Каїрське поле бою було одним із найбільших в Африці.
Гігантські сірі хмари нависали над Фортецею Каїр, спустившись майже до самої землі. Похмурі краєвиди під цим тьмяним небом виглядали просто задушливо!
Половина фортеці лежала в руїнах. Лінія оборони постійно відкочувалася назад під безперервним натиском хвиль нежиті.
Четверта фаза війни нарешті настала. Маги у фортеці були виснажені до межі. Мури та захисні споруди були напівзруйновані, проте в них не залишалося іншого вибору, окрім як готуватися до смертельної четвертої фази.
Під тьмяним небом, крізь оглушливі вибухи, висіла тривожна аура. Лише сліпучі спалахи заклять, що обрушувалися на ворога, наче дощ, тимчасово очищали повітря від лиховісної присутності. Це було єдине, що ще підтримувало надію в серцях людей!
Перша хвиля четвертої фази виявилася слабшою, ніж будь-хто міг очікувати. Більшість аналітиків та радників пророкували, що лінія оборони впаде вже під час першої атаки. На їхнє превелике здивування, вторгнення нежиті нагадувало гучний грім лише з кількома краплями дощу. Це миттєво зняло колосальний тиск із передової!
Армія змогла відбити першу хвилю після двох діб безперервних боїв. Ба більше, вони не лише втримали позиції, а й зуміли відвоювати кілька стратегічних фортів, необхідних для відновлення магічних захисних формацій.
— Схоже, китайська нежить справді зуміла змусити Потойбіччя попітніти! — з широкою усмішкою вигукнув Генерал Хакен.
— Пф, думаєш, я повірю в таку маячню? — насмішкувато гмикнув Генерал Ітан.
— Віриш ти чи ні — це вже не має значення, адже тепер я тут Верховний Головнокомандувач! — відповів Генерал Хакен.
Побачивши хитру усмішку на обличчі Генерала Хакена, Ітан аж зубами скрипнув!
Наприкінці третьої фази влада почала сумніватися в компетентності Генерала Ітана. Під його командуванням ситуація для армії стала вкрай критичною.
У результаті керівництво вирішило більше не довіряти Ітану таку владу. Натомість вони попросили Хакена взяти командування на себе.
Генерал Ітан не став заперечувати, оскільки чудово усвідомлював усю серйозність ситуації. Якщо Генерал Хакен візьме на себе відповідальність, саме його звинуватять у поразці. Армія не мала жодних шансів утримати позиції. Їм доведеться відступити до самого міста.
На превеликий подив Ітана, у четвертій фазі нежить не тисла так сильно. І хоча Генерал Хакен справді розробив план масованого бомбардування армії мерців кількома хвилями заклять, було очевидно, що цього б не вистачило. Однак якимось дивом їм удалося відбити вторгнення!
Побачивши це, Генерал Ітан ледь не вдавився власною кров'ю. Іншими словами, якби він утримав свою посаду ще хоча б на тиждень, він би виграв цю війну. Тоді б його цілком заслужено називали військовим генієм Каїра!
Натомість тепер усі жителі Каїра скандували ім'я Генерала Хакена. Ітана вони просто викинули на смітник!
Генерал Ітан покинув кімнату для нарад, не бажаючи там більше залишатися.
— Генерале, куди ми прямуємо? — запитав його лейтенант Кевін.
— У місто. — Втративши посаду Верховного Головнокомандувача, Ітан більше не мав жодного бажання брати участь у війні. Він пішов, передавши всі обов'язки своєму заступнику.
Чорний військовий джип в'їхав у місто. Біля армійської бази зібрався цілий натовп людей із транспарантами, які гучно щось вигукували.
— Що вони кричать? — поцікавився Ітан.
— Е-е... — Кевін не знав, як краще відповісти на це запитання.
Ітан опустив вікно, щоб почути гасла.
— Вам треба було віддати командування Генералу Хакену ще раніше! Ми ледь не втратили Каїр, поки армією керував Генерал Ітан!
— Слава Генералу Хакену! Слава Генералу Хакену!
— Ми б уже давно виграли цю війну, якби не Генерал Ітан...
Галасливий натовп продовжував скандувати. Побачивши, як люди зібралися, щоб підтримати Хакена, Ітан просто оскаженів!
Що вони мали на увазі під «ми б уже давно виграли війну без нього»?!
Якби не він, Каїр би вже давно лежав у руїнах! Вони б усі вже були мертві, а тепер ця юрба зібралася тут, щоб вигукувати таку маячню. Які ж вони ідіоти!
— Генерале, будь ласка, не звертайте уваги. Завжди знайдуться такі невігласи, — спробував заспокоїти його Кевін.
— Що взагалі відбувається? Вони що, справді відкрили вхід до Потойбіччя, щоб китайська нежить могла туди вдертися? Чому Хакен узагалі заслуговує на ці похвали?... Прокляття, я пів року безперервно керував армією на передовій. Як вони можуть так зі мною вчиняти?! — розлючено випалив Ітан.
Варто було йому лише раз оступитися, і люди миттю забули всі його минулі досягнення. Ще пів року тому вони вважали його генієм, а тепер поливають брудом із ніг до голови!
— Ще зовсім недавно ситуація в Каїрі була вкрай нестабільною. Багато хто збирався тікати з міста, але той, хто відповідав за підтримання порядку, не зміг захистити ваш імідж. Він застосував силу до тих, хто чинив опір, чим зіпсував вашу репутацію... Генерале Ітан, не беріть це занадто близько до серця. Злети й падіння — це звична справа у військовій кар'єрі. До того ж Хакен уже старіє. Його консервативні методи ніколи не принесуть Каїру справжнього миру. Зовсім скоро ви знову доведете світові, хто справжній військовий геній Каїра! — рішуче заявив Кевін.
— Хто зараз відповідає за місто? — різко запитав Ітан.
— Сакс, сер. Хіба ви не перевели його в місто після того, як понизили у званні? — відповів Кевін.
— Пф, він досі не здатен нормально виконувати свою роботу! Накажи йому з'явитися до мене на дах готелю «Каїр»! — віддав наказ Ітан.
На даху готелю «Каїр» розташовувався критий басейн, збудований з армованого скла. Перед тим як зайти всередину, Ітан наказав своїм людям оточити периметр.
У кришталево чистій воді басейну плавала молода жінка. Пірнувши, вона рухалася плавно й спритно, немов справжня зміїна пані.
Ітан стояв біля басейну. Побачивши, що вона виходить із води, він миттю взяв рушник і шанобливо завмер в очікуванні.
Маленька красуня просто проігнорувала його. Вона змахнула рукою, і білий халат, що лежав неподалік, підлетів до неї, ніжно огорнувши її тіло.
— Виникла невелика проблема, — Генерал Ітан анітрохи не знітився. Він поклав рушник, налив дівчині склянку соку і поставив її на столик біля шезлонга.
— Я в курсі, — відповіла красуня.
— Вхід до Потойбіччя справді відкрили? — поцікавився Генерал Ітан.
— А чим, на твою думку, було те червоне Потойбічне Світло?! — нетерпляче відрізала дівчина.
— Я просто хотів переконатися... Ситуація складається не на нашу користь. У мене можуть виникнути проблеми з поверненням посади Головнокомандувача. Вторгнення Хафри виявилося не таким потужним, як я розраховував, і тепер Хакен здобув колосальну підтримку. Ми не можемо дозволити йому й далі залишатися Командиром. Чому б тобі не скликати своїх підлеглих і не атакувати армію Хакена, щоб четверта фаза стала для нього справжнім пеклом? Коли Хакен не зможе відбити навалу скорпіонів і змій, я заберу в нього посаду. Ми знову розіграємо спектакль і зробимо вигляд, що це моя армія виграла війну! — запропонував Ітан.
Красуня подивилася на нього з неприхованою огидою.
— Розіграємо спектакль? І яким же чином? Моя армія розірве твоїх людей на шматки, а твої солдати знищать моїх підлеглих у відповідь. Ти змарнував свій єдиний шанс отримати повний контроль над Каїром. Більше я не вв'язуватимусь із тобою в жодні дурниці, — холодно відповіла вона.
— Я зможу допомогти тобі з твоєю метою лише тоді, коли повністю контролюватиму Каїр. Оскільки ми тепер співпрацюємо, нам варто придумати, як змінити ситуацію на нашу користь. І ще одне... той хлопець, Мо Фань — це суцільна проблема. Зовсім скоро він доповість про мої дії Міжнародному Військовому Трибуналу. Якщо люди дізнаються, яким чином я здобував перемоги над армією скорпіонів та змій, моя репутація буде зруйнована остаточно, навіть якщо вони не знайдуть вагомих доказів моєї провини. І тоді ми станемо ще далі від наших цілей! — промовив Ітан.
— Це означає, що наша співпраця добігла кінця, — крижаним тоном заявила красуня.
— Що ти маєш на увазі?! — важким голосом запитав Ітан.
Красуня вже хотіла щось відповісти, коли раптом відчула сильний ментальний імпульс. Її обличчя змінилося, і вона стривожено підвелася.
— Цей набридливий виродок! Зачекай тут, я скоро повернуся, — процідила вона.
Ітан був збитий з пантелику, але не став нічого питати, мовчки дивлячись, як вона йде.
Маленька красуня в халаті піднялася ліфтом до одного з президентських номерів на верхніх поверхах.
— Заходь, — сказав Мо Фань.
— Ось твій напій! — Апас байдуже поставила склянку соку перед Мо Фанем.
— Мені набридло медитувати. Заспівай мені пісеньку, — Мо Фань розплющив очі й подивився на Апас, яка зараз виглядала зовсім інакше.
— Я не вмію! — крізь зціплені зуби відповіла Апас.
— Тоді, напевно, вмієш танцювати. Ану покажи якийсь танець... гаразд, гаразд, ніяких танців, досить удавати, ніби ти хочеш забрати мене з собою в могилу. Чому в тебе мокре волосся? О, ти ходила плавати? Думаю, я теж не проти поплавати. Ти була в басейні на даху? — Мо Фань підвівся і потягнувся.
Відіспавшись кілька днів, він нарешті відновив сили. Після укладення Контракту з Апас він був просто вичавлений як лимон.
— Якщо це все, я йду! — відрізала Апас.
— До речі, ти так і не сказала, який у тебе статус серед Медуз? Чому ти виглядаєш точнісінько як людина, а не маєш зміїного хвоста замість ніг? — примружився Мо Фань, розглядаючи Апас із цікавістю.
Апас не відповіла. Вона просто мовчки стояла, гордовито піднявши підборіддя.