Лі Юймей нерухомо лежала в наметі, розгублена й налякана: вона й гадки не мала, що станеться після того, як заплющить очі. Вона безліч разів засинала поруч із Лу Чжо, але цього разу все було інакше — він перетворився на когось абсолютно чужого. Що більше вона про це думала, то сильніше її охоплював жах.
Лу Чжо тихо чекав усередині намету. Він пестив Лі Юймей, повільно знімаючи з неї одяг.
Снодійному потрібен був ще деякий час, щоб повністю подіяти. Він міг не поспішати й насолодитися часом у наметі.
Лу Чжо обожнював це відчуття, ніби він єдина жива людина в усьому світі. Він міг робити все, що заманеться. Йому більше не треба було прикидатися.
Через деякий час Лу Чжо застібнув ремінь і вийшов із намету.
На острові панувала мертва тиша, не було чутно навіть цвірінькання комах, ніби безжальна постава Лу Чжо розполохала їх усіх.
Навколо стояло чимало наметів, у більшості з них досі горіло світло, але всі мисливці вже лежали на землі. Жоден із них не був при свідомості.
Лу Чжо чудово знав цей Острів Єдиної Лінії. Тут було джерело з прохолодною водою. Майже кожен мисливець на острові неодмінно пив із цього джерела. Озеро Тисячі Островів було гігантським, але джерел питної води тут бракувало. Останнім часом через погоду Озеро нагадувало велетенську пароварку, тож більшість людей не могли встояти перед спокусою втамувати спрагу крижаною джерельною водою.
Лі Юймей була такою тупою. Навіть зараз вона не здогадувалася, що стала його спільницею. Лу Чжо підмішав дозу снодійного в бурдюки з водою, які дав їй!
Це був той самий снодійний препарат, який дав йому Ло Мянь. Мисливці на острові навіть не підозрювали, що їх отруїли. Вони б не виявили цього навіть за допомогою найкращих приладів. Зрештою, це не було справжньою отрутою!
Лу Чжо навмисно забазікав Лі Юймей до пізньої ночі, щоб переконатися, що всі вже попили води. Він навіть витратив трохи часу, щоб востаннє насолодитися її тілом. Він швидко оглянув острів і переконався, що всі лежать на землі.
Загін Фен міцно спав, як і Мисливська Група поруч із ними. Група в глибині острова також не видавала жодного звуку. Ті, кого залишили на нічну варту, спали як убиті.
Лу Чжо пройшовся задньою частиною острова для ретельної перевірки, використавши отруйний вітер, щоб посилити дію препарату. Він хотів бути абсолютно впевненим, що кожен, хто пив із джерела, знепритомнів.
— Невдахи, дам вам поспати ще трохи. З вами я розберуся пізніше, — хихикнув Лу Чжо, глянувши на намет незнайомців.
Лу Чжо повернувся до передньої частини острова і помітив постать, що хиталася на березі. Схоже, доза снодійного виявилася заслабкою.
Підійшовши ближче, Лу Чжо впізнав Гу Їн. Її струнке, але пишне тіло злегка похитувалося. Побачивши витончену вроду жінки, він миттю відчув, як у ньому спалахує дике бажання, незважаючи на те, що щойно випустив пару.
І навіщо він марнував час та енергію на Лі Юймей, з якою розважався вже стільки разів, коли тут є набагато кращий варіант?
Насправді Лу Чжо ніколи не цікавився Лі Юймей — просто вона сама стрибнула йому в ліжко і своїми дрібними хитрощами змусила Гу Їн покинути їхню команду, тим самим позбавивши його шансу поласувати такою розкішною стравою!
Лу Чжо повільно наблизився до Гу Їн, оглядаючи її ослаблене тіло.
— Сяо Їн, куди це ти зібралася? Ох, минули роки відтоді, як я востаннє тебе так називав. Я давно не чув, як ти своїм солодким голосом кличеш мене «Лідере Лу». Коли ти тільки приєдналася до моєї групи, ти так мною захоплювалася. Якби Лі Юймей не влізла між нами зі своїми інтригами, можливо, ми б зараз були щасливою парою, якій усі заздрять! — промовив Лу Чжо, підійшовши впритул і примруживши очі.
— Що... що ти з нами зробив?! — люто випалила Гу Їн.
Решта Загону Фен спала. Гу Їн так і не змогла їх розбудити. Вона залишалася напоготові всю ніч, але раптом відчула непереборну сонливість. Спершу вона списала це на втому за останні кілька днів, проте невдовзі виявила, що всі сусідні Мисливські Групи теж міцно сплять.
— Ти що, не пила з джерела? — з усмішкою спитав Лу Чжо.
— Ти отруїв джерело?! — миттю прогарчала Гу Їн.
— Сяо Їн, ти справді набагато розумніша за Лі Юймей. Ти настільки обережна, що навіть не торкнулася холодної джерельної води. Але це вже не має значення. Твої товариші по команді пили її, тож навіть їхнього дихання під час розмови з тобою було достатньо, щоб змусити тебе засинати. Ти скоро складеш їм компанію, навіть не зробивши жодного ковтка, — запевнив Лу Чжо.
Препарат, який дав йому Ло Мянь, вирізнявся унікальними властивостями. Навіть якщо людина пила воду лише з власних запасів, звичайної розмови на близькій відстані з тим, кого вже отруїли, було достатньо, щоб теж стати жертвою...
Опиратися сонливості було вкрай важко. Гу Їн відчувала це на власній шкурі. Вона не могла зібрати сили і не була здатна сформувати жодного закляття.
— Чого ти домагаєшся?! — Гу Їн зціпила зуби. Вона з усіх сил намагалася не заплющувати очі.
— Ти ніколи не знала свого місця. Чесно кажучи, якби ти не пхала носа не у свої справи і не врятувала цього У Дуна, нічого б цього не сталося. Твої товариші по команді і всі ці мисливці здохнуть через тебе, ХА-ХА-ХА! — розреготався Лу Чжо.
— Тільки заради цього ти збираєшся прикінчити всіх на острові? — Гу Їн була абсолютно шокована його словами.
Усі на острові стали його жертвами. Цей Лу Чжо що, остаточно збожеволів?
— Я мушу переконатися, що звідси не витече жодної краплі інформації. Подумай сама: якщо я вб'ю лише У Дуна, ваш Загін Фен стане для мене величезною проблемою, тому мені доведеться прикінчити й вас. Але якщо я виріжу Загін Фен, Мисливська Спілка рано чи пізно про це дізнається. До того ж, на острові стільки мисливців, і всі вони базікали з вами, тож уже знають, чому ви тут. На мене легко впаде підозра.
— Тому найпростіший вихід — прикінчити абсолютно всіх на цьому острові! Таким чином усі розслідуватимуть загибель цілого острова, а не конкретно вашого Загону Фен. Вони не перейматимуться через У Дуна і не пов'яжуть ваші смерті зі мною. Озеро Тисячі Островів завжди було небезпечним місцем. Цілком можливо, що сюди просто навідалася якась могутня потвора і вирізала всіх під чисту! — засміявся Лу Чжо.
Якби вбитими виявилися лише причетні до справи люди, вистежити злочинця було б дуже легко. Однак, якщо постраждає купа випадкових людей, усе стане набагато заплутанішим, адже на острові перебувало чотири Мисливські Групи та кілька інших мисливців. Не було б жодних очевидних причин чи мотивів для їхньої загибелі...
Він міг би навіть приховати смерті Мисливської Групи Цанцзінь, списавши все на трагедію, що розгорнеться на Острові Єдиної Лінії!
Гу Їн похитувалася. Гнів у її серці вивергався, наче вулкан. Цей Лу Чжо збирався вирізати всіх на острові лише для того, щоб приховати свої злочини. Наскільки ж прогнилим і зіпсованим було його єство?!