Двоє молодих Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників сховалися під крилом Сталевого Грифона. Розум у них іще не дозрів остаточно, тож ворожості до людей вони не відчували, і, отримавши легку підказку від Апас, невдовзі вже весело гасали разом з рештою. Кожен дістав із торби частування, щоб погодувати малят, і ті, зроду не куштувавши нічого смачнішого, геть забули, що вони — дикі летючі звірі, й носилися колами навколо всіх присутніх.
Несподівана поява двох молодих стерв'ятників трохи розвіяла гнів, що охопив загін після почутої правди. Копирсатися в бруді сенсу не було — попереду ще лежав довгий шлях. Наче випадково забрели на смітник і надихалися смороду. Та щойно лишили його позаду — повітря знову стало свіжим і легким.
— Усі, мабуть, зморилися. Перепочинемо на півострові попереду, а завтра вирушимо назад до Афін, — запропонував Лицар Блакитної Зірки Кріс.
Небо вже потемніло, та й Сталевий Грифон, пролітавши цілісінький день, потребував відпочинку.
— Гаразд, перепочиньмо, — погодився Мо Фань.
Вони приземлилися на півострові вздовж узбережжя Середземного моря, де серед густих гайків ховалися розкидані дерев'яні хатини. Та розкидані вони були не абияк — між ними тяглися стежини, досить широкі навіть для проїзду.
У центрі села розкинувся невеликий ринок, оточений десятком хатин. Туристи юрмилися між ятками, повними барвистого одягу; чоловіки й жінки походжали серед них у гарному гуморі.
Кріс відкликав Сталевого Грифона назад у Контрактний Простір, щоб не сполохати місцевих, і всі повільно спустилися на землю, підхоплені вітрами Му Нінсюе.
— Непогане місце, — Чжао Ман'янь роззирнувся. Повз проходили жінки зі спокусливими постатями. Довгі тонкі талії, пропорції стрункіші, ніж у азійок. Вигини просто засліплювали.
— Заночуємо тут. Прогуляймося, поїмо чогось, — запропонував Мо Фань. Дати розуму перепочинок було не менш важливо, ніж тілу: інакше вони б луснули від люті на тих недоумкуватих можновладців!
Усі погодилися й, знайшовши курорт із просторим пляжем, викупили одразу всі номери — щоб ніхто сторонній їх не турбував.
Перед курортом розкинувся розлогий пляж зі старим деревом посередині. Двоє малих стерв'ятників умостилися на ньому й заснули майже одразу.
— А вони нікому не зашкодять? — стурбовано перепитав власник курорту.
— Ні, — впевнено відповіла Апас.
Гора Тирана, скеля на вершині...
Скелю нівечив моторошний слід пазуриська. Значну частину каменю знесло геть!
Море хмар, що досі огортало гору внизу, тепер зяяло безліччю дірок, подерте й пошматоване.
Понад тисяча чорних руйнівних променів сипалася з небес суцільною лавиною широкого охоплення. Величезна гора мала кілька вершин, та кожен промінь, падаючи з неба, дробив черговий пік і рівняв зазублені гребені Гори Тирана із землею!
Промені лилися з неймовірної висоти. Повітря там стояло незвично холодне. Навіть могутній маг закляк би за лічені миті.
Сонячне світло згасало з приходом ночі. Величезний чорний дракон розгорнув приголомшливі крила, що нависли над магами на горі, наче частина нічної завіси. Самого лиш його панівного вигляду правителя Неба й Землі було досить, аби дрібні людці затремтіли.
Крила заступили зорі й місяць, тіло заповнило все небо. Навіть звірі з легенд не витримали б порівняння з цією потворою. Здавалося, вона прийшла з іншого всесвіту. Хто міг би встояти проти такого?
Пролунав гучний рик — мов виск метеорита, що прошиває атмосферу. Земля затряслася, шалено завив вітер.
— Драконяче дихання, він ось-ось випустить драконяче дихання! — злякано загорлав старий маг на розваленій скелі.
Драконяче дихання було найсмертоноснішою зброєю справжнього дракона. Воно не лишало нічого живого на своєму шляху. Навіть Маг Забороненого Прокляття міг загинути перед ним — тому справжнього дракона й вважали недоторканним.
Вітер здійняв хмару пилу. Імператор Чорних Драконів завис у небі. Він підняв голову, і черево та порожнина в пащі роздулися.
Повітря почало рухатися у зворотний бік. Наче в ньому виник велетенський вир, що засмоктував усе довкола.
Уламки гори, які щойно падали вниз за законами природи, тепер злітали в небо! Здавалося, гравітація всієї гори перевернулася догори дриґом. Каміння, розтрощені скелі, дерева — усе неслося вгору!
— А-а-а!
Старий маг із Вітряними Крилами не встиг збагнути, наскільки потужну силу всмоктування має драконяче дихання ще до самого викиду. Опинившись надто близько до дракона, він миттю потрапив у вир дикої турбулентності.
