Перевод: Bad3mus
Глава 50. Ринок Еллінель
Коли зелене полум’я згасло, залишилась лише кучка білого пилу.
Лейлін з дуже урочистою особою торкнувся її.
*Ху!
Пил вліз у повітря, перетворившись на жіноче обличчя.
- Ворог! Ворог!
- Цей патоген містить отруту сумної душі, не дивно, що він так енергійний!
Лейлін тряхнув головою, дістав зілля зеленого кольору і виплеснув його в це жіноче обличчя.
*Ш-ш!
Обличчя швидко перетворилося на білий туман і розтануло, повністю зникнувши.
- И.И. Чіп, почати сканування! - Пообіцяв Лейлін.
[Біп! Сканування завершено. Внаслідок цього Патоген у тілі Носителя був повністю ліквідований!]
Лейлін відповів І.І. Нарешті Чіпа, і на його обличчі відбивалося полегшення.
Він ліниво потягнувся і торкнувся шрамів на своєму тілі.
- Трохи потворно! Якби їх побачила Ніла, яке б у неї було обличчя?
Пориваючись у великому скрині, він знайшов зілля і випив його.
Через дюжину хвилин верхній шар шкіри Лейліна задрижав і видавив назовні шаром шрамів та мертвих шкірок, замінивши їх більш блискучою шкірою.
- Коли я позбувся патогену, загоїти шрами на моїй шкірі — справа лише кількох зелень!
Лейлін доторкнувся до шрамів, які тепер зовсім поблудлі.
- Думаю, після ще однієї дози вони абсолютно пропадуть!
Потім Лейлін дістав залишки лапи нерівного чорного ведмедя і нагородив себе хорошою трапезою.
Він наївся і напився до відвала, а небо зовні вже потемніло. Лейлін розкинув невеликий килим всередині печери і почав обмірковувати майбутню подорож.
- Доріс нарешті усунута. Більше переслідувачів не залишилося, так що під час подорожі я зможу спати спокійно! Завдання академії не таке вже важливе. Зрештою, у мене 3 роки на його виконання. Цікаво, як прямо зараз справи у академії?
Лейлін міг би запитати сьогодні про випуски новин з Академії Кості Бездна на ринку, але не посмів.
Хто знає, може поблизу були шпигуни. Якби він розкрив свою особистість, чи не було б це все одно, що дозволити собі в пастку?
Він міг тільки чекати, поки не пройде півкоролевства, лише тоді буде безпечно почати розпитати.
Така велика справа напевно буде гарячою темою на місцях зустрічей Магів. Йому потрібно лише бути обережним, щоб не видати про себе жодної інформації.
« З усього цього можна з’ясувати пізніше, важливо поквапитися і обміняти всі зелені на магічні кристали. Попросто незручно тягати ці величезні ящики всюди."
Лейлін поплескав по ящику з цільного твердого дерева. Він подумав про жалюгідний коричневої коні, яка, здавалося, була готова померти в будь-який час, і гірко посміхнувся.
« Я більше не можу з’являтися на ринку родини Уокерів. Все-таки, я тільки що продав там деяку кількість зелень!»
Лейлін викликав у розумі карту і знайшов своє поточне місце.
« Від академії до східних лісів мені доведеться пройти через п’ять інших провінцій. Я можу продавати зілля по дорозі. У найкращому випадку - до провінції Джерша".
На карті провінція Джерша була на півдорозі до його мети. Від східних лісів її відділяли всього дві інші.
Якщо він продасть усю дорогу до східних лісів, то чи ж це не означає, що він виведе свій маршрут і ціль подорожі? Лейлін був не так дурним, щоб це зробити.
Він продавав свої товари по дорозі, але інші не можуть цього виявити. Все-таки, кожен день полягає в безлічі торгових угод. Але Лейліну хотілося бути ще більш обережним при викритті своїх слідів.
Що стосується провінції Джерша, вона знаходилася в центральній області королівства Пулфілд, і увійти до неї можна було з усіх боків. Інші люди ніяк не могли б вгадати мету Лейліна.
