— Твій генерал справді може контролювати Демонічну Сарану Піщаної Бурі? — спитала Лінлін. Вона зовсім не виглядала наляканою, дивлячись на чоловіка, який явно замислив щось лихе.
— А яка різниця? Мені от теж цікаво: що така маленька дівчинка робить у цьому місці? Дівчата твого віку мали б сидіти за партами в школі або гратися вдома. Ти б мала зараз їсти морозиво й ходити по крамницях, хіба ні? — шкірився худорлявий солдат, повільно наближаючись до Лінлін.
— Я ненавиджу все це, — відповіла Лінлін.
— Колись я б нізащо не вбив таку дитину, як ти. Але ж ти розумієш, наказ начальства — закон. Я не можу дозволити, щоб звідси просочилося бодай слово, — солдат підійшов ще ближче, і його холодні очі вп'ялися в дівчинку.
— Ніхто не повірить словам маленької дитини, — серйозним тоном заперечила Лінлін, піднявши голову.
Солдат пирхнув. Ця мала неабияк його бавила.
— Вибач, не можу, це наказ. Усі, хто сюди прийшов, залишаться тут назавжди. Деякі речі мають залишатися похованими під піском. Вам не варто було їх розкопувати, адже через це загине ще більше людей. Усі думали, що найстрашніше в цій пустелі — це Демонічна Сарана Піщаної Бурі, але ті, хто знає генерала Ши, чудово розуміють, що саме він — найсмертоносніший король скорпіонів у цих пісках! — усмішка солдата поступово втратила будь-які ознаки тепла.
Він злегка підняв праву руку. Чорний туман огорнув його долоню і повільно перетворився на чорне лезо, націлене просто у скроню Лінлін.
— Ти ж розумієш, що ти поганень? — спитала Лінлін.
— Знаю, звісно ж, знаю, — продовжував шкіритися солдат.
— Але б'юся об заклад, ти не знаєш, що більшість поганців гинуть через те, що занадто багато базікають. Тобі треба було просто робити свою роботу, ідіоте! — різко відрізала Лінлін.
Солдат здригнувся. Він уже збирався розлютитися, коли раптом поруч із ним виник примарний чорний птах. Тінь миттєво розсіялася, і з неї вийшов чоловік, опинившись менш ніж за півметра від нього.
У цього чоловіка були темно-карі очі, що, здавалося, от-от почнуть вивергати полум'я. Солдат ще ніколи в житті не відчував такого шаленого тиску. Його тіло миттю пробив холодний піт.
— Тільки спробуй її торкнутися! — Ці очі належали Мо Фаню. Він знайшов Лінлін, ідучи за залишеними нею мітками, і прибув якраз тієї миті, коли солдат погрожував дівчинці!
— Хто... хто ти такий?! — шоковано випалив солдат.
Він теж володів елементом тіні, але абсолютно не відчув наближення цього чоловіка. Це означало, що магія тіні незнайомця була набагато сильнішою за його власну!
До того ж, він уперше бачив, щоб Тінь Утечі набувала форми тіньового птаха!
— Тобі не обов'язково знати, хто я. Просто запам'ятай перед смертю: я в десять разів страшніший за твого генерала! — Мо Фань вгатив кулаком просто в груди солдата.
Його удар був посилений нищівною міццю елементу простору. Грудна клітка солдата провалилася всередину, перш ніж він вилетів, наче гарматне ядро, і з розмаху врізався в чорні скелі.
Від удару об каміння солдат вихаркнув кров. Магічна броня ледве врятувала йому життя, але біль був пекельним — здавалося, всі його кістки були переламані!
— І це... це все, на що ти здатний? Ти все одно ніщо порівняно з генералом Ши... — глузливо прохрипів солдат, попри свій жалюгідний стан. Схоже, він зовсім не боявся смерті.
Проте він не встиг договорити. З його тіла раптово вирвалося величезне полум'я. Менш ніж за секунду солдата повністю поглинув лютий вогонь Палаючого Заходу Сонця. Жар був таким сильним, що навіть навколишнє каміння згоріло на попіл!
Вогонь продовжував поширюватися скелями. Він уже давно перетворив солдата і його броню на ніщо, але полум'я лютувало й далі, неконтрольоване, як і гнів Мо Фаня!
— Що це ще за виродок генерал Ши? — Мо Фань стиснув кулак, гасячи вогонь удалині, і повернувся до Лінлін.
— Забудь про нього на хвилинку, думаю, спершу варто розібратися з цією сараною, — Лінлін вказала в іншому напрямку, де виднілися дві розмиті постаті.
Мо Фань здригнувся. Він швидко зрозумів, що це Му Нуцзяо та Цзян Шаосюй, які щодуху бігли до Палаючих Гір. Але гірше було те, що за ними гналася незліченна зграя Демонічної Сарани Піщаної Бурі!
Сарана насувалася сірою хмарою. Вони розтягнулися в небі суцільною завісою, поступово наздоганяючи дівчат. Ті, що були найближче, вже почали атакувати!
Якщо їх наздожене основна зграя, від них залишаться лише кістки. У Мо Фаня не було часу на розпитування. Він моментально застосував Миттєвий Стрибок.
— Зі мною все гаразд, швидше, рятуй їх, — сказала йому Лінлін.
Мо Фань кивнув. Він з'єднав останній Зоряний Візерунок для Срібної Галактики — магічної формації з більшим радіусом дії.
Зі срібним спалахом фігура Мо Фаня розмилася в тремтячому просторі. Коли яскравість світла досягла піку, Мо Фань зник у повітрі і за кліп ока з'явився на схилі найближчого пагорба...
