Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Чорнкнижник у світі Магів

Розділ 79: Убірка

Прочитано 0% главы

Перевод: Bad3mus

Глава 79: Убірка

- Анна, Грім, Фрейзер, втрьох заходьте до мене у кабінет після вечері!

Подивившись, що його слуги не мають заперечень, Лейлін кивнув і додав:

- А зараз, будь ласка, всі пригощайтеся!

Члени групи кивнули, повернулися на свої місця і сіли. Задзвеніли столові прилади.

Відколи Лейлін дав накази, зал був ще тихіше, ніж раніше. Спомин був чудовий, але раптом стало помітно, що серце присутніх щось хвилює.

Після вечері Лейлін зустрів трьох магів, які знали його особистість.

На Гримі та Фрейзері була шкіряна броня, яка визирала надзвичайно велично. Анна все ще була одягнена в блузу з низьким вирізом і вважалася більш звабливою.

- Ви, хлопці, знаєте, що я маг. Прямо зараз я збираюся поїхати в подорож і з деяких причин можу тільки залишити вас тут ...

Лейлін сів за стіл, урочисто звертаючись до цих трьох.

- Накази, які раніше були там, стосувалися тільки інших. Грим і Фрейзер, відтепер ви повинні ставитися до Анни так само, як до мене, зрозуміло?

- Ми розуміємо!

Грим і Фрейзер схилили голови. На відміну від інших, вони знали, як страшно цей їхній майстер, і не заперечували наказів Лейліна.

Лейлін відіслав Гріма та Фрейзера і залишився в кімнаті наодинці з Анною.

- Юний... Юний майстер!

Очі Анни наповнились слізьми.

- Я вже створив антидот від есенції дурмана у твоєму тілі. Ще візьми ось це!

Зі своїми жінками Лейлін був набагато м'якшим. Він дав Анні кілька зелень і сувій пергаменту.

- Це...

Анна розгорнула сувій, щоб подивитися на нього.

- Це обов'язок. Ти будеш керувати всіма моїми підприємствами в місті Полярної Ночі. Більше того, якщо я не повернуся протягом десяти років, все це перейде в твою власність!

Лейлін схрестив пальці.

- Крім того, ці процедури свідчили Мерфі і Віконт Джексон! Якщо у вас з’являться проблеми в майбутньому, ви можете звернутися до них за допомогою!

Цього добра Лейлін міг мати скільки завгодно. Звичайно, він не був проти того, щоб віддати їх Анні як запасний план.

Крім того, навіть якщо шахова фігура вийде з ладу, то це не принесе жодної шкоди.

Зрештою, на даний момент Лейлін був лише послушником лісної Академії Кісті Бездні. За правилами академії, послушникам не дозволялося приводити своїх супутників або служниць на їхню територію.

З такими речами рано чи пізно Лейліну довелося б розлучитися, тому природно, його серце через них не боліло.

- Ще ось жало пустельного скорпіона, особливий інструмент, щоб контролювати Грима і Фрейзера. Ти повинна добре піклуватися про них...

- Ні!

Ханна прикусила губи, а потім кинулася вперед і обняла ноги Лейліна.

- Юний майстер, будь ласка, не проганяйте Анну! Анна хоче бути поруч з Юним майстром, щоб їй не довелося робити нічого, гаразд?

Молода леді трималася за ноги Лейліна, і яскраві як перли сліз котилися по її прекрасному обличчю.

Її тепле, злегка тремтяне тіло обвилося навколо ніг Лейліна. Можна було помітити, що Анну потрібно набратися великої хоробрості, щоб вимовити ці слова.

Лейлін з ніжністю дивився на Анну. Він простягнув праву руку і погладив її волосся та спину.

- Мені дуже шкода, Ганно. Місце, куди я повинен поїхати для тебе надзвичайно небезпечно ...

- Але...

Анна підняла залите слізьми обличчя, наче бажаючи сказати щось ще.

- Досить, слухай!

Раптом обличчя Лейліна вже стихло.

Анна побачила, що її майстер так погнався і в її розумі спалахнула глибоко задушена біль та страждання через непослух. Все-таки вона пройшла навчання невільниці. Це були методи работорговців, але вони вражалися на душу Анни.

- Так, молодий майстер!

Анна перестала плакати і прийняла сувій з коробкою, дивлячись на Лейліну як кішку, залишений господарем.

Коли Лейлін спостерігав за поведінкою дівчини, то дістав кілька зелень і дав їй. Все-таки, серце у нього було не кам'яне.

- Це зілля відновлення, яке може швидко зцілити рани. Тримайте його добре! А це пурхне зілля нападаючого типу. Якщо настане день, коли тобі зустрінеться небезпека, з якою не зможуть впоратися навіть Грим і Фрейзер, кидай це зілля. Ти зрозуміла?

Лейлін вказав на пурпурне зілля і проінструктував Анну.

- Ганна зрозуміла!

Її очі почервоніли. Вона знала, що не зможе виконати наказ свого господаря.

"Ех ..."

Коли Лейлін побачив, що її видаляється фігура, він раптово зітхнув.

Він зробив багато приготування, але знав, що через дюжину років ця група, яку він залишає позаду, ймовірно, зникне.

Але він не жалкував. Це все були звичайні люди, які не мали жодних нахилів до формування магами. У майбутньому вони не матимуть для нього жодної користі.

Найбільш імовірно, що єдиним застосуванням для цієї маленької групи буде захист від людей Лейліна.

