— Ці тварюки були тут із самого початку? Тоді чому мені здається, що вони повилазили просто нізвідки? — вголос поцікавилася Гайді.
Заходячи до залу, вони не відчули жодних ознак присутності цих істот, але тепер стало цілком очевидно: Пекельні Цербери полювали саме на них.
Після бою Пекельні Цербери зникли безслідно. Група й гадки не мала — чи потвори відступили, второпавши, що їм тут не світить перемога, чи просто готують нову атаку!
— Не варто зараз надто цим перейматися; гадаю, ми йдемо в правильному напрямку. Ці пси — найвідданіші слуги Фараонів. Якщо вони охороняють це місце, значить, ми наближаємося до саркофага Фараона, — промовив Шрів.
Група рушила далі, і Пекельні Цербери більше не з'являлися. Перетнувши просторий зал, вони увійшли до замкненої камери.
Камера виявилася величезною — простір тут явно був стиснутий магією. Осягнути її справжні масштаби могли тільки ті, хто стояв усередині.
Кімната мала трикутну форму — її склепінчаста стеля складалася з чотирьох граней, що сходилися у вершині, а найнижчі точки провисали по краях, десь на висоті п'яти метрів від підлоги. Простіше кажучи, камера в мініатюрі повторювала форму самої піраміди, хоча Мо Фань чудово розумів: це лише обмежений закуток усередині величезної споруди.
Найвища точка стелі здіймалася десь на чотириста метрів. Чжао Ман'янь задер голову, втупився в неї й вражено присвиснув:
— До вершини Піраміди десь чотириста метрів. Хіба це не висота Кантонської телевежі? Пам'ятаю, вона мала десь чотириста п'ятдесят чотири метри! Тобто ця камера за площею дорівнює тому, що ми побачили б, дивлячись під кутом сорок п'ять градусів з верхівки тієї вежі?
— Кут нахилу піраміди — десь п'ятдесят градусів, тож довжина кімнати виходить понад кілометр. Оце марнотратство в тих стародавніх єгиптян! Подумай тільки: квадратний метр житла в Пекіні, Шанхаї чи Гуанчжоу легко коштує сотню тисяч. А тут — щонайменше мільйон квадратних метрів. На такі гроші можна б цілу армію утримувати, — відповів Мо Фань.
— Квадратний метр на кладовищі коштує набагато дорожче за звичайний будинок. Мо Фаню, ти неправильно рахуєш, — виправив його Чжао Ман'янь.
— Про що ви там базікаєте? Хіба ви не бачите труну, що висить он там нагорі? — суворо перервав їх Му Бай.
Розкішна камера стояла порожня. Лише на самісінькій вершині нерухомо завмер Павук-Мисливець із золотою головою та срібним тілом — не придивишся, ще й за прикрасу сприймеш.
Насправді ж видовище було доволі моторошне. Так почуваєшся, коли вмикаєш світло в кімнаті й раптом помічаєш велетенського павука в кутку стелі. Він не ворушився, але здавалося, ніби всі його очі невідривно стежать саме за тобою!
Цей Павук-Мисливець був куди більшим за звичайного, завбільшки з долоню, — і чудово вписувався в масштаби цієї просторої камери, що правила за спальню для мумії.
Звичайний Павук-Мисливець павутиння не плете, та цей, золотоголовий і срібнотілий, був винятком. Із його роздутого черева звисали товсті нитки — і, випадково чи ні, усі вони сходилися точнісінько в центрі камери.
А найжахливіше — на кінцях цього павутиння висіла труна!
Павутиння обплітало труну з усіх боків, міцно тримаючи її в повітрі. Непроглядно-чорна домовина нерухомо висіла в порожнечі, і від неї віяло водночас шляхетністю й моторошшю!
Поки Мо Фань і Чжао Ман'янь верзли нісенітниці, решта команди насторожено спостерігала за труною.
Сама її наявність чітко видавала присутність нежиті в камері. Більшість низькорівневих мерців самотньо блукали без власних гробниць чи могил, а от власник цієї труни мав цілу розкішну кімнату всередині Піраміди — недвозначна ознака його високого статусу серед нежиті!
— Може, це Фараон? — запитав Му Бай.
— Це Мумія. Камери Фараонів мають знаходитися на вищих рівнях. Ця кімната належить Мумії, — впевнено відповів Шрів.
— Така кімната для звичайної Мумії? — не повірив своїм вухам Чжао Ман'янь.
Колись мумії належали до знаті. Муміфікація зберігала не лише тіло, а й силу небіжчика, — істоти такого калібру могли навіть еволюціонувати вже після смерті. А дозволити собі муміфікацію могли хіба казково багаті аристократи.
— Це Велика Піраміда Гізи, тому місцеві мумії в минулому мали надзвичайно високий статус, — пояснив Шрів.
— Здається, воно спить. Може, ми зможемо просто проскочити повз нього непомітно? — з надією запитав Чжао Ман'янь.
— До речі, ніхто не помітив, що тут немає жодних дверей? — раптом спитала Міос.
