Глава 129 - Невилічене прокляття.
« Так, я добре пам’ятаю. Той продавець м’яса надів чорний каптур, його розріпане волосся покривало половину обличчя. На лівій руці у нього був металевий гак...», - розповіла про продавця економка.
Фейл похитав головою і подивився на маленьку дівчинку позаду нього: « Це дивно! Як проходить формування рун на твоєму розумі? " « Я вже сформувала три, але ніяк не можу створити четверту. Крім того, в біології « Всі живі істоти».... покірно відрахувалася маленька дівчинка. « Це як?» — відповів Файл і сплював пальці. Вночі ти повинна прийти до мене в кімнату. Я особисто буду "тренувати" тебе. « Так, наставнике!» — тихо відповіла дівчинка.
Дан! Дан! Дан! Протягом 12 разів у залі видавався оглушливий дзвін, і годинник пробив його. Небо на вулиці вже потемніло, і тут можна було побачити деякі сині зірки. Фейл з роздратуванням відкрив двері. « Вже надто пізно, чому Ніда ще не прийшла? Ніда! Ніда!», - почав кричати Фейл. Його голос відлупцем рознісся по довгому мовчазному коридору. Відповідь була смертельна тиша. Фейл міг навіть почути власне дихання і потік крові в тілі. „Горнична! Покоївка! Де ж вони?» — знову крикнув він. Нетерпіння гнітило його, він поспішно надів халат і вийшов за двері. Дон! Дон! Дон! По підлозі прозвучали звуки шкіряних чобіт. Чорна фігура повільно вийшла до Фейлу. « Хто? Хто тут?» - обережно крикнув Фейл, і в його руках з'явився короткий срібний меч. Хоч би як кричав Фейл, звуки кроків продовжували наближатися до нього. Коли кроки зупинились, Фейл зрештою зміг побачити вигляд фігури. Перед ним стояв чоловік середніх років, одягнений в чорне вбрання. На грудях висів великий значок торгової марки, який зазвичай носили м'ясники. Голову покривав чорний каптур. Його обличчя були покритий з’єднаним волоссям. Особливо приваблював погляд напівпустельної лівої рукави. Замість руки з неї стирчав наконечник іржавого гака. Опис був ідеальним місцем для того чоловіка, про який вдень йому поводилася економка. Вен! Срібний меч блиснув і зі свистом полетів у незнайомця. Пу! Наче ілюзія, на тілі людини з'явилася брижі, і срібний меч пройшов прямо через неї. Губи Файла почали рухатися: « Заклинання Ілюзії?» Сью-Сью! Змішуючись з металевим свистом і скреготанням іржавого ножа, який дряпав метал, вони постійно роздавалися в повітрі. Коли звук припинився, у високій вежі знову запанував мовчазна тиша, неначе в світі існували толь до Фейл і продавець м’яса. Чоловік відразу підняв гак і замахнувся ним на Фейла. Буль! З тіла Фейла вирвався шар рідини, що з’явився прозорий водяний щит і блокував атаку металевого гака. Врожайне закляття Фейла, нарешті, активувалося в цей критичний момент. За допомогою нагоди Фейл швидко заклинав і полетів у чоловіка. Пу! Пу! Крижані колючки прокололи тіло, і на підлогу ховалося безліч крові. Але здавалося, що в чорних одязі чоловік не усвідомлював цього. Вираз його обличчя не змінювалося, ніби він був зомбі, який не знає, що таке біль. Він постійно розмахував своїм металевим гаком, викликаючи брижі на поверхні водного щита.
Фейл кілька разів вдарив чоловіка в чорну мантію, аж поки його розумовий стан не зазнав краху: « Чорт! Що це за чортова штука?» Ніщо з його арсеналу не працювало, коли стосувалося тіла чоловіка в чорному. Але кожен удар металевого кряка потребував енергії, необхідну для підтримки врожайного заклинання. Фейл міг чітко усвідомлювати, що коли противник ще кілька разів вдарить, то його водні щити повністю зникнуть.
"Бежати" — пронеслося в голові Фейла.
У такій критичній ситуації, перебуваючи на волосині від смерті, Фейл відчував себе послушником, коли він кланявся кожному зустрічному магу перед тим, як розвернутися і втекти. Топ! Топ! Топ! Топ! Почувши кроки незнайомця, який наближався до нього, Фейл побіг ще швидше. 20 метрів! 10 метрів! 5 метрів! 1 метр! Фейл схопився за ручки великих головних дверей високої вежі і вискочив назовні. Пэн! Двері позаду Фейла зачинилися. Але до свого розчарування Фейл знову опинився у своїй спальні. До того ж тепер відстань між ним і чоловіком сягала не більше 3 метрів!
Фейл стиснув зуби і продовжував бігти, але все одно кожен раз опинявся у своїй кімнаті. « Чорт! Чорт! Чорт! Що взагалі відбувається?» - не розумів Фейл. Нарешті, сльози і піт побігли по обличчю Фейла, коли він знову повернувся до своєї кімнати та щільно закрив двері. Дон! Дон! У його вухах лунали звуки кроків бога смерті. Фейл відчував, що кожен крок ступав прямо за його серцем. Фейл сидів за дверима і кричав, наче маленька дитина: « Наставник! Тату! Мамо! Спасите мене!»
