— Я цього не знаю. — Голос старенької раптом став холодним. Вона відвернулася, явно не бажаючи продовжувати розмову.
Мо Фань, Чжао Ман'янь і Лінлін були абсолютно спантеличені такою реакцією. Було очевидно, що вона колись бачила цю Тотемну Печатку; то чому ж її ставлення так різко змінилося?
— Бабусю, ну скажи їм, якщо щось знаєш. Вони ж не погані люди, — не витримала Чень Ї. Навіть вона зрозуміла, що бабуся каже неправду.
— Хм, можна знати людину все життя, але так і не збагнути її справжньої сутності. Хай там як, я цього ніколи не бачила. Можете залишатися тут, якщо хочете. Я втомилася, — старенька заплющила очі і більше не зронила ні слова.
Чень Ї ніяк не могла переконати свою бабусю. Інші ж мимоволі перезирнулися.
Не маючи іншого вибору, Чень Ї завела гостей до будинку і підготувала для них кімнати.
— А де Маленька Полум'яна Белль? Давненько я її не бачила, — запитала Чень Ї, закінчивши прибирати в кімнаті Мо Фаня.
— Вона спить. От-от перейде в Юнацьку стадію. Мені не вистачає грошей, щоб накупити їй удосталь Насіння Душі Вогню, тож я приїхав сюди, щоб трохи підзаробити, — відповів Мо Фань.
— Вже Юнацька стадія? — Чень Ї здавалася трохи схвильованою. — Звертайся, якщо щось буде потрібно! Я зроблю все можливе, щоб допомогти. І з бабусею теж поговорю. Можливо, це щось таке, про що їй просто боляче згадувати.
— Якщо вона не хоче говорити, то не страшно. Ми від самого початку планували шукати зачіпки самостійно. Просто не очікували натрапити на них так швидко, — сказав Мо Фань.
— Не поспішайте; можете залишатися тут скільки завгодно.
— Добре!
Гора Куньюй завжди була головною принадою Яньтай, але її південні, зовнішні схили заполонили демонічні звірі.
Внутрішня частина гори знаходилася в межах безпечної зони. Природна екосистема тут чудово збереглася, адже місцева влада та Магічна Асоціація спільно опікувалися нею. Тут росло чимало рідкісних рослин і трав, а завдяки місцевому клімату трави з гори Куньюй ідеально підходили для виготовлення особливих медикаментів. Одним із найпопулярніших товарів, що вироблялися з дарів гори Куньюй, була Мазь Зрощування Кісток.
Маги часто втрачали кінцівки в боях із демонічними звірами. І хоча цілитель міг приживити їх назад, далеко не кожен загін міг дозволити собі мати в команді цілителя. Тому Мазь Зрощування Кісток була життєво необхідною для мисливців. Якщо демонічний звір відривав їм руку, достатньо було просто нанести мазь на зріз і примотати кінцівку бинтами. За п'ять днів рука приживалася, на сьомий день нею вже можна було рухати, а за десять днів рана загоювалася повністю. Ефект був ще кращим, якщо лікування маззю супроводжувалося допомогою цілителя.
Саме тому, незважаючи на колосальні витрати людських ресурсів, уряд наполягав на захисті гори Куньюй за будь-яку ціну, аби лише продовжувати виробництво цієї мазі!
Зовнішня частина гори Куньюй була вкрай небезпечним місцем. На відміну від більшості міст, тут за межами гори Куньюй простягався гірський хребет, яким правив надзвичайно могутній демонічний звір. Його так і називали — Король Звірів гори Куньюй. За своєю міццю він міг позмагатися навіть зі Срібним Володарем Неба з гір Наньлін.
Яньтай вважалося безпечним містом не через таку потужну оборону, як у Ханчжоу, а через те, що Король Звірів гори Куньюй був далеко не таким агресивним, як демонічні звірі гір Наньлін. Багато років головною загрозою для Яньтай залишалися морські монстри. Випадки, коли гірські звірі нападали на місто, були вкрай рідкісними.
Демонічні звірі з зовнішньої сторони гори не надто турбували людей, але люди натомість дуже полюбляли нишпорити по їхній території. Особливо зараз, коли з'явилося завдання на збір демонічних гребенів. Безліч мисливців об'єднувалися в групи, щоб полювати на монстрів у горах. Уряд побоювався, що це може розлютити могутнього звіра, тому почав обмежувати доступ мисливців!
— Якого біса! Я чув про обмеження кількості машин чи туристів, але щоб обмежували мисливців, які хочуть полювати на демонічних звірів?! Скільки нам ще тут стирчати, поки дійде наша черга?! — люто вилаявся Чжао Ман'янь.
