— То ти хочеш сказати, що це ти поширював чутки про Гігантські Фіолетові Липи? — запитав Мо Фань в упертого Тун Шана.
— Саме так, це я їх поширював! Звісно, я не очікував, що з'являться Гірські Люди. Я лише сказав правду. Усі знають, наскільки цінні ці Гігантські Фіолетові Липи. Мисливці самі мають нести відповідальність за ризики, — гордовито заявив Тун Шан. Він навіть не намагався цього приховувати.
— Пішов ти! — Мо Фань підняв ногу і з розмаху вгатив Тун Шана просто в живіт.
Тун Шан був урядовцем. Він уважав себе в цілковитій безпеці, маючи поруч Нє Леншаня та кількох капітанів. На його превеликий подив, Мо Фаню вистачило зухвалості вдарити його просто в живіт!
Тун Шан відлетів убік. Його підборіддя з силою врізалося в тверде коріння дерева неподалік. Його рот наповнився кров'ю після того, як він вибив собі передній зуб!
Ван Дакуо оскаженів. Він тремтячим пальцем вказав на Мо Фаня і нарешті вимовив:
— Ти! Що ти собі дозволяєш?!
Інші капітани миттю оточили Мо Фаня, люто дивлячись на нього. Маги, що працювали на уряд, швидко підбігли до Тун Шана і допомогли йому підвестися.
Тун Шан витер кров з обличчя. З потемнілим від гніву обличчям і лютим блиском в очах він відштовхнув своїх помічників і повернувся на те саме місце. Він холодно відрізав:
— Мо Фаню, я прийму цей удар, оскільки справді знехтував своїм обов'язком і прийняв хибне рішення, що призвело до невиправданих жертв. Однак я не буду з тобою панькатися, якщо ти й далі намагатимешся мене зупинити. Навіть якщо ти посів перше місце на Світовому студентському турнірі, навіть якщо ти рятівник Стародавньої Столиці, я не виявлю жодного милосердя!
Тун Шан махнув рукою, даючи знак солдатам відступити.
— Як і очікувалося від чиновника! Твоя помилка коштувала стількох життів, а ти думаєш, що можеш просто відкупитися одним вибаченням! — Шао Жу також була вкрай невдоволена ставленням Тун Шана.
— Хм, хто ти взагалі така, щоб указувати пану Тун Шану?! — огризнувся Ван Хуа. Він обернувся до Ван Дакуо і запитав: — Дядьку, ви ж на боці пана Тун Шана, правда?
— Ну, спершу мені доведеться обговорити це зі старійшинами Магічної Асоціації, — ухилився від прямої відповіді Ван Дакуо.
Ван Дакуо був представником Магічної Асоціації Яньтай. Насправді він був вельми зацікавлений у тому, щоб допомогти. Як кажуть, «коли вода підіймається, то й човен підіймається». Якщо місто зможе розширитися, воно привабить більше талантів, що піде на користь і Магічній Асоціації. Магічна Асоціація Пенлай мала масштаб лише місцевої філії. Їхній вплив усе ще був надто слабким.
Хоча Нє Леншань і був представником військових, він лише керував цією операцією. Він не мав права голосу в питаннях безпеки та розвитку міста.
Якщо Тун Шан наполягатиме на своєму плані, швидше за все, керівництво армії Яньтай також із ним погодиться!
Гігантські Фіолетові Липи на зовнішніх схилах гори Куньюй і так були для них дуже привабливими, що вже казати про цю Священну Гігантську Фіолетову Липу, яка виглядала як справжнє благословення Небес. Тепер, коли володар зовнішньої гори Куньюй помер, вони могли легко привласнити собі всі її ресурси!
— Ця битва — лише початок. Заради Яньтай, заради людей і процвітання міста ми не повинні боятися проливати кров чи жертвувати собою. Я вірю, що багато хто пишатиметься тим, що бився на смерть під Священною Гігантською Фіолетовою Липою, — пафосно заявив Тун Шан.
