— Му Баю, ефект подвоїться, якщо вона з'їла обидві тарілки супу? — тихо запитав Чжао Ман'янь.
— Що ти сказав?! — у Му Бая теж страшенно розболілася голова.
Препарат мав подіяти приблизно за годину. Залишалося лише сподіватися, що на той час Бріанка буде сама у своїй кімнаті. Тоді вона могла б просто прилягти відпочити, подумавши, що їй трохи нездужається. Але якщо вона опиниться надворі... навіть уявити було важко, що тоді станеться!
— Му Баю, швидко знайди якусь протиотруту, а ми вже придумаємо, як змусити Бріанку її випити. Ця жінка явно з тих, з ким неможливо домовитися. Вона змарнувала нам пів ночі через якогось смаженого зайця. Якщо вона дізнається, що ми намагалися її отруїти, хіба вона не здере з нас шкуру живцем?! — випалив Мо Фань.
Сейлан була наставницею Гайді, тож вочевидь мала неабияку міць. Статус Бріанки дорівнював статусу Сейлан, що вказувало на її колосальну силу. У них трьох не було жодного шансу вижити в бою з нею!
— Відколи це існує протиотрута від афродизіаків? Це просто своєрідний каталітичний гормон, а не отрута... — озвався Му Бай.
— Нам кінець! Матінко рідна! — Чжао Ман'янь відчув, як у нього мороз іде по спині, щойно він подумав про Бріанку.
— Збирайте речі, час тікати! — відрізав Мо Фань.
Вони більше не наважувалися залишатися тут. Хлопці швидко повернулися до своєї кімнати, щоб спакувати речі.
— Розділімося, щоб не викликати підозр, — запропонував Чжао Ман'янь.
Якби вони пішли разом, це б виглядало надто підозріло. А поодинці вони завжди могли б сказати, що просто вийшли на прогулянку.
Мо Фань попрямував до Північної Брами. Це був той самий шлях, яким вони йшли полювати на дичину в горах. Щойно він перетне гору та величезну скуту кригою долину, то зможе швидко повернутися до Женевського озера. Коли все закінчиться, він перепросить у професора Лі та професора Чжена, скаже, що не витримав правил школи й вирішив повернутися до міста. Він вірив, що Бріанка не стане за ним гнатися, адже вона теж не захоче згадувати про цей інцидент!
Мо Фань саме збирався переступити поріг Північної Брами, коли почув владний голос за спиною.
— Стій, де стоїш! — Бріанка стояла на мосту над крижаним озером і холодно дивилася вниз на Мо Фаня, який намагався втекти.
Мо Фаня ледь не пробив холодний піт. Він обернувся і поглянув на обличчя жінки, приховане вуаллю.
Мо Фань нарешті побачив її обличчя під час обіду. Вона була такою ж вродливою, як Гайді, її риси були ідеальними, наче у статуї, але зараз в очах Мо Фаня вона виглядала страшнішою за Володарку Скорпіонів Медузу!
Лайно, його спіймали на гарячому!
Нізащо, він ніколи в цьому не зізнається, навіть якщо його заб'ють до смерті!
Мабуть, це якісь поживні речовини викликали гормональний збій у її організмі. Вони не завдадуть їй жодної шкоди. Певно, саме якісь інші інгредієнти спровокували таку реакцію. Він тут абсолютно ні до чого!
— О, пані Бріанко, який збіг зустріти вас тут... Почувши ваші мудрі слова вчора ввечері, я усвідомив, що перегнув палицю. Мені не слід завдавати шкоди маленьким створінням, які є втіленням гірських божеств. Я саме йду на гору, щоб покаятися, — Мо Фань миттю вигадав ідеальне виправдання.
Бріанка рушила до Мо Фаня. Із кожним її кроком серце хлопця калатало дедалі сильніше. Воно ще ніколи так шалено не билося, навіть коли він стояв перед своєю коханою Му Нінсюе.
— Я шукала тебе; твій браслет підказав, де тебе знайти, — сказала Бріанка. Вона тримала в руках невеличку коробку.
— О, ви шукали мене? Я можу вам чимось допомогти? Ми справді обміркували все, що сталося минулої ночі, і я серйозно вирішив покаятися, — Мо Фань невпинно кивав.
— Добре, що ти розкаюєшся. Я думала, ти надто впертий, щоб визнати свою провину. Ось останки зайця з минулої ночі. Я спалила його тіло на попіл. Я планувала поховати його на горі, щоб розвіяти його ненависть. Тобі варто піти зі мною. — Бріанка дбайливо тримала дерев'яну скриньку.
