Життя на півострові було спокійним і розміреним — саме це найбільше приваблювало туристів. Середземне море наразі вважалося найбезпечнішим і залишалося найкращим вибором для тих, хто хотів насолодитися відпусткою на узбережжі.
— Неподалік є місце, яке називають Блакитними Лісами. Комусь цікаво поглянути? — запитав Кріс.
— Блакитні дерева? І на що там дивитися? — неуважно відгукнувся Чжао Ман'янь. Усі його думки заполонили стрункі талії дівчат на пляжі. Дерева його абсолютно не цікавили.
— У них є щось особливе? — поцікавився Мо Фань.
— Самі побачите, коли прийдемо! — Кріс рушив уперед, показуючи дорогу.
Вони минули галасливі райони й наблизилися до первісного лісу, який вкривав половину півострова. Схоже, у лісі водилися якісь демонічні рослини, адже місцеві жителі суворо заборонили і своїм, і туристам заходити всередину.
Проте Кріс та решта були магами, тож не надто переймалися власною безпекою, і пішли прямісінько крізь хащі.
— Крісе, ти, здається, непогано знаєш ці місця? — запитала Гайді.
— Звісно, я ж тут виріс, — усміхнувся Кріс. Він здавався трохи сором'язливим.
— Зрозуміло, тож ці блакитні дерева, про які ти згадував... ого, ці дерева... як... як... як вони ростуть просто в морі? — Мо Фань відгорнув чагарники, що перегороджували шлях, і побачив скупчення блакитних рослин уздовж узбережжя.
Блакитні рослини росли не на піску чи ґрунті. Вони підіймалися прямо з морської води!
Вода біля півострова була спокійною. Яскравий місяць чудово підкреслював елегантний нічний краєвид узбережжя. Дерева, що росли на поверхні моря, відбивали містичне світло під тьмяний танець світлячків. Але найголовніше — було чітко видно, як вода тече крізь їхні стовбури та гілки...
— Як гарно! — Гайді була зачарована цим неймовірним видовищем. Вона ніяк не очікувала знайти таку унікальну рослину на півострові.
— У минулому ніхто не наважувався сюди приходити. Усі торочили, що демонічні дерева схоплять і пожеруть нас, але я завжди потайки приходив сюди сам. З якоїсь причини мені тут набагато легше заспокоїти думки під час культивації. Я відчуваю спокій і вмиротворення. Б'юся об заклад, після сьогоднішніх подій у всіх настрій не найкращий, тому я вирішив привести вас сюди, щоб допомогти забути про ті неприємності, — розповів Кріс.
Це місце було для нього наче таємний садок. Мешканці півострова ніколи сюди не потикалися. Блакитні дерева, що росли на морі, залишалися такими ж містичними, як і завжди. Щоразу, дивлячись на них, він сповнювався надією.
— Крісе, що це за дерева? Вони можуть рости тільки тут? — поцікавилася Му Нінсюе.
— О, я називаю їх Блакитними Океанічними Деревами. Я й сам до пуття не знаю, як вони ростуть на воді. Коли я був малим, то знайшов кілька їхніх плодів. З'ївши їх, я просто жбурнув насіння в море. На мій превеликий подив, насіння проросло, щойно торкнулося води, і за кілька років перетворилося на ці дерева. Я був у захваті від їхньої краси, тож зібрав іще насіння і теж кинув у море, — пояснив Кріс.
— А тих плодів, про які ти згадував, тут багато? — запитала Му Нінсюе.
— Досить багато. Зазвичай вони ростуть на суші, але ніхто не хоче їх їсти, бо вони не дуже смачні. Здається, крім мене, ніхто й не здогадується, що їхнє насіння може прорости в морі. Вони вам подобаються? Якщо хочете, я допоможу їх зібрати. Якщо у вас є приватний пляж, ви зможете прикрасити його цими деревами! — запропонував Кріс.
— Для мене це не просто прикраса. Наша Гора Фаньсюе виходить до моря і розташована неподалік морського поля бою. Якщо ці Блакитні Океанічні Дерева здатні рости на воді, це означає, що ми можемо перетворити поле бою на сприятливішу для нас місцевість. Це неабияк допоможе під час відбиття атак морських монстрів і може суттєво зменшити втрати, — серйозно промовила Му Нінсюе.
— Точно, ці Блакитні Океанічні Дерева можна висаджувати на морських полях бою! І як це раніше не спало мені на думку?! — Кріс ляснув себе по лобі.
Він бачив у них лише красу, тоді як Му Нінсюе миттєво зрозуміла, що їх можна висадити вздовж узбережжя Гори Фаньсюе, щоб дати людям перевагу в битвах на морі!
Якщо вирощування цих дерев не вимагає значних зусиль, вони зможуть насадити їх у величезній кількості, утворивши природний бар'єр уздовж узбережжя Дунхай. Це захистить берег від руйнівних припливів і значно сповільнить вторгнення морських монстрів!
— Залиште це мені. Ці дерева й справді дуже цікаві. Якщо нам удасться вирощувати їх у великих масштабах... — замислено промовив Му Бай.
Кріс був радий хоч чимось допомогти. Він повів Му Бая глибше в ліс, щоб показати йому плоди.
— Сюе-Сюе, ти починаєш нагадувати справжнього мера, — зробив комплімент Мо Фань.
— Мені потрібно, щоб після повернення ти на деякий час затримався на Горі Фаньсюе. У нас там дуже багато справ, — сказала Му Нінсюе.
— Звісно, обіцяю бути поруч із тобою на Горі Фаньсюе. Робитиму все, що скажеш! — з готовністю погодився Мо Фань.
Чжао Ман'янь миттю закотив очі. Йому взагалі не варто було сюди йти. Від цих публічних проявів ніжності між ними в нього аж очі боліли. Ну плавають собі якісь дерева на воді, і що в цьому вражаючого? Він би краще зараз лежав на м'яких животиках місцевих красунь...
— Зорі тут теж неймовірні... га, це що, метеорит?! — Гайді, яка лежала на пляжі, раптом вказала пальцем у небо.
— Гайді, чого ти поводишся як маленька дівчинка? Чому б тобі не загадати бажання? Зрештою, це ж метеорит... дідько, а чому цей метеорит такий гігантський? — Чжао Ман'янь звів погляд і остовпів, побачивши, як по небу мчить вогняна куля. Здавалося, вона прямує точнісінько на них!
— Ця штука летить так швидко, що аж небо підпалює!
Об'єкт, що падав з небес, залишав за собою вогняний слід. Він і сам був повністю охоплений полум'ям. Йому знадобилося зовсім небагато часу, щоб подолати відстань. Він справді нагадував метеорит, що увійшов в атмосферу Землі з космосу!
— Воно схоже на людину, — насупився Мо Фань, коли об'єкт наблизився.
— Хіба людина не згоріла б живцем на такій божевільній швидкості? У нього що, плоть із титану чи як?! — випалив Чжао Ман'янь.
— Здається, я вже бачив це раніше! — пролунав голос Кріса з лісу позаду них.