« Ухум! У будь-якому випадку, час ще є. Якщо необхідно, я можу рухатись по інших місцях. У будь-якому випадку, мені слід бути обережним, щоб ніколи не відкривати свою особистість!"
Лейлін подивився на точки, позначені як місця зустрічей Магів, і занурився в глибокі роздуми ...
Минуло два місяці.
На дорозі до провінції Джерша можна було побачити міцний чорний кінь, який везла дерев'яний скриньку і людину у чорних одеях, що вистрибував на землю з легким галопом.
У людини в чорному були яскраво-рижке волосся, і був він дуже красивий.
Це, природно, був замаскований Лейлін.
Поки Лейлін подорожував, йому час від часу потрапляли точки збирання Магів або невеличкі торгові місця, де він продавав зварені зелені.
Кожного разу він продавав лише трохи зеленого і не привласнював жадібності інших експертів. Іноді якийсь дурний послушник, осліплений жадібністю, підстерігав його на дорозі, але вони зовсім не були йому ровнів. Найнебезпечніший випадок був, коли послушник 3 рівня привів групу інших покірників, щоб оточити його. І все ж Лейлін зміг уникнути їх за допомогою спроможності I.І. Чіпа до виявлення.
У цих торгових угодах він винайшов деякі цінні матеріали і багато книжок з спеціалізованого знання Магів, значно покращивши базу даних І.І. Чипа.
За ці останні два місяці він, нарешті, записав всі моделі заклинань Тіні і Темного Елемента, що купив раніше. Потім він повністю знищив зміст книги.
Від цього його багаж значно полегшився.
Продавши велику частину своїх зелень і позбувшись цих громіздких книг із заклинаннями, Лейлін зміг вмістити все що мав в один ящик.
Він вважає, що продав залишки зілля зможе подорожувати просто зі запеленим мішечком.
« Я недооцінив популярність зелень. Зараз у мене назбирало більше 2000 магічних кристалів. А якщо б не купував інформацію і всякі дрібниці, у мене могло бути більше ніж 2500 магічних кристалів!"
Лейлін витягнув руки і обшарував своє одяг. Мешок, жорсткий на дотик, потрапив йому в руки. Він не стримувався від усмішки.
« На щастя, у цьому світі магів існують високоякісні магічні кристали. Одну штуку можна конвертувати на 100 звичайних магічних кристалів. Інакше у мене буде проблема - тягати їх всі."
- И.И. Чіп, оновити характеристики! - Пообіцяв Лейлін.
[Біп! Лейлін Фельер, послушник 2 рівня і Рицар. Сила: 2,7; Левкість: 2.8; Житовність: 3,0; духовна сила: 4,6; Магічна Мощ: 4. 0. Стан: Здоровий] — почувся голос І.І. Чипа.
« Ухум! Сила і Локаль збільшилися. Це результат постійного стимулювання моєї внутрішньої енергії Рицаря. Коли вона стабілізується, я зможу поступово приступити до наступної фази тренування Рицаря. Це має підняти всі мої характеристики мінімум до 3-х! А духовна сила зросла лише трохи. Це єдиний результат, який я отримав після ряду небезпечних ситуацій. Як і очікувалося, навчання Мага ставатиме дедалі важче!»
Лейлін зітхнув і знову викликав в розумі карту.
На величезній карті провінції Джерша розташована в центральній частині королівства Пулфілд. Там було багато маленьких сімей Магів.
Хоча це була столиця звичайної людської держави, вона приваблювала багатьох мандрівників, багато мандрівних Магів і навіть Маґ-злочинників.
Ці Магі через свої радикальні погляди або з якоїсь іншої причини були вигнані зі своїх колишніх асоціацій, зіткнулися з переслідуванням чи навіть за їх голови була оголошена нагорода. Вони стали мандрівними Маґами, що часто робило їх дуже небезпечними людьми.
« У провінції Джерша, виявляється, є величезний ринок Магів, керований сім’єю Червоного Квітка, однією з трьох великих сімей, які підтримують лісну Академію Кісті Бездні. Там я зможу дістати останні новини!»