До зовнішньої сторони гори Куньюй вів лише один шлях. Усі інші маршрути пролягали через отруйні долини зі складним рельєфом. Зайти туди було легко, а от вибратися — майже неможливо. Тому шлях, прокладений урядом, залишався єдиною можливістю потрапити на полювання за демонічними гребенями на той бік гори.
На їхнє превелике здивування, міст, що вів на зовнішній бік гори, був просто вщерть забитий людьми. Більшість із них мали значки мисливців. Також тут були викладачі з групами студентів і навіть члени Магічної Асоціації. Здавалося, ніби зворотний бік гори Куньюй раптом перетворився на золоту жилу, і кожен хотів урвати собі шматок!
— Що поробиш, підземелля з класним лутом завжди забите під зав'язку! — зітхнула Лінлін, видавши в собі досвідчену геймерку.
Мо Фань підійшов до чергових солдатів і показав їм зовсім інше посвідчення, пояснюючи мету їхнього візиту.
— То ви допомагаєте Голові? — з підозрою перепитав солдат.
— Саме так. Можете вважати нас кимось на кшталт археологів. Ми й не думали, що натрапимо на такий натовп у розпал "святкового сезону", — відповів Мо Фань.
— Гаразд, ви та ваша група можете пройти без черги і потрапити на зовнішній бік гори Куньюй. Але майте на увазі, що зараз там яблуку ніде впасти. Людей там більше, ніж самих демонічних звірів. Якщо щось станеться, рятувальникам буде важко до вас дістатися, тому будьте вкрай обережними. І не заходьте занадто глибоко в гори! — попередив солдат.
— Не хвилюйтеся, ми самі про себе подбаємо... але чи розумно це взагалі? Люди пруть у гори, як стадо баранів. Хіба інший бік гори Куньюй — це не територія надзвичайно могутньої істоти? Якщо воно розлютиться, хіба не мешканці Яньтай і такі солдати, як ви, розплачуватимуться за це? — запитав Мо Фань.
— То ви не в курсі? — здивувався солдат.
— В курсі чого? — перепитав Мо Фань.
— Це створіння мертве, — сказав солдат.
— Мертве? — Мо Фань застиг. Його обличчя виражало глибоке здивування.
— Ага, ми не знаємо, від чого воно померло, але кілька мисливців зробили знімки його рештків. Після смерті цієї істоти зворотний бік гори Куньюй перетворився на справжню золоту жилу. А ви як думали, чого тут стільки мисливців зібралося? — пояснив солдат.
— Тепер зрозуміло, — Чжао Ман'янь, здається, дещо усвідомив. Він обернувся до Мо Фаня: — Схоже, уряд і Магічна Асоціація планують приєднати зворотний бік гори до безпечної зони. Тому вони розтрубили про завдання на демонічні гребені, щоб привабити сюди купу мисливців. Мисливці, по суті, безкоштовно зачищають гору, поки досліджують її. А коли зовнішній бік гори Куньюй буде очищено від демонічних звірів, Магічна Асоціація та уряд зірвуть справжній джекпот!
Лінлін згідно кивнула:
— Місцева влада діє дуже грамотно. Вони не можуть проковтнути всю цю золоту жилу самотужки, тому вирішили нею поділитися! Мисливці отримають свою здобич, а уряд забере саму гору. Корпорація отримає свої демонічні гребені, а наплив людей ще й добряче підніме місцеву економіку...
— Це ж просто маячня якась! — не витримав солдат, почувши їхню розмову.
Чжао Ман'янь і Лінлін обмінялися значущими усмішками. За реакцією солдата вони зрозуміли, що їхні здогади були цілком правильними.
Який же блискучий хід з боку уряду; залишається лише сподіватися, що мисливці отримають те, за чим прийшли. Інакше вони просто виконають усю чорну роботу для уряду та армії безкоштовно!
— Чень Ї, Чень Ї, кого кого, а от тебе не очікував тут зустріти! — До них підійшов елегантно вдягнений чоловік. Він був або дуже високим, або надто пихатим, бо мав звичку задирати підборіддя, розмовляючи з людьми.
Незабаром це підборіддя спрямувалося на Мо Фаня та Чжана Ман'яня, оскільки вони стояли досить близько до Чень Ї. І явно не були схожі на її звичайних знайомих.
— А це хто такі... — запитав чоловік.
— Це мій брат, Чжао... — почала знайомити їх Чень Ї.
— Чжао Сяотянь! — миттю випалив Чжао Ман'янь.
