Кривава Отруйна Саламандра, що плювалася отрутою, опинилась відрізаною від решти зграї. Коли Великий Вовк, Другий Вовк і Третій Вовк наздогнали її, вона відчайдушно спробувала втекти, перебираючи короткими лапками, знавісніла від жаху.
Великий Вовк рішуче стрибнув уперед і наступив потворі на хвіст. Гострі пазурі залишили дві величезні подряпини на її спині, і від болю Саламандра забилася в конвульсіях!
Другий Вовк приземлився просто перед нею. Іклами він не атакував, чудово знаючи про отруту, — натомість блискавично простягнув лапу й ляснув пазурами їй у потилицю!
Потилиця була найвразливішим місцем цих потвор: шкіра там не мала достатньої міцності, щоб захистити ділянку. Другий Вовк заглибив пазурі в шию монстра і пробив горлянку!
Удар виявився смертельним, і з рани хлинула зелена кров. Трійця вовків, доволі досвідчена, добре знала, як поводитися з отруйними істотами: навіть кров монстра просякала отрутою, тож усі троє миттю відскочили назад, щойно завершили атаку.
Рани, завдані кігтями Білих Вовків, що Поглинають Місяць, не переставали кровоточити. Кривава Отруйна Саламандра рвонула вперед, метаючись, наче навіжена, і збиваючи все на своєму шляху, залишаючи по собі лише кривавий слід.
Три вовки вичікували на деревах, непомітно йдучи слідом, і зістрибнули вниз саме тоді, коли Саламандра вирішила, що небезпека минула. Їхні тіла вигнулись, наче натягнута тятива лука.
Опинившись просто над потворою, Білі Вовки використали інерцію падіння й змахнули лапами, розсікаючи повітря в формі півмісяця, — гострі, наче бритва, кігті розпороли Саламандрі спину!
Ще більше зеленої крові бризнуло з ран, випалюючи все, на що потрапляло. Вовки витончено приземлились і одразу відскочили вбік, перш ніж отруйна кров устигла бризнути на них, а потім знову спритно заскочили на дерева!
— Аву-у-у!
Трійця вовків задерла морди до нічного неба й завила на місяць.
Священне сяйво огорнуло звірів, підкреслюючи білосніжну шерсть, що маяла на вітрі. Виття луною розносилось у небі, поки з Кривавої Отруйної Саламандри під ними хлюпала кров. Її життєва сила стрімко згасала під зверхніми поглядами переможців, а сама потвора билася в передсмертних конвульсіях!
Стрибок із дерев, удар кігтями, відступ у безпечне місце й переможне виття на місяць... Три вовки виконали все настільки плавно й злагоджено, що їхні рухи нагадували текучу воду. Роль холодних, безжальних катів вони зіграли ідеально!
Розправившись із Кривавою Отруйною Саламандрою, троє Білих Вовків цим не вдовольнилися — їх аж пекло бажання знову ринути в бій. Проте юна дівчина, що стояла на валуні, миттю охолодила їхній запал одним лише крижаним поглядом. Вовки слухняно опустили морди, видерлись назад на камінь і сіли виструнчено позаду Апас, чекаючи на новий наказ.
Загалом Білих Вовків, що Поглинають Місяць, налічувалось десятеро. Решта з семи ватажків успішно вели свої загони, знищуючи ізольованих Кривавих Отруйних Саламандр і дедалі краще опановуючи тактику під керівництвом Апас. Зазвичай ці Саламандри могли миттєво вбити таку слабку істоту, як Біломітковий Вовк, — та тепер, оточені зусібіч, самі нагадували загнаних буйволів. Їхній грізний статус Командирів танув просто на очах!
Мо Фань спершу планував лише, щоб Апас наглядала за вовками й мінімізувала втрати. На його подив, вона керувала ними так вправно, ніби командувала ідеально вишколеною армією. Вовки вирізали Кривавих Отруйних Саламандр, наче звичайних диких кабанів!
Мо Фаню довелося визнати: ці Саламандри виявились далеко не такими простими супротивниками, як він гадав. Готуючись до важкої битви, він і не думав стримувати сили, — та ідеальна синергія Апас із вовками змела кількох Командирів за лічені хвилини!
Хоч поки що знищили лише п'ятьох потвор, загибель решти лишалась питанням часу. Що менше їх ставало, то легше було їх ізолювати, — і то більше Білих Вовків звільнялося для нової атаки!
«Ніколи б не подумав, що вони будуть такими ефективними під її командуванням!» — щиро здивувався Мо Фань.
У свою Орду Звірів він вклав чимало Есенцій Душі, збільшивши її чисельність за допомогою Магічного Персня-Провідника. Останнім часом йому частенько доводилось битися з істотами рівня Правителя, і зазвичай Орду він застосовував лише для того, щоб виграти трохи часу чи перевести подих, — але намагався робити це рідко, адже проти Правителя його вовки гинули б жахливою смертю!
Хто б міг подумати, що тепер вони здатні розривати на шматки навіть монстрів рівня Командира!
Двадцять таких істот, навіть нижчих за середній рівень, становили колосальну загрозу. Та з підтримкою вовків битва виявилась набагато легшою, ніж він очікував!
Маленька Полум'яна Белль без жодних проблем розправлялась зі своїми п'ятьма Кривавими Отруйними Саламандрами — бій наближався до фіналу.
Вовки встигли прикінчити вісьмох потвор, перш ніж магічна енергія елемента Виклику Мо Фаня вичерпалась.
