— Що таке? Ти не згодна зі мною? — Лу Чжо помітив ненависть на обличчі Гу Їн, і це його неабияк потішило. Він пробурмотів: — Коли ми вперше зустрілися, я теж застряг на ранзі Мисливця Середнього рівня. Я ніколи не мав шансу стати Просунутим Мисливцем, але зрозумів, що сліпе дотримання правил зробить мене рабом, який виконуватиме чужі накази до кінця життя. Я зміг стати Тризірковим Майстром-Мисливцем лише тому, що виявився достатньо жорстоким!
Лу Чжо помітив, що Гу Їн починає втрачати рівновагу. Він одразу ж простягнув їй руку, але дівчина з усіх сил відштовхнула його й похитнулася в протилежний бік.
Лу Чжо це анітрохи не засмутило. Багато хто навіть не здогадувався, як його ранг так швидко зріс. Він не міг дозволити собі ділитися цим з іншими, але зараз тільки він залишався при тямі. Тож міг базікати про це скільки завгодно. А ще — трохи вгамувати свої думки й зачекати, перш ніж насолодитися часом із Гу Їн, на яку він уже давно поклав око. Ніч лише починалася, а подорожувати Озером Тисячі Островів у темряві було надто небезпечно. Лу Чжо зовсім не хвилювався, що хтось порушить його усамітнення!
— Ти відчуваєш до мене огиду, проте так стараєшся заслужити прихильність того Семизіркового Майстра-Мисливця, думаючи, що він змінить твоє життя. Чи спадало тобі на думку, що під своєю личиною він смердить так само, як і я? Я накоїв стільки брудних справ, але досяг лише трьох зірок. Як гадаєш, скільки життів він забрав, щоб стати Семизірковим Майстром-Мисливцем? — промовив Лу Чжо.
Люди, яких вбив Ло Мянь, щоб стати Радником, легко утворили б гору під його ногами. Лу Чжо вірив, що його власні вчинки — це просто дрібниці порівняно з гріхами Ло Мяня!
А як щодо Семизіркового Майстра-Мисливця, наділеного величезною владою?
Цей чоловік зміг отримати свій ранг у такому юному віці, що дозволяло йому розкидатися наказами Тризірковим Майстрам, таким як вони. Лу Чжо чорта з два повірив би, що той був праведником. Він чудово знав: хай би як важко вони працювали, їм ніколи не піднятися швидше за тих, хто привласнює чужі заслуги, особливо — нагороди цілої групи!
Варто було зробити це лише раз — і дороги назад уже не існувало!
На жаль, багато хто цього не усвідомлював, та й сміливості на таке не мав!
— Гадаєш, усі такі ж виродки, як ти?! — аж затіпалася від гніву Гу Їн.
— Хтозна. Але я точно можу сказати, що цей Семизірковий Майстер-Мисливець далекий від святості! Витримка, темперамент і погляд тих, чиї руки заплямовані кров'ю, відрізняються від звичайних невинних людей. Я майже впевнений, що ти теж це відчула! — випалив Лу Чжо.
Гу Їн замовкла.
Мисливці завжди мали гостре чуття на небезпеку. Вона дійсно відчувала потужну ауру крові під байдужою зовнішністю Семизіркового Майстра-Мисливця. Навіть тоді, коли він приховував свою справжню силу, його витримка здавалася незвичайною. Саме тому Гу Їн від самого початку звернула на нього увагу. Проте це відчуття стало ще сильнішим, коли він розкрив свою особистість.
— Для мене це чудовий шанс. Я теж не хотів, щоб усе закінчилося саме так, але не хвилюйся — стільки мисливців гинуть щодня! Люди швидко забудуть про цей інцидент, як про звичайну теревеньку в барі чи чайній. А щодо мене... Я продовжуватиму дертися вгору, поки всі ви повільно гнитимете під землею, — протягнув Лу Чжо, наближаючись до Гу Їн.