За ці останні два місяці Лейлін таємно питав про різні новини, які стосуються Академії Кості Бездні. Однак він отримував інформацію досить туманною. Він тільки знав, що Академія веде війну з деякими групами на захід від неї. Що до її противників, і як у академії ідуть справи - все вкрай туманно.
« Ми тут, Ринок Еллінель. Я продам свої залишки зілля і запитаю новини про академію, перш ніж продовжу шлях" - вирішив Лейлін.
...
На зруйнованому пристані в маленькому селі.
« Якби не доповідь розвідки, я б ніколи не повірив, що перший ринок Магів у королівстві Пулфілд опиниться прихованим під звичайною людською селищем."
Поки Лейлін уважно оглядала довкола села, його привітувала безжиттєва атмосфера.
« Ринок Маґів повинен бути внизу, бо є знаки того, що виходить звідти. Мешканці села на поверхні також хворобливі, а деякі можуть раптово померти. Як вони могли б процвітати? Боюся, через 10 років або близько того, це село стане наступним містом-привидом! "
Лейлін поправив сірі одежини на собі і приховав риси обличчя, перш ніж підійти до входу хатинки з цегли.
З’їдені двері відповіли глухим звуком, коли Лейлін Леґонько постукав у двері.
- Хто ти? - Відчувся всередині крижаного голосу.
- Я мандрівний послушник, який хоче подивитися на ринок!
*Скрип!*
Великі двері відчинилися і явіла фігуру в чорному одязі.
Лейлін був шокований, і він відчував, як з фігури в чорному одязі повстає ворожа аура. Це дуже загадкова концепція, напевно, але якщо хтось убив занадто багатьох своїх родичів, то напевно буде відрізнятися від інших. Як вважає Лейліна, від рук людини в чорному загинули багато фахівців того ж рівня.
« Як і слід було очікувати від великого ринку, навіть вартовий тут такий лютий!».
Від людини в чорному виходили енергетичні хвилі послушника 3 рівня. Він навіть мав магічний предмет. Він не міг уникнути виявлення І.І. Чіпа, однак.
- Неважливо, це перший твій раз чи ні я перерахую правила. Усі бої всередині ринку сім'я Червоного Квітка вважається провокацією. — крижаним тоном сказав чоловік у чорному.
Тільки тоді Лейлін помітив знак Червоного цвіту на його рукавах.
- Я зрозумів! - Кивнув Лейлін.
- Добре, плата за вхід – один магічний кристал!
Після того як Лейлін заплатив за вхід, людина в чорному злегка стукнув по каміну, і пролунав гуркіт сталевих механізмів. Камін відчинився вправо, відкривши проліт драбини, що веде вниз.
"Навіть стиль нагадує про лісну Академію Кості Бездні!"
Лейлін похитав головою.
Коли він увійшов у тунель, камін зачинився, і прохід знову потемнів, лише кілька ламп тьмяно горіли в глибині.
Лейлін спустився сходами. Коли, за його відчуттям, він опинився на дюжину метрів під землею, виникла величезна печера.
Ринок був надзвичайно великим. За розміром він був як кілька футбольних полів. Поток був вкритий якимись сталактитами, і Лейліну стало цікаво, чи природні вони.
Посередині ринку вишикувалися в ряд споруд з сірих каменів. Навколо них стояв коло дерев’яних хатин. Але вуличні прилавки були досить рідкісними.
Магі та послушники носили одежини різних кольорів, очевидно, як люди в білому, чорному і сірому заходять до крамниці й виходять з них.
Лейлін почав трохи краще розуміти правила Міра Магів.
Традиційні Маги носили чорне чи біле, а послушники сіре. Біле представляло групи, які були більш миролюбними, як - от мистецтва зцілення і подібні. Носії чорних одеж схилялися до бою, і характери їх теж були досить дивними.
Звичайно, це ті, хто одягнений традиційно. Були ще деякі Магі, які носили різні дивні костюми - досить екстравагантні.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv