— Вісь Смерті!
Гучний голос пролунав саме тоді, коли Мо Фань спантеличено спостерігав за реакцією Титана-Тирана. Ще один Лицар Золотого Сонця з'явився нізвідки — золота мантія тріпотіла на вітрі, а постать на тлі велетенської потвори здавалася зовсім не дрібною. Сріблясте сяйво, що огортало його, лише підкреслювало шляхетну поставу!
Він раз у раз застосовував Миттєвий Стрибок, лишаючи по собі особливі просторові точки на кожній попередній позиції. Зрештою ці точки зійшлися в срібний компас, який вистрілив смертельним променем прямісінько в лоб Титана-Тирана Срібного Місяця!
Щойно промінь прорізав повітря, Лицар Золотого Сонця завмер у польоті, зрівнявшись висотою з головою потвори, — а тим часом мертве тіло Титана-Тирана почало повільно валитися назад!
Лицар стояв спиною до Титана й навіть не спробував обернутися, щоб на нього поглянути. Гігантська голова, падаючи додолу, пронеслася за лічені сантиметри від нього, проте здавалося, наче все відбувається під його цілковитим контролем, — він точно знав: Титан його не зачепить.
Тіло Титана-Тирана важко гепнулося на землю. В останні свої миті потвора бачила хіба підошви його чобіт — розгледіти обличчя їй так і не судилося.
Мо Фаня вразила приголомшлива міць Магії Простору: вона забрала життя цілі за одну-єдину мить! Навіть Титан-Тиран Срібного Місяця, знаний своєю неймовірною живучістю, не мав проти неї жодних шансів!
Магія Простору розвіялася так само стрімко, як і з'явилася, та сцена ця назавжди закарбувалася в пам'яті Мо Фаня.
Мертвий!
Титан-Тиран Срібного Місяця здох, ось так просто!
На відміну від першого Лицаря Золотого Сонця, цей, з Елементом Простору, після такої демонстрації сили викликав відчуття справжнього, задушливого тиску!
— Приберіть останки, відновіть порядок у місті якнайшвидше, — холодно наказав він решті лицарів, що перегрупувалися навколо нього.
— Зрозуміли!
— Яке полегшення, що Майстер Норман прибув вчасно й розібрався з оскаженілим Титаном-Тираном... Але чомусь цей Титан зовсім не боявся смерті — безрозсудно кидався на місто знову й знову. Так зазвичай поводяться хіба низькорівневі істоти, з якого дива Титан-Тиран Срібного Місяця повівся так само? — вголос розмірковував Верховний Маг Вітру, який командував лицарями на місці.
— Відтепер звітуватимеш перед Залою Лицарів Срібного Місяця. До відзнаки Золотого Сонця ти ще не доріс, — холодно відрізав Лицар, якого називали Норманом.
— Майстре Норман... я...
Норман не дав йому й слова доказати. Кинувши швидкий погляд на Мо Фаня з Апас, він на мить і сам спантеличився: чому це Титан-Тиран витріщався саме на них?
Утім, докопуватися до суті кожної дрібниці було не в його звичці. Хоча Зоряну Галактику він і не формував, срібний пил усе одно огорнув його постать — і за мить він розчинився в повітрі, попри благання лицаря, який відповідав за бій.
Мо Фань швидко озирнувся, намагаючись прикинути, наскільки далеко здатен перенестися такий маг за допомогою Миттєвого Стрибка.
На його превеликий подив, від чоловіка не лишилося й сліду, наче той щез безслідно. Срібний пил у повітрі повільно розтанув.
На дах застрибнув Лицар Блакитної Зірки і з холодним обличчям заявив:
— Ви двоє, вистава закінчена! Негайно залиште територію. Ви не мали жодного права заходити сюди без дозволу й заважати нам!
— А хто був той Лицар Золотого Сонця? Здається, у Храмі Парфенону я його раніше не зустрічав, — безтурботно поцікавився Мо Фань.
— Ви про Майстра Нормана? — на вигляд Лицареві Блакитної Зірки було років двадцять, і в бою такого рівня він явно ще не бував: суворий вираз обличчя був лише маскою, а руки досі трохи тремтіли!
— Еге ж. Твій командир теж Лицар Золотого Сонця, то з якого дива той чоловік мав право понизити його в званні? — спитав Мо Фань.
— Майстер Норман багато років був Бойовим Офіцером Лицарів Золотого Сонця. Може, він і пішов у відставку, та репутація нікуди не зникла, — відповів молодий лицар.
— О, а хіба Бойовий Офіцер — не тренер лицарів часом? — вів далі Мо Фань.
— Саме так. Майстер Норман тренує виключно Лицарів Золотого Сонця — Блакитна Зірка й Срібний Місяць права навчатися під його орудою не мають, — пояснив лицар, а тоді раптом усвідомив: якого біса він взагалі розмовляє з якимись двома незнайомцями? Миттю напустивши на себе суворий вигляд, він випалив: — А ви взагалі не сказали, хто ви такі!
— Отже, Бойовий Офіцер Лицарів Золотого Сонця, головний інструктор. Тоді не дивно, що Титан-Тиран не мав проти нього жодних шансів. Б'юся об заклад, така людина на публіці з'являється нечасто, — незворушно продовжив Мо Фань.
— Звісно, для нас велика честь була бачити Майстра Нормана в дії... дідько, чого ти постійно мене перебиваєш? Негайно йдіть звідси, нам ще розгрібати наслідки. Стороннім тут перебувати заборонено! — роздратовано вигукнув лицар.
Нормана Мо Фань не пригадував серед присутніх під час тієї масштабної заворухи, яку сам колись улаштував у Храмі Парфенону, — найпевніше, того тоді просто не було поблизу. Інакше він неодмінно став би для Мо Фаня серйозною проблемою, навіть якби той обернувся демоном.
Храм Парфенону і справді ховав у собі чимало справжніх монстрів. Мо Фань полегшено видихнув, збагнувши, що тоді, на щастя, не натрапив на когось на кшталт Нормана.
— Взагалі-то, це ми першими помітили, що Титан-Тиран ось-ось оскаженіє. Мої друзі евакуювали вулиці й захищали людей ще до того, як прибула Зала Лицарів, — пояснив Мо Фань.
— То це були ви з друзями... Щиро дякую! Якби не ви, усе могло б обернутися значно гірше! — щиро всміхнувся лицар, здавшись Мо Фаню трохи наївним.
— Дрібниці. Нам із друзями багато чого бракує — грошей, дівчат, ресурсів, — та почуття справедливості не бракує ніколи! — урочисто проголосив Мо Фань.
— Оце справжній лицарський дух! Дякую вам від імені Зали Лицарів! — сказав молодий лицар.
Апас увесь цей час мовчала — навіть коли лицар пішов, вона й далі задумливо дивилася кудись удалину.
Мо Фань поклав долоню їй на голову:
— Він що, розмовляв із нами?
— Угу. Він знав, що ми шукаємо серце молодого Титана-Тирана.
— Звідки? — здивувався Мо Фань.
— Я йому сказала. Він також знав, що я Медуза, — відповіла Апас.
— ...ви що, спілкувалися самими лише поглядами? — Мо Фань аж мову втратив.
— Усе набагато складніше, ніж ми уявляли, — тільки й промовила Апас у відповідь.