— Мо Фаню, будь-який інший маг просунутого рівня злякався б до смерты, випадково зустрівши істоту рівня Командира в дикій природі. Чому ж ми кожні кілька днів мусимо наступати на хвіст створінням рівня Правителя? Ми що, бляха, стали магами Забороненого Прокляття?! — лаявся Чжао Ман'янь, біжучи з усіх ніг.
Сам лише західний вітер Куньлуня був неймовірно потужним, не кажучи вже про шалені пориви, що ринули в їхньому напрямку, коли вогнекрилий правитель Сонячного Хребта полетів прямо на них. Вітер миттєво підняв у повітря каміння та пил на Вершині Колеса Рулетки, змішуючи їх із вулканічним попелом, краплями лави та гравієм. Групі не залишалося нічого іншого, окрім як тікати, рятуючи свої життя!
Швидкість правителя Сонячного Хребта була просто приголомшливою. Коли група його помітила, він знаходився за кілька гір і долин, але не встигли вони пробігти й кількох кроків, як відстань скоротилася до якихось трьох кілометрів. Істота рівня Правителя могла миттєво знищити мага просунутого рівня навіть із відстані в кілометр. Якщо вона підбереться достатньо близько для атаки, їм доведеться розділитися і бігти врізнобіч!
Мо Фань мусив визнати, що Чжао Ман'янь мав рацію; останнім часом він справді наривався на неприємності з неймовірно сильними створіннями...
Насправді істоти рівня Командира та Правителя зустрічалися вкрай рідко. Можна було випадково забрести на територію демонічних створінь, безцільно блукати там десять днів і так і не зустріти жодного Командира. Зважаючи на це, єдиним поясненням того, чому він так часто натикався на Правителів останнім часом, було те, що він забагато шукав пригод на свою голову. Він постійно втягував себе у вкрай небезпечні ситуації!
— Досить базікати, цей сyчий син почне атакувати нас із відстані десь у кілометр. Краще готуй свій захист, щоб у нас був шанс вибратися звідси живими! — крикнув у відповідь Мо Фань.
Такий собі початок! Їхні життя опинилися під загрозою ще до того, як вони встигли розпочати свій довгоочікуваний план. Мало того, що їм довелося подолати стільки перешкод, щоб дістатися сюди, так тепер за ними ще й женеться істота рівня Правителя!
— Крилате створіння рівня Правителя зазвичай у шість разів швидше за найсильнішого мага вітру просунутого рівня. А наша швидкість і вполовину не дотягує до такого мага. Тікати марно! — проаналізувала Лінлін, ніби ця небезпека її взагалі не обходила.
— То ти пропонуєш нам просто зупинитися?! — верескнув Чжао Ман'янь.
Тікати в їхній ситуації і справді було марно. Швидкість вогнекрилого правителя нагадувала стрімкого орла. На жаль, вони були не кроликами, у яких ще є шанс втекти від орла. Вони більше скидалися на зграйку незграбних поросят — повільні мішені, що біжать як на долоні в одному напрямку!
Найстрашнішим було те, що на Вершині Колеса Рулетки не було де сховатися. Це виглядало так, ніби вогнекрилий тиран просто підлітав до обіднього столу, щоб насолодитися делікатесами, які самі прийшли йому до рук!
— Старий Чжао, до нього всього два кілометри! — крикнув Мо Фань, озирнувшись і приблизно оцінивши відстань.
З відстані у два кілометри вогнекрилий тиран не здавався таким гігантським, як уявляв Мо Фань, але розмір його крил був просто неймовірним. Це явно був вид Правителя, що покладався на неймовірну швидкість!
Такий вид істот рівня Правителя зазвичай був ще небезпечнішим, оскільки їхня здобич навіть не мала шансів на втечу!
— Не кричи, я готуюся... Трясця! — Чжао Ман'янь озирнувся і миттєво побачив, як створіння змахує своїми вогняними крилами, випускаючи в них палаючі снаряди!
