— Як вона? — поцікавилася Лінлін.
— Досить добре, вона чудово їсть і спить. Їй просто необхідна справжня есенція місячного світла. Якщо вона покладатиметься лише на ту есенцію, яку збирає щоночі, еволюція може розтягнутися на роки. Листя Місячних Шовковиць наразі є найкращим рішенням! — Юй Шиши провела Лінлін та Апас усередину хатини.
Апас помітила в хатині величезну клумбу з рослинами, надійно захищену, наче дитяча колиска. На ній росло кілька крихітних шовковиць.
На одному з дерев лежав місячно-білий шовкопряд. Його круглі очі з цікавістю витріщалися на Апас.
— Вона мене не боїться? — зацікавлено випалила Апас, не відриваючи погляду від крихітного створіння.
— Її ранг не нижчий за твій, ясно? — пирхнула Лінлін.
— Хто вона така? Вона схожа на маленького ельфа, сповненого особливою енергією. Чому вона така крихітна? Наче мале немовля... — Апас простягнула руку й лагідно погладила шовкопряда.
Юй Шиши насторожено стояла збоку. Проте вона не стала втручатися, коли зрозуміла, що маленький шовкопряд зовсім не проти.
Навряд чи людина, яку привела Лінлін, могла б завдати шкоди маленькій Місячній Молі-Феніксу.
Цей шовкопряд і був Місячною Міллю-Феніксом після переродження. Вона все ще залишалася у формі шовкопряда, оскільки ще не досягла стадії кокона. Юй Шиши ретельно доглядала за нею, сподіваючись, що вона виросте і сплете кокон, аби еволюціонувати у справжню Місячну Міль-Фенікса!
— Вона така пухнаста... — захихотіла Апас. Маленький шовкопряд виліз їй на долоню. Здавалося, їй дуже подобалася присутність дівчини.
Зазвичай такі розумні маленькі створіння були надзвичайно чутливими до небезпеки, і в новому середовищі Апас легко б їх залякала. На її превеликий подив, маленький шовкопряд виявився достатньо сміливим, щоб заповзти їй на долоню, навіть попри те, що відчув присутність Медузи. Крихітне створіння зовсім не боялося, що вона вип'є з нього всі життєві соки!
Незабаром Апас помітила в кімнаті й інших шовкопрядів. Можливо, вони не випромінювали такої ж шляхетної аури, як той, що був на клумбі, але й звичайними створіннями їх назвати було важко!
— М-м, у дитинстві я обожнювала розводити молей. Я бігала в далеке село тільки для того, щоб нарвати листя шовковиці. Я уважно спостерігала за їхнім ростом і чекала того дня, коли вони сплетуть свої кокони... — усміхнулася Юй Шиши.
— Вони швидко ростуть? — поцікавилася Апас.
У пустелях теж зустрічалося чимало дивних коконів, але більшість істот, що з них вилуплювалися, виявлялися дикими й потворними, зовсім не схожими на цих чарівних молей. За своєю суттю Апас усе ще залишалася маленькою дівчинкою. Їй набагато більше подобалося дбати про таких охайних та витончених маленьких ельфів!
— Вони ростуть дуже швидко. Ти можеш спостерігати, як вони перетворюються з яєчка завбільшки з піщинку на повноцінного шовкопряда всього за кілька днів. Можна зірвати великий листок шовковиці й постелити його їм замість ліжка. Вони спатимуть на ньому й час від часу відгризатимуть шматочки, коли зголодніють. Можна навіть почути, як вони тихенько хрумкотять! Вони хоч і слабкі, але дорослішають напрочуд швидко. Тобі потрібно лише дати їм маленьку коробочку й кілька листочків. Вони виростуть, навіть якщо ти за ними взагалі не доглядатимеш! — розповіла Юй Шиши.
— Знаєш, який момент найпрекрасніший у розведенні цих крихіток? — додала вона, помітивши, наскільки Апас захопилася розповіддю.