Капітани явно підтримували Тун Шана. Вони були готові ризикнути своїм життям заради його пропозиції.
Нє Леншань не промовив ні слова. Якщо влада вирішить зробити зовнішні схили гори Куньюй частиною безпечної зони, щоб привласнити Священну Гігантську Фіолетову Липу, йому не залишиться нічого іншого, окрім як продовжувати бій.
Мо Фань нічого не міг заподіяти такому урядовцю, як Тун Шан. Навіть якби він звернувся по допомогу до Радника Чжу Мена або Голови Шао Чжена, навряд чи вони змогли б переконати владу відмовитися від потенційно блискучого майбутнього міста через якісь там невеликі ризики. Так, багато мисливців загинуло, але всі вони прийшли сюди з власної волі. Вони самі відповідали за свої життя. До того ж, Тун Шан не вчинив нічого протизаконного. Він зібрав сильну армію для знищення Гірських Людей, щойно дізнався про їхнє існування. Йому вдалося врятувати мисливців, які були на межі повного знищення.
Ті мисливці, що вижили, були йому навіть вдячні!
Щиро кажучи, інші мисливці попередили уряд про Гірських Людей з Мідними Іклами ще до того, як Мо Фань попросив пана Гао передати інформацію. Тому, окрім убивства Гірської Людини з Мідними Іклами, що була другим ватажком, Мо Фань не зробив аж такого великого внеску, а отже, не мав права голосу в цьому рішенні!
Влада залишалася в руках чиновників. Єдине, що міг зробити Мо Фань — це дати йому добрячого стусана, чудово розуміючи, що той не зможе йому відповісти!
— Мо Фаню, забудь, це їхні проблеми, — порадив йому Чжао Ман'янь.
— Нє Леншаню, можеш зробити мені послугу? Якщо під час дослідження дерева ти випадково натрапиш на ось такий візерунок, можеш зробити фотографію? — Мо Фань не забув про Тотемного Звіра. Він показав Нє Леншаню Тотемну Печатку, яку вони розрахували.
— Жодних проблем, — охоче пообіцяв Нє Леншань.
— І до речі, будьте обережні під час дослідження дерева. Тут усе не так просто, як здається, — серйозно попередив Мо Фань.
— Ти маєш якісь докази, щоб підтвердити свої слова? Якщо так, я певен, що Радники відхилять пропозицію привласнити це дерево, — Нє Леншань відчував, що побоювання Мо Фаня не були безпідставними.
— Не маю, — відповів Мо Фань.
Можливо, вони б знайшли щось цікаве, якби піднялися вище, але їхні сили та стан не дозволяли йти далі. Саламандро-Тигр Чотирьох Життів уже був їхньою межею.
Нє Леншань промовчав.
Він уважав, що до інтуїції Мо Фаня варто ставитися серйозніше. На жаль, цього було недостатньо, щоб переконати чиновників та владу Яньтай, які, здавалося, вже побачили блискуче майбутнє свого міста...
— Пане Тун, у нас виникли труднощі з евакуацією тіл наших солдатів, — доповів капітан із грубими рисами обличчя.
— Ми мусимо їх повернути, навіть якщо це важко. Ми не можемо просто покинути їх лише через те, що їхні останки розкидані всюди! — Тун Шан не був ідіотом. Він знав, як заслужити повагу людей. Якщо він не поверне тіла полеглих у бою, це підірве бойовий дух!
— Ну, проблема не зовсім у цьому... — спробував пояснити капітан, коли вони раптом почули гучний шум із дерева згори.
Низькорівневі демонічні горобці покинули свою територію. Вони почали пронизливо кричати, літаючи над людьми, які стояли під Священною Гігантською Фіолетовою Липою.
— І чого хочуть ці демонічні горобці? Намагаються нас прогнати? — сухо засміявся Тун Шан, дивлячись на птахів.
Демонічні горобці були найслабшим видом на дереві. Вони були лише трохи сильнішими за звичайних рядових істот. Їхньою єдиною перевагою була кількість. Якби вони напали величезною зграєю, це було б неприємно, але армії не склало б великих труднощів їх перебити.
