Розділ 432 — Підкорення
Сила магів 3 ранга ділилася на три стадії. Нині Лейлін міг використовувати свою духовну силу в буквальному тумані.
З іншого боку, маги на Кристальної фазі могли б використовувати свою духовну силу до такого стану, щоб передавати її навіть іншим чарівникам для заповнення їх власною духовною силою.
Духовна сила на кристичній стадії мала неймовірний привілей перед духовною силою в паровій фазі.
Іншими словами, навіть якщо Лейлін, Кеша і Робін об’єднають зусилля проти Люціана, то не зможуть впоратися з ним.
Однак, духовна сила Танаші вже давно вичерпалась, включаючи кристали її духовної сили.
Він не був би Лейліном, якби дозволив собі втратити таку чудову можливість.
Мало того, що маги на Кристальної стадії мали величезну силу, вони вважалися дворянами посеред центрального континенту через свій статус і можливість стати Магами Вітреної Зірки.
За нормальних обставин. Лейлін не зміг би здолати магів такого рангу. Якщо тільки його наставник, Герцог Гілберт.
Але з чарівниками, як Танаші він міг легко впоратися.
— Ты... - На обличчі Танаші ще більше зблідло від гніву, а її пальці затремтіли. Як ти, маг на паровій стадії, смієш так розмовляти зі мною?
- Здається, мені варто допомогти тобі зрозуміти реальність. — Лейлін зітхнув, побачивши, як вона продовжує поводитись. Його тіло обернулося променем світла і спалахнула перед ним.
Він вдарив кулаком по щоці Танаші.
Всюди Танаші спалахнув світловий бар’єр, сяючий діамантовим рубіном. Але Лейлін не міг стримати натисків.
У наступну мить Танаша відлетіла назад, а її щока сильно почервоніла.
Меч Метеора вже досяг її шиї, коли вона нарешті зреагувала.
- Тепер вибирай... жити далі або померти! — Тон Лейліна повністю змінився. Тепер він зневажливо вимагав. Він вирішив спробувати вбити її, щоб вона швидше вирішила.
Звичайно, він не хотів залишати в живих ворогів на криристій стадії духовної сили.
Танаша мудро вирішила промолчати, що так обернулося холодною поглядом Лейліна.
Вона була знайома з відчуттям майбутньої смерті. Їй здавалося, що вона повернулася до часу своєї вразливості і слабкості. У неї раптово виникли старі спогади, і на мить вона зуміла.
« Що з психічним станом цієї жінки? », Лейлін похитав головою. Його не здивувала реакція Танаші, оскільки він знав про нестабільність магів. Крім того, ті, хто добровільно відвідував заборонені землі, мали темне минуле.
- Я дам тобі лише три хвилини. Виріши швидше! — Лейлін ще ближче підніс меч Метеора до шиї Танаші.
Зазвичай маги на Кристичній стадії мають гордість і гідність, але в заборонених Землях все переверталося догори дном. Ті чарівники, які добровільно опинялися в заборонених Землях, здебільшого були такими особистостями, що спіткнулись на своєму шляху і хотіли відмовитися від усього заради виживання.
Холодний голос Лейліна звернув увагу Танаші. Гнівна фарба вже зійшла з її обличчя, залишаючи після себе тільки побілена від страху особа.
— Я... здаюся, — тихо відповіла Танаші.
Ніби прийнявши свою відповідь. Танаші впала на землю. Її хребет відмовив їй, коли вона погодилася, і сльози неконтрольовано полилися з її очей.
Але незважаючи ні на що, меч Метеора залишався приставлений до її шиї.
— Принеси клятву! Крім того, передавай мені своє духовне джерело — продовжував вимагати Лейлін холодного голосу.
— Я... Танаша... — Нервова вага в очах Танаші, але вона вже здалася.
З її чола вилетіла нитка духовного джерела і приземлилася на долоню Лейліна.
У духовному розумінні магів вели до життя. Якби маг не віддав його добровільно, то ніхто б не зміг вибити його. На центральному континенті існували дуже суворі правила, які обмежують домінування однієї людини над іншою. Звичайно, це не перешкоджало людям з впливом і владою таємно здійснювати такі операції, але все це робилося потаємно.
Ці обмеження не були проблемою для Лейліна, оскільки він не планував, щоб Танаша бачилася з іншими чарівниками.
— Пан... — Танаша голосно викрикнула і піднялася. Вона нагадувала собі зламану маріонетку, ніби втратила душу.
« Якщо ти опинився в забороненій землі, то мусиш мати темне минуле. Але не хвилюйся, я не буду змушувати тебе робити що-небудь принизливо для гідності мага. Замість цього я можу дати тобі надію. Надіюся на помсту.
Лейлін був дуже чарівним тоном, який давав обіцянки Танаші, а її очі трохи сяяли, коли до нього дійшло слово « мешканка ». Через просте слово на неї скинули спогади лютого гніву.