Апас похитала головою, згораючи від нетерпіння почути відповідь.
— Поки вони залишаються шовкопрядами, вони не надто гарні. Цілими днями тільки й знають, що їсти та спати. Але щойно вони загорнуться в кокони, всередині відбудеться повна трансформація. У них виростуть крила, що дозволить їм витончено танцювати під місячним сяйвом. Ти зможеш побачити, як їхні елегантні силуети кружляють над деревами, озером, кущами та камінням. У місячному світлі вони стають ще більш сліпучими... Ти навіть уявити не можеш, як шовкопряди перетворюються на маленьких нічних ельфів! — захоплено продовжила Юй Шиши.
Послухавши радісну розповідь Юй Шиши про розведення шовкопрядів, в Апас прокинулося непереборне бажання спробувати самій.
— Можна мені взяти кількох на виховання? — запитала Апас.
— Цю забрати не можна, але ти можеш обрати когось із інших. Вони теж хочуть мати господаря, який буде поруч, поки вони ростуть... Відколи я приєдналася до гори Фаньсюе, я віддаю цих шовкопрядів дітям із чистим серцем. Вони з радістю про них піклуються! — погодилася Юй Шиши.
Гора Фаньсюе була приватною територією із суворим правилом, яке забороняло будь-кому завдавати шкоди синім метеликам та Духовним Молям, забезпечуючи їм безпечне середовище для існування.
Юй Шиши була не єдиною, хто їх захищав. Люди, які прихистили маленьких Духовних Молей, також доглядали за ними. Тому вона охоче дозволяла тим, хто щиро переймався долею Духовних Молей, брати кількох собі.
Через присутність Місячної Молі-Фенікса популяція Духовних Молей значно зросла. Юй Шиши було дедалі важче дбати про них усіх самотужки.
— Можна я сама виберу? — поцікавилася Апас.
— Звісно, але до їхньої еволюції важко визначити їхній родовід та таланти. Деякі Духовні Молі стають надзвичайно могутніми, коли виростають! — зауважила Юй Шиши.
Апас вибрала кілька шовкопрядів, які припали їй до душі. Вона обережно помістила їх у маленькі дерев'яні коробочки, поводячись із ними так дбайливо, наче маленька дівчинка, яка щойно отримала подарунки.
— Можливо, вони все ще бояться твоєї присутності, але не хвилюйся, щойно ти погодуєш їх кілька днів, вони до тебе прив'яжуться, — запевнила її Юй Шиши. Вона ніжно погладила шовкопрядів, яких прихистила Апас, щоб заспокоїти їх.
— Я помітила, що багато людей на горі Фаньсюе розводять маленьких молей, — озвалася Лінлін.
— Саме так! Насправді, якщо Місячна Міль-Фенікс зможе сплести кокон і еволюціонувати, вона народить ще більше Духовних Молей із видатним родоводом. Це безперечно посилить обороноздатність гори Фаньсюе! — радісно відповіла Юй Шиши.
— М-м, я теж з нетерпінням чекаю, коли вона вирветься з кокона! — Лінлін простягнула руку й попестила крихітну Місячну Міль-Фенікса.
Апас була на сьомому небі від щастя зі своїми новими улюбленцями. Їй не терпілося стати свідком їхньої трансформації та побачити той день, коли вони змахнуть крилами й полетять!
Від цих думок вона раптом усвідомила, що Лінлін не так сильно мулить їй очі, як здавалося раніше. Зрештою, це ж вона привела її познайомитися з цією цікавою жінкою!
Лінлін побіжно глянула на усміхнену Апас і промовила: — Не забудь залишити кілька отворів у коробочках, коли покладеш туди листя... Я дуже сумніваюся, що під твоїм наглядом ці шовкопряди протягнуть більше трьох днів!
— Навіть не хвилюйся, я подбаю про те, щоб вони прожили довше за тебе! — миттєво огризнулася Апас.
— Пф-ф!
— Пф-ф!