Вираз обличчя Мо Фаня став украй складним.
Браслет!
Дідько, вони ж досі носили ці браслети! Ці люди знатимуть про їхнє місцезнаходження постійно, а це означало, що втекти було просто неможливо!
— Г... гаразд, — Мо Фань полегшено зітхнув. Схоже, непрофесійний препарат Му Бая взагалі не подіяв. Зовні Бріанка виглядала абсолютно нормально, а з того часу, як вона випила суп, минуло вже чимало часу.
Те, що з нею все гаразд, принесло величезне полегшення. Препарат міг не спрацювати через видатну культивацію Бріанки, або ж її організм мав якусь особливу будову.
Хай там як, він вочевидь дивом уникнув кулі. Йому залишалося лише зіграти свою роль і покаятися на горі, щоб покінчити з цим!
Схоже, удача останнім часом була не на його боці. Йому варто уникати неприємностей і натомість старанно культивувати біля водоспаду, щоб покращити свою ментальну силу...
Мо Фань рушив слідом за Бріанкою густим білим снігом. Він відчув неабияке полегшення, бачачи, що з жінкою, здавалося, усе гаразд.
— Наш Альпійський Університет колись був сиротинцем. Стара Магеса Забороненого Прокляття усамітнилася тут. Вона сподівалася, що діти з притулку зможуть захистити себе, тому навчала їх магії, але невдовзі вона померла. Сироти ще не встигли навчитися захищатися і виживати в суспільстві. Що ще гірше, того року випав смертельний снігопад. Маленькі діти були поховані під снігом на горі, чекаючи смерті від голоду чи морозу. Коли вони поринули в глибокий сон під снігом, зайці, снігові лисиці та багато інших маленьких створінь розкопали сніг... — Бріанка виявилася не такою пихатою і неприступною, як Мо Фань думав спочатку. Вона розповіла йому історію заснування Альпійського Університету і причину, чому вони так дбали про маленьких створінь на горі.
— Мушу визнати, що засновники робили такі ж жорстокі речі, як і ти. Вони їли цих маленьких звірят і використовували їхнє хутро, щоб зігрітися і вижити. Вони ледве дотягнули до весни і зрозуміли, що гірська богиня Альп змилостивилася над ними. Вона не бажала дивитися, як діти помирають такою жахливою смертю, тому перетворилася на маленьких створінь, щоб їх врятувати. Богиня Альп була настільки доброю, що воліла пожертвувати собою... Відтоді ми не хочемо завдавати їм шкоди і вирішили харчуватися так само, як і вони, — розповіла Бріанка.
Мо Фань був трохи зворушений цією історією.
Схоже, він і справді порушив їхнє табу. Альпійський Університет не існував би сьогодні, якби не ці маленькі створіння!
— Можу пообіцяти вам, що харчуватимуся по-вегетаріанськи цілий місяць, — пообіцяв Мо Фань.
— Ми вже попросили студенток купити трохи м'яса, коли вони поїдуть до міста поповнювати наші запаси. Боюся, ми не вміємо готувати м'ясо, тож тобі доведеться готувати його самостійно. Це правда, що бути вегетаріанцями — наш вибір, тому ми не будемо змушувати вас харчуватися так само. Ви теж маєте свій власний спосіб життя, — зауважила Бріанка.
— Я вам дуже вдячний. І перепрошую за свою безжальність і нечемність раніше, — промовив Мо Фань.
Здавалося, Альпійський Університет був не таким уже й жахливим, як він думав. Не всі тут були позбавлені здорового глузду!
— Усе гаразд, я й сама замислююся, чи справді наш напівзакритий підхід і правила, що силоміць пригнічують людську природу, є правильними... — Бріанка саме повернула за ріг стіни, коли раптом зупинилася і проковтнула свої слова, побачивши щось попереду.
Мо Фань був трохи спантеличений. Коли він наздогнав Бріанку, то побачив, що вона тремтить.
Мо Фань зробив крок уперед і закляк від жаху: пологий засніжений схил попереду був усіяний мертвими тілами.
Сніг був білосніжним, але колір крові кричуще виділявся на його тлі. Там лежали незліченні трупи маленьких створінь, звалені в купу, утворюючи абсолютно моторошне видовище під яскравим пообіднім сонцем!