Перевод: Bad3mus
Глава 80: Повернення
Недавно в місті Полярної Ночі відбулася не велика і не дрібна подія. Воно стало темою розмов на дозвіллі як для простих людей, так і для дворечених.
Містер Лейлін, спадкоємець двореянина, який прожив у місті три роки, добрий друг Вікента Джексона і Наукового Мерфі, на деякий час залишав місто Полярної Ночі.
Перед від’їздом він фактично передав маєток і крамницю ліків під управлінням своєї служниці.
Дворяни, які часто спускають енергію зі своїми служницями, ніколи б не передали їм важливі підприємства та інші речі лише з цієї причини.
Для них служниці були наче іграшки, які можна було б замінити чи викинути будь - коли. Якщо говорити про підприємства та землі, то їх часто міг успадкувати нащадок і вони були коренем постійного розвитку сім’ї.
Зробивши це, Лейлін перетворився на посміховисько для решти двориків. Тепер він не тільки слив ледачим доброзичливим, але й приобрив звання бовдура.
Однак, на здивування багатьох, служниця за допомогою двох рицарів швидко підкорила решту групи Лейліна. У той самий час, лорд Віконт Джексон і Мерфі запропонували свою підтримку для того, щоб вона діяла від імені Лейліна до його підприємств.
Прийнявши підприємство Лейліна, Анна присвятила себе управлінню ними і робила це акуратно та організовано. Незважаючи на прогнози інших палаців, Лейліна в місті Полярна Ночі не тільки прогоріла, але й постійно розвивалася і тому багато двірників потрапляло до стільців.
Але все це не мало ніякого відношення до Лейліна. На даний момент він вже покинув Полярну Нічі.
Небо потемніло, і дощові краплі завбільшки з фасолину стали джерелом безлічів бризок.
Красивий чорний жеребець мчав по дорозі з обох боків, де швидко проносилися пейзажі. Дощова вода падала на Рицаря, але її зупиняв плащ.
До півночі злива перестала, і Рицар знайшов притулок у печері.
Печеру висвітлювали тепле яскраве полум’я. Над багаттям висіла глибока сталева сковороді, в якій варилася ароматна похлебка з білими грибами. Час від часу на поверхню випливали шматочки м’ясного жарка.
Лицар зняв плащ, відкривши молоде обличчя з каштановим волоссям і очима, які виблискували як коштовності.
Цим чоловіком був Лейлін. Тепер він пив грибний суп, і між справою породив карту І.І. Чипа.
« Протягом двох місяців безперервної подорожі я нарешті досягну академії!»
Лейлін подивився на своє місце призначення на карті, а його обличчя з'явилися змішані почуття. Раніше він би так не поспішав, і подорож була б легкою, якби йому не доводилося постійно міняти маршрут та заходити на інші ринки, щоб продати свої зілля.
Однак під час цієї поспішної подорожі він зазнав багато страждань.
Проживши як король останні три роки, Лейлін звик до марнотратства палацянина і ледве зміг адаптуватися до цієї ситуації.
« Але я нарешті прибув. Згідно з картою, я дістануся до академії ще через три дні! Ніколи б не подумав, що якась третя сторона дійсно втрутиться і змусить Академію Кості Бездні та дві інші угруповання здійснити перемир'я.
Лейлін все ще мав недовір’я, коли згадував новини на ринку за останні кілька днів.
Згідно з цими новинами, через одночасного удару Гіжіни Мудреця Ґотама і Замка Білих Лесів із двох сторін положення Богині Бездня мало бути хитким. Навіть заклинання над штабом академії було наполовину пошкоджено і майже зруйновано.
Але в результаті ректор Лесної Академії Кості Бездні використовував якийсь невідомий метод, і йому дійсно вдалося попросити про допомогу Маяк Ночі.
Маяк Ночі був однією з найкращих організацій на південному узбережжі. За чутками, її глава мав силою Мага 3 рівня.
Коли Маяка Ночі - Лескова Академія Кості Бездни зрештою уникнула небезпечної ситуації, то таки долучився згоди між двома ворожими групами.
Лейлін не був з тих, хто негайно відгукнувся на прохання повернутися в академію. По дорозі він завжди запитував про новини. Тільки переконавшись, що Боголеня Кості Бездна більше не погрожував війні і що виклик послушників не був пасткою, він вирішив повернутися в академію.
« На цій відстані я вже можу використовувати метод спілкування, який мені показував наставник! Краще спершу дізнатися правду! "
Обличчя Лейліна вже вистояло, і він витягнув з одежини зеленого кольору.
Винявши пробку, він намалював цю зілля загадкову руну на землі. Вона звивалася, як хробак.
Шш!
Здійнявся рожевий дим, який зрештою став формою великого рожевого вуха.
- Хто це? Ця енергетична хвиля...
З вуха вилупився голос Крофта, який супроводжував багато статичних шумів.
- Це я, професор! - Негромко відповів Лейлін.
- Цей голос! Ці хвилі духовної сили! Ти Лейлін! Ти дійсно став послушником 3 рівня!
У голосі Крофта було чути здивування.
Якщо послушники хотіли просунутися з 2 рівня на 3, їм часто потрібно було принаймні 5 років конструювати руни розуму і зміцняти море свідомості.
Однак Лейлін витратив лише 3 роки на просування до послушника 3, що шокувало Крофта.
- Цього року тобі сповняється всього 17, але ти вже увійшов у царство послушника 3 рівня! - Зазвичай спокійний голос Крофта викликав ноту збудження.
- Послухник, що досягнув 3 рівня до 20 років, часто має надзвичайно великий шанс на просування до офіційного Мага. Але такі послушники трапляються рідко. Навіть твій старший співвчитель Мерлін досяг лише 21-го рівня.
Якщо б Крофт знав, що Лейлін просунувся до послушника 3 роки після того як пішов з академії, він би негайно оголосив його генієм!
Однак Лейліну було притаманно бути німим. У відповідь на подив його наставника Лейлін тільки вклонився і сказав:
- Мені всього лише пощастило, я знайшов рідкісний Квіточок Пустоти...
Квітка Пустота була частиною таємничої рослини. Його пелюстки були пурпурного кольору, і якби маг виростив його, то квітка була б надзвичайно сильним стимулятором для духовної сили чарівника. Важливішим було те, що закони розмноження пустини були незрозумілими. Вони могли з’явитися в будь - якому місці континенту. Навіть коли маги знаходили сліди цих рослин на дні моря або в жерлі вулкана, вони таки знайшли залишки цього виду.
Крім того, пустий колір мав особливі властивості. Коли всі пелюстки обрушувалися, весь стебель відразу згорів без сліду.
Звичайно, Лейлін обдумав цю причину давно. Завдяки І.І. Коли він зібрав дані про різні таємничі рослини, то вже давно підготував цю відговорку як причину для розвитку.
Однак були й інші послушники 2 рівня, які використовували квіток пустити для просування до 3 рівнів.
- Квітка Пустоти? - З вуха почувся побитий крик Крофта.
- Ти зміг знайти навіть такий цінний магічний ресурс... Це першокласний матеріал, один лептик якого може коштувати кілька тисяч магічних кристалів... Він навіть може допомогти магу в просування...
Але щастя у цьому світі було дуже важко передбачити. Крофту не залишалося, хіба що повірити заявленню Лейліна, що Квіток пустити було повністю використано.
Потім була розмова вчителя і учня про нещодавні події у подорожі Лейліна. Коли Крофт дізнався, що Лейлін успішно завершив академію, то висловив свої вітання.
В кінці Лейлін сказав серйозним тоном:
- Професор, що стосується відгуку послушників в академію...
Звичайно, Лейлін не зв'язався з академією безпосередньо тому що боявся, що це може бути пасткою. Цілком можливо, що біля ректора лісної Академії Кості Бездна є інші плани, і він готовий принести в жертву кучку послушників.
- ...
Крофт замовк на іншій стороні заклинання зв'язку, перш ніж почати говорити через деякий час.
Цього разу послушники справді були визнані ректором і порадою. Я можу запевнити тебе, що в цьому закликі немає брехні, але...
Крофт почав говорити і замоявся, через що Лейлін затамував подих.
Спочатку, якщо ти і далі слухатимеш 2 рівні, я б не схвалив твоє повернення до академії. Але тепер ти послушник 3 рівня, і дещо змінилося. Дозволь запитати, ти хочеш просунутися до офіційного Маґа? - Раптом запитав Крофт.
- Маг 1 рівня. Це часто стартова точка для Маґа, який шукає правду. Я точно хочу просунутися!
Голос Лейліна був глухим.
- У такому випадку, повертайся! Коли ти будеш тут, я все тобі розповім! Часу зараз трохи ...
Рожеве вухо здригнулося і відразу вибухнуло, перетворившись у велику хмару диму, який розсіявся в повітрі.
У порожній печері в останній раз почувся голос Крофта:
- Запам'ятай! Ця можливість є дуже рідкістю, але вона також може бути небезпечною. Якщо ти хочеш йти далі по дорозі Мага, то поспіши повернутися!
Лейлін дивився на поступово розсіюючий дим і бурмотів про себе.
Сьогодні Лейлін зміг зрозуміти обставини в академії завдяки спілкуванню з Крофтом, хоча й протягом короткого часу.
З цього він дізнався, що Боголенська Академія Кості Бездні насправді викрутилася з небезпеки, але війна ніби ще йшла. Ось чому академія наполегливо відзивала своїх послів назад.
Крім того, можливості часто йшли рука в руку з небезпеками. На думку Крофта, якби він повернувся, то мав би багато можливостей. Крофт навіть згадав про успіхи Лейліна, можливо, пройде в майбутньому.
"Офіціальний Маг!"
Лейлін пройшов до входу в печеру, подивився на похмуре небо і йде дощ. Потім зітхнув.
За ці кілька днів він тільки поспішав і нічого не робив, лише відвідав декілька ринків магів. Але хоч би скільки магічних кристалів Лейлін був готовий віддати, на ринку ніколи не було жодної інформації про успіх офіційного Маґа. Крім того, ніхто навіть не продавав такої інформації.
Здавалося, ніби величезна невидима рука безпосередньо забрала геть всю інформацію щодо офіційних Магів, щоб ніхто про неї не дізнався.
« Така монополія на інформацію повинна підтримувати, принаймні, більшість магів у великих організаціях і групах південного узбережжя...»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv