— Богине, що ми взагалі робимо? Якщо Мати Храму дізнається, що я дозволила вам стрибнути з висоти чотирьох тисяч метрів, вона відірве мені вухо і повісить його над своїм ліжком! — заголосила Тата грецькою, наче стара жінка, що читає молитву.
Говорячи це, вона вже вистрибнула з літака через аварійний вихід, потягнувши Є Сінся за собою. Вони вирішили приземлитися заздалегідь, щоб не гаяти часу в міжнародному аеропорту Байюнь!
У повітрі розгорнулася пара сріблясто-білих крил, схожих на крила граціозного лебедя. Тата з Є Сінся стрімко пікірували крізь нічне небо, прямуючи до Кантонської телевежі.
Ноги Є Сінся були паралізовані, тому такий вчинок був украй ризикованим. Проте, зважаючи на стан Лен Цін, у них не було іншого вибору. Якби вони діяли за правилами, то втратили б дорогоцінний час!
— Будемо сподіватися, що там немає магічної формації... хоча неважливо, я без проблем її проб'ю, — пробурмотіла Тата, не відриваючи погляду від барвистої Кантонської телевежі, що стрімко наближалася.
Вони приземлилися на самісінькій вершині вежі. Охоронці просто заціпеніли від несподіванки, але Тата та Є Сінся не мали часу на пояснення. Вони негайно спустилися на ліфті на сімдесятий поверх.
Ця затримка коштувала їм кількох хвилин. З моменту, як серце Лен Цін зупинилося, минуло вже близько шести.
Якби серце людини не билося десять хвилин, жодна магія у світі не змогла б повернути її до життя!
Ліфт швидко спускався. Тата занесла Є Сінся на спині просто до палати. Мо Фань неабияк зрадів, побачивши дівчину.
— Богине, благаю, пробачте мені мої обурливі вчинки, — Тата знову почала молитися.
Є Сінся проігнорувала стару. Вона сіла поруч із холодним тілом Лен Цін.
— Змиріться вже. Я третій за силою цілитель Магічної Асоціації Наньго. Думаєте, я б констатував її смерть, якби залишався хоч якийсь шанс її врятувати? — пирхнув цілитель середнього віку.
— Помовчте, — суворо відрізала Є Сінся.
— Пхе! — Сяо Аньчжі зневажливо скривився.
Є Сінся заплющила очі. Вона обережно поклала руку на груди Лен Цін, які тепер були вкриті темною енергією. Раптом з'явилося незвичне молочно-біле світло. Це було сяйво звичайного закляття зцілення, але воно мало ледь помітний відтінок іншого кольору — священного блакитного!
Усі замовкли. Їхні погляди були прикуті до Є Сінся.
Дівчина сиділа нерухомо. Священне світло, що випромінювалося з її рук, ставало дедалі яскравішим, ніби поглинаючи її саму.
Світло поступово витісняло темну енергію. Зів'яле серце Лен Цін почало відновлюватися під його м'яким сяйвом. Воно знову повернулося до життя, видавши слабкий пульс.
— Як це?.. — Фен Чжоулун чітко почув слабке биття серця Лен Цін.
— Як таке можливо?! — очі Сяо Аньчжі розширилися так, що ледь не випали з орбіт.
Електрокардіограма показала слабкий сигнал, підтверджуючи, що пульс Лен Цін відновився. Він був настільки слабким, що майже не відрізнявся від пульсу мертвої людини. Зазвичай із таким серцебиттям людина померла б будь-якої секунди, але це означало, що вона все ще жива!
— Як ви, імбецили, смієте недооцінювати священну магію нашого Храму Парфенону! Ой, вибачте, що це я таке кажу?! — вигукнула Тата.
Виснажена Є Сінся прибрала руку з грудей Лен Цін.
Силоміць повернути до життя того, хто вже переступив ворота Пекла — надзвичайно виснажливе завдання. Рівень культивації Є Сінся був не таким уже й високим, тому застосування священної магії забрало в неї всі сили.
— Поки що я можу лише підтримувати її пульс. Я просто виграла нам трохи часу, — сказала Є Сінся.
— Виграла нам час? — Лінлін не розуміла.
— Це стародавнє закляття — Темне В'янення! Якщо ми зможемо знищити джерело темної енергії, воно витягне всю темряву з тіла Лен Цін. Щойно темна енергія зникне, її серце почне поступово відновлюватися, — серйозно пояснила Є Сінся.
— Це якась маячня. Я стільки років працюю цілителем, але ніколи не чув, щоб темна енергія мала якесь джерело. Таке буває лише з Елементом Прокляття, де закляття можна скасувати, вбивши того, хто його наклав! — випалив Сяо Аньчжі. Жоден поважний цілитель не визнав би себе некомпетентним. Те, що казала Є Сінся, звучало надто абсурдно.
— Старий Сяо, благаю, заспокойся. Я вважаю, що її слова мають сенс. Магія Темряви вбивці була вельми незвичайною. Він повинен мати якесь унікальне джерело темної енергії, щось схоже на Духовне Насіння чи Насіння Душі в Елементальній Магії... Його темна енергія заразна і вкрай небезпечна. Завдяки їй він може вистежувати свої цілі. Якщо ми не позбудемося джерела, старійшина Лен Цін ніколи не вийде з цього стану, — зауважив Фен Чжоулун.
— Але ж проблема в тому, що вбивця ховається десь у Гуанчжоу. Ви взагалі уявляєте, наскільки велике це місто? Він уже отримав те, що хотів. Шукати його — це як шукати голку в океані, — запротестував Сяо Аньчжі.
Мо Фань проігнорував песимізм цілителя. Він звернувся до Є Сінся:
— Якщо ми знайдемо вбивцю і знищимо джерело, ти зможеш врятувати Лен Цін?
— Зможу, але... — Є Сінся ніжно провела рукою над серцем Лен Цін. Здавалося, вона щось схопила і поклала на долоню Мо Фаня. — Вона помре, коли опадуть усі пелюстки.
Мо Фань побачив, що вона тримає квітку, зіткану з темної енергії. Квітка відбилася на його долоні. Вона мала сім чорних пелюсток, але одна з них уже ледь виднілася.
Мо Фань поглянув на квітку, яка, здавалося, могла зникнути від найменшого подиху, а потім перевів погляд на вбиту горем Лінлін.
Він міцно стиснув кулак, сховавши квітку, і сказав:
— Я знайду його!
— Зал Вбивць, Бей Цзян... Хто б міг подумати, що ця організація знову почне створювати проблеми, — пробурмотіла Тата.
— Ви знаєте вбивцю? — здивовано запитав Мо Фань.
— Я ніколи не зустрічала того вбивцю, про якого ви кажете, але колись мені доводилося мати справу з його спільником. Його звали Му Цзян (Ремісник Гробниць). Думаю, цей Бей Цзян — новий талант, що прийшов йому на зміну, — відповіла Тата.
— Ви знаєте, як його знайти? — випалила Є Сінся.
Тата похитала головою:
— Чотири Ремісники Залу Вбивць відомі своєю невловимістю. Навіть найдосвідченіші маги з континентальних Магічних Асоціацій не мають уявлення, як їх вистежити. Боюся, ця молода жінка натрапила на те, чого їй не слід було знати. Інакше Зал Вбивць не відкрив би на неї полювання. Втім, я можу дати вам одну пораду: не витрачайте час на пошуки. У світі не так багато людей, здатних знайти Ремісника, який заліг на дно. Принаймні, я не думаю, що у вашій країні є хоч хтось, кому це під силу...
— І яка користь від вашої поради? Що нам ще залишається, окрім як шукати його? — невдоволено озвався Сяо Аньчжі.
Мо Фань подивився на Лінлін і міцно поклав руку їй на плече:
— Лінлін, якщо ти справді хочеш врятувати сестру, ти маєш узяти себе в руки. Ніхто з нас не знає, як знайти вбивцю. Уся надія на твій непересічний розум. Ти не помітила однієї речі? Твоя сестра одразу подумала про тебе, коли її життя опинилося в небезпеці. Це означає, що вона вірить у тебе, вірить, що саме ти зможеш їй допомогти! Тож годі киснути. Зосередься. Згадай будь-які деталі, які можуть допомогти нам у пошуках. Проаналізуй його і передбач його наступний крок. Знайди його до того, як зів'януть ці сім... шість пелюсток!
Лінлін підвела на Мо Фаня порожній погляд. Її розфокусовані очі відбили його суворе та рішуче обличчя...
Погляд дівчинки повільно набував різкості, повертаючи ту мудрість, що завжди була не за роками зрілою. У глибині її серця спалахнуло полум'я — вогонь непохитної рішучості!
Лінлін витерла сльози з обличчя, опанувавши себе швидше, ніж очікував Мо Фань. Можливо, вона зрозуміла, що не може дозволити собі плакати, як звичайна дитина, коли життя її сестри висить на волосині. Вона не хотіла, щоб минуле повторилося і їй знову повідомили жахливі новини. Цього разу вона зробить усе можливе, щоб урятувати сестру!
— Бабусю, невже справді немає жодного способу знайти цих Ремісників? — запитала Лінлін злегка тремтячим голосом.
— Клянуся іменем Храму Парфенону! — твердо заявила Тата.
— Виходить, ми нічим не можемо їй допомогти? — зітхнув Фен Чжоулун.
Якщо ніхто в їхній країні не міг знайти Ремісника, який заліг на дно, Лен Цін усе одно була приречена!
Лінлін похитала головою. Вона поглянула на вмираючу Лен Цін. Уявивши свою сестру холодним трупом, вона стала ще більш рішучою.
— Якщо ми не можемо знайти його, ми змусимо його показатися самому! — заявила дівчинка.
Почувши слова Лінлін, Тата посміхнулася.
Саме це вона й намагалася їм пояснити. Ніхто у світі не міг знайти Ремісників, хіба що ті самі вирішать з'явитися!
Готель "Casie", непроглядна темрява кімнати...
Кругловидий підліток побіг до ванної. Йому знадобився деякий час, щоб намацати вимикач. Світло швидко осяяло простору ванну кімнату.
Хлопцю конче потрібно було до туалету. Після того як він зірвався з висоти понад чотириста метрів, у нього виникла постійна потреба справляти нужду. Йому доводилося бігати до вбиральні кожні десять хвилин, навіть коли його сечовий міхур був абсолютно порожнім...
— Цк-цк-цк, хлопче, знаєш, у мене є одна дуже погана звичка, — раптом пролунав голос за його спиною.
Голос до смерті налякав малого. Він уже збирався закричати, але раптом побачив, як його власна тінь вилізла йому на спину і затулила рота рукою.
Бей Цзян повільно відсунув вікно ванної кімнати вбік...
— Я страждаю від хвороби, яка завдає мені нестерпного болю, коли людина, яка, на мою думку, мала померти, все ще залишається живою. Тому... не міг би ти ще раз стрибнути з будівлі? Вона, звісно, не така висока, як вежа, але цього вистачить! — широко вишкірився Бей Цзян.
Тінь повільно потягла наляканого підлітка до вікна. Малий не міг вимовити й слова. Половина його тіла вже звисала назовні.
БУМ!
З гучним глухим звуком тіло впало, забризкавши кров'ю асфальт на парковці перед готелем. Одразу ж пролунало кілька пронизливих криків.
— От тепер набагато краще! — прокоментував голос.