— Різниця в кольорі означає, що це різні види? — поцікавився Мо Фань.
— М-м! З ними може бути значно складніше впоратися, ніж із Демонічними Саламандрами на Озері Тисячі Островів. Тож якщо ми хочемо підготуватися заздалегідь, нам потрібно спочатку їх вивчити і знайти їхні слабкі місця... — підтвердила Лінлін.
— Я не розумію, чому природа взагалі дозволяє існувати виду, який настільки порушує всі правила? — безпорадно похитав головою Мо Фань.
Зіткнувшись із Демонічними Саламандрами на Озері Тисячі Островів, Мо Фань чудово усвідомлював, яку колосальну загрозу несе Велика Демонічна Саламандра. Спочатку він думав, що світ став безпечнішим після того, як вони знищили ту потвору. Але, на його превеликий подив, кількість Великих Демонічних Саламандр у Тихому океані просто не вкладалася в голові! Вони штампували панцирних демонічних істот, наче машини на заводі! Якщо вони не знайдуть способу з ними розібратися, суша дуже скоро опиниться під гнітом цих демонічних потвор. Вони були набагато смертоноснішими за Демонічну Сарану Піщаної Бурі!
— Люди нічим не кращі, — зауважила Лінлін.
Мо Фань аж рота розявив. Від такої раптової заяви Лінлін у нього просто відібрало мову.
Проте, якщо подумати, дівчинка мала абсолютну рацію! Люди поводилися точнісінько так само: захоплювали території і несли руйнування скрізь, куди б не ступили. Якщо природа могла терпіти людство, то чому б їй не дозволити існувати таким катастрофічним хмарам демонічних істот?
— Хрін з ним, нехай про це болить голова в Альянсу Берегової Лінії. Якщо вони таки з'являться, я просто виб'ю з них усе лайно. Давай краще поговоримо про Цзян Ся, — змінив тему Мо Фань.
— Дерево Клятви знаходиться в горах Ціньлін. Цзян Ся відзначив для нас точні координати, — відповіла Лінлін.
— Це просто чудово! Вирушаємо наступного місяця! — зрадів Мо Фань.
Шукати Тотемних Звірів було набагато простіше, коли маєш зачіпки. Це означало, що йому залишилося зовсім небагато до Верховного рівня!
— Зараз тільки початок місяця. Чому ми чекаємо до наступного? — збентежено перепитала Лінлін.
Знаючи характер Мо Фаня, зазвичай він зривався з місця вже наступного дня, щойно з'являлася нова зачіпка. До того ж він був магом простору і завжди тримав усі припаси та необхідні речі у своєму просторовому сховищі, тож зібратися в подорож для нього було справою однієї миті.
— Такій маленькій дівчинці не варто ставити стільки запитань. Коротше кажучи, краще зосередься на пошуку додаткової інформації про Дерево Клятви... — пробурмотів Мо Фань.
— Хтось щойно скуштував заборонений плід. Тепер він планує ще трохи потішити свої похотливі бажання, — втрутилася Апас.
— Апас, ти не могла б поводитися більш як звичайна дитина? Якого біса ти підслуховувала й підглядала за нами?! — люто зиркнув на неї Мо Фань.
— Мені на це глибоко плювати. Але важко не здогадатися, що там відбувалося, коли твої блаженні почуття передаються прямо мені! — зневажливо глянула на нього Апас.
Спочатку, побачивши його здібності, вона думала, що цей чоловік відрізняється від інших, але виявилося, що він такий самий раб своїх сексуальних інстинктів. Він явно перебільшував. Хлопець ходив такий цілісінький день, ніби збирався злетіти в хмари, якби його не тримали за ниточку.
— Та що ти взагалі знаєш? Може, ти й красуня, але порівняно з моєю Му Нінсюе — просто недозріла дитина. Саме тому твої спроби спокусити мене, кличучи братиком Мо Фанем, з тріском провалилися! Моє серце вже надійно захищене моєю богинею! — гордо заявив Мо Фань.
— І тобі справді потрібен цілий місяць для цього? Хіба ти не міг покінчити зі своїми справами за одну ніч? — безцеремонно втрутилася Лінлін.
Мо Фань аж поперхнувся кашлем, остаточно втративши дар мови від коментаря Лінлін.
