Порожня третя камера стала для групи справжнім сюрпризом. Це означало, що залишилася лише одна — камера із символом орла!
Вони обрали правильні двері й попрямували до останньої камери, навіть не зупиняючись на перепочинок.
— За нею ми вже маємо дістатися Компаса Світанку і Заходу, еге ж? — запитав Чжао Ман'янь.
— Так, наша місія завершиться, щойно ми повернемо стрілку Компаса, — відповів Мо Фань.
— Чудові новини; ми нарешті зможемо забратися звідси, коли розберемося з останньою камерою! — Чжао Ман'янь полегшено зітхнув.
— А я що казав? Коли човен допливе до гори, він сам знайде прямий шлях за течією! — гордо промовив Мо Фань.
— Твоя правда! — кивнув Чжао Ман'янь.
Слухаючи їхню розмову, Му Бай лише закотив очі. Як, у біса, човен може поплисти прямо за течією, якщо перед ним височіє гора?!
Наближаючись до нової камери, усі подумки молилися, щоб вона виявилася такою ж порожньою, як і попередня. Це стало б ідеальним щасливим кінцем їхньої пригоди!
Однак хіба могла Велика Піраміда Гізи здатися так просто? Хай там як, це все ще була найнебезпечніша золота гробниця у світі. Щойно група переступила поріг останньої камери, їх просто шокували її масштаби!
Це була не кімната; це було ціле небо!
Камера не мала стелі. Не було жодних стін, окрім тієї, де знаходився прохід, з якого вони вийшли. Якби не підлога, викладена цеглою, точнісінько як у попередніх кімнатах, вони б навіть могли подумати, що вже покинули Піраміду й опинилися в долині ззовні!
— Хтось бачить саркофаг? — поцікавилася Міос.
— Я тут навіть дверей не бачу, не те що саркофага! — обережно озвався Чжао Ман'янь.
Камера була до дивного гігантською. Важко було навіть уявити, наскільки тут стиснутий простір. Лише Маг Простору, який наблизився до Забороненого рівня, міг би створити щось подібне!
— Що нам тепер робити? Ідемо всередину чи повертаємося? — вагався Шрів.
— Ця камера... та забудьте, якщо це місце вважається кімнатою, то ми з вами все життя живемо в погребальних урнах... Здається, тут теж порожньо... — припустив Мо Фань.
У межах їхнього поля зору не було нічого, крім золотаво-коричневої цегли на підлозі. Ця неосяжна територія здавалася абсолютно порожньою. Не було жодних ознак охоронця, який мав би бути пов'язаний з орлом.
— А як щодо такого: ви двоє, хто володіє Елементом Простору, роздивіться тут усе. А ми почекаємо на вході. Якщо щось трапиться, вам із вашою магією буде легше втекти, — запропонував Шрів.
Решта миттю перевела погляди на Мо Фаня та Гайді. Ті лише перезирнулися між собою.
За таких обставин це був єдиний розумний вихід. Спочатку вони вдвох розвідають територію. Якщо камера порожня, вони просто знайдуть двері й рушать далі. А якщо виникне якась небезпека, миттю повернуться до проходу.
Мо Фань сміливо зробив кілька кроків уперед. Він простягнув руку, сигналізуючи Гайді, щоб та взяла його за руку, аби вони рухалися разом. Гайді ж проігнорувала цей жест і впевнено пройшла на кілька десятків метрів уперед. Мо Фаню не залишалося нічого іншого, як сховати руки в кишені й поплентатися за нею.
— Будь обережним, це може бути нескінченний простір! — невдовзі Гайді помітила, що щось не так.
— А що таке нескінченний простір? — невимушено запитав Мо Фань.
— Якщо поставити одне дзеркало перед собою, а інше — позаду, ти побачиш серію відображень, які, здається, тягнуться в нескінченність. Камера зовсім не така величезна, як нам здається. Це відчуття виникає лише завдяки нескінченним віддзеркаленням, — пояснила Гайді.
— Ніби зрозумів... — кивнув Мо Фань. Насправді він не дуже й намагався вникнути. Принципи Елементу Простору були найскладнішими для розуміння!
— Поглянь назад, — сказала Гайді.
Обернувшись, Мо Фань помітив, наскільки далеко від нього опинилися Чжао Ман'янь, Му Бай та решта. Вони виглядали як крихітні цятки.
Мо Фань неабияк здивувався. Вони з Гайді пройшли заледве п'ятсот метрів, але здавалося, ніби решта групи знаходиться за кілька кілометрів!
— Це і є ефект нескінченного простору. Якщо ти опинишся в замкненому приміщенні, оточеному дзеркалами, тобі здаватиметься, що простір значно розширився. Це місце складається з кількох таких просторів. Ми можемо дивитися на об'єкт за сотню метрів, але через безперервні віддзеркалення ця відстань здаватиметься нам тисячею метрів, — промовила Гайді.
— А-а, ось тепер точно зрозумів, — кивнув Мо Фань.
Мо Фань уже збирався йти далі, коли помітив, що Гайді різко зупинилася. Вона невідривно дивилася в небо.
Мо Фань простежив за її поглядом і теж побачив золоту цятку. Вона була крихітною, мов піщинка. Якби він не мав від природи гострого зору, то навряд чи розгледів би її.
— Думаю, нам час забиратися звідси! — з дивним виразом обличчя випалила Гайді.
— Забиратися? Ти що, вже розгледіла, що це таке? Чого це ми так поспішаємо? — запитав Мо Фань.
— Якщо хочеш, залишайся, поки не побачиш усе в деталях, — відрізала Гайді, не гаючи більше ні секунди. Вона різко розвернулася й побігла назад до Чжао Ман'яня та решти.
Мо Фань був остаточно збитий з пантелику. Коли він знову підвів погляд, то помітив, що крихітна цятка виросла до розміру великого пальця.
На перший погляд Мо Фань підсвідомо припустив, що ця цятка знаходиться щонайменше за кілька десятків кілометрів. Він вважав, що тікати ще не пізно, і хотів роздивитися її ближче. На його превеликий подив, вона раптом наблизилася за лічені секунди!
Поки Мо Фань ще ламав голову над тим, що це за золота пляма, вона стрімко збільшилася в розмірах. Тепер вона була завбільшки з птаха. Він міг чітко розгледіти, як істота змахує крилами, піднімає свої золоті кігті, повертає голову, і навіть побачив її гострий, як бритва, погляд!
У Мо Фаня ще залишалися мізки, і він зрозумів, що йому справді краще давати драпака. У Гайді не було жодних причин йому брехати!
Він кинувся бігти, але не встиг зробити й кількох кроків, як у спину вдарив потужний порив вітру. Коли він озирнувся знову, його серце завмерло від жаху: десь за вісім кілометрів від нього гігантський золотий орел здіймав шалений шторм, мчачи крізь небо. Він повністю перекрив усе поле зору. Усе навколо потемніло, наче наближалася катастрофічна буря!
— Якого біса воно таке швидке?! — загорлав Мо Фань.
— Ти так і не зрозумів, як працюють нескінченні дзеркала, еге ж?! — вичитала його Гайді.
— Воно... воно насправді дуже близько до нас, так?
— Просто стули пельку й біжи! Це надзвичайно могутня потвора! — крикнула Гайді.