Лінлін поглянула вдалину і побачила ту саму срібну Зоряну Галактику. Після її спалаху Мо Фань знову зник. Вона подивилася ще далі і знову побачила Мо Фаня...
Та сама срібна Зоряна Галактика з'являлася раз за разом. Невдовзі Мо Фань опинився за піщаними дюнами. Його фігура ставала дедалі меншою, стрімко наближаючись до Му Нуцзяо та Цзян Шаосюй.
Лінлін полегшено зітхнула, побачивши, як блискавично він долає відстань.
Сарана несамовито тріпотіла крилами. Гул, який вони створювали, був уже не просто звуком, а справжньою звуковою хвилею, що котилася над дюнами!
Коли Демонічна Сарана Піщаної Бурі наблизилася, цей звук почав заважати Му Нуцзяо та Цзян Шаосюй будувати закляття. Люта сарана пролітала повз них, і її гострі пазурі та зуби розривали одяг і шкіру дівчат, залишаючи на тілі криваві порізи.
Решта зграї, відчувши запах крові, ще більше прискорилася. Цей рій збирався зжерти дівчат живцем!
— Ми не можемо зосередитися на магії! — Цзян Шаосюй силоміць викликала магічну броню, сподіваючись виграти хоч трохи часу.
Тепер вони розуміли, чому Демонічну Сарану Піщаної Бурі було так важко зупинити. Їхні крила створювали звукову хвилю, яка не давала магам зосередитися на побудові заклять. Це означало, що сам лише їхній гул завдавав магам смертельного удару!
Магічна броня дівчат довго не витримає. Вони вже були повністю обліплені Демонічною Сараною Піщаної Бурі. Істоти наліпилися на них, утворивши два величезних живих кокони!
— Маленька Полум'яна Белль, рознеси їх! — пролунав голос саме тоді, коли дівчата були на межі.
Мініатюрна фігурка влетіла в хмару Демонічної Сарани Піщаної Бурі, оточена вогняним кільцем, яке стрімко розширювалося. Вогонь підпалював сарану від найменшого дотику...
Полум'я кольору неба на заході сонця дико вирувало серед рою. Небо швидко забарвилося червоним від вогню. Демонічна Сарана Піщаної Бурі не мала жодних шансів проти нестерпного жару Палаючого Заходу Сонця. Тисячі з них миттєво згоряли дотла!
Маленькій Полум'яній Белль здалося, що сарана горить надто повільно. Вона глибоко вдихнула і видихнула брунатне (коричневе) полум'я, яке стрімко закрутилося в торнадо з Полум'я Лиха. Воно вирвалося, мов дракон, і врізалося просто в серце зграї!
Шкода від Полум'я Лиха нічим не поступалася Палаючому Заходу Сонця. Здавалося, ніби два Насіння Душі змагаються між собою, хто знищить більше Демонічної Сарани Піщаної Бурі!
Невдовзі вся сарана перетворилася на попіл, що розсіявся в повітрі.
Вуха Мо Фаня, Цзян Шаосюй та Му Нуцзяо нарешті змогли відпочити. Щиро кажучи, Демонічна Сарана Піщаної Бурі була б серйозною проблемою навіть для Мо Фаня, якби він був сам. Звукова хвиля перетворювала мага на звичайну людину. На щастя, Маленька Полум'яна Белль щойно здобула Палаючий Захід Сонця, який виявився природним ворогом цієї сарани. Інакше їм навряд чи вдалося б знищити зграю так швидко.
Великим полегшенням було й те, що за Му Нуцзяо та Цзян Шаосюй послали лише невелику частину рою. Якби тут була вся армія Демонічної Сарани Піщаної Бурі, у Мо Фаня точно не було б шансів урятувати дівчат. Хтозна, скільки часу йому знадобилося б, щоб спалити їх усіх.
— Мо Фаню!
— Мо Фаню, ти нарешті тут!
Обидві дівчини були за крок від сліз. Бути з'їденими Демонічною Сараною Піщаної Бурі — це, безумовно, найгірша смерть з усіх можливих!
— Усе добре, тепер усе добре... — Мо Фань почав їх заспокоювати.
Му Нуцзяо та Цзян Шаосюй були до смерті налякані. Те, що вони пережили в пустелі, явно виходило за межі їхніх можливостей. Вони все ще не могли прийти до тями після того, як дивом урятувалися від сарани. Вони навіть не помітили, що їхній одяг перетворився на лахміття. Ті ділянки їхньої ніжної світлої шкіри, які не постраждали, були повністю відкриті. Дивно, як вони досі не засмагли після стількох днів у пустелі...
Мо Фань обіймав дівчат і втішав їх, але його очі раз у раз бігали туди-сюди, милуючись краєвидами.
Трохи згодом дівчата нарешті зрозуміли, що Мо Фань уже незліченну кількість разів скористався ситуацією і відверто витріщався на них. Вони швидко знайшли затишне місце, щоб обробити рани і переодягнутися.
— Мо Фаню, ти справді настільки сильний, що можеш навіть протистояти Демонічній Сарані Піщаної Бурі? — із ноткою захоплення запитала Цзян Шаосюй.
— Маленька Полум'яна Белль воскресла. Вона отримала нове Насіння Душі Вогню, яке виявилося надзвичайно ефективним проти цієї сарани, — чесно відповів Мо Фань.
Палаючий Захід Сонця дійсно був природним ворогом Демонічної Сарани Піщаної Бурі. Навіть та мутована сарана, якій подобалося сидіти у вогні на Палаючих Горах, не наважувалася підійти близько до Маленької Полум'яної Белль, що вже казати про звичайних особин. Вони були як сухі гілочки, що спалахували від найменшої іскри!