— Який сенс тут залишатися? Навіть не думай відповідати силою на силу; це її територія, вона може верзти все, що заманеться. Не хвилюйся, ми змусимо її поплатитися за те, що вона з тобою зробила! — промовив професор Лі.
— Я не можу залишити її тут після того, як побачив, що це за жінка! — відрізав Мо Фань, дивлячись на Лі Юе.
З якоїсь причини новина про смерть Амелії шалено розлетілася школою. Студентки рано чи пізно дізнаються правду. Директорка Перрі не могла дозволити, щоб університет охопила паніка до приїзду Касасів. Вона мусила залагодити справу негайно. Вона використала магічний артефакт для відстеження крові і виявила сліди крові Амелії на Лі Юе.
Маючи ці докази та своє перше враження, що мотивом вбивства була заздрість, вона твердо вірила, що Лі Юе — вбивця. Щойно вона зам'яла б справу й використала б кілька днів, що залишилися, аби не дати новині поширитися далі, вона б легко взяла ситуацію під контроль до приїзду Касасів!
Директорка Перрі вперто стояла на своєму. Лі Юе не змогла пояснити, звідки взялися сліди крові. Навіть якби вона не покарала Лі Юе, якби злочинець не з'явився знову, репутація Лі Юе була б знищена назавжди...
Хоча Мо Фань був упевнений, що злочинець завдасть удару знову, він не дозволить Лі Юе страждати без причини!
— Директорко Перрі, цілком можливо, що сорочка Лі Юе забруднилася кров'ю Амелії, коли вона доглядала за Сніговою Лавандою. Лі Юе часто допомагає Амелії з квітами. Вона може бути підозрюваною, але ми не можемо так легко визнати її винною... — озвалася Бріанка. Вона та Гайді щойно прибули.
Директорка Перрі тривожно зиркнула на Бріанку. Це сталося так швидко, що ніхто й не помітив.
Зібралося більше людей. Окрім професора Лі, професора Чжена, Бріанки та Сейлан, тут були й інші викладачки з високими посадами в університеті. Студентки зібралися кількома групами. Директорка Перрі не могла дозволити собі діяти безжально на їхніх очах.
— Я ніколи не казала, що вона злочинець. Я просто збиралася влаштувати їй суворий допит. Якщо вона вбивця, то могла б запанікувати й зізнатися у скоєному, але дехто постійно втручався! — відрізала директорка Перрі.
— То Лі Юе щось сказала? — запитала Бріанка.
— Вона ще не зронила й слова, — відповіла лідерка патрульного загону Джессі.
Мо Фань подивився на Лі Юе. Він відчув полегшення від того, що вона мовчала. Вони могли перекрутити її слова і використати їх проти неї, особливо бачачи, як відчайдушно директорка Перрі хотіла покінчити з цим, щоб прийняти представників Касасів!
— Мо Фань лише намагався захистити свою подругу. Чому ви атакували його? — спитала Бріанка.
— Атакувала його? Пані Бріанко, боюся, ви трохи перебільшуєте. Можете перевірити, чи він поранений. Якщо на ньому є хоч найменша подряпина, я негайно в нього перепрошу, — пирхнула директорка Перрі.
— Я завжди думав, що це мене вважають найбезсоромнішим у цьому світі, але порівняно з директоркою Перрі я невинний, мов немовля, — миттю зіронізував Мо Фань.
Директорка Перрі поводилася як злісна стара відьма, коли навколо було мало людей. Однак її тон і манера триматися повністю змінилися, щойно зібрався натовп, ніби вона була втіленням справедливості та чесності.
Бріанка працювала в школі вже багато років. Як вона могла не знати, як директорка Перрі поводиться зі студентами, що їй не підкоряються? Хоч її тут і не було, вона розуміла, що директорка Перрі застосувала свій Ментальний Удар на Мо Фаня. Судячи зі ставлення професора Лі та професора Чжена, вона могла ще й накласти на нього ілюзію!
Ілюзії Ментального елемента були страшенно жахливими. Їх не належало застосовувати на людях зі слабким розумом. Магічна Асоціація чітко заборонила менталістам використовувати це, але директорка Перрі не лише порушила правило, а й застосувала ілюзію на студента!
— Якщо ми не впевнені, що вона вбивця, спершу відпустімо її. Ми попросимо когось наглядати за нею, якщо ви думаєте, що вона спробує щось зробити. Гайді, Шеріл, наступні кілька днів ви житимете з Лі Юе, — промовила Сейлан. Вона не хотіла, щоб ситуація погіршувалася ще більше.
— Краще замкнути її під варту! — наполягала директорка Перрі.
— Це трохи негуманно. Якщо цього недостатньо, ми попросимо її надіти магічний браслет. Ми повсякчас знатимемо, де вона, або ж я можу особисто наглядати за нею. Що про це думає директорка Перрі? — спокійно відповіла Бріанка.
Директорка Перрі відчула, що ладна вибухнути від гніву. Вона навмисно наказала патрульному загону затримати дівчину, не повідомивши жодну викладачку, щоб швидко розібратися з цим і не дати новині поширитися школою. На її подив, Мо Фань зміг тягнути час, аж поки тут не зібралися всі!
— Оскільки дві наші викладачки наполягають, я не буду чинити опір, але мушу прояснити: якщо знову щось трапиться, ви обидві нестимете відповідальність... — промовила директорка Перрі.
— Якщо це справді Лі Юе, зрозуміло, що ми нестимемо відповідальність, але навіть якщо вона не злочинець, ми, як викладачки школи, докладемо всіх зусиль, щоб знайти винуватця й гарантувати безпеку студенток. Ми знехтували своєю роботою, наразивши студенток на небезпеку, — відказала Бріанка.
Директорка Перрі роздратовано пішла геть. Патрульний загін також розпустили, але багато студенток усе ще обговорювали Лі Юе.
Лі Юе була новенькою з невідомим минулим. Вони гадки не мали, чому вона вступила до університету, не кажучи вже про її делікатні стосунки з Амелією. Зрештою, відповідальна викладачка справді згадувала, що їм потрібна лише одна садівниця, а це означало, що залишитися мала лише одна з них двох — або Амелія, або Лі Юе.
Багато студенток припускали, що Лі Юе спланувала вбивство Амелії. Вона навмисно вбила маленьких створінь, щоб усі подумали, ніби хтось помстився Альпійському Університету, і відвести від себе підозри.
Це звучало правдоподібно; якби Мо Фань не знав Лі Юе раніше, він міг би навіть у це повірити.
— Дякую, — Лі Юе підійшла до Мо Фаня. У її очах бриніли емоції, вони більше не були такими спокійними, як раніше.
— Будь-який чоловік не відступив би в такій ситуації, — усміхнувся Мо Фань, хоча його усмішка виглядала жалюгідно.
— Як мило... — прошепотіла Лі Юе.
— Що ти сказала? — Мо Фань не розчув.
— Дівчина, яка тобі подобається, мабуть, дуже щаслива, якщо ти ладен зайти так далеко заради людини, з якою познайомився випадково. Навіть уявити можу, що б ти зробив, якби кохана тобою людина опинилася бодай у найменшій біді, — мовила Лі Юе.
Мо Фань здригнувся. В його уяві раптом виникло обличчя Є Сінся та її сповнені сліз очі, що відображали змішані почуття, коли вона дивилася на нього.
— Ти додаєш цьому якогось поетичного шарму, хоча я всього лише пхав носа в чужі справи. З тобою справді приємно спілкуватися, — відказав Мо Фань.
Лі Юе тихо засміялася. Її очі були чистими та гарними, а усмішка — щирою і природною.