Із кущів долинув дивний звук. Лань Луо миттю напружилася й обережно озирнулася довкола.
Було важко сказати напевно, чи це просто вітер колише траву, чи там справді хтось ховається. Тому їм доводилося залишатися напоготові щосекунди, і це неймовірно виснажувало.
— Я не можу відчути, де вони, — пробурмотів Чжао Ман'янь.
— Це місце — їхня природна бійня. У них точно є свої хитрощі, щоб ховатися, — погодився Мо Фань.
— Я чую голоси з того боку... — Лань Луо повернулася вбік, але миттю озирнулася назад і випалила: — А тут якийсь рух... і тут теж!
Мо Фань роззирнувся довкола. Він хижо усміхнувся і сказав:
— Схоже, ми підбираємося до їхнього лігва. Ціла зграя вийшла нас перехопити!
З глухим гуркотом двометрова Гірська Людина вирвалася з трави просто перед Мо Фанем і кинулася на нього. Потвора ховалася менш ніж за десять метрів від них — достатньо близько, щоб атакувати без попередження!
Мо Фань кинув на істоту байдужий погляд. Коли Гірська Людина наблизилася на відстань удару, в його очах спалахнуло таємниче срібне світло. Світло миттєво перетворилося на невидиму силу.
Використовуючи Телекінез, Мо Фань підкинув Гірську Людину на десять метрів у повітря. Темний розряд блискавки вдарив із ясного неба, влучивши просто в монстра, перш ніж той устиг хоча б зрозуміти, що сталося!
Блискавка пронизала тіло Гірської Людини і миттю розірвала істоту на криваві шматки. Її товста плоть, міцна шкіра та потужні м'язи виявилися абсолютно марними проти блискавки Мо Фаня з її дванадцятикратним множником шкоди!
— Яка сила! — очі Лань Луо аж засяяли, коли вона побачила, як Мо Фань легко розправився з Гірською Людиною.
Гірські Люди були могутніми створіннями рівня Воїна, з огляду на те, як легко вони вирізали цілі загони мисливців. Проте перед цим юнаком у них не було жодного шансу. Лань Луо вже почала здогадуватися, ким були Мо Фань і Чжао Ман'янь. Зрештою, у світі не так багато магів, які володіють такою неймовірною силою в такому юному віці!
— Купка клоунів, ану виходьте! — крикнув Мо Фань, завершуючи срібний Зоряний Візерунок.
Срібний ромб з'явився над ним. За командою Мо Фаня він опустився, вивільнивши колосальний тиск на величезній площі. Висока трава в радіусі трьохсот метрів була втиснута в землю. Навіть сам ґрунт злегка просів під цим тиском!
Трава більше не приховувала ворогів. Гірські Люди, які ховалися в ній і повільно підкрадалися до людей, опинилися на видноті. Потвори з подивом перезиралися між собою. Вони й подумати не могли, що цей людський маг володіє такою владною силою!
Однак жорстокі Гірські Люди швидко оговталися. З їхніх очей вирвалося криваво-червоне світло, і вони люто кинулися на магів.
Щойно місцевість розчистилася, Лань Луо нарахувала кілька десятків Гірських Людей. Навіть в такої досвідченої магеси, як вона, волосся стало дибки.
А щодо Гуань Сісі та Лю Сяоцзя — вони вперше в житті бачили стільки істот рівня Воїна одночасно. Відчувши жахливі аури цих монстрів, які були незрівнянно могутнішими за будь-яких Рядових потвор, вони з тремтячими ногами вже тулилися одна до одної!
— Звідки їх тут стільки? Я залишаю цих на тебе, а сама триматиму оборону з цього боку. Чжао Ман'янь, наглядай за дівчатами, — на диво спокійно сказала Лань Луо.
Однак, коли вісім Гірських Людей кинулися просто на неї, вона злегка розгубилася. Вона навіть не змогла побудувати просунуте закляття!
Це було цілком природно. Навіть перебуваючи в сильних командах раніше, їй ніколи не доводилося стикатися з подібним. Проти них вийшло близько сорока створінь рівня Воїна! І кожне з них могло становити смертельну загрозу для всієї їхньої групи!
— Я думав, на нас чекатимуть сотні цих тварюк. Здається, вони нас недооцінюють, Мо Фаню, — зауважив Чжао Ман'янь.
— Мені теж так здається. Я розберуся, чи ти хочеш? — запитав Мо Фань.
— Давай ти, я краще захищатиму дівчат! — відповів Чжао Ман'янь.
Мо Фань кивнув. Він повільно підняв палець і вказав у небо.
У ясному небі раптом спалахнули блискавки. Вони швидко розділилися на розряди і стрімко зібралися над пальцем Мо Фаня...
Електричні дуги гостро затріщали. За командою Мо Фаня розряди блискавок з гуркотом обрушилися долу. Кожен із них був завдовжки понад сотню метрів і завтовшки як стовбур столітнього дерева. Коли темні блискавки врізалися в землю, вони миттєво розповзлися електричною павутиною на понад сто метрів. Усе почалося з кількох десятків розрядів, але доки вони досягли землі, сотні, а то й тисячі ниток блискавок дико замерехтіли по всій галявині!
Сліпуче світло і приголомшливий гуркіт накрили кожну Гірського Людину в цій зоні, паралізуючи і пронизуючи їхні тіла...
Гірські Люди закричали від болю, мов мавпи. Вони раз у раз падали на землю, смикаючись у конвульсіях усередині велетенської електричної павутини. Вже за мить на ногах залишилося ледве з десяток потвор, які з останніх сил намагалися витримати нищівну силу блискавок!
— Поклик Тирана! — просичав Мо Фань.
Шрами Тирана Блискавки один за одним накопичувалися на Гірських Людях. Кожен шрам міг викликати Вибухову Вершину з дванадцятикратним множником шкоди. А якщо на одній Гірській Людині було кілька шрамів, викликана блискавка була б іще могутнішою!
За його командою сотні розрядів блискавок одночасно вдарили з неба. Земля злетіла в повітря, а розірвана плоть і кров Гірських Людей бризнула на всі боки, коли їхні тіла перетворило на місиво!
Блискавка Поклику Тирана була неймовірно швидкою. Вона не розгалужувалася перед ударом; це був просто брутальний, нищівний вибух, який влаштував Гірським Людям справжню бійню, байдуже, чи стояли вони на ногах, чи валялися на землі!
У повітрі повисла аура руйнування і стійкий запах паленої плоті. Лань Луо, Гуань Сісі та Лю Сяоцзя стояли з відкритими ротами...
Понад сорок створінь рівня Воїна! Зазвичай для знищення такої групи знадобився б величезний загін мисливців, а цей юнак стер їх усіх на порох усього за пів хвилини!
Лань Луо вже вважала Мо Фаня неймовірно сильним, коли він миттєво вбив одного монстра. Вона й подумати не могла, що він здатний викосити понад сорок створінь рівня Воїна, наче комбайн пшеницю... Це повністю зруйнувало її розуміння магії!
— Ходімо. Думаю, ми вже зовсім поруч із їхнім лігвом, — байдуже сказав Мо Фань, обтрушуючи руки.
Троє дівчат стояли, наче вкопані. Їм знадобився певний час, щоб оговтатися від шоку!
В очах Лю Сяоцзя сяяли зірочки обожнювання. Мо Фань раптом став для неї справжнім Принцом на білому коні!
Харизма цього чоловіка просто зашкалювала порівняно з тими хлопцями, які мали гарну зовнішність, але були порожніми всередині. Те, з якою владною недбалістю він керував своїми блискавками, назавжди змінило її ідеал чоловіка!
— Ви... ви верховний маг? — не втрималася від запитання Лань Луо.
Щойно вона це сказала, як усвідомила, наскільки безглуздо це прозвучало. Як хтось міг досягти верховного рівня в такому віці?
— Ні, просто я маю дуже потужне Насіння Душі і Домен, — відповів Мо Фань.
— А, зрозуміло! Ви, напевно, найсильніший просунутий маг, якого я коли-небудь зустрічала. Ви сильніші навіть за старих Майстрів-мисливців! Тепер я розумію, чому вам вистачило сміливості прийти сюди, — захоплено сказала Лань Луо.
Лань Луо бачила, що в Мо Фаня є викликаний звір рівня Командира, чия сила вже виходила за межі їхнього розуміння. Тому вона припустила, що його основним елементом був елемент виклику. Вона думала, що він покладатиметься в бою на свого вовка, але виявилося, що йому взагалі не потрібна була допомога викликаного звіра!
Він лише вимальовував Зоряні Візерунки. Він іще не використав жодного просунутого закляття!
Будь-хто міг зрозуміти, наскільки божевільно сильними були його середні закляття блискавки, а це означало, що просунуті закляття будуть іще жахливішими!
Пройшовши менш ніж три кілометри, вони знову почули якийсь шум неподалік.
Після того як дівчата побачили силу Мо Фаня, їхній страх значно розвіявся. Вони впевнено йшли вперед.
Монстри могли ховатися або нападати — їм було байдуже. Вони все одно доберуться до їхнього лігва.
— Ми вже близько, — сказав Мо Фань.
Відчуття від Печатки Темряви посилилося. Істота, яку він позначив, була просто попереду.
Гірські Люди були досить розумними. Незважаючи на те, що величезна кількість потвор підібралася зовсім близько до групи людей, вони не виказували жодних намірів нападати наосліп.
— Матінко рідна! Усі, подивіться вгору! — раптом вигукнув Чжао Ман'янь.
Цей несподіваний крик добряче налякав дівчат. Він навіть злякав деяких Гірських Людей, що ховалися поблизу, змусивши їх панічно кинутися навтьоки...
Мо Фань підняв погляд. Через високу траву навколо розгледіти небо було важко. Проте невдовзі він помітив краєм ока велетенську крону!
Крона була неймовірно високою. Здавалося, вона здіймалася на висоту найвищої гори в окрузі. Мо Фань навіть подумав, чи не росте це дерево на вершині якоїсь гори. Однак, розсунувши траву, що заступала йому огляд, він усвідомив, що дерево було набагато, набагато більшим, ніж він міг собі уявити!
Продовжуючи розчищати шлях, він ахнув: крона простягалася вдалину, і їй просто не було видно кінця!
— Це... це дерево просто... добіса велетенське! — вражено вигукнув Мо Фань.
Мо Фань підстрибнув у повітря і став на стебла трави, що перекривали йому огляд.
Опинившись нагорі, він мимоволі затамував подих. Усе його поле зору заполонило гігантське дерево, що височіло в центрі долини. Те, що він вважав кроною, було навіть не верхівкою дерева. Це були лише найнижчі гілки, які становили лише крихітну частину справжнього гіганта. Те, чого він не бачив раніше, було стовбуром розміром із цілу гору, з гілками, що перепліталися між собою. Це нагадувало велетенську завісу, що з'єднувала землю і небо!
Мо Фань раптом зрозумів, чому Трава Юй, яка зазвичай ледве сягала щиколоток, як звичайний бур'ян, у цій долині була вищою за людей!
Гігантська Фіолетова Липа тут була настільки велетенською, що могла дістати до самих небес і закрити їх своїм гіллям...
Навіть підстрибнувши в повітря, Мо Фань усе одно не міг охопити поглядом усе дерево цілком!
Він багато де бував, але таке грандіозне видовище бачив уперше. Називати це деревом було б помилкою; це був цілий окремий маленький світ. Піднятися його стовбуром було б усе одно, що підкорити гору...
— Не дивно, що всі пушинки Трави-Кульбаби летять у цю долину. Хто б міг подумати, що на зовнішніх схилах гори Куньюй ховається така священна Гігантська Фіолетова Липа. Готовий закластися, що попередній володар цієї території жив саме в ній... — прошепотіла Лінлін.
Дерево було сховане в просторій долині глибоко в диких землях. У Яньтай завжди ходили легенди про якесь містичне диво. Цю Гігантську Фіолетову Липу цілком можна було вважати таким дивом. Вона виглядала як саме Коріння Небес!
— Мо Фаню, як думаєш, скільки демонічних гребенів росте на цьому дереві? — запитав Чжао Ман'янь.
— Ти серйозно думаєш про це зараз? Невже ти вважаєш, що на дереві такого масштабу ростимуть лише демонічні гребені? — відповів Мо Фань.
— Оце так знахідка. Якби володар гори не помер, навіть не уявляю, скільки років нам би знадобилося, щоб знайти це дерево. Мені здається, на ньому можна було б збудувати ціле місто! — із захватом вигукнув Чжао Ман'янь.
— Мені от цікаво, скільки демонічних звірів мешкає навколо цього дерева... Боюся, тут ціла орда! — крикнув Мо Фань, вивчаючи поглядом гілки.
Лінлін згадувала, що кожна Гігантська Фіолетова Липа утворює власну екосистему для демонічних звірів. Навколо неї зазвичай селиться безліч створінь різних рівнів. З огляду на це, така велетенська Гігантська Фіолетова Липа була б справжнім мегаполісом для демонічних звірів, їхнім справжнім раєм!
Чи варто їм узагалі сунутися в таке місце?
Чи мають кілька просунутих магів бодай якийсь шанс проти такої кількості монстрів?
Побачивши це величне дерево, Мо Фань раптом розгубив усю свою самовпевненість, із якою він ще недавно заявляв, що винищить лігво Гірських Людей.
На тлі цього дерева людина здавалася меншою за мікроба!
— Гадаю, Гірські Люди просто захопили одну з гілок і влаштували там своє лігво, адже вони немісцеві. Навряд чи їм удалося б привласнити собі значну територію, якщо тільки їх не веде Гірська Людина рівня Правителя... — припустила Лінлін.
Справжньою батьківщиною Гірських Людей була місцевість Шеньнунцзя. Лінлін не вірила, що вони зможуть знайти тут істоту рівня Правителя.
Якби тут справді була Гірська Людина рівня Правителя, Лінлін довелося б негайно повідомити свого дідуся. Лише маги його рівня могли б із цим упоратися. Гірські Люди вбивали людей просто заради розваги. Людські лідери ніколи б не дозволили Гірській Людині рівня Правителя облаштуватися так близько до міста!