Збоченець щойно задовольнив свою хтивість, проте його тіло знову реагувало, коли він дивився, як Гу Їн відчайдушно намагається втриматися на ногах. Як він і думав, ця дівчина збуджувала його куди більше. Минуло зовсім небагато часу, а він знову відчув брудне бажання. Але ж йому ще треба було згодувати стількох людей озерним монстрам. Варто поквапитися!
Лу Чжо простягнув руку й притягнув до своїх грудей Гу Їн, яка ледь трималася на ногах. Він майже пускав слину від похоті. У пам'яті виринув той перший раз, коли він пішов проти власної совісті. Тоді він боявся до нестями, але зараз відчував лише палкий азарт. Правду кажуть, що людям не можна дозволяти собі падати на дно. Навіть найменшого зриву достатньо, щоб почати упиватися своїм падінням. Вони більше не відчуватимуть ані крихти провини, докорів сумління чи усвідомлення власного зла. Люди стають настільки спаскудженими, що навіть самі не можуть себе впізнати!
Раптом із намету позаду вискочив лютий вовк із крижано-білою шерстю, спрямувавши удар пазурами прямо в Лу Чжо.
Це застало мага зненацька. Він інстинктивно відскочив назад і перетворився на туман, щоб ухилитися від гострих як бритва кігтів!
Туман відплив на певну відстань, перш ніж Лу Чжо з'явився знову. На його обличчі виднілася тонка подряпина, що кровоточила. Вона робила викривлену люттю фізіономію чоловіка ще страшнішою!
— Я все думав, чому ти постійно задкуєш у цьому напрямку. Виявляється, ти намагалася покликати на допомогу цього вовка. Пф-ф, ти справді думала, що я не врахував і цього? Твої напарники далеко не такі розумні, як ти! — похмуро всміхнувся Лу Чжо.
Він чудово знав про існування Снігового Вовка Летючого Струмка. Ця істота випромінювала ауру рівня Великого Командира. А його справжня міць могла навіть перевершувати цей рівень! Тому Лу Чжо навмисно надурив товаришів Гу Їн, щоб вони напоїли Снігового Вовка Летючого Струмка водою з холодного джерела. Він наважився діяти так зухвало лише після того, як побачив, що вовк випив ту воду.
Проте Сніговий Вовк Летючого Струмка виявився сильнішим, ніж очікував Лу Чжо. Він не заснув навіть після випитої води.
Вовк стояв поруч із Гу Їн і гарчав, дивлячись прямо на ворога. Його крижана аура була слабшою, ніж зазвичай, а тіло хиталося від непереборної сонливості. Час від часу він люто мотав головою, щоб не знепритомніти.
На піку своєї сили Сніговий Вовк Летючого Струмка міг би вбити Лу Чжо миттєво. Тим більше маг не очікував цієї атаки. Проте зараз звір втратив половину своєї міці, тож розмах його лапи був зовсім не таким могутнім!
— Мій титул Тризіркового Майстра-Мисливця — це не просто порожній звук. Навіть якщо цей звір не відключився, я все одно зітру його з лиця землі! Смішно, що ти досі віриш, ніби він тебе врятує! — Лу Чжо зробив широкий крок уперед, знову оповитий моторошним туманом.
У Гу Їн, яка ховалася за спиною Снігового Вовка Летючого Струмка, залишалося зовсім мало сил.
Але вовк ще міг битися. Він вишкірив ікла й люто втупився в туман, на який перетворився Лу Чжо.
— Його основний елемент — Отрута, другорядний — Вода, а третій — Тінь... — одразу ж підказала Гу Їн Сніговому Вовку Летючого Струмка.
Рухи Лу Чжо були непередбачуваними, але звір швидко помітив, як туман розтікається островом. Всередині мряки миготіло одразу кілька силуетів мага.
Сніговий Вовк Летючого Струмка був виснажений сонливістю, а туман ще більше ускладнював пошуки справжнього ворога.
Нарешті вовк запримітив тінь, яка, швидше за все, і була ціллю. Він люто кинувся на неї.
Проте тіні в тумані раптом розвіялися. Це був лише трюк, який Лу Чжо провернув за допомогою свого елемента Тіні!