Жорстокий Морський Змій атакував, щойно яхта розвернулася. Цього разу він діяв прямолінійно — просто вгатив по яхті своїм масивним тілом!
Чжао Ман'янь миттю звів захист. Хвіст змія з розмаху вдарив по воді й підкинув яхту в повітря, наче біта — бейсбольний м'яч у хоум-рані. Усіх на палубі немовби крутнуло дзиґою — світ перевернувся догори дриґом!
На щастя, атака не пробила захист Чжао Ман'яня: яхту він зберіг, хоч і не бездоганно. Ще кілька таких ударів — і судно разом з екіпажем розлетиться на друзки.
— Не розраховуйте лише на мене, довше я не протримаюся! — скривившись, випалив Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь знову зіткнувся з істотою рівня Правителя. Він аж сумував за тими давніми часами, коли міг просто стояти й дозволяти потворам рівня Командира лупцювати себе скільки завгодно. Тепер же доводилося застосовувати найпотужніші захисні закляття проти випадкового удару істоти рівня Правителя — ще один такий удар, і все захисне спорядження перетвориться на брухт!
— Оскільки ми не можемо дістатися острова, ми повністю в його владі! — буркнув Мо Фань.
— Знову насувається! — крикнув Му Бай.
Мо Фань метнув Закляття Блискавки, але Жорстокий Морський Змій виявився на диво хитрим: щойно відчув руйнівну силу Магії Блискавки, він миттю сховався під водою. Вода хоч і проводила струм, та водночас гасила його потужність — тож зупинити потвору, коли та виринула б знову, уникнувши закляття, було б украй важко.
Насправді, поки потвора рівня Правителя так вправно використовувала рідну стихію проти них, вдіяти вони не могли нічого. Вона легко могла затягнути всіх їх на дно, не втративши й лусочки!
Жорстокий Морський Змій вихопився з води, витягнувши тіло горизонтально над поверхнею. Густа луска на ньому раптом настовбурчилась, мов частокіл шипів!
— Трясця, ця тварюка що, схрещена з їжаком?! — вигукнув Чжао Ман'янь.
Тепер змія суцільно вкривали шипи. Щойно істота закрутилася із запаморочливою швидкістю, ці шипи обернулися на леза м'ясорубки!
Жорстокий Морський Змій був справді гігантським — здавалося, ніби на них котиться ціла м'ясорубка. У яхти не було й шансу сподіватися на втечу: вода бризкала навсібіч від скажено обертових лез!
— Нам гаплик! — на обличчі Чжао Ман'яня застиг цілковитий відчай.
Спохмурнів і Мо Фань. Жорстокий Морський Змій, попередньо виснаживши їхній захист, тепер бив зблизька — щоб устояти проти такого маневру, знадобилося б Верховне Закляття!
— Може, стрибнемо у воду? — швидко запропонував Му Бай.
— Якщо стрибнемо у воду, він нас просто проковтне, — заперечила Гайді.
— Тоді, може, розлетимося хто куди? — Чжао Ман'янь запропонував свій передсмертний план.
— Трясця, ти серйозно? Як ти взагалі умудрився перекрутити прислів'я?
— Трясця, ти серйозно? Яка тобі різниця, чи правильно я його вживаю в таку мить?
Гайді просто заніміла від безрозсудності цих двох. Просто перед ними була жахлива м'ясорубка, а вони й досі з'ясовували стосунки. Вона прекрасно розуміла, що покладатися на захист Мо Фаня не варто, тож побачивши, як Му Бай з усіх сил готується до атаки, вивільнила і свою Волю.
Гайді зібрала воєдино всі три грані своєї Волі, маючи намір звести перед собою стіну й уповільнити Жорстокого Морського Змія хвилями.
На жаль, срібне сяйво протрималося недовго, та й змій не сказати, що і сповільнився — і далі насувався на них. Його масивне тіло й моторошні шипи розчавлювали їх морально: здавалося, не лишалося нічого, крім очікувати на смерть!
— Свята Есенція: Меч Захисту Небес!
З небес раптом пролунав священний голос, наче сам Бог Світла простягнув над ними долоню захисту. Небо прорізало святе блакитне сяйво, а слідом за ним з'явився велетенський клинок, огорнутий тим самим сяйвом, — видовище настільки приголомшливе, ніби Божа кара обрушилася на грішний світ.
Гігантський меч врізався в океан просто перед яхтою. Мо Фань і решта звели очі — і побачили, як світло клинка відтісняє Жорстокого Морського Змія від судна.
Змій вгатився у світловий бар'єр, і, на диво всіх, кілька його надміцних шипів розлетілися на друзки від зіткнення! З ран бризнула свіжа кров!
Меч Захисту Небес виявився нездоланним: його сяйво відкинуло потвору назад. Вона заборсалася на поверхні, стікаючи кров'ю, мов зливою, а Мо Фань із рештою, що стояли позаду меча, застигли в німому подиві — яку ж силу треба мати, щоб відкинути настільки велетенську істоту?
За мить Жорстокий Морський Змій знову виринув — поранений і неабияк наляканий закляттям. Піднявши голову з води, він утупився на постать, огорнуту священним світлом.
Відчувши цю грізну ауру, змій не наважився провокувати їх і далі. Тож він пірнув під воду й піджав хвіст!
Море виявилося ідеальним прихистком для втечі: без сильного Мага Води вистежити Жорстокого Морського Змія було б майже неможливо.
Постать в ореолі святого блакитного сяйва повільно спускалася з неба. Чжао Ман'янь ще з силуету зрозумів: перед ними красуня. Не стримавшись, він випалив:
— Сама богиня світла зійшла нас рятувати!
Світло поступово згасло, і перед ними постала жінка. Усміхнувшись Мо Фаню й Гайді, вона лагідно запитала:
— Що ж ви накоїли, щоб роздратувати таку могутню істоту?
— Наст... Наставнице Бріанко?! — вигукнув Чжао Ман'янь із сумішшю почуттів.
Врятувавшись, Чжао Ман'янь ледь не танцював від радості — Магія Світла цієї жінки та її врода зачарували його цілковито. Хіба не її, оту саму богиню, він шукав увесь цей час?
Він і гадки не мав, що ця жінка виявиться Бріанкою, — уперше бачив, як вона застосовує Магію Світла. Відколи це її чари стали такими могутніми?
— Наставнице Бріанко, якби ви спізнилися хоч на мить, ми б усі вже лежали мертві, — сказала Гайді.
— Але як ви тут опинилися? — Мо Фань зрадів, хоч і розгубився водночас.
Прощаючись, Бріанка обіцяла повернутися за два тижні, та відтоді про неї не було ні слуху ні духу. Зрештою вони вирушили до Піраміди й пробули там чотири місяці — виходить, минуло вже пів року відтоді, як вона поїхала. Вони гадали, що вона давно повернулася до Альпійського Університету!
— Я намагалася вас знайти, але Фенна не хотіла казати, куди ви поїхали, тож увесь цей час я просиділа у Венеції. Від Гайді я дізналася, що ви прямуєте до Греції, і, трохи хвилюючись за вас, чекала тут, на острові! — Бріанка полегшено зітхнула, дізнавшись, що з усіма все гаразд.
Поїхати їй довелося терміново, через важливу справу, — інакше вона б не пропала на такий довгий строк.
— Здається, сюди прямує група магів, — гукнув решті Му Бай.
Бріанка озирнулася на острів:
— Б'юся об заклад, це з Альянсу Берегової Лінії. Схоже, вони хочуть з'ясувати, що тут трапилося.
— Коли Жорстокий Морський Змій підступав до острова впритул, вони й пальцем не поворухнули. З'являються завжди наприкінці, як заведено. Не хочу марнувати на них час — рушаймо далі до Греції, — зневажливо пирхнув Мо Фань.
— Гаразд, — кивнула Бріанка.
Мо Фань побоювався, що люди з Альянсу почнуть розпитувати про змія. Потвора полювала на Апас, а її непростий статус міг накликати на них зайвий клопіт. Усе тільки заплуталося б, якби їх звинуватили в порушенні спокою на курортному острові. Та й хтозна, якій країні належить острів і які порядки заведені в тамтешній Магічній Асоціації.
— На щастя, яхта ще на ходу. Чжао Ман'яню, піджени її магією — Альянс Берегової Лінії нас наздоганяє, — сказав Му Бай.
— Наставнице Бріанко, ви теж Магеса Світла? Дасте пораду, як матимете вільну хвилину? Якого рівня ваша Свята Есенція? Оце так круто — я й гадки не мав, що найсильніше одиночне Верховне Закляття годиться і для захисту! Це просто шалено! — Чжао Ман'янь після побаченого був у цілковитому захваті від Бріанки. Поводився він, мов школяр, готовий будь-якої миті вихопити блокнот і занотовувати кожне її слово.
— Пф, тепер і сам бачиш, наскільки сильна наставниця Бріанка! — гордовито заявила Гайді.
— Хе-хе, а наставниця Бріанка бере учнів-чоловіків? — з дурнуватою посмішкою запитав Чжао Ман'янь.
— Спершу подбай про яхту, — усміхнулася Бріанка, пропустивши слова Чжао Ман'яня повз вуха: натомість вона уважно роздивлялася Мо Фаня з ніг до голови.
Мо Фань потер підборіддя й запитав прямо:
— Чого це ви так на мене дивитеся? Я що, ще вродливішим став?
— Знову встиг утнути щось неймовірне. Чула, ніби на краю Червоного моря з'явився острів... — промовила Бріанка.
— Наставнице Бріанко, я вам усе розповім, до Греції нам ще пливти чимало. — Гайді раптом обернулася на балакучу дівчинку й обійняла наставницю за руку, мов старшу сестру.
— Звісно, не терпиться послухати!