Сам він убив ще шістьох. Решта, остаточно втративши жагу до бою, кинулась тікати назад у воду.
Битва не тривала довго. Мисливці, що ховались біля печери, отетеріли, дивлячись на пошматовані рештки Кривавих Отруйних Саламандр, розкидані навколо, і на мить навіть забули, навіщо сюди прийшли...
— Він... він взагалі людина?! — нарешті видихнув Чжун Лі. Карта зі шляхами відступу, яку він досі стискав у руках, впала на землю.
— Я в житті не бачив настільки потужного викликача! — серце Ван Чжоуміна калатало як навіжене.
Двадцять потвор рівня Командира!
Навіть цілий загін Двозіркових Майстрів-Мисливців ліз би зі шкіри, аби здолати одного чи двох Командирів, а цей хлопець самотужки вирізав цілу зграю. На таке був би здатен хіба Верховний Маг, — та жодного разу вони не бачили, щоб він застосував бодай одне Верховне Закляття!
— Може, саме тому він Семизірковий Майстер-Мисливець, а ми — просто зграйка невдах...
— У мене таке відчуття, що вся магія, вивчена мною за все моє життя, — марна трата часу.
— У мене теж. Ось це — справжня магія, а наша — просто дрібні фокуси.
Мисливці не забули про своє завдання: поки Мо Фань бився назовні, вони надійно перекрили шлях від печери до озера. Велика Демонічна Саламандра, схожа на важкий танк, не мала жодних шансів на втечу.
Доручивши Маленькій Полум'яній Белль добивати останніх потвор ззовні, Мо Фань сам попрямував до печери, щоб розібратися з головною ціллю.
Велика Демонічна Саламандра мала вкрай химерний вигляд, та й крики видавала не менш дивні. Але найдивнішим було те, що ця потвора навіть не збиралась на них нападати.
До рівня Правителя ця істота не належала — навпаки, як і казав Ван Чжоумін, виявилась надзвичайно слабкою. Мо Фань мимоволі замислився: чи мала б Велика Демонічна Саламандра бодай найменший шанс проти однієї-єдиної Кривавої Отруйної Саламандри?
— У ній немає нічого особливого, крім міцного панцира, хоча її й охороняє ціла армія Командирів! — здивовано зауважив Ван Чжоумін.
— Це нормально, природа завжди дотримується балансу. Її здатність до масового розмноження і є головною зброєю — так вона легко творить нищівну армію, зате сама залишається вкрай вразливою. Варто нам було її знайти, і вона приречена, — сказав Мо Фань.
— Майстер справді має глибокі знання!
— Як і очікувалось від Семизіркового Майстра-Мисливця, кожне ваше слово сповнене мудрості.
Мисливці були просто в захваті від Мо Фаня — ловили кожне його слово, намагаючись догодити.
— Оскільки ця істота така слабка, майстре, можете відпочити — ми самі з нею розберемось! — шанобливо запропонував Ван Чжоумін.
— Її захист вам не пробити. Я скористаюся власним елементом Блискавки. А ви поки приберіть трупи Кривавих Отруйних Саламандр... і, до речі, розділіть цінні трофеї між собою, — щедро промовив Мо Фань.
— Ми можемо забрати трофеї? — випалив Чжун Лі, певний, що йому просто почулось.
Ван Чжоумін і решта Мисливської Групи Паньчен ошелешено перезирнулись, не вірячи власним вухам!
Це ж були рештки двадцяти істот рівня Командира! Навіть не випади з них жодної мутованої крові чи кістки, вони все одно коштували б цілий статок! Мисливці справді пускали слину на таку здобич, та розуміли, що Семизірковий Майстер убив їх усіх власноруч, і не сподівались, що він поділиться.
Хто б міг подумати, що цей хлопець виявиться справжнім Буддою!
— Трофеї не тільки для вас, а для всіх, хто брав участь у завданні. Самі вирішуйте, як їх розділити. Хоч Лу Чжо виявився гнилим яблуком серед нас, наша місія завершилась успішно. Вважайте це своїм бонусом, — сказав Мо Фань.
— Майстре, ви для нас наче другий батько!
— Майстре, у мене просто бракує слів, щоб висловити вдячність! Тільки скажіть, якщо коли-небудь знадобиться наша допомога!
— Моїй доньці цього року виповнюється п'ятнадцять. Майстре, якщо ви не проти почекати ще кілька років...
Мо Фань мовчки витріщився на мисливця середніх років.
Велика Демонічна Саламандра навіть не намагалась чинити опір. Мо Фань зв'язав її закляттям Тіні й застосував Тирана Блискавки, щоб проломити панцир.
На це пішло трохи часу, та врешті-решт він прикінчив потвору без жодних сюрпризів.
— Це що, Серце Демонічної Саламандри?
Щойно вона впала мертвою, з тіла викотилась сяюча сфера!
Серце Великої Демонічної Саламандри виявилось значно більшим за серця звичайних Саламандр і нагадувало ідеальний кристал. Мо Фань з першого погляду зрозумів: перед ним неймовірно цінна річ, — і з задоволенням привласнив її собі.
Крім того, він отримав Есенцію Душі рівня Командира з убитих Кривавих Отруйних Саламандр. Чи продати її за чималі гроші, чи використати для еволюції ще одного Величезного Білого Вовка — залежало виключно від настрою. Саме тому Мо Фань міг дозволити собі таку щедрість, віддавши решту здобичі мисливцям!