Їхній літак попрямував на північ уздовж східного узбережжя. Трохи більше ніж за годину вони приземлилися в міжнародному аеропорту Пенлай міста Яньтай.
Після перельоту група вирушила до самого міста. Дорогою в автобусі Лінлін поділилася деталями завдання з Мо Фанем і Чжао Ман'янем.
— Ці демонічні гребені — це не якесь там пір'я на головах монстрів. Це особливий лист, що росте на верхівці певної рослини і містить у собі есенцію самої природи. Він з'являється лише на верховині Гігантської Фіолетової Липи. Листя цих лип здатне поглинати сонячну енергію і накопичувати її у своїх плодах. Тому демонічні звірі, які харчуються цими плодами, зазвичай сильніші за інших. Отже, кожна Гігантська Фіолетова Липа утворює навколо себе власну мікроекосистему: звірі-охоронці захищають дерево, а поруч селяться дрібніші істоти. А демонічні гребені — це найважливіша частина дерева, яка допомагає акумулювати сонячну енергію. Я навела довідки: корпорації потрібна ця енергія у великих кількостях, оскільки вони спеціалізуються на виробництві магічного спорядження елемента світла, — розповіла Лінлін.
— Я знаю цю корпорацію. Вона заснована тут, у Яньтай, близько п'яти років тому. Кажучи просто, вони так швидко виросли завдяки винайденню технології виробництва магічного спорядження з демонічних гребенів. Зараз вони випускають більшість спорядження елемента світла в Азії та Європі. Їхня репутація злетіла до небес. Я впевнений, що за ними стоїть Токійський Храм Магів з Японії. Вочевидь, корпорація відіграє ключову роль у піднятті економіки вздовж узбережжя. Вони збирають і переробляють сировину тут. Потім переправляють її морем до Даляня на свої виробничі лінії для створення захисного спорядження, а вже потім продають у Японії. Спорядження роблять у Китаї, але його ціна злітає в рази, щойно воно опиняється в Японії, — додав Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь чудово розбирався в усьому, що стосувалося грошей і бізнесу. Він завжди вмів знайти спосіб зазирнути за лаштунки будь-якого підприємства.
— Колись ці демонічні гребені були не такими вже й цінними. За один гребінь давали десь десять тисяч юанів, і мало хто взагалі переймався їх збором. Але за якихось п'ять років попит на них у Яньтай зріс до небес. Тепер за штуку платять сто тисяч. І навіть попри це, Токійський Храм Магів усе одно гребе гроші лопатою. Собівартість одного артефакту з демонічного гребеня — щонайбільше двісті тисяч, а продають вони його по п'ятсот! — пояснив Чжао Ман'янь.
— Ці хитрі корпорації завжди знімають вершки на тому, заради чого маги ризикують життям! — обурився Мо Фань.
Захисне спорядження завжди було тим, чого найбільше бракувало магам середнього рівня і нижче. Мисливці майже весь час проводили в боях із демонічними звірами, тож чудово розуміли, яку величезну різницю може зіграти хороший щит. У підсумку більшість їхніх заробітків осідала в кишенях компаній-виробників захисного спорядження!
— Сто тисяч — цілком справедлива ціна, враховуючи небезпеку від демонічних звірів. Коли гребені коштували всього десять тисяч, японці встигли заробити справжні статки! — погодився Чжао Ман'янь.
— До речі, здається, ми трохи спізнилися. Поки ми їхали, я чула, як багато хто обговорював демонічні гребені, — зауважила Лінлін.
Коли вони приземлилися в аеропорту Пенлай, там було повно мисливців. Вона навіть помітила найманців і мисливські загони з інших країн. Було очевидно, що чутки про золоту жилу демонічних гребенів розлетілися дуже швидко.
Лінлін і Мо Фань були дещо розчаровані, побачивши, яка конкуренція на них чекає.
Але що поробиш — такі вже особливості їхньої професії. Далеко не кожне завдання йшло як по маслу!
— Чень Ї зараз у Яньтай, можемо попросити її стати нашим гідом, — згадав Чжао Ман'янь.
— Вона з Яньтай? — здивувався Мо Фань.
— Ага, це її рідне місто. Вона зрадіє нам, — усміхнувся Чжао Ман'янь.
— Шкода, що Маленька Полум'яна Белль зараз спить. Вона була б у захваті від зустрічі з цим дрібним створінням, — пробурмотів Мо Фань.
Мо Фань не бачив кузину Чжао Ман'яня, Чень Ї, з часів інциденту з Вогняною Чаклункою Цзян Фен. Він розумів, що дівчині знадобиться чимало часу, щоб оговтатися від минулого. Зрештою, вона власноруч обірвала життя своєї матері, нехай Цзян Фен і не шкодувала про це.
Невдовзі вони знайшли будинок Чень Ї. Це була невелика хатина з видом на море, розташована на узбережжі й оточена квітучим садом, ніби весна щойно настала.
У саду відпочивала літня жінка. Сонячне проміння зігрівало її зморшкувате обличчя. Виглядала вона неймовірно умиротворено.
Чень Ї, одягнена в сукню, стояла із садовими ножицями в руках і підрізала сухі гілки на старих деревах. Не припиняючи роботи, вона запитала:
— Бабусю, хіба ми не можемо просто почекати, поки гілки відпадуть самі? Навіщо взагалі їх обрізати?
— Дівчинко моя, доглядати за деревом — це як доглядати за людиною. Якщо вчасно не викорінити погані звички, зло роз'їсть не лише кістки, а й саме серце. Ззовні ці гілки можуть здаватися нешкідливими, але їхні відмираючі клітини дійдуть до коріння і знищать його. А дерево без коріння, вважай, мертве, — кволим голосом відповіла старенька, примруживши очі. Утім, розум її був ясним.
Відчувши, що хтось наближається, старенька повільно розплющила очі й побачила Мо Фаня та Чжао Ман'яня...
— Дівчинко, ті пройдисвіти, що вічно до тебе залицяються, знову припленталися, — глузливо гукнула жінка.
— Двоюрідна бабусю, це я, Чжао Ман'янь, син Бай Мінцзін! — поспішно пояснив Чжао Ман'янь із ніяковим обличчям.
Чень Ї щиро здивувалася, побачивши їх.
— Чого ви тут?!
Вона явно не знала про зникнення Чжао Ман'яня. Ця історія не отримала широкого розголосу. Чень Ї майже не покидала Яньтай, тож і гадки не мала про те, що коїлося в Магічному місті.
— А, то ти син Мінцзін. Я пам'ятаю тебе; я ж казала тобі не мучити горобчиків, щоб ти не звик думати, ніби можна кривдити тварин чи інших людей, поки це не стосується тебе самого. То як, позбувся своїх поганих звичок? — старенька суворо подивилася на Чжао Ман'яня.
— Е-е... мабуть, ви плутаєте мене з моїм старшим братом? — Чжао Ман'янь смутно щось пригадав. У дитинстві вони були тими ще бешкетниками. Якось вони спіймали пташок у саду й добряче отримали на горіхи від двоюрідної бабусі.
Чжао Ман'янь тоді відпустив горобців, але Чжао Юцянь у нападі люті просто розчавив їх об землю.
— А, ти ж той, що молодший... О, я чула, як Чень Ї про тебе згадувала. А що з твоїм братом? Як у нього справи... Якщо людина не виправляє свої звички, вони можуть згноїти її кістки. Поки гниль у кістках, її ще можна вишкребти, хоч це й боляче. Але коли вона добереться до серця — дороги назад немає. Він може почати шкодити іншим! — сказала старенька.
Чжао Ман'янь ніколи не сприймав слова двоюрідної бабусі серйозно. Однак тепер, після всього, що сталося, слухати це було дуже важко.
Мабуть, так воно і було, як казала бабуся: звички Чжао Юцяня згноїли його серце. Його цікавила виключно власна вигода. Він повністю втратив совість і людське співчуття.
— Тільки не кажіть, що ви теж тут заради демонічних гребенів? — запитала Чень Ї.
— Ага. Ми думали, що про це знають лише одиниці. А виявилося, що вулиці аж кишать мисливцями. Навіть ціни на номери в готелях підскочили втричі! — поскаржився Мо Фань.
— Можете зупинитися тут, у нас із бабусею місця вистачить. Я зараз усе підготую. Просто киньте речі у вітальні! — Чень Ї була щиро рада їхньому візиту. До неї давно ніхто не заходив. Вона жила тут спокійним життям і поступово забувала про минуле, але часом їй справді бракувало друзів-однолітків.
— Ти що, закинула магію? — поцікавився Мо Фань, відчувши, що культивація Чень Ї майже не змінилася.
Чень Ї похитала головою:
— У цьому немає сенсу. Я цілком задоволена своєю силою, тим більше, що я більше не збираюся воювати з демонічними звірами. Мені подобається навчати юних магів у Магічній Асоціації Пенлай, які щойно пробудили свою магію. Може, мені й не судилося стати кимось великим, але виховувати майбутніх великих людей теж непогано!
Мо Фань відзначив, що характер Чень Ї дуже змінився. Раніше вона була дещо гордовитою і сліпо гналася за всім, що бачила. Тепер же здавалося, ніби вона нарешті зрозуміла, чого справді хоче від життя. Вона була схожа на орхідею з унікальним ароматом, що спокійно чекає свого часу, аби розквітнути.
Не дивно, що стара вирішила, ніби вони до неї залицяються. Дівчина справді стала куди більш чарівною!
— Взагалі-то ми тут не лише через це. Демонічні гребені — це так, спосіб швидко підзаробити, — відповів Чжао Ман'янь.
Їхньою головною метою залишалися Тотемні Звірі. Юй Шиши навідріз відмовлялася підпускати когось до Місячної Молі-Фенікса. Її можна було зрозуміти — після всього пережитого вона мала повне право на обережність. Однак Мо Фань і Чжао Ман'янь вірили, що якщо знайдуть інших Тотемних Звірів, то зможуть вивільнити весь потенціал своїх символічних посудин!
Чжао Ман'янь переконався в цьому на прикладі Басі. Мо Фань теж був у цьому абсолютно певен!
— Двоюрідна бабусю, ви стільки років живете в цих краях. Вам ніколи не траплялося нічого схожого на це? Це прадавня Печатка, яка має стосунок до однієї стародавньої істоти, — сказав Чжао Ман'янь, показуючи старенькій малюнок Печатки, який Мо Фань зміг вивести.
Стара розплющила очі. Спершу її погляд був млявим, але щойно вона побачила Печатку, в її очах спалахнув яскравий вогник. Вона аж затремтіла, ніби з глибин пам'яті вирвався якийсь неймовірний спогад!
Мо Фань і Лінлін перезирнулися.
Стара впізнала Печатку!
Їхня теорія щодо Тотемних Печаток виявилася правильною! Після вирахування Тотемної Печатки Місячної Молі-Фенікса з Печатки пера, Печатка, що залишилася, належала іншому Тотемному Звіру!
Виявляється, Тотемний Звір справді знаходився тут, у Пенлаї, або, принаймні, стара раніше вже бачила його Печатку!