— Яке нахабство — як студент, виголошувати такі зневажливі слова! Схоже, в Університеті Перлини тебе навчили лише магії, але не навчили поваги до старших! — Директорка Перрі зробила крок уперед.
Щойно її нога торкнулася землі, у голові Мо Фаня миттю пролунав гучний дзвін. Біль був таким нестерпним, ніби його голова от-от вибухне. Думки переплуталися настільки, що було вкрай важко навіть думати. Він ледве пам'ятав, чому взагалі стояв тут, терплячи ці жахливі тортури!
Погляд директорки Перрі став ще гострішим. Вона зробила ще один крок. Мо Фаню здалося, ніби образи довкола розлетілися на друзки. Він нескінченно падав у бездонну прірву. Відчуття падіння вселяло в нього неймовірний страх!
Культивація директорки Перрі була нищівною. Лише двох її кроків вистачило, щоб зламати Волю Мо Фаня, змушуючи його підкоритися. Він був за крок від втрати свідомості. Якщо він і далі намагатиметься терпіти цей тиск, у нього станеться нервовий зрив!
— Завжди знайдуться такі, як ти, сповнені пихи через якісь жалюгідні досягнення! Вважаю, декан Сяо з Університету Перлини буде мені дуже вдячний. Він подякує мені за те, що я навчила тебе схиляти голову в покорі, хоч би яким сильним ти був. Я навчила тебе справжньому мистецтву виживання: тверезо оцінювати свої можливості й діяти відповідно, а не кидатися з мечем на вітряки! — Директорка Перрі зупинилася і холодно дорікнула йому.
— Досить... верзти нісенітниці. Продовжуй, і я плюну на тебе, коли ти підійдеш ближче. Це єдина повага, на яку ти заслуговуєш! — Мо Фань підвів погляд. Він і не думав відступати!
Наявність додаткових елементів наділила його міцнішою і непохитною Волею. Поки він не здасться, його тіло й розум без проблем витримають цей тиск. Тиск від директорки Перрі був значно сильнішим за тиск водоспаду Ферун, але це ще не означало, що він піде на компроміс. Що сильнішим був тиск упертого тирана, то запеклішою ставала незламна Воля Елементу Демонізації Мо Фаня!
Директорка Перрі була розлючена і принижена. Зазвичай, коли вона сварила студента, ніхто й ніколи не наважувався їй перечити, не кажучи вже про лайку!
Їй вже було байдуже. Вона продовжувала йти до Мо Фаня. Тиск від кожного її кроку був приголомшливим. Мо Фаню здалося, що небо падає, а земля тріскається під ногами. Він відчув себе пилинкою, що нескінченно блукає у Всесвіті.
Він більше не відчував свого тіла чи свідомості. Він був таким само незначним, як комашка. Йому здалося, що він втратив сенс життя!
Розум міг витримувати жахливу силу. Коли Мо Фань потрапив під погляд Володарки Скорпіонів Медузи, він зазнав неймовірних тортур і болю, завданих його розуму. Ці атаки не лише болісно ранили душу, а й маніпулювали сприйняттям часу!
Існували різні рівні болю. Навіть найменший біль ставав нестерпним, якщо він тривав кілька місяців, рік, десять чи сто років!
Тиск, який Мо Фань відчував від директорки Перрі, спотворював його сприйняття часу, занурюючи його в нескінченну петлю. Це були нескінченні тортури, де він більше не бачив сонячного світла — найвищий рівень ментальної атаки. Він уже відчував подібне, стикаючись із Володаркою Скорпіонів Медузою та після стрибка в Темну Безодню!
Якби Мо Фань уперше блукав темним, холодним всесвітом, мов комашка, він би швидко втратив розум і знепритомнів, позбувшись своєї рішучості та незламного духу. Він би геть забув про свою провину й обіцянку Лі Юе. Єдине, про що він би думав — це як звільнитися від цих тортур.
Проте після погляду Володарки Скорпіонів Медузи воля Мо Фаня стала набагато міцнішою. Інакше він не мав би жодних шансів так легко пройти крізь водоспад Ферун!
Ментальна атака директорки Перрі була слабшою за погляд Володарки Скорпіонів Медузи. Той погляд був настільки могутнім, що змушував людину заперечувати власне існування і прагнути самознищення. Тим часом ментальна атака директорки Перрі могла лише змусити її жертву нескінченно страждати...
Цього було абсолютно недостатньо, щоб зламати Волю Мо Фаня!
Очі Мо Фаня різко розплющилися, з них вирвалися блискавки. Своїм поглядом він повідомляв директорці Перрі, що її віра у власну вищість — лише безглузда ілюзія. Цього замало, щоб змусити його піти на компроміс і підкоритися їй!
— Директорко Перрі! — вигукнула викладачка. Вона більше не могла просто спостерігати.
Директорка Перрі вивільнила всю свою ауру. Вона була настільки потужною, що деякі патрульні магеси ледь не задихнулися. Одна з них, із трохи слабшою культивацією, навіть знепритомніла й впала на землю.
— Яка слабачка! І ти ще називаєш себе студенткою Альпійського Університету?! — люто загорлала директорка Перрі, побачивши, що її студентка впала першою.
Вона націлила свою ментальну атаку на чужинця, який наважився кинути виклик її авторитету. Вона зосередила весь удар на ньому, а натомість знепритомнів хтось інший. Вона взагалі достатньо тренувалася?
