Му Нінсюе коротко змалювала ситуацію, наголосивши, що жрець Буде навмисно чіплявся до них і відмовлявся лікувати поранення Мо Фаня.
Щойно вона закінчила пояснювати, за дверима залунало безліч кроків: прибули троє Великих Жерців Служителів Віри, а слідом за ними, з чолом, укритим потом, ішов жрець Буде. Він розгублено дивився то на Лицаря Аполлона, то на Святу Є Сінся, то на Тату!
— Я не знав про прибуття Вашої Милості. Прошу вибачення, що не зустрів вас належно. Чим можу прислужитися? — квапливо промовив жрець Буде.
— Чому ти їх замкнув? — запитала Є Сінся.
— Їх... їх звинуватили у вбивстві юної Барбари та крадіжці Вердонських Сутінків я лише виконував свій обов'язок! — випалив Буде, і серце його важко закалатало.
Як це взагалі привернуло увагу Святої? Як подібна дрібниця могла зацікавити її?!
— Де докази? — жорстко запитала Є Сінся.
— Ми... ми ще розслідуємо... — почав затинатися жрець Буде.
— Ще розслідуєте? — голос Є Сінся став крижаним.
— Т-так, вони застосовували магію на священній землі гори Ланьму, і, окрім них, ми більше нікого там не бачили, — відповів Буде, намагаючись зібратися з думками.
— Чому ти не лікував його поранення?! — вимогливо запитала Є Сінся.
Вона піднялася з інвалідного візка з такою грізною поставою, що годі було впізнати в ній звичну тендітну дівчину!
— Я... я був заклопотаний розслідуванням інциденту, у мене не було часу... — спробував виправдатися Буде.
— Дурниці! — очі Є Сінся раптово загострилися. У кімнаті не було жодного протягу, проте її волосся й одяг несамовито затріпотіли, ніби гнів вирвався просто з її серця. Потужна духовна хвиля жорстоко вдарила по свідомості Буде!
Буде інстинктивно спробував чинити опір, але шансів захиститися не мав. Удар не лише збив його з ніг — його душа теж зазнала важкого струсу!
Усі присутні в кімнаті допиту попадали навколішки, відчувши гнів Святої. Троє Великих Жерців уже збиралися щось запитати, але Свята, відома найперше своєю лагідною вдачею, раптом дала волю нещадній люті. Вони теж рухнули навколішки й не наважилися сказати бодай слово!
Аполлон, Му Нінсюе та Тата приголомшено стояли позаду Є Сінся. Тата вперше бачила її такою!
Розум Буде досі паморочився від удару. Його капелюх упав на землю, а волосся розкуйовдилося. Він жалюгідно спирався на стіну, намагаючись утриматися на ногах.
Збагнувши нарешті, що схоплений ним юнак має якесь незвичайне походження, він не смів навіть пробувати опиратися. Не наважувався він і вдавати біль — натомість швидко доповз до Є Сінся й уткнувся чолом у підлогу.
— Я не впорався зі своїми обов'язками. Свята, благаю про прощення! — Буде був цілковито паралізований жахом.
— Свята, гадаю, тут якесь непорозуміння. Буде, певно, і гадки не мав, що цей юнак вам близький, тож помилково звинуватив... — почав Великий Жрець із сивими вусами.
— Мовчати! — відрубала Є Сінся.
Великий Жрець остовпів. Він був одним із трьох Великих Жерців, що очолювали Служителів Віри, і зазвичай слова Кандидаток для нього мало важили. Побачивши, як Кандидатка кривдить його підлеглого, він відчув порив втрутитися — та Кандидатка не дала йому й слова сказати!
Такого Великий Жрець не очікував. Двоє інших Великих Жерців миттю відтягли його назад, порадивши поки що не дратувати Кандидатку.
Лицар Аполлон, дивлячись на вусатого Великого Жерця, нарешті хоч раз усміхнувся.
Цей Великий Жрець ніколи не сприймав Святу всерйоз. Навіть тепер, коли Буде зачепив когось близького Святій, він і далі поводився пихато. Старий сам напрошувався на халепу!
— Свята, я особисто в усьому розберуся. Я поновлю справедливість щодо вашого брата. А Буде, що зловживав своєю владою й знехтував людським життям, отримає належне покарання! — випалив один з інших Великих Жерців. Він добре розумів, що за таких обставин суперечити Святій було б нерозумно.
Тата виступила вперед, підкреслено зітхнувши.
— Ваша Милосте, з ним усе буде гаразд, я сама подбаю про його лікування. Останнім часом Служителі Віри дедалі частіше нехтують законом і порушують правила. Хай цим розберуться самі Великі Жерці. Ви троє — душа Служителів Віри, найвищий авторитет тут. Саме ви розслідуєте цей інцидент. А Буде, який не здатен відрізнити правильне від неправильного, нам тут більше не потрібен.
— Так, так, ви маєте рацію, Буде понесе покарання, — квапливо погодився Великий Жрець, що виступив у ролі посередника.
Мо Фань одужав досить швидко. Зрештою, тіло в нього було міцне, мов у вола.
Прийшовши до тями, він виявив, що лежить у будівлі, спеціально відведеній для одужання пацієнтів. Те саме звичне ліжко, той самий знайомий аромат маленької служниці, що доглядала за ним.
У кімнаті допиту Мо Фань не зовсім чітко все усвідомлював, але гнівні слова Є Сінся він усе ж таки почув.
Навіть сам Мо Фань ще ніколи не бачив Є Сінся такою, що вже казати про Тату й Аполлона!
Чомусь Мо Фань відчував за неї справжню гордість!
— Брате Мо Фаню, у тебе в голові що, список щоденних завдань? Тобі неспокійно, доки не виконаєш їх усі? — Є Сінся сама підкотила свій візок ближче. На колінах у неї стояла тарілка з фруктами — для Мо Фаня.
— Ти про що? — спантеличено запитав Мо Фань.
— Невже тобі аж так важко триматися подалі від небезпеки? — буркнула Є Сінся.
— ... — Мо Фань не знайшов що відповісти.
Є Сінся дорікала йому за те, що він щодня грається зі смертю!
Тата вже розповіла їй, що його поранив могутній Верховний маг Світла. Навіщо Мо Фаню, всього лише Просунутому магу, було зчиняти бійку з Верховним магом?!
— У мене не було вибору, — сказав Мо Фань.
— А хіба в тебе колись буває інакше? — відповіла запитанням на запитання Є Сінся.
— Світ по вінця сповнений зла, тож такому амбітному майбутньому герою, як я, ніколи сидіти склавши руки... До речі, скільки я проспав? У мене ще є важливі справи. І ще: той жрець Буде — можеш з'ясувати, хто саме підбурював його чіплятися до мене? — сказав Мо Фань.