Ці слова миттю змусили всіх насторожитися.
Тут справді не було дверей!
Жодного виходу!
Жодного іншого проходу, окрім того, з якого вони прийшли!
— Це трохи незручно... Ми що, пішли не туди? — спитав Чжао Ман'янь.
— Ми йдемо правильним шляхом. Камери мумій зазвичай передують камері фараона. Просто ми ще не знайшли вихід. Якби дорогу всередині Піраміди було знайти так легко, вона не лишалася б таємницею тисячоліттями, — зауважив Шрів.
— То що нам тепер робити? — поцікавилася Гайді.
— Хіба не очевидно? Хіба ви не знаєте, що в будь-якій MMORPG спершу треба завалити Боса, щоб відкрити наступну локацію? Час розбудити цю штуку над нами й повибивати з неї все лайно. Тоді вона й відчинить нам двері далі, — впевнено заявив Мо Фань.
— ...
— ...
Хай пропозиція Мо Фаня й відібрала в усіх мову, іншого варіанту насправді не було. У камері не лишилося геть нічого — кожна цеглина була точнісінько як сусідня. Приховані рівні тут навряд чи знайдеш, тож просунутися далі можна було лише через павука й труну.
— Мо Фаню, може, ми ще раз усе обдумаємо? Що, як це істота рівня Правителя? — обережно запитав Му Бай.
— Думаєш, у нас є вибір? — озвався Мо Фань.
Му Бай трохи поміркував і вирішив не зупиняти Мо Фаня.
— Більшість істот рівня Правителя під командуванням Хуфу я знаю, а от цього типа бачу вперше. Та навіть якщо він і Правитель, з ним однаково доведеться впоратися! — твердо сказав Мо Фань. Краще засукати рукави й готуватися до бою, ніж марнувати час на роздуми!
— По місцях! — скомандувала Гайді.
Команда розосередилася по камері. На щастя, простору тут вистачало з лишком для будь-яких заклять.
— Саїду, йди туди. Шріве, підійди ближче з цього боку. Му Баю, ти Маг Льоду... — почала роздавати вказівки Міос.
— Вогняний Кулак! — люто випалив Мо Фань, не давши їй договорити. Спалахнув величезний згусток полум'я, і гігантський Вогняний Кулак полетів просто в підвішену труну, влучивши точнісінько в ціль з гучним металевим брязкотом!
— Дідько, ми ж ще не готові! — заволав Чжао Ман'янь.
Обличчя Міос теж спохмурніло. Якого біса він такий нетерплячий? Вилізе з труни істота рівня Правителя — і кінець їм усім!
Металевий брязкіт луною прокотився камерою. Полум'я підпалило біле павутиння. Павук-Мисливець над труною нарешті ворухнувся, та нападати не поспішав — просто витріщався на них зі зловтішним виразом!
БАБАХ! Труна важко гепнулася на підлогу, рознісши кам'яні плити на друзки.
Павутиння перетворилося на попіл, а домовина лишилася зовсім неушкодженою. Усі напружено втупилися в труну, що тепер лежала просто перед ними!
На домовині побігла тонка тріщина, і звідти вигулькнула рука, сердито відкинувши кришку геть.
Голова, обмотана білим саваном, повільно підвелася. Порожні очниці вп'ялися в Чжао Ман'яня поглядом, важким, мов смерть.
— Дідько, ти що, сліпий? Це не я розбив твою труну! — вилаявся Чжао Ман'янь, побачивши, що Мумія витріщилася саме на нього.
Біла Мумія звелася на ноги — постать цілком людська, не звіряча, та й розміром із людину, що разюче контрастувало з тією лихою аурою, яку вона випромінювала.
Щойно вона переступила край труни, повітря почало замерзати. Команду миттю пройняв пронизливий холод, наче вони раптом опинилися у світі суцільного льоду. Тіла мимоволі затремтіли.
— Якщо ця штука не рівня Правителя, я відріжу свої вісімнадцять сантиметрів і віддам тобі! — Чжао Ман'янь позадкував на кілька кроків, стривожено гукаючи до Мо Фаня.
— Навіщо мені твоє волосся? Щоб свиням згодувати? — огризнувся Мо Фань.
Гайді й Міос мало не втратили глузд, почувши цю коротку перепалку. Як ці двоє взагалі примудрялися жартувати в такій ситуації?
— Двері, там двері! — раптом вигукнув Шрів, вказуючи вперед.
Решта подивилася в тому напрямку й побачила, що в стіні раптом прочинився прохід... Схоже, важелем для дверей і справді слугувала сама труна. Щойно вона відчинилася, відчинилися й двері до наступної зони!
— Залишайтеся тут і станьте моїми погребальними підношеннями — я віддаю перевагу живим! — люто заверещала біла Мумія.
Мумія, виявляється, не розучилася говорити — і вигукнула це давньоєгипетською. Шрів, Міос і Саїд зрозуміли кожне слово, і в усіх трьох миттю волосся стало дибки!