Вона не зупинилася. Зупинитися зараз означало б, що вона не змогла покарати неслухняного студента. Хіба вона могла провалити такий виховний урок? Вона могла перетворити найгірших студентів на ввічливих і вихованих учнів...
Очі директорки Перрі стали гострими, мов пекуче сонце. Вона застосувала Ментальний Удар!
Мо Фань більше не ширяв у порожнечі. Ментальний Удар та колосальний тиск жбурнули його в ілюзорний світ, який створила директорка Перрі.
У цій ілюзії думки Мо Фаня були наївними, як у дитини. Щоразу, коли він казав щось недоречне, з неба падала величезна лінійка і била його...
— Досить! — пролунав знайомий голос, коли Мо Фань уже майже втратив себе в ілюзії.
Мо Фань отямився від ілюзії. Він недовірливо поглянув на директорку Перрі. Незабаром його обличчя наповнилося зневагою та презирством.
— Ти навіть використала Ментальний Удар і занурила мене в нескінченну петлю. Директорко Перрі, тепер я розумію, як ви змусили кожну студентку бути такою слухняною... — Мо Фань вишкірився, не відводячи погляду від директорки.
— Мо Фаню, ти як? — професор Лі та професор Чжен швидко підбігли до нього.
Директорка Перрі не одразу прибрала свою ауру. Професорам довелося вивільнити ауру своїх Доменів, щоб нейтралізувати її!
— Заспокоймося, я завжди вважала, що правильне ставлення студента важливіше за видатні досягнення. Можливо, ваш студент і вражає своєю культивацією, але його поведінка вкрай потребує реформування. Він легко зіб'ється зі шляху, якщо ви не дисциплінуєте його належним чином. Для звичайної людини збитися зі шляху — не така вже й проблема, але він дуже талановитий маг. Він принесе світу лише лихо. Вважай це своїм уроком, ти не покинеш мій Альпійський Університет з порожніми руками, — тон директорки Перрі змінився на абсолютно спокійний.
Мо Фань був спантеличений тим, як швидко вона змінилася, ніби стала зовсім іншою людиною. Вона поводилася так, наче зробила це виключно з освітньою метою!
— Директорко Перрі, я можу зрозуміти, якщо ви намагаєтеся чинити певний тиск на мого студента своєю аурою, але як ви могли використати Ментальний елемент? Ви справді щойно застосували Ментальний елемент на студента? Хіба ви не знаєте, якої шкоди це може завдати його розуму? — обурився професор Лі.
Навіть якщо Мо Фань і виявляв неповагу, він міг хіба що наговорити неприємних речей, а ця директорка Перрі наважилася застосувати до нього магію? Верховна магеса, як вона, використовує Ментальний елемент на студента просунутого рівня?
— Я просто дала йому урок. Я знаю, що роблю. Я завжди так роблю зі студентами, які надто вперті, щоб визнати свої помилки, — спокійно відказала директорка Перрі.
— Директорко Перрі, ваш Альпійський Університет справді відкрив нам очі. Ми ніколи не використовуємо магію для дисциплінування студентів, а особливо Ментальний елемент! — професор Чжен теж був розлючений.
— Її метод навчання полягає в тому, щоб змусити інших підкоритися її волі та ідеям. По суті, вона ламає вроджений характер людини, перетворюючи студенток на маріонеток і механізми... не дивно, що вам усім бракує здорового глузду. Не дивно, що ви вперто змушуєте невинну новеньку стати цапом-відбувайлом! Вражаюче, просто вражаюче! Ви називаєте себе такими ж священними, як засніжені гори, але в моїх очах ви гірші за вигрібні ями та гнилі колодязі в місті. Тими принаймні ще можна полити овочі, а від вашої крові вони просто згниють! — прогарчав Мо Фань.
Ніздрі директорки Перрі затремтіли після цих слів.
Непрощенно, це просто непрощенно!
Цей хлопець щойно порівняв їх із водою у вигрібній ямі. Вони жили в священних Альпах, їх повсякчас оточував найчистіший сніг. Їх поважав увесь світ, і багато людей вважали за честь просто відвідати Альпійський Університет, а цей хлопчисько назвав їх водою з вигрібної ями!
Але найгірше те, що він зазнав такої потужної ментальної атаки — то як його язик став ще отруйнішим після цього?!
— Мо Фаню, забудь про це, ми їдемо. Ми розповімо декану все, що тут сталося! — професор Чжен втратив самовладання, але він розумів, що вони на чужій території. Не було сенсу влаштовувати тут розбірки!
— Використовувати Ментальний елемент на студентах для промивання мізків? Тільки ваші власні студенти можуть терпіти такі нісенітниці. Я хотів би запитати у Всесвітнього Студентського Інституту, чи не порушує це права людини! — засудив професор Лі.
— Робіть що хочете, це не наш клопіт! Прощавайте! — відрізала директорка Перрі.
Професор Лі та професор Чжен підтримали Мо Фаня, побачивши, що він ледве тримається на ногах. І це при тому, що його ментальна сила та тіло були міцнішими, ніж у звичайних людей. Будь-кого іншого це б, найімовірніше, перетворило на овоч!
Вилікувати шкоду, завдану розуму людини, було неможливо. Їм залишалося лише забрати Мо Фаня звідси й розповісти декану та університету про те, що сталося. Директорка Перрі була надто сильною та могутньою. Тут вони нічого не могли вдіяти.
— Ми поки не можемо поїхати! — заявив Мо Фань.