Справжньою загрозою для армії були Демонічні Горобці з Веселковими Хвостами. За силою вони не поступалися Гірським Людям. Вони мешкали ярусом вище за Саламандро-Тигра Чотирьох Життів, на висоті близько чотирьох тисяч метрів. Там їх була ціла зграя. Порівняно з низькорівневими демонічними горобцями, ці були справжньою елітою!
— Просто ігноруйте їх, поки вони не нападають... О, Демонічні Горобці з Веселковими Хвостами повернулися. Не очікував, що вони так ненавидять Гірських Людей. Вони гнали їх так далеко, — пробурмотів Тун Шан.
— Так, б'юся об заклад, вони перебили всіх Гірських Людей, яким удалося втекти. Це дійсно заощадило нам купу часу і зусиль. На жаль, зовсім скоро нам доведеться битися і з ними, — зауважив капітан Сунь.
— Вони доволі миролюбні до людей. Добре, що вони повернулися. Вони можуть постежити за цими дрібними горобцями замість нас. Їхній писк так дратує! — нетерпляче промовив Тун Шан.
Тун Шан планував виділити загін для Нє Леншаня, щоб той провів розвідку Священної Гігантської Фіолетової Липи. Було б чудово дізнатися про всі види, що живуть на дереві, аби зрозуміти, скільки людей знадобиться, щоб привласнити це місце.
Свіжа кров капала в ґрунт під деревом. Кілька крапель упали на плече тридцятирічної магеси. Раптом чиясь рука потягнулася, щоб прикрити дівчину від інших крапель крові, не давши їй забруднитися.
Мисливиця обернулася з усмішкою і сказала турботливому чоловікові:
— Цього разу ми можемо добре заробити. Нам вистачить на комфортне життя, навіть якщо ми зробимо перерву на рік чи два. Я трохи сумую за Сяо Дунся. Нам справді варто проводити з нею більше часу.
— Мгм, твоя правда. Ми відпочинемо рік і зосередимося на покращенні нашої культивації, подивимося, чи зможемо досягти просунутого рівня, хоча б хтось один із нас. Нам більше не доведеться ризикувати життям у диких землях лише заради того, щоб звести кінці з кінцями. Я вже зв'язався з людьми з клану Лу. Краще працювати на відомий клан, раз ми плануємо осісти. Так Сяо Дунся теж матиме світле майбутнє. Їй не доведеться ризикувати життям, як нам... — з усмішкою відповів Дун Цзя.
Жінка рішуче кивнула. Вона вже збиралася щось сказати, коли почула щебетання поблизу.
Вона миттю напружилася і роззирнулася. Але побачивши, що це Демонічні Горобці з Веселковими Хвостами повертаються з полювання, вона з полегшенням зітхнула.
— Це вони. Вони зробили нам величезну послугу цього разу, — з усмішкою промовила мисливиця Цін Шу. — Пам'ятаю, у Сяо Дунся теж є домашній горобчик. Вони справді наші талісмани.
Цін Шу побачила, як Демонічний Горобець із Веселковим Хвостом повільно спускається вниз. Вона простягнула йому руку зі шматочком печива, виявляючи свою приязнь.
Демонічний Горобець із Веселковим Хвостом опинився менш ніж за два метри від Цін Шу. Аж раптом він змахнув крилами і випустив порив вітру, що вдарив по Цін Шу зі смертоносною силою!
— Обережно! — Дун Цзя блискавично виставив Світловий Бар'єр, щоб захистити Цін Шу, щойно відчув наближення небезпеки.
Цін Шу перелякано відступила на кілька кроків. На щастя, Світловий Бар'єр з'явився вчасно, інакше порив вітру розрізав би її навпіл! Цін Шу була абсолютно спантеличена. Чому Демонічний Горобець із Веселковим Хвостом напав на неї, якщо вони завжди були такими миролюбними до людей? Невже вона зробила щось таке, що розлютило цих птахів?