Повернувшись до міста Фейняо, Мо Фань привіз Юй Шиши до Му Нінсюе. Дівчина орендувала віллу з подвір'ям як тимчасовий штаб для членів Гори Фаньсюе.
Мо Фань швидко окинув поглядом присутніх. Члени Гори Фаньсюе здебільшого складалися з людей родини Му, які залишилися з Му Чжуоюнем і Му Нінсюе після всіх потрясінь. Це явно були ті, кому вони довіряли найбільше.
Поки що до них приєдналося небагато новачків. Клан без власної території та ресурсів навряд чи міг когось переконати вступити, незважаючи на їхні неймовірно щедрі пропозиції. Але поки що це було не надто важливо — з часом усе стане на свої місця.
— На околицях Фейняо знову інцидент. Кажуть, подружжя фотографів зазнало нападу Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами. Від них залишилися лише кістки. Ех, ну чого їх понесло в такі небезпечні місця? Невже зовсім не бояться смерті? — бурмотів Му Ліньшен, гортаючи новини.
Му Ліньшен був старшим двоюрідним братом Му Нінсюе. Раніше він не був особливо близьким до її сім'ї, та й родина Му ніколи нічим йому не допомагала. Проте він простягнув руку допомоги Му Чжуоюню в найважчі часи. Чоловік виявився дуже надійним, тож коли вони заснували новий клан, Му Чжуоюнь одразу покликав його, сподіваючись, що він допоможе з управлінням.
Му Ліньшен був розумним чоловіком. Він умів тонко відчувати момент і правильно оцінювати ситуацію. Щойно прибувши до Фейняо, він швидко вивчив усе, що потрібно було знати про місто. Хоч проблему з морськими монстрами вже вирішили, гори Наньлін усе ще залишалися територією демонічних звірів. Останнім часом вони неабияк активізувалися на околицях. Містяни почали відчувати дедалі більшу тривогу.
Влада міста Фейняо була настільки зациклена на загрозі з боку океану, що дещо знехтувала безпекою з боку гір та суходолу. На жаль, Фейняо не вважалося містом першого рівня, тому в них просто не вистачало магів, щоб реагувати на кожну загрозу!
— Чого це тебе так хвилює? — здивовано запитала Лю Жу.
— Звісно, мене це хвилює! Коли клан переїздить на нове місце, це все одно що чужинець намагається відкрити тут бізнес. Що найголовніше для залучення клієнтів? Хіба не репутація? Так, про нас уже чули по всій країні, але цього замало. Особливо враховуючи, що наша репутація тримається лише на чутках про те, що ми кидаємо виклик клану Му. Це не лише не привабить людей, а й може їх відлякати!
— Я не кажу, що ми не повинні протистояти клану Му. Я маю на увазі, що спершу ми повинні зробити собі ім'я в цьому регіоні. Нам треба зробити вагомий внесок, щоб місцеві дізналися про нас. Який сенс, якщо про нас знатимуть в інших містах? Саме жителі Фейняо мають нас визнати, щоб ми могли тут розвиватися! — рішуче заявив Му Ліньшен.
— Але який стосунок це має до Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами? — не вгамовувалася Лю Жу.
— Прямий! Жителі Фейняо панікують, бо ніхто нічого не робить із цими Демонічними Леопардами, попри їхні постійні напади. Ніхто не хоче з ними зв'язуватися, бо це надто клопітно. Якщо ми їх знищимо, хіба це миттю не прославить нас у Фейняо? Наша репутація розлетиться містом, мов вітер... — пояснив Му Ліньшен.
— Чому ти просто не сказав, що нам треба перебити Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами?! — зітхнула Лю Жу, хлопнувши себе по лобі.
— Тобі легко казати. Демонічні Леопарди з Мисливськими Іклами живуть зграями. Як гадаєш, чому інші фракції досі не використали це як шанс прославитися? Хіба не очевидно, наскільки важко їх знищити? Якщо ми просто відправимо туди магів наосліп, це лише призведе до нових жертв! — заперечив Му Ліньшен.
— Це всього лише купка великих котів, нема чого перейматися. Завтра я сама навідаюся до їхнього лігва і подивлюся, чи наважаться вони ще хоч раз підійти до околиць міста! — впевнено заявила Лю Жу.
Мо Фань якраз увійшов до вілли разом із Юй Шиши, коли вони обговорювали це питання.
Лю Жу швидко підійшла до Мо Фаня і розповіла йому про їхній план знищення Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами.
— Демонічні Леопарди з Мисливськими Іклами? — Мо Фаню відібрало мову. Він щойно повернувся з їхньої території. Якби вони сказали раніше, він би з радістю зробив їм таку послугу.
— Ця орда вже давно живе на захід від Фейняо. Вони вбили чимало невинних. Ми маємо знищити їх якнайшвидше, зважаючи на те, як близько вони до нашої землі. Нас відділяє лише одна гора, — додав Му Чжуоюнь.
Він погоджувався, що Демонічних Леопардів треба знищити якомога швидше, але винищити цілу орду — завдання не з легких. Колись Орда Демонічних Вовків втопила в крові ціле місто Бо!
— Завтра ми розробимо план, — сказала Му Нінсюе.
— Залиште це мені! — зголосився Му Ліньшен.
— А я візьму на себе різанину, — додала Лю Жу. Вона раптом усвідомила, що Мо Фань стоїть просто поруч, і їй стало ніяково за такі різкі слова. Вона зніяковіло кивнула йому.
Тут Лю Жу нарешті звернула увагу на вродливу жінку біля Мо Фаня. Проте вираз її обличчя миттю змінився, щойно вона вловила її аромат. Вона випалила:
— Це ти! Та сама, що нишпорила навколо!
Юй Шиши здригнулася. Вона лише потайки спостерігала за Лю Жу з темряви, але ця дівчина вже запам'ятала її запах. Як і очікувалося від Клану Крові — їхній нюх був просто вражаючим.
— Демонічні Леопарди з Мисливськими Іклами живуть зграями, і в них домінують самиці. У горах їхню орду очолює королева. Якщо ви плануєте їх знищити, краще почати саме з неї. Інакше ці хитрі тварюки просто тимчасово відступлять і чекатимуть нагоди помститися, — Юй Шиши проігнорувала слова Лю Жу, натомість поділившись інформацією про монстрів.
— Помститися?
— Так, ці створіння дуже злопам'ятні, але вони нападають лише на слабких і бояться сильних. Я знаю, що ви достатньо могутні, щоб знищити їх, але щойно вони зрозуміють вашу силу, то миттю втечуть у гори. Навряд чи ви зможете прочесати кожну гору, щоб виловити їх усіх. На це підуть роки... Вони просто зачекають, поки ви підете, заляжуть на дно на якийсь час, а потім помстяться — нападатимуть на села на околицях і вбиватимуть ще більше людей. Вам просто не вистачить людей, щоб захистити всі кордони, не кажучи вже про те, скільки життів опиниться під загрозою, — продовжила Юй Шиши.
Мо Фань подивився на Юй Шиши і з цікавістю запитав:
— Звучить так, ніби ти дуже добре знайома з Демонічними Леопардами з Мисливськими Іклами?
— Це мій талант, — відповіла Юй Шиши.
Міль була не єдиним видом, з яким вона могла знаходити спільну мову. Вона також добре розуміла повадки демонічних звірів. Вона вивчила звички та особливості цих леопардів ще тоді, коли демонструвала Мо Фаню свої здібності в горах.
Му Нінсюе вже прийняла рішення винищити Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами. Це був правильний крок, але надзвичайно складний у виконанні. Якщо їм не вдасться вбити ватажка, це лише створить ще більше проблем!
— Вона має рацію. Треба двічі подумати, перш ніж іти війною на цілу орду демонічних звірів. — Му Чжуоюнь колись був правителем міста. Він знав, що самої лише грубої сили недостатньо для знищення орди. Було безліч нюансів, які треба враховувати.
— Тоді який у тебе план? — запитав Мо Фань.
— Я допоможу вам, якщо ви пообіцяєте допомогти мені, — відповіла Юй Шиши.
— Тоді проїхали. Я сам розберуся з цими Демонічними Леопардами. Мені байдуже, скільки їх там — я переб'ю всіх. Для мене це не проблема, — недбало відповів Мо Фань.
— Який же ти наївний. Далі на північний захід простягаються гори Наньлін — володіння Срібного Володаря Неба. Навіть якщо ти винищиш або проженеш Демонічних Леопардів, їхню територію миттю захопить величезна зграя Білих Магічних Соколів. Ці землі багаті на Синьо-Золоту Ягоду, яка робить пазури Білих Магічних Соколів ще гострішими. Ці птахи їх просто обожнюють... Ти можеш убити всіх Демонічних Леопардів, скільки влізе, але Білі Магічні Соколи прийдуть наступними. Звісно, ти можеш проігнорувати мої слова, якщо впевнений, що впораєшся з ордою Білих Магічних Соколів! — безжально відбила Юй Шиши.
— Мо Фаню, чого вона хоче? — запитала Му Нінсюе.
Слова Юй Шиши були цілком логічними. Вони геть не врахували наслідків і ймовірності виникнення ще більшої проблеми, якби просто пішли і вирізали орду монстрів.
— Я просто прошу прихистку. Місця, де я зможу сховатися від тих, хто бажає мені зла, — коротко пояснила Юй Шиши. Вона чудово розуміла їхнє становище і додала: — Якщо ви погодитеся мене прийняти, я допоможу вам розібратися з демонічними звірами. Я гарантую, що вони не ступлять ані на вашу територію, ані в місто Фейняо.
— Ти справді здатна на таке? — Му Чжуоюню було важко в це повірити.
Юй Шиши серйозно кивнула. Вона подивилася на Му Нінсюе і тихо запитала:
— Можемо поговорити наодинці?
Му Нінсюе була дещо спантеличена, але погодилася.
Му Нінсюе та Юй Шиши повернулися досить швидко. Мо Фань помітив в очах Юй Шиши полегшення та задоволення.
— Сюе-Сюе, ти погодилася на її умови? Вона ж та ще інтригантка, — з підозрою запитав Мо Фань.
— Мгм, я дала їй свою згоду. Вона розповіла мені все, — відповіла Му Нінсюе.
— ...Тоді чому ти погодилася? Вона точно не з добрих; до того ж вона має зуб на мене і навіть намагалася мене вбити, — заперечив Мо Фань.
— Але ж ти все одно привів її сюди, хіба ні? — спитала Му Нінсюе у відповідь.
Мо Фаню відібрало мову. Дійсно, він би ніколи її сюди не привів, якби хоч трохи їй не довіряв.
Невже йому просто стало шкода Юй Шиши? Чи він піддався її чарам?
— Мій пане, я наглядатиму за нею для вас. Не хвилюйтеся, її здібності справді унікальні. Вона може відіграти важливу роль на вашій новій території, — раптом пролунав голос Боли з темного кутка.
Мо Фань роззирнувся, але так і не зміг побачити, де саме ховається вампір. Він був просто вражений. Бола був справжнім майстром маскування. Ідеальний нічний вартовий!
З Болою поруч, якщо Юй Шиши справді спробує утнути якусь дурницю, вона гірко про це пошкодує.
Мо Фаню стало набагато спокійніше від усвідомлення того, що Бола також триматиме ситуацію під контролем.