Зрештою, довірити все Анні було хорошим вибором.

Якщо не вважати есенції дурманів в тілі Анни, Лейлін видалив з неї всі інші обмеження. Тепер Анна буде вільною людиною.

« Я сподіваюся, що ти зможеш жити щасливішим життям і отримати ці речі! »

У очах Лейліна нічого не можна було прочитати.

Якби Анна потрапила до рук іншого мага, то в кращому випадку стала б інструментом для вилиття його пригніченої енергії. Коли його інтерес вичерпається, дівчину можна було використати в експерименті. Після Лейліна вона не тільки звільнилася від статусу рабині, але й врятувала її від отруйної есенції дурмана. Він навіть віддав їй маєток і крамницю ліків, тому що хоч би як там було, його сумління буде чистим!

« Проблемні справи залагоджені. Залишилося досить ретельно позбутися експериментальної лабораторії та підземних камер!»

З таким мисленням Лейлін встав і пішов у підземелля.

Цю зону він оголосив забороненою. Анна і двоє Рицарів не посміли б просто так прийти сюди.

При тьмяному світлі смолоскипа Лейлін дістав кришталеву кулю. У ньому була видно фігура старого з божевільним виразом обличчя, навіть повним жаху.

- Ми зустрілися знову, містер Роман! - З усмішкою привітався його Лейлін.

Але в очах Романа ця усмішка була більш зловісною, ніж диявольська.

- Не... Не наближайся!

Обличчя Романа спотворилося, і він в страху відступив до стінки кришталевої кулі позаду себе.

Однак гострого Лейліна було видно рішучість за переляканим духом помсти.

- Дозволь розповісти тобі добру новину і погану!

Лейлін майстерно розклав безліч інструментів біля кришталевої кулі і дозволив духу помсти видавати пронизливі крики, поки сам говорив.

- Гарна новина в тому, що я збираюся на час залишити це місце!

Перед тим як дух помсти відповів, Лейлін посміхнувся і сказав:

- А погана новина в тому, що куди б я не поїхав ти підеш разом зі мною!

- О! Ні! Ні! Благаю тебе...

- Ладно! Тоді розкажи мені все, що знаєш!

Спочатку Роман, звичайно, ні про що не хотів розповідати. Але після року мук він почав викопувати деяку інформацію.

Після розповіді про дух помсти Лейлін похитав головою.

"Похоже, містер Роман ще виношуває надії, тому продовжимо ..."

Після твердження Лейліна лабораторія наповнилась криками, подібні до передсмертної вої людини, від яких волосся ставало дибки.

Цей дух помсти виявив ознаки психічного розладу півмісяця назад, але все ще вмудрявся давати Лейлінові фальшиву інформацію про секрети, які знав.

Дух помсти видавав за раз багато інформації, і вона була надзвичайно складною. Проте за допомогою І.І. Чіпа Лейлін міг швидко записати всю його розповідь і систематизувати її.

У наступні кілька разів він натрапив на проблему.

Роман завжди легко ділився речами з області знаних, популярних знань. Однак він не мав ані важливих моментів, ані таємниць.

Однак Лейлін не заперечував. Дух видавав величезну кількість інформації щодня. Зважаючи на те, що її фільтрував і сортував І.І. Чіп, Лейлін все ще отримував багато інформації.

Крім того, Лейлін вірив, що через безперервні і тривалих тортур та допитів цей дух помсти одного разу розповість йому все і заголоситься про швидку смерть.

Після щоденного допиту Лейлін вирушив до інших підземель.

Там на стінах висіли різні тортурні інструменти в плямах крові. На підлозі навіть лежали кілька трупів, всі покриті ранами, так що в них майже неможливо було пізнати людські тіла.

[Біп! Щільність негативної енергії вища на 34,5% що задовольняє найбільш базову умову для існування духовного тіла. Фізичне тіло цілої людини зазнало різних страждань і тортур. Ймовірність появи духовного тіла: 1,23%]

И.И. Чіп просканував трупи і видав цифри.

« У порівнянні з ймовірністю, що освіта духовного тіла в 1000 це співвідношення є надзвичайно високим! »

Лейлін погладив підборіддя.

« Якби я мав більше часу, то міг би викликати формування штучного духовного тіла! »

Найефективніший спосіб досліджувати душі — це використовувати духовні тіла. Цю теорію публічно приймали всі Темні Маги.

Нині Лейліну треба було постійно симулювати умови зовнішнього світу і створювати штучне духовне тіло!

Якби про це дізналися, репутація Лейліна була б цілком пов’язана з дикістю і безжалісністю, що пошкодило би його майбутньому плану.

« Репутація також є надзвичайно корисною! Я не боюся того, як люди мене сприймають, але навіть Маґі хочуть мати справу з власниками доброї репутації, а не з типом, який має погану славу!»

Лейлін глибоко зітхнув і посипав трупи порошком.

Трупи з шипінням розклалися, перетворились на жовтий гній і дуже скоро зникли.

« Мені дуже шкода, що я мусив припинити експерименти, але я отримав деякі результати! » — потішив Лейлін.

« Принаймні, я вже здобув достатньо даних про фінал Академії Ловіана, пробудження духу!»

Що стосується іншої давньої формули зілля, Сльоз Марії, то Лейлін ще не знайшов жодних підказок щодо неї.

https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv

Предыдущая главаСледующая глава