — кивнув Лейлін.
Кеша добре ставилася до нього, і вони зблизилися. Він повинен був врятувати її.
Звичайно, просканувавши тіло Аркасу, Лейлін вже підготувався зустріти проклятого монстра.
Якщо все було так, як він думав, то у нього не мало причин не рятувати їх, якщо він вже опинився тут.
— Тобі більше не треба турбуватися про цю справу, ти можеш піти, — наказав Лейлін Танаше.
Потім він дав їй великий чорний ящик.
- Ти повинна ретельно охороняти вміст цього ящика. Не відкривай його і поверни його назад, коли ми зустрінемося.
- Так, сер! — Поклонилась Танаша. Коли вона отримала коробку від Лейліна, на її руках спалахнуло яскраве світло, а коробка зникла.
Хоча просторові артефакти рідко можна було побачити на південному узбережжі, у зоні природи й центрального континенту такі предмети часто траплялися.
Танаша вже давно просунулась до Кристальної стадії. Коли вона захотіла придбати просторовий артефакт, то їй не потрібно було багато зусиль, щоб здобути такий.
Поспостерігавши за уходом Танаші, Лейлін розвернувся і побіг в протилежному напрямку, ховаючись у коридорі.
...
— Хух....
Кеша ховалася за великими книгарними шафами, а її груди зітхалися від важкого дихання.
- Що сталося? Невже пастка спрацювала?
Вона питала у зеленьожого варварського мага. У Кеші і зеленьожого мага були довгі та вузькі порізи. Над цими ранами кружляв чорний газ.
Ці два маги вже повністю виснажили свою енергію і зараз ледве стояли на ногах.
— Туманний Лабіринт може затримати його в найкращому випадку на три хвилини, і з гіркотою зробив ізелень варварський маг.
— Черт! Цього часу недостатньо, щоб ми змогли відновитися, я навіть не кажу про те, аби вибратися в ілюзорний коридор! — З розпачу в голосі констатувала Кеша.
Чоловік, який був у чорних одязі, особливо отримав такі травми, ілюзорний коридор напрочь відмовився переносити прокляту людину на зразок неї. Вона фактично виявилася живою в замкненій пастці.
Але зараз, обидва маги вже досягли свого кінця, а у них не залишилося сил чинити опір.
- Ніколи б не подумала, що помру тут, поруч з зеленувато-малом! — злегка зітхнула Кеша.
- Жінка, що ти сказала? — Почувши останню фразу Кеші, зелень варварський маг відразу встав і вказав своєю палицею в ніс Кеша. — Якби ви, курва людей, не вторглися на наші землі і не вбивали багатьох членів наших кланів, ми б вас не переслідували, і ми не зіткнулися б з цим монстром!
— Ты... - Кеша хотіла посперечатися з ним, але вираз її обличчя відразу змінилося. Вона і зелень варварський маг відразу ж відскочили в протилежних напрямках.
"Ка-ча!* Блискучий серебристо-білий предмет тут же прорізав стінку, а весь книжкову шафу розділився на дві половинки. Позаду нього опинився чоловік у чорному плащі, руки якого виглядали як ножиці.
— О нет! Він прорвався швидше, ніж очікувалося! — Зелень, який варварський маг з’їв більше ніж звичайно. Він задрижав усім тілом.
— Черт! Я знала, що вам не можна довіряти зеленьким гномам! - Через розпач Кеша голосно вилаяла.
Чоловік у чорному двозначно заволав. Посередині відразу пролунав звук від ножиць, і кроки монстра поступово наближалися до обох магів.
Коли духовна сила її моря свідомості вичерпалася, на обличчі Кеші виблискувала гірка усмішка. Однак людина в чорному, очевидно, не була такою як той, хто виявляв милосердя навіть до жінок. Він підняв ножиці і збирався вже проколоти обидва очі Кеші.
- Вибуховий Огнений Шар!
Звідусіль лунав гучний вибух, і з’явилися темні фігури, створюючи чоловіка в чорних одязі.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv