У Мо Фаня вже був чудовий Магічний Артефакт для підтримки культивації, тож новий його не цікавив. Але для просунутого мага, який намагався прорватися на верховний рівень, високоякісний Магічний Артефакт був життєво необхідний: такий артефакт значно підвищив би шанси настільки старанного мага, як Му Бай, розширити свої Зоряні Галактики до Зоряних Всесвітів!
Магічний Артефакт Зоряного Всесвіту належав до найвищого рівня артефактів і дозволяв верховному магу стрімко вдосконалювати та стабілізувати культивацію. Саме тому Му Бай витратив стільки зусиль на аналіз структури Піраміди.
Як вони й очікували, Павук-Мисливець виявився слабким — звичайнісінький нікчемний павук, паралізований Магією Тіні Мо Фаня і приречений покірно чекати на смерть. Незабаром Мо Фань помітив, що кінець його черевця глибоко вростає в стелю. Витягнувши його назовні, він побачив довгу нитку павутини, прикріплену до нього!
— Му Баю, за цим і справді стоїть канал! — вигукнув Мо Фань.
— Багато речей підкоряються логіці, — самовдоволено відповів Му Бай. У строго структурованій Піраміді просто не було місця для алогічних речей!
— Маленький Кулоне-Вугор, зараз я випущу есенцію, яку павук зберігав у своєму череві. Готуйся до розкішного бенкету! — сказав Мо Фань.
Мо Фань безжально розпоров павуку живіт. Ця тварюка явно не заслуговувала на жалість, адже поглинула життєву есенцію незліченної кількості людей. Людських життів, потрібних для очищення тієї есенції, яку він транспортував, легко вистачило б, щоб заповнити всю цю простору камеру!
У Павука-Мисливця не було жодного шансу захиститися. Він був паразитичним видом: постачав нежиті есенцію, а натомість отримував захист. Тож коли господар загинув, паук утратив і власне призначення!
Він накопичив колосальну кількість есенції. Зловісну енергію, яку Кати Потойбіччя збирали з мстивих душ і ненависті мертвих, очищали до чистої сили, еквівалентної Есенціям Душ, перш ніж вона потрапляла в черево Павука-Мисливця. Та її кількість у багато разів перевищувала енергію однієї Есенції Душі!
Есенції Душі уважалися найчистішою енергією у світі, а Мумій постійно підгодовували силою, рівною їм за якістю. Не дивно, що вони ставали могутніми, наче справжні монстри!
Мо Фаню та Му Баю відверто пощастило. За своє життя Павук-Мисливець накопичив для Мумії-Радника велетенську кількість енергії, тож не дивно, що тварюка так і не наважилася зістрибнути зі стелі й вступити в бій: вона переховувала скарб у власному череві!
Маленький Кулон-Вугор поглинав енергію з шаленою швидкістю, насолоджуючись цим значно більше, ніж вмістом Духовної Посудини Саїда. Мо Фань раз у раз помічав, як у Потойбічній Річці з'являються нові Есенції Душ, наче сліпучі крихітні самоцвіти, кожен з яких своїм унікальним сяйвом демонстрував власну цінність!
Мо Фань уже заробив цілий статок, привласнивши майно Саїда, але Маленький Кулон-Вугор усе ще не був ситим, нагадуючи зголодніле немовля, що вимагає ще більше молока!
— Сім Есенцій Душ рівня Командира, сімдесят дев'ять Есенцій Душ рівня Воїна... вісім Есенцій Душ рівня Командира, тц-тц-тц... У мене й справді буде власна армія вовків! — радісно випалив Мо Фань.
Вісім Есенцій Душ рівня Командира — це ж просто божевілля! Це означало, що Мо Фань зможе викликати додатково вісім Викликаних Звірів рівня Командира!
Наскільки суттєво мати у своєму підпорядкуванні вісім додаткових Викликаних Звірів рівня Командира? Навіть верховний маг міг легко загинути, якщо зневажливо поставиться до одночасної атаки вісьмох таких істот!
Більше того, навіть якщо восьмеро створінь рівня Командира не зможуть здолати істоту рівня Правителя, вони все одно зуміють зайняти її на чималий час!
Найголовніше: окрім вісьмох додаткових створінь рівня Командира, армія вовків Мо Фаня тепер налічувала сто дев'яносто особин!
Уявіть собі сто дев'яносто Гігантських Білих Вовків та Біломіткових Вовків рівня Воїна, що вириваються з Брами Виклику... Вони могли б легко заполонити вулиці цілого міста! Якби він мав армію такого масштабу, коли наштовхнувся на капітана Сакса та генерал-майора Гангму, вони б упали на коліна й благали про пощаду!
Мо Фань зв'язався зі Сніговим Вовком Летючого Струмка.
— Старий Вовче, збирай своїх братів із печер, я маю повідомити чудову новину!
Спілкуватися зі своїм Викликаним Звіром у Вимірі Викликаних Звірів для нього не було проблемою. Якби Мо Фань справді захотів, його свідомість могла б навіть проникнути туди і спостерігати за ситуацією на власні очі.
Старий Вовк мешкав у печері у Вимірі Викликаних Звірів. Коли він ще був Духовним Вовком, то вів бродяче життя: часто випадково заходив на територію інших звірів, які проганяли його геть. Коли Мо Фань уперше прикликав його з Виміру Викликаних Звірів, він часто був весь укритий ранами.
Це було недоліком наявності Викликаного Звіра. Викликані Звірі жили у своєму вимірі. Вони могли навіть загинути, якщо там їх спіткало нещастя, а це означало, що всі інвестиції викликача пішли б прахом. Натомість більшість Контрактних Звірів походили з того ж виміру, що й викликачі, і мали власний Контрактний Простір, який надавав їм викликач. Імовірність їхньої смерті була мізерною, хіба що викликач не спромігся б про них подбати.
Подібним чином звірі, що з'являлися з Брами Виклику, також походили з Виміру Викликаних Звірів. Вони не виникали з нізвідки — зазвичай вони там і жили.
Брама Виклику зазвичай викликала випадкових звірів із Виміру Викликаних Звірів. Це могла бути як група Залізнокопитних Носорогів, так і зграя Звірів Кровавого Припливу. Якщо викликач цілеспрямовано не шукав Печатку певного виду, Брама Виклику щоразу викликала б різні види!
Причина, чому Мо Фань викликав лише вовків, полягала в тому, що Сніговий Вовк Летючого Струмка зараз жив у печері разом із Гігантськими Білими Вовками. Ці вовки ставилися до нього як до свого Альфи. Тому Мо Фаню достатньо було просто залишити Печатку на цих Гігантських Білих Вовках, щоб викликати їх щоразу, коли він відкривав Браму Виклику!
Гігантські Білі Вовки були дуже слухняними під проводом Снігового Вовка Летючого Струмка. Мо Фань неабияк їх цінував, але відчував, що їхня кількість трохи замала. Оскільки він не приділяв багато уваги своєму Елементу Виклику, це обмежувало пропускну здатність його Брами Виклику.
Однак тепер Мо Фань мав Магічний Перстень-Провідник і міг викликати додаткового Викликаного Звіра з Виміру Викликаних Звірів за кожну пожертвувану Есенцію Душі!
Якщо створіння йому не подобалося, він міг просто жбурнути його назад у Вимір Викликаних Звірів і забути про нього. Якщо ж він був задоволений його виступом, то міг просто помітити його, щоб викликати знову наступного разу!
Мо Фань обрав Вид Білих Вовків. Гігантські Білі Вовки та Біломіткові Вовки були дуже поширені у Вимірі Викликаних Звірів. Тому щоразу, коли він збільшував пропускну здатність Брами Виклику за допомогою Магічного Персня-Провідника, він мітив дикого вовка й вербував його до армії Снігового Вовка Летючого Струмка!
Сніговий Вовк Летючого Струмка колись був самотнім бійцем, що безцільно блукав світами. Зрештою, узятий Мо Фанем до себе, він зміг зажити стабільним життям і став набагато сильнішим, тому більшість вовків-бурлак, яким колись був і він сам, охоче приєднувалися до його зграї. Це тільки зміцнювало довіру між Викликаними Звірами й викликачем.
Сніговий Вовк Летючого Струмка щойно прокинувся. Він був виснажений і поранений після нещодавньої битви з двома Пекельними Церберами. Він ще не встиг як слід відпочити, коли його бос викликав його, тож настрій у нього був поганенький...
— Продемонструй мені трохи ентузіазму! Ти ж тепер вовчий ватажок понад сотні вовків. Скоро до вас приєднається купка новобранців. Не ганьби мене, зрозумів?! — відчитав його Мо Фань.
— Аву-у?
Сніговий Вовк Летючого Струмка не зрозумів слів Мо Фаня. Підвівши погляд, він подивився на розмите обличчя Мо Фаня високо в тьмяному небі Виміру Викликаних Звірів. Сцена нагадувала офісного клерка, що спостерігає, як бос базікає на відеоконференції: сам він виснажений важкою працею, а бос усе не вгаває верзти нісенітниці!
— Чому б тобі просто не перетворитися на свиню? Що тут незрозумілого? Слухай сюди! — сказав Мо Фань.
Озирнувшись, Сніговий Вовк Летючого Струмка помітив якийсь рух і насторожено втупився на пагорб перед собою.
На пагорбі стояв Біломітковий Вовк. Здавалося, він був трохи обережним і наважився підійти ближче лише після того, як деякий час поспостерігав за оточенням.
— Аву-у! — завив Сніговий Вовк Летючого Струмка, запитуючи Біломіткового Вовка, чого тому треба.
Рівень Біломіткового Вовка був нижчим за рівень Снігового Вовка Летючого Струмка, тож він трохи побоювався й показав Печатку на своїй спині, яка свідчила про те, що він новобранець.
Сніговий Вовк Летючого Струмка нарешті все зрозумів. Останнім часом до його зграї постійно приєднувалися новобранці, тому він не надто цим переймався. Він швидко перевірив Контракт вовка і обійшов його по колу. Як і зазвичай, він наказав новобранцю викладатися на повну, якщо той хоче насолоджуватися приємним життям разом з іншими!
Сніговий Вовк Летючого Струмка негайно повернувся до печери, щоб трохи поспати. Він думав, що сталося щось серйозне, а це виявився всього-на-всього новий член його загону. Хіба Мо Фань не міг просто попросити Гігантського Білого Вовка привітати новобранця? Навіщо йому було смикати заради цього самого ватажка?
На превеликий подив Снігового Вовка Летючого Струмка, вже за кілька хвилин біля печери з'явилася ще одна фігура.
Ціла зграя Біломіткових Вовків виникла на тому ж пагорбі. Вони мали доволі грізний вигляд, а їхня шерсть майоріла на вітрі. Сніговий Вовк Летючого Струмка швидко підхопився на ноги і скликав своїх братів, щоб приготуватися до атаки.
Він був упевнений, що зараз розпочнеться битва за територію, але його здивуванню не було меж, коли він виявив, що всі ці Біломіткові Вовки — новобранці, які підписали тимчасовий Контракт!
Спочатку в печері було близько сотні вовків, але раптом до них приєдналося ще півсотні новеньких. Сніговий Вовк Летючого Струмка ніяк не очікував, що його зграя так раптово і стрімко розростеться!
— Ха-ха-ха, здивований? Серед новеньких є кілька впертих типів. Тобі краще навчити їх як правильно поводитися. А ще скоро прибудуть нові... — Мо Фаня неабияк потішила реакція Старого Вовка.
Старий Вовк був абсолютно збентежений, але водночас не приховував свого захвату. У нього раптом з'явилося стільки новобранців. Його маленької печери вже явно не вистачало, щоб умістити їх усіх!
— У мене є ще вісім Есенцій Душ рівня Командира. Я виберу кількох видатних вовків рівня Командира. Вони доповідатимуть тобі, щойно я закінчу, — сказав Мо Фань.
Йому потрібно було ретельно обирати вовків рівня Командира. На це піде певний час.