Снаряди летіли, мов метеорити, відрізаючи групі шляхи до відступу. Кілька метеоритів завбільшки з будинок з гуркотом врізалися в дорогу попереду. Усі миттєво кинулися врізнобіч!
— Не розділяйтеся! — крикнув Му Гуанцін, побачивши, що двоє членів групи побігли в протилежному від них напрямку.
— Це швидка істота рівня Правителя. Вона переб'є нас по одному, якщо ми розділимося. Тримаючись разом, у нас є шанс протриматися трохи довше, — сказала Лінлін.
Двоє магів, хоч і були налякані до безтями, усе ж розвернулися і кинулися наздоганяти команду.
— Дідько, його радіус атаки понад кілометр! — вилаявся Мо Фань.
— Де Старий Мо? Де Дунфан Мо? Хіба він не повинен був стежити за цією потворою? Якого біса він там робить?! — загорлав Чжао Ман'янь.
— Вони, мабуть, готувалися з іншого боку. Ніхто не очікував, що звір полетить просто на нас. Не здавайтеся, ми мусимо протриматися, поки Дунфан Мо не добереться сюди. Це наш єдиний шанс. Обережно, земля горить! — крикнув Му Гуанцін, вказуючи вперед.
З-під землі почало вириватися полум'я. Хоча потвора досі була на відстані понад кілометр, вона вже могла атакувати групу. Полум'я розквітало на землі, наче вогняні лілії. Група петляла між спалахами вогню, мов зграя змій. На їхнє щастя, усі в команді були елітними магами просунутого рівня. Будь-яка група звичайних магів уже давно перетворилася б на попіл!
— Старий Чжао, воно знову наближається! — крикнув Мо Фань.
— Я знаю, не кричи! — огризнувся Чжао Ман'янь.
— Нам точно кінець; дідько, треба було йти разом із Фань Дуном!
— Не панікуйте, ми ще можемо вибратися!
— Як? Це ж істота рівня Правителя! — з відчаєм у голосі спитала Дунфан Лінлін.
Правитель наводив на команду просто нездоланний жах. Усе, чого вони навчалися раніше, здавалося дитячою забавкою порівняно з цим жахливим вогняним хрещенням, що обрушилося на них.
— Воно вже тут, — приречено промовив Му Чжуочен. Він уже бачив тінь істоти рівня Правителя, що нависла над ними. Він також відчув палючий жар, з яким ніколи раніше не стикався. Їхній захист здавався абсолютно марним!
Пролунав протяжний крик. Здавалося, він прозвучав зовсім поруч. Вогнекрилий тиран перетворився на палаючий бур, що руйнував саму душу, пікіруючи на них під кутом. Він летів просто на Вершину Колеса Рулетки і на групу магів, які відчайдушно намагалися врятувати свої життя.
Чжао Ман'янь обернувся в ідеальний момент і широко розкинув руки!
— Тіло Титана!
З його тіла вирвалося коричневе світло, утворюючи силуети міцної фігури. Кожен наступний силует був більшим за попередній!
Останній силует за розмірами майже не поступався Тирану-Титану. Його контури стали чіткими, коли яскравість досягла свого піку. Це виглядало так, ніби титан стоїть, міцно впираючись у землю, широко розкинувши руки!
Вогнекрилий тиран врізався в цей велетенський силует. Титан розсипався, мов мильна бульбашка. Водночас Чжао Ман'яня відкинуло неймовірною силою удару. Він упав на землю перед групою.
— Чудова робота! — радісно вигукнув Мо Фань.
Тіло Титана розлетілося на друзки, але й у вогнекрилого тирана від такого зіткнення запаморочилося в голові. Він на мить завмер, приголомшений ударом. Цей захист допоміг команді виграти трохи часу!
Команді довелося б розділитися, якби вони не зупинили атаку вогнекрилого тирана. А тоді в нього було б удосталь часу, щоб поласувати ними по одному!
— Вражаюче, просто вражаюче! — думка Му Гуанціна про Чжао Ман'яня кардинально змінилася, коли він побачив, як той захистив їх від атаки істоти рівня Правителя. Якби все пішло за планом, їхні шанси на успіх були б набагато вищими з таким магом захисту на їхньому боці!
Му Чжуочен, Дунфан Лінлін, Ці Шань та інші теж були приголомшені. Вони невіряче дивилися на Чжао Ман'яня, який жалюгідно розпластався на землі. Цей хлопець виявився набагато крутішим, ніж вони думали. На жаль, це мало що змінювало, адже істота рівня Правителя от-от знову на них накинеться!
Як вони й очікували, вогнекрилий тиран, оговтавшись від запаморочення, не збирався давати їм шансу на втечу. Він знову використав вогняні лілії, щоб відрізати їм шляхи до відступу.
— Сюди, за мною! — Му Гуанцін узяв ініціативу на себе. Посилення від його Елемента Вітру дало команді промінь надії.
Вітряний Слід, що збільшував швидкість команди, змінив напрямок. Шлях униз з гори був повністю перекритий. Їм залишалося лише бігти в бік вулканічного озера. Це принаймні виграє їм трохи часу. Дунфан Мо мав бути десь поблизу, але його швидкість явно не могла зрівнятися зі швидкістю істоти рівня Правителя. Йому знадобиться час, щоб дістатися сюди з іншої гори!
Їхній початковий план полягав у тому, що Дунфан Мо залишатиметься в резерві поблизу розпеченого скелястого піка. Якби вони здійняли забагато галасу, він мав би відволікти істоту на себе. Однак вони ніяк не очікували, що вітер розвіє вулканічний попіл. Вогнекрилий тиран просто проігнорував Дунфана Мо і погнався за ними! Дунфан Мо мав магічні крила і зараз переслідував істоту, але його швидкість була для неї просто смішною!
— Мо Фаню, мені кінець, — промовив Чжао Ман'янь із смертельно блідим обличчям.
— Тримайся, Старий Мо скоро буде тут, — намагався втішити пораненого друга Мо Фань.
— Давай не будемо братами в наступному житті? — тихо сказав Чжао Ман'янь. Він уже був ситий по горло тим, що Мо Фань постійно втягував його в неприємності.
— Домовилися, я краще буду твоїм батьком.
— Пішов ти!
— Вам справді хочеться жартувати про таке в нашій ситуації? — невдоволено буркнула Дунфан Лінлін.
— Воно знову наближається! — попередив Му Бай.
— Дунфан Лінлін, ти ж теж маг простору, так? Залишайся тут і будь готова мені допомогти. Я піду зупиню цього виродка. Тільки не смій мене кидати! — звернувся Мо Фань до Дунфан Лінлін.
— Тут? — Дунфан Лінлін не зрозуміла, що Мо Фань має на увазі, але не встигла вона нічого спитати, як він зупинився. Він розвернувся і став віч-на-віч із вогнекрилим тираном, точнісінько як раніше Чжао Ман'янь!
Вогнекрилий тиран низько ширяв над поверхнею Вершини Колеса Рулетки. Він нагадував стрімку червону іскру; його швидкість була такою, що ніхто б не встиг зреагувати.
— Маленька Полум'яно Белль!
Отримавши сигнал, Маленька Полум'яна Белль розірвала простір над Мо Фанем. Вона опустилася на нього у формі Богині Полум'яної Белль. Здавалося, ніби Мо Фань опинився під контролем духа вогню...
Полум'я Палаючого Заходу Сонця огорнуло Мо Фаня, наче вогняна броня. Спочатку воно спалахнуло біля його ніг, а потім охопило все тіло. Мо Фань виглядав так, ніби щойно одягнув величні бойові обладунки!
Мо Фань не мав жодних захисних заклять. Натомість він вирішив стримувати силу ще більшою силою!
Він стиснув кулаки. На лівому яскраво палало полум'я Палаючого Заходу Сонця, а на правому стрімко розгорталося Полум'я Лиха. Він із силою вдарив кулаками один об одного перед грудьми. Два вогняні домени вибухнули, а магія вогню почала стрімко накопичуватися, немов вода, яку затягує в око виру!