Чому його не покидало відчуття, що ці два дівчиська були досвідченішими за нього? Вони навіть не зашарілися, обговорюючи таку тему. Чому їхні тони й вирази обличчя залишалися такими чистими та природними?
Лінлін була невдоволена. Якщо Мо Фань планував і далі потопати у своїх фантазіях, їй стане страшенно нудно.
Проте шансів переконати Мо Фаня в неї, вочевидь, не було, особливо тепер, коли він остаточно втратив глузд. Їй нічого не залишалося, окрім як провести кілька нудних днів на горі Фаньсюе. Якби вона повернулася до Магічного Міста, її б змусили знову ходити до школи, хоча вона й була набита ідіотами. Залишившись тут, вона принаймні зберігала свою свободу.
Апас виявляла неабияку цікавість до всього навколо. Оскільки Мо Фань був надто зайнятий задоволенням своїх потреб, Лінлін нічого не залишалося, як самій показувати Апас гору Фаньсюе.
— Чому я постійно бачу тут синіх молей? — запитала в неї Апас.
Лінлін мовчки привела Апас у віддалений куточок лісу. Вони дісталися гаю, всіяного чудовим цвітом персикових дерев. Яскраві барви та витончений краєвид миттєво привернули увагу Апас. Вона захоплено випалила: — Що це таке? Чому вони такі гарні?
Персиковий цвіт тягнувся аж до схилу гори, де стояла витончена дерев'яна хатина. Її дах, сад і вікна були вкриті розумними синіми молями.
Справа йшла до вечора, і сині молі саме прокинулися від сну. Їхні крильця виблискували, наче в барвистих метеликів, що кружляли над квітковим садом. Проміння призахідного сонця м'яко лягало на дерева, хатину та синіх молей.
— Ти не могла б тримати під контролем свою брудну зміїну ауру? Ці маленькі створіння навіть поворухнутися бояться через твою присутність! — Лінлін обернулася й суворо зиркнула на Апас, помітивши, що сині молі замерли на місці. Вони були надто нажахані, щоб злетіти в повітря.
— Це природне залякування між істотами різних рівнів. Моя аура тут ні до чого. Ці крихітки просто дуже чутливі. Більшість створінь цього б навіть не помітила. Мені вони подобаються! — озвалася Апас.
Поки вони розмовляли, двері дерев'яної хатини відчинилися. З неї вийшла витончена жінка у простому вбранні. Її очі сяяли, мов зорі. Побачивши Лінлін у саду, вона лагідно всміхнулася.
— Щось із нею... не так, — придивилася Апас до жінки, яка вийшла з хатини. Вираз її очей миттєво змінився.
Жінка теж помітила присутність Апас і миттєво насторожилася. Якби поруч із нею не стояла Лінлін, Юй Шиши точно не була б такою спокійною.
— Ці сині молі належать їй, — пояснила Лінлін.
— Не дивно, вони успадкували інтелект свого ватажка! — вигукнула Апас.
— Лінлін, хто це? — запитала Юй Шиши.
— Демонічна змія з Африки, — лаконічно відрізала Лінлін.
Лінлін прийшла до Юй Шиши, оскільки дещо стосовно гір Ціньлін не давало їй спокою.
Регіон гір Ціньлін, куди вони прямували, кишів демонічними метеликами. Вони могли стати величезною проблемою. Лінлін подумала, що оскільки молі та метелики — це споріднені види, вона зможе дізнатися про їхні слабкі місця від Юй Шиши.
— Щодо цього, я не надто добре знайома з демонічними метеликами. Зможу розібратися лише тоді, коли побачу їх на власні очі. Знаєш що, зайди до мене, коли вирушатимете в гори Ціньлін. Я теж шукаю листя Місячних Шовковиць із тих країв. Ми можемо поїхати разом! — радісно вигукнула Юй Шиши.
Проблема з постачанням листя Місячних Шовковиць неабияк турбувала Юй Шиши.
Це листя призначалося для маленької Місячної Молі-Фенікса. Ці особливі дерева росли лише в горах Ціньлін. Без них Місячна Міль-Фенікс ніколи б не еволюціонувала зі своєї нинішньої форми маленького шовкопряда!