Як тільки незнайомець почув його, то спинився і глухі кроки припинилися. Нарешті, коли чоловік у чорному, здавалося б, перебував в одному крокі від дверей, він зник...
Фейл був бледен, він просидів під дверима близько півгодини, поки його тремтячі руки не відкрили її, тільки щоб переконатися, що нікого за нею немає. Фейл дихнув і впав на землю, ніби з його тіла вирізали всі кістки.
« Він нарешті пішов! Завтра я повинен написати наставнику. Нехай він перевірить, що ж тут сталося..." - подумав з полегшенням Фейл. Він зачинив двері. Раптом, коли він розвернувся прямо перед ним з'явилося завелике обличчя. Те, що відразу ж полетіло до нього, було чорним металевим гаком! Пу! Цього разу він прорвався через водний щит Фейл і проколов його праве око. У момент, коли гак доторкнувся очі, чорна і червона рідини потекла вниз. Чоловік, здавалося, був незадоволений, тому що відразу знову махав гаком в бік голови Фейла. Бам! Тіло Фейла опустилось на землю, металевий гак глибоко проколов його мозок. Фейл деякий час несвідомо смикався, поки всі життєві сили не покинули його тіло.
Після цього чоловік у чорному витягнув гак з голови Фейла і відразу почав майстерно його вкривати. Після розтину м’язи Фейла були повністю усунені. Колір його шкіри став ще яскравішим. Назорозі відкривалися жили з кров’ю, подібно до тих, що знаходили у м'ясі гниття.
Повертаючись назад до вчорашнього ранку.
Чоловік, який обгорнувся в чорні шати і постукав у двері кухні високої вежі. Він усміхнувся і сказав: « Чи не хочете ви купити м’ясо? У мене є кілька стейків на продаж ...."
...
У кількох лигах від високої вежі Фейл Лейлін з серйозним виразом дивився на формуючу закляття. У центрі формування мерехтіло чорне полум’я, в центрі якого була запечатана остання сцена життя Фейла. Лейлін дивився на зображення, повторюючи ту саму фразу. Нарешті, після того як чорна фігура вбила Фейла і освіжила його тіло, вираз Лейліну нарешті розслабився. Па! Чорна форма заклинання впала. Пробігся вітерець, але ніщо не порушило смертельно-спокійної тиші в околицях. Дин Дон! Чорна фігура, яку раніше зображали посеред формування, з'явилася перед Лейліном.
« Ти нарешті прийшов? » — запитав Лейлін. Здавалося, що він очікував цього і не відчував жодного шоку. Чоловік сказав кілька нерозбірливих слів: « Шихіох». Потім він кинувся на Лейліна. Бам! Чорний металевий гак був схоплений лускою. Лейлін повернувся до чоловіка в чорному одязі і навіть розглянув його грубі риси обличчя.
« Дивись у мої очі!», — тихо вимовив Лейлін шипким голосом, ніби говорив не він, а якась змія. Чоловік у чорному одязі несвідомо подивився в очі Лейліна. У цей момент певний феномен стався в очах Лейліна, і обидва його зіниці стали вертикальними та випускали кришталеве янтарне сяйво! Врожайне закляття - Око Оцепеніння! Ка-Ча! Ка-Ча! Все тіло чоловіка відразу почало покриватися сірим кольором. Через кілька секунд незнайомець повністю перетворився на сіро-білу статую. Лейлін підняв кам'яну статую і кинув її до центру чорної форми. Кам'яна статуя розбивалася вдребезгі, з неї виникли на світ сірково-білі гази, ніби знову хотіли звернутися до людської форми. Лейлін заклинання мовою Байрона: « Прах до пороху, земля до землі, повертайся туди, звідки ти приїхав!». Раптом в середині формування утворився чорний вихор і пожер у себе сірувато-білі гази. Після того як вихор зник, Лейлін зітхнув і впав на землю. « Таке прокляття не може просто бути активованим кимось» — засміявся Лейлін.
Після знищення слідів Клайда Лейлін поспішив вздовж дороги і приготувався до появи Зеля Безматежності, подавши всі емоційні коливання чорнокнижки. Однак після кількох роздумів він вирішив покінчити з усім. Тому він і вирішив убити Фейла, перш ніж втекти з цієї області. Сім'я Лілітель напевно розвіє список розшукуваних людей в Академії Костей Бездні. Що з того, якщо вони додадуть до його списку ще й одного переслідувача Сімох квітів Редвуду? Хоч би як там було, розиск оголосить Академію Костей Бездні, тому переслідування однієї чи двох родин не мало жодного значення. До того ж Лейлін бачив закляття прокляття 1 ранга у Книзі про Великого Зму. Воно могло повністю вбити Фейл таким чином, що ніхто б не дізнався і ніхто не прийшов би за ним. Але Лейлін не думав, що прокляття будуть такими злими і навіть накинуться на самого заклинача! Воно викликало в його серці невеликий страх, особливо після того, як він побачив, яким чином був убитий Фейл. Вимоги до заклинань 1 ранга були надзвичайно суворими. Перш за все, він мав створити тіло Тьми і використати запах ворога, інакше нічого б не сталося. Після цього заклинач мусив знати основи духовних тіл. На щастя, Лейлін мав трохи досвіду в місті Поляна Ночі.
І нарешті, це прокляття мало обмеження щодо розставань. Крім того, воно могло напасти тільки таку ціль, яка має менші характеристики, ніж сам заклинач.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv