Загін Фен просувався вздовж західного берега озера. Їм виділили чотири зони для пошуку. Першою точкою був острів, вкритий первісною рослинністю, що майже спускалася у воду. Озеро Тисячі Островів було надзвичайно велике, і Демонічні Саламандри ховалися під рослинами, щоб приховати свою присутність. Якби не це, аномалію хтось би вже давно помітив — надто зважаючи, скільки мисливців ринуло на озеро в гонитві за легкою наживою.
Обмін інформацією між мисливцями відбувався блискавично: знайди хтось Великих Демонічних Саламандр, у Мисливської Спілки вже були б відповідні записи. Тому Загін Фен, спираючись на власний досвід та аналіз поведінки потвор, вважав ці чотири зони найімовірнішими місцями їхнього сховку!
— До речі, ви помітили, що Демонічних Ящерів поменшало? Раніше вони кишіли в болотах, наче комахи, а минулого разу ми без проблем перетнули трясовину, щоб спіймати дитинча. Зазвичай на таке завдання пішло б не один день, — раптом озвався Сє Хао.
— Угу, мені теж це здається дивним. Ящери мали б бути надзвичайно активні саме в цей сезон, — погодився Чжун Лі.
— На цьому острові жодного сліду Демонічних Саламандр! — гукнув Носатий.
— Тоді рушаймо до наступної зони, — скомандувала Гу Їн.
Тим часом на Хмарному Острові групу очолювали Лу Чжо та Лі Юймей. З ними йшли двоє учасників Мисливської Групи Цанцзінь — усі члени цієї групи полюбляли носити свої фірмові бандани.
— Любий, ти справді віриш, що той хлопець — Семизірковий Майстер Мисливець? — прошепотіла Лі Юймей.
— Безумовно. Таке неможливо підробити, — зиркнув на неї Лу Чжо.
Чомусь у присутності Лі Юймей йому було не по собі, особливо коли він бачив, як вона безсоромно розливає чай іншим командам, — хоча ж він сам і попросив її про це.
— Але як таке можливо? Навіть ти, при всіх своїх здібностях, лише Тризірковий Майстер. Як він може бути на чотири зірки вищим? У нього що, якісь могутні покровителі? — не вгамовувалася Лі Юймей.
Ці слова кольнули Лу Чжо неприємним уколом.
Йому й справді важко було в це повірити — той хлопець явно виглядав на кілька років молодшим. Як йому взагалі вдалося виконати Квест S-рангу на Прокляття Утоплеників?
— Забула про його напарницю? Це саме вона з'ясувала, чому Демонічних Саламандр стало настільки колосально багато... — зауважив Лу Чжо.
— То, виходить, сам він нічого не вартий, зате має здібну напарницю? Тобто просто такий самий халявщик, як і я? — очі Лі Юймей хижо зблиснули.
— Якісь козирі в нього точно є, та навряд чи він набагато сильніший за мене. От цікаво, як ця напарниця допомогла йому дістатися Семизіркового Майстра в такому віці? Мав би я такого досвідченого наставника — точно не сидів би зараз на трьох зірках, — холодно гмикнув Лу Чжо.
— Я ж казала, серед мисливців немає нікого крутішого за мого котика. Пф, цей вискочка так зухвало поводився, а насправді просто виїжджає на спині напарниці! — настрій Лі Юймей миттю покращився, повернувши їй звичну пихатість.
— Це кажи тільки мені. У його присутності краще тримай язика за зубами. Хай там як, його ранг вищий за наш — можливо, вдасться витягнути з нього якусь вигоду, — порадив Лу Чжо.
— Звісно... але ця стерва Гу Їн посміла поскаржитись йому на мене. Шкода, я ж ледь не стала їхньою командиркою — точно б із них усі соки витиснула! — пирхнула Лі Юймей.
— Поводься пристойно. Його напарниця й так була невдоволена, коли ти спробувала підсунути куплене дитинча Ящера, а сьогодні ти знову його образила. Тримай себе в руках і роби те, що належить халявщику заради Очок Внеску. Боїшся, що не матимеш шансу відігратись на ній, коли сама станеш Майстром Мисливцем? — сказав Лу Чжо.
— Твоя правда, — погодилася Лі Юймей.
— Лідере, тут печера, що з'єднується з озером. Можливо, саме там ховаються Великі Демонічні Саламандри, — гукнув лідер групи Цанцзінь, Лань Цзінь.
— Угу, бери людей і перевір, — скомандував Лу Чжо.
— Га? А ви з нами не підете? Якщо печера — вузький прохід, там може бути небезпечно. Навіть без Великих Саламандр там можуть трапитись інші потвори, а нам кільком буде важко з ними впоратись. Без вас ми туди не сунемось! — заперечив Лань Цзінь.
— Не хвилюйся, я постою тут, на сторожі. Якщо щось трапиться, миттю прийду на допомогу, — усміхнувся Лу Чжо.
— Д... добре.
Лань Цзінь повів решту команди в печеру, а Лу Чжо з Лі Юймей лишились чекати надворі.
— Чому ти не пішов із ними? — спантеличено запитала вона.
— Ці печери, що з'єднуються з озером, надзвичайно небезпечні. Деякі могутні потвори влаштовують у них лігва — звідти зручно і на сушу вибратись, і в воду пірнути. Краще хай спершу розвідають самі. Якщо б я застряг там всередині й натрапив на істоту рівня Командира — живим звідти б не вийшов! — пояснив Лу Чжо.
— Істота рівня Командира? Невже така може бути в подібному місці? — здивувалась Лі Юймей.
— Звісно! Озеро Тисячі Островів величезне, островів тут безліч. У такі печери особисто лізуть лише недосвідчені команди. Наша група зазвичай спершу відправляє туди Викликаного Звіра, — холодно вишкірився Лу Чжо.
— Сьогодні я дізналася дещо нове, — кивнула вона.
Їхня група Майстрів Мисливців і справді була не такою, як решта. Лі Юймей раптом усвідомила, що її власний Загін Паньшань — просто гарматне м'ясо порівняно з досвідом та знаннями Лу Чжо!
Той зиркнув на неї й помітив глибокий виріз на сорочці — груди підстрибували щоразу, як вона кивала, а крізь тонку тканину виразно проглядалися соски.
Ця хтива красуня — як вона взагалі наважилась не вдягнути білизну? Знала ж, що йде на зустріч із Семизірковим Майстром!
— Що це означає? — Лу Чжо витягнув обличчя й кивнув на її груди.
— Га? Ти про що? — стрепенулась Лі Юймей і опустила погляд на себе.
Повною ідіоткою вона не була — чудово вміла читати чоловічі жести й миттю виправдалася:
— Хіба це не твоя провина? Тобі ж закортіло зайнятися цим зранку. Ми ледь не запізнились на зустріч, я навіть білизну не встигла вдягнути!
Лу Чжо задумався — зранку вони й справді страшенно поспішали.
Коли напруга трохи спала, він, переконавшись, що поблизу нікого немає, простягнув руку й ніжно стиснув її груди крізь тканину — доторк крізь сорочку, та ще й несподіваний, викликав зовсім інші відчуття.
— Що ти робиш? Ми ж надворі! — миттю напустила на себе сором'язливий вигляд Лі Юймей.
— Вони в печері, це надовго. Я вже все навколо оглянув — крім того, що всередині, тут жодних демонічних істот, тож цілком безпечно... — на Лу Чжо раптом накотило бажання розважитись!