— Верно! Помсти! — Лейлін підійшов до Танаші і прошепотів, — обіцяю, що коли я стану достатньо сильний, то відомщу тебе й не буду турбуватися про наслідки та обмеження. Я допоможу тобі здійснити твоє бажання. Але до тих пір, ти будеш віддано служити мені.
- Я не намагаюся опікати тебе. Бачиш, я досяг парової стадії менше ніж за сто років. Більше того, я не зіткнуся з проблемою просування до Мага Утреної Зірки через мій родовід Гігантинської Кемонського Змеї!
У глибині душі Лейлін знав, що його методи Танаші допоможуть йому стати слухняною маріонеткою. Щоб доїти її, Лейліну потрібно було розпалити її бойовий дух і наповнити нею надією.
І замість пустих обіцянок він обіцяв їй покращити свої навички мінімум до її рівня, довівши їй свою здатність помститися за неї.
— Сто років і парова стадія? — Танаша дивилась на Лейліна.
Сторічний маг, безсумнівно, був довгожителем у очах простих людей, але для чарівників, особливо тих, хто досяг трьох ранг і вище, такий вік навіть не вважався періодом статевого дозрівання.
Лейлін, який мав як талант, так і генеалогію Кемоінської Змії та статус у місті Уроборос, не забував про багато можливостей. Все вказувало на те, що у нього були високі шанси стати Магом Утренней Зірки.
Навіть той, хто може втекти від мага 3 ранги на Кристальної стадії, просто розкриється перед жахливою силою Мага Утренней Зірки.
— Я на твоєму боці і піду за тобою, вчитель. Я, Танаша, стану вашим найвірнішим слугою до тих пір, поки ви гарантуєте мені помсту! — Танаша впала на коліна, і, зтиснувши зуби, виговорила клятву, але цього разу з більшою охотою.
Хоча це і було всього лише обіцянку без угоди, що може полонити її, як певна угода?
— Хаха... — Хохотал Лейлин.
Додавши Танашу до своєї сторони, Лейлін отримав сильну підтримку з огляду на те, що її сила була вищою за його власну.
Крім того, вона буде ховатися від громадськості, оскільки допомагатиме йому таємно.
У цьому полягала план Лейліна - зібрати якомога більше підпільної сили для виключення будь-яких непередбачених ситуацій.
— Візьми це зілля і відновлюйся. — Лейлін знову виявив щедрість до Танаші і простягнув їй три знаки різних кольорів.
— Високорівневе зцілення! Високорівневе зілля відновлення духовної сили! Святеєство регенерації! — На обличчі Танаші несподівано з’явився номер 3 - й. Окрім їхньої високої ціни, ці зілля широко використовувалися великими організаціями як військові резерви і їх не можна було купити за звичайні гроші.
Особливо це стосувалося священного регенерації, яке могло без будь-яких побічних ефектів простимулювати і відростити нові кінцівки, які не сильно та відрізнялись від попередніх. Таке зілля Танаша ніколи не вживала.
- Дякую вам, Пане! — Танаша поклонилася і зітхнула з полегшенням.
— Не говори нічого про це, я просто хочу тебе полатати, - посміхаючись, відповів Лейлін.
Звичайно, очі Танаші розширилися від його прямої відповіді. Вона була під сильним враженням від Лейліна. Вона допускала думку про досягнення парової стадії за сто років, але не сподівалась, що окрім своєї магічної сили Лейлін зміг стати грандстером зілля. Перед нею стояв геній, який міг вважатися видатним навіть за мірками центрального континенту.
Намеки на надії наповнили очі Танаші, коли вона тепер дивилася на Лейліна...
У той самий час, у прихованому районі Ной дивився на своє безбарвне блюдо.
На білому фарфорі лежало кривава запечена страва, від якої був зроблений дивний пар.
Блощиць!
Перед його очима сидів шаман варварських магів, з якого витікала жовта рідина. Через розріз він міг навіть мигцем побачити деякі кістки.
— Дядьку, я більше не можу! — Прокричав крізь пальці Ной.
Рабен також не був у доброму стані, на його тілі відсуті великі шматки плоті, а сам він покривався великою кількістю травм.
- Ходили чутки, що в цьому місці домінують обжори, але нас будуть атакувати, якщо ми перестанемо брати участь! Ми повинні йти вперед, нас точно чекає успіх якщо він першим зазнає невдачі.
Рабен вперто сидів і виявляв свої найкращі здібності, тимчасом як руки Ноя тремтіли та підбирав столові прилади. У кінцевому рахунку, він знову поклав їх. Все їжа на столі створювалося пороком обжерливості, а всі заклинання були марні. Тільки їхня наполегливість могла допомогти їм протистояти « банкету ».
*Звон дзвіночок! * Здалека пролунав мелодійний дзвін, але Трійця ніби дзюрчала прямо з глибин пекла.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv