— Що ж нам тоді робити? Піднятися туди й закрити це око? — запитала Софія.
— Еге ж, але навколо мають бути якісь могутні істоти. Ви вдвох відволічете їх, а я піднімуся й подивлюся, чи зможу його вимкнути, — відповів Мо Фань.
Гайді та Софія кивнули, розійшовшись у різні боки.
Софія використала свій Елемент Тіні, щоб наблизитися до чорної як смола вежі, але ще до того, як вона дісталася мети, почулося гучне пирхання, після чого територією пронісся сильний чорний порив вітру.
— Тут істота рівня Великого Командира! — випалила Софія.
Вона й справді була відмінницею з Європейського Університету. Дівчина миттю застосувала Панування Темряви, щоб розширити радіус своєї Тіні Утечі. У Пануванні Темряви швидкість Тіні Утечі могла зрівнятися з Миттєвим Стрибком. До того ж, відстежити Мага Тіні в Пануванні Темряви було вкрай важко.
Мо Фань був надто далеко, щоб розгледіти істоту рівня Великого Командира, з якою зіткнулася Софія. Він бачив лише, як істота розправила свої химерні крила й виринула зі стародавньої споруди, що досі залишалася цілою.
Це створіння вочевидь теж належало до Елемента Тіні. Софія припустилася необережної помилки. Панування Темряви посилювало Елемент Тіні як союзника, так і ворога! Побачивши, у яку скруту вона потрапила, Гайді швидко увійшла до Панування Темряви, щоб захистити Софію від істоти з химерними крилами.
— Схоже, це Кривавий Кажан Темряви. А я ще дивувався, чому біля такого скарбу немає жодної охорони! — Мо Фань підійшов трохи ближче і нарешті зміг розгледіти істоту.
Створіння було страшенно потворним. Кажани-демони вважалися одними з найогидніших серед усіх видів. Кажани, яких люди бачили зазвичай, були зовсім крихітними. А от Кривавий Кажан Темряви завдовжки понад десять метрів легко міг би стати нічним кошмаром для будь-якої нормальної людини. Одного погляду було достатньо, щоб знепритомніти від жаху.
Швидкість Кривавого Кажана Темряви в Пануванні Темряви була просто божевільною. У паніці Софія геть забула про таку ймовірність. На щастя, Гайді встигла вчасно. Працюючи разом, вони поступово звели небезпеку нанівець.
Мо Фань не надто переймався ними. Гайді потребувала більше досвіду. Якби вона постійно балансувала на межі смерті, як він, її сила легко могла б зрівнятися з його власною. Мо Фань не хотів заважати її тренуванню.
Мо Фань непомітно підкрався до чорної як смола вежі й легко видерся на вершину, використовуючи нерівності на її стінах.
— Ай, боляче! — Мо Фань збирався дістати Палаюче Зловісне Око голою рукою, але помітив, що його рука почала гнити вдесятеро швидше, ніж раніше. Шкіра вже була роз'їдена до невпізнання.
— Що ближче я підходжу, то смертельніше це печіння. Але хай там як, я з радістю заберу цей покинутий скарб собі! — Мо Фаню було абсолютно начхати на небезпеку.
Його демонічна плоть часом ставала вкрай у пригоді. Якби це спробував зробити слабший маг, усе його тіло згнило б ще до того, як він дістався б вершини.
Мо Фань стиснув зуби і силоміць вирвав Палаюче Зловісне Око!
Палаюче Зловісне Око діяло точнісінько як захисний механізм. Щойно його від'єднували, воно переставало випромінювати отруйне світло. Мо Фань був добре знайомий з його природою, тому в нього вистачило зухвалості вирвати його голими руками!
Палаюче Зловісне Око було завбільшки з таз. Обличчя Мо Фаня майже згнило, перш ніж він нарешті витягнув око з гнізда. На щастя, воно було просто вставлене туди, а охороняв його лише Кривавий Кажан Темряви. Інакше їм довелося б негайно тікати звідти!
— Треба привезти його до нового міста Фаньсюе і спрямувати на мілководдя. Воно спалить будь-якого морського монстра, що наблизиться... хе-хе, просто ідеально! — Мо Фань миттю жбурнув Палаюче Зловісне Око у свою просторову каблучку.
Коли він спустився на землю, зловісне світло вже зникло. Софія та Гайді все ще билися з Кривавим Кажаном Темряви.
— Схоже, Му Нінсюе мала рацію: читати книжки таки корисно! — пробурмотів Мо Фань собі під ніс.
Дівчата гадки не мали, що таке Палаюче Зловісне Око. Їх налякав цей могутній стародавній артефакт, але Мо Фань був просто на сьомому небі від щастя, коли зрозумів, що це таке! Він ніяк не очікував так швидко знайти настільки цінний скарб у цьому напівзруйнованому храмі!
Мо Фань хитромудро здихався Софії та Гайді, попросивши їх відволікти демонічного звіра, що охороняв Палаюче Зловісне Око, лише для того, щоб привласнити цей скарб!
— Зловісне світло зникло! — вигукнула Софія.
— Тікаймо, цього Кривавого Кажана Темряви надто важко убити. Такими темпами ми лише привернемо увагу інших демонічних звірів, — додала дівчина.
— Мгм, час іти! — погодилася Гайді.
— Ти знищив Палаюче Зловісне Око? — запитала Гайді на бігу.
— Ага, краще було його знищити, зважаючи на те, наскільки воно шкідливе. Інакше через нього знову загинуть якісь мисливці, — відповів Мо Фань, навіть оком не змигнувши.
— Це чудово!
Після того як вони возз'єдналися з рештою, Кривавий Кажан Темряви продовжував невпинно їх переслідувати. Мо Фань вкрав його скарб. Хіба він міг так легко відмовитися від погоні?
Проте було очевидно, що Кривавий Кажан Темряви не товаришував із демонами-зміями. Демонів-змій зовсім не стурбували витівки розлюченого Кривавого Кажана Темряви. Схоже, демони-змії були не єдиним видом, що мешкав у Храмі Заходу Сонця...
Кривавий Кажан Темряви продовжував гнатися за трійцею, але в них була ціла група підтримки, включно з верховним магом, наставником Вані. Їм не склало труднощів розправитися з Кривавим Кажаном Темряви.
Вони також не привернули до себе зайвої уваги; Гайді придушила Кривавого Кажана Темряви своїм Елементом Простору, давши людям з Європейського Університету шанс проявити себе. Після серії потужних заклять, які не здіймали багато шуму, істоту рівня Великого Командира жорстоко вбили.
— У когось тіло ще гниє? — запитав Мо Фань.
— Більше ні! Мо Фаню, ти просто неймовірний! Звідки ти дізнався, що причина саме в цьому? — не втримався від запитання Чад.
— Та дрібниці. За багатьма дивними інцидентами криється логічна причина. Щойно знайдеш ключ, ти дізнаєшся правду. З таким підходом більше нічого не страшно, — поблажливо відповів Мо Фань.
— Ти тільки поглянь на себе. Тобі ж просто пощастило це виявити, чи не так? — холодно пирхнув Ферреро.
— Звісно. Наступного разу, коли ми знову вскочимо в халепу, я дозволю розібратися з цим тобі. А доти, чи не міг би ти автоматично стуляти пельку на п'ять хвилин, поки я говорю? — миттю парирував Мо Фань.
Мо Фань мав дивну звичку: він мав нульову толерантність до недоумків!
— Я впораюся! Я покажу тобі, на що здатні студенти Європейського Університету! — заявив Ферреро.
— Залишається сподіватися, що ти не поставиш наші життя під загрозу, — миттю осадив його Мо Фань.
— Ти що, ставишся до мене, як до трирічної дитини?!
— Гаразд, досить. У такий час ми маємо працювати разом. Зараз не час для суперечок між собою, — втрутився наставник Вані.
Після того як Мо Фань знайшов такий цінний артефакт, у нього був чудовий настрій. Він не хотів марнувати більше часу на цього ідіота.