— Рятуйте, рятуйте! — волав маг вітру.
Мало хто на скелі міг гарантувати собі безпеку. Вони кинули виклик стародавньому дракону, найлютішому з усіх чорних драконячих видів!
Ніхто не наважився простягнути йому руку допомоги. Класична доля того, хто хотів покрасуватися.
Перед вітром люди були надто слабкі. Незабаром маг зник із поля зору разом з уламками, що злітали в небо. Описати наскільки просторою була паща дракона було просто неможливо. Вона вже поглинула понад десяток гірських вершин, а місця в ній, здавалося, лишалося ще чимало.
— Ось наш шанс! — усміхнувся Су Лу.
Він був єдиний хто усміхався в такий час. Решта вже шкодували, що наважилися кинути виклик чорному дракону.
З-під скелі здійнявся темно-зелений газ, схожий на рій комах. Шаленому вітру він не піддавався.
Імператор Чорних Драконів незабаром поглинув і ці звивисті пасма газу до свого шлунка. Груди його раптово спалахнули моторошним зеленим сяйвом.
Глибоко вдихнувши, дракон мав ось-ось випустити подих. Насправді ще ніхто з присутніх не бачив драконячого дихання наживо — просто тому, що нікому не вдавалося вижити після нього й розповісти про це іншим. Навіть цілий загін елітних магів міг бути стертий одним-єдиним подихом!
Від вдиху до видиху Імператор Чорних Драконів скидався на чорне сонце. Те наближалося до землі, готове вивергнути вогонь знищення.
— Це драконяче полум'я!
Дракони керували різними видами магії, а Чорний дракон — особливо. Існували різні типи драконячого дихання, кожен ніс власну форму руйнування!
Серед них драконяче полум'я було наче падаюче сонце. Воно перетворювало поверхню на ями вогню й лави, які відновилися б лише за століття.
Су Лу вказав на Імператора Чорних Драконів і прогарчав:
— Віднині я забираю в тебе драконяче дихання — символ драконячої гідності!
Поки дракон видихав, темно-зелений газ у його грудях зріджувався й ущільнювався, перетворюючись на незліченні крихітні яйця, схожі на яйця мух...
Драконяче дихання виривалося зсередини. Його енергія, що накопичувалася в пащі, ставала ідеальною поживою для яєць. Ті тремтіли від збудження на стінках його легень. Одна за одною з них вилуплювалися комахи й чіплялися дракону за горлянку...
Полчища демонічних мух вилуплювалися з яєць, розростаючись, поки дракон накопичував енергію. Мухи заповнювали йому горлянку, поглинаючи саму його силу!
Полум'я пробивалося крізь щілини між іклами Імператора Чорних Драконів, та випустити подих, як задумувалося, йому не вдавалося. Руйнівне полум'я застрягло десь у горлянці. Дракон видав болісний рик!
— Ха-ха-ха-ха! Без драконячого дихання в тебе лишилася тільки товста луска — не міцніша за звичайну істоту рівня Правителя, а часу здирати її шматок за шматком у мене вдосталь! — вибухнув реготом Су Лу.
Щоб приборкати справжнього дракона, важливо було завдати йому серйозної шкоди. Су Лу прийшов не вбивати дракона — він планував його поневолити!
Один із його Контрактів довго чекав на застосування. Він беріг його саме для Імператора Чорних Драконів!
Навіть позбавлений можливості видихати полум'я, той лишався найвищою істотою. Він був достатньо могутнім, щоб допомогти Су Лу підкорити світ навіть без його подиху.
— Біль протриває ще якийсь час, готуй Заборонений Ритуал! — наказав Су Лу Феррану.
— Зрозумів! — обличчя Феррана засяяло збудженням.
Усе йшло за планом. Приборкавши драконяче дихання, вони значно знизили загрозу, яку становив Імператор Чорних Драконів. Лишалося тільки виграти достатньо часу, щоб довершити Заборонене Закляття. Цього мало вистачити, щоб здолати незрівнянного звіра!
Чоловік у темному плащі стояв на іншому піку Гори Тирана. Він дивився на спалахи в нічному небі з рішучістю на обличчі.
— Ще не час, — пробурмотів він сам до себе.
Ударити варто було лише в потрібну мить. На горі зібралося забагато експертів Магічних Асоціацій, а він був сам-один. Ударивши невчасно, він просто розбив би яйце об камінь. Не кажучи вже про грізну силу Сенатора Азійського Континенту Су Лу, здатного накладати Заборонені Закляття!
Норман стиснув кулаки, почувши болісний рик дракона.
— Батьку, усі забули про тебе, зневажливо пирхаючи на твої переконання. Вони гадають, що краще ганятися за демонами, та насправді вже загубили самих себе...
— Я збережу й захищу твої переконання!
— Я не дам їм досягти свого... Остіне, я битимусь так само, як і ти!