Мо Фань і Лінлін втратили дар мови. Що це взагалі за ім'я — Чжао Сяотянь? Він що, серйозно вирішив придумати собі якесь миле ім'я для прикриття? Чому б йому тоді вже не назватися Чжао Житянь?!
(ПП: "Жи" — це сленгове слово для лайки, а "Тянь" означає небо (або Небеса). Тож "Житянь" можна перекласти як "їбав небо"!)
Чень Ї ледь стримала смішок, почувши це ім'я. Вона продовжила знайомство і представила Мо Фаня та Лінлін.
— Ви теж прямуєте на зовнішній бік гори Куньюй? І вас тільки троє? Чому б вам не піти з нами? Мій дядько — заступник старійшини Магічної Асоціації Пенлай. Він очолює нашу групу, щоб молоде покоління, як от ми з вами, могло набратися в нього досвіду. Приєднуйтесь! Ви точно навчитеся багато нового! — з удаваним ентузіазмом запропонував чоловік.
— Але ж я вже пообіцяла їм... — завагалася Чень Ї.
— Які там обіцянки, на сьогодні вже не залишилося жодного вільного місця. Солдати вас просто не пропустять, якщо ви не підете з нами. Ходімо, мій дядько — це вам не якісь там мисливці-новачки. Він чудово знає інший бік гори Куньюй. Він захоплюється історією та колекціонуванням. Збір демонічних гребенів — це лише одне з його хобі, — продовжував наполягати чоловік.
— Взагалі-то, ми вже отримали... — Чень Ї хотіла сказати, що вони вже мають дозвіл на прохід.
Але щойно Мо Фань почув, що заступник старійшини Магічної Асоціації Пенлай також цікавиться археологією, він миттю її перебив:
— Чень Ї, думаю, нам справді варто піти з ними, раз групу веде така досвідчена людина. Це набагато краще, ніж блукати горами наосліп, мов сліпі кошенята!
— Звісно, як скажеш, — кивнула Чень Ї.
Високий чоловік одразу ж кинув на Мо Фаня вкрай неприязний погляд.
Чень Ї явно вагалася, чи приймати його пропозицію. Вона навіть збиралася відмовити, але миттю погодилася, щойно цей новий тип щось сказав. Високий чоловік був страшенно невдоволений. Хіба Чень Ї не занадто покірна перед цим хлопцем? Може, вона відмовляла йому весь цей час саме через нього?
Хм, якраз вчасно! Він покаже Чень Ї свою справжню силу під час цієї подорожі, щоб ті, хто гарні ззовні, але порожні всередині, згоріли з сорому і навіть не думали конкурувати з ним, Ван Хуа!
— Навіщо ти привів сюди ще людей? — невдоволено запитав літній маг із Магічної Асоціації Пенлай.
— Дядьку, ви ж пам'ятаєте Чень Ї. Вона навчає магів базового рівня в нашій Магічній Асоціації. Вона вирушила в похід зі своїми друзями. Але оскільки їх мало і в них немає досвідченого лідера, вони захотіли піти з нами, щоб повчитися у вас, — швидко пояснив Ван Хуа.
Ван Хуа нахилився ближче до літнього мага і прошепотів:
— Дядьку, Чень Ї — це та дівчина, яка мені подобається. Зробіть мені послугу. Її батько теж не остання людина в місті. Вам це може зіграти на руку, якщо в нас усе вийде.
— Хм, просто скажи їм поводитися тихо. Не хочу, щоб вони плуталися в мене під ногами! — пирхнув літній Ван Дакуо.
Ван Хуа миттю розплився в усмішці. Проте він швидко повернув собі суворий вираз обличчя і попередив Мо Фаня, Чжао Ман'яня та Лінлін:
— Вам краще триматися групи і робити те, що вам кажуть. Нічого страшного, якщо ви слабкі, але навіть не думайте створювати нам проблеми!
— Не хвилюйтеся, ми це чудово розуміємо... О, як же нам пощастило приєднатися до такої досвідченої команди. Б'юся об заклад, ми отримаємо найвищий бал за наше завдання, оце так удача! — з удаваним захопленням вигукнув Чжао Ман'янь.
Ван Хуа самовдоволено вишкірився, почувши ці слова. Зі зверхньою усмішкою він відповів:
— Цієї подорожі вам з лишком вистачить, щоб отримати найвищий бал у звичайних магічних інститутах. Якщо поводитиметеся добре, я, можливо, навіть попрошу дядька поставити печатку на ваші документи. Ваші викладачі будуть просто в шоці!
— Справді? Брате Ван Хуа, ми вам так вдячні! — усміхнувся Чжао Ман'янь. Його акторська гра була настільки ідеальною, що решта просто втратила дар мови.