Чжан Сяохоу привів чоловіка до команди. Побачивши стільки людей навколо, той тримався трохи насторожено. Його очі сканували присутніх, мов у полохливого звіра.
— Його звати Лінь Фейлі. Схоже, він військовий, який не встиг евакуюватися близько десяти років тому. Шлях назад перекрили пісок та демонічні звірі, тож він застряг тут на довгі роки, — Чжан Сяохоу коротко пояснив ситуацію команді.
Усі були приголомшені, дізнавшись, що цей чоловік виживав у пустелі одинадцять років. Яку ж незламну волю треба мати? Самотність — найважче випробування для людської психіки. Більшість людей божеволіють уже після трьох місяців ізоляції. Ті, хто протримався рік, починають думати про самогубство. А цей чоловік прожив у пустелі наодинці цілих одинадцять років! Їх глибоко вразила його стійкість, не кажучи вже про те, що він вижив на території, яка кишіла монстрами!
— Фейлі, ти Лінь Фейлі! Ти впізнаєш мене? Я Тун Лі, брат Цінь Сяоюй. Лінь Фейлі, я втратив зв'язок із сестрою. Ти пам'ятаєш, куди евакуювали Цінь Сяоюй? Будь ласка, скажи мені! — Тун Лі розридався, почувши ім'я чоловіка. Він схопив Лінь Фейлі за руку, ніби той був його єдиною надією після стількох років пошуків!
Лінь Фейлі вороже висмикнув руку. Здавалося, він частково втратив людську подобу після стількох років у пустелі. Його легко лякав найменший рух довкола.
— Тун Лі, не дратуй його. Схоже, він страждає від психологічної нестабільності. Я можу допомогти йому прийти до тями за допомогою ментального елемента, — сказала Цзян Шаосюй.
— Вибачте, вибачте, я просто надто розхвилювався! Зникнення сестри не давало мені спокою стільки років, але в мене ніколи не було можливості прийти сюди на пошуки. Завдяки вам у мене нарешті з'явився цей шанс... — виправдовувався Тун Лі.
— То ось чому ти так рвався піти з нами. Але відтоді минуло одинадцять років. Знайти її буде вкрай важко, — зазначив Чжан Сяохоу.
— На третьому році моєї служби в армії ескадрон моєї сестри отримав наказ патрулювати цей район. Тоді пустеля була не такою небезпечною, як зараз. Вони також перевозили вантажі між перевалочною станцією та військовою базою. Але потім зв'язок зі станцією обірвався, і моя сестра безслідно зникла... — гірко зітхнув Тун Лі.
Команда уважно слухала розповідь про його минуле.
Ця станція в оазі колись називалася Перевалочною Станцією Такла-Макан і за розмірами нагадувала невелике містечко. У чорному камінні, обпаленому екстремальними температурами, містилася Чорна Кам'яна Маточка — надзвичайно важливий будівельний матеріал. Багато міст на заході були збудовані з каміння, що містило цей мінерал. Він значно полегшував магам будівництво, оскільки мав у своєму складі потужний заряд елемента землі.
Саме Чорна Кам'яна Маточка робила цю станцію стратегічно важливою в минулому. Тут базувалися військові гарнізони, і саме звідси мисливці вирушали в містичну пустелю на пошуки скарбів, які чекали свого відкриття.
Проте одного дня в пустелі Такла-Макан розігралася небачена піщана буря. Вітер був настільки потужним, що зсунув піщані дюни. Станцію засипало піском за одну ніч. Ця колись безпечна зона миттєво перетворилася на територію демонічних звірів!
Усі військові та мисливці на станції зникли безвісти, і сестра Тун Лі, Цінь Сяоюй, була серед них. Тун Лі так і не зміг змиритися з цією втратою навіть через стільки років. Почувши, що Ґе Мін та його команда планують експедицію в пустелю, він нарешті зібрався з духом і зголосився піти з ними.
Він розумів, що шанси знайти сестру майже нульові, але принаймні він спробує!
— Я заспокоїла його і допомогла відновити спогади. Він має скоро прийти до тями, — повідомила Цзян Шаосюй.
— Він чудово орієнтується в цій місцевості. Може, він зможе провести нас до Палаючих Гір? — припустив Чжан Сяохоу.
Палаючі Гори знаходилися на певній відстані від станції. Було важко сказати, скільки часу їм знадобиться, щоб знайти потрібне місце, орієнтуючись лише на температуру. А кожен зайвий день у пустелі означав ще більший ризик для їхніх життів.
— Як... як ви всі сюди дісталися? — мова Лінь Фейлі стала значно вільнішою після допомоги Цзян Шаосюй.
— А як ще сюди можна дістатися? Ми просто пробивалися силою, і це було те ще пекло. Ледь не повмирали по дорозі. Навіть не віриться, що ця зона була безпечною десять років тому! — відповів Лу Фан.
— Лінь Фейлі, ви ж не з слабкого десятка, чому не спробували вибратися звідси? — з цікавістю запитав Мо Фань.
— Я... я й сам не знаю. Може... може, просто звик, а може... не знаю, я не пам'ятаю, — відповів Лінь Фейлі.
Мо Фань подивився на Цзян Шаосюй. Вона швидко пояснила:
— Він, мабуть, пережив серйозний шок. Я зробила все можливе, щоб відновити його спогади, але не можу змусити його пригадати те, що його психіка заблокувала заради власного захисту.
— Лінь Фейлі, ви пам'ятаєте мою сестру? — із надією спитав Тун Лі.
— Трохи, але... але я думаю, що вона мертва, — сказав Лінь Фейлі.
— Вона втекла зі станції разом з іншими? — голос Тун Лі здригнувся.
— Я... я справді не пам'ятаю, — похитав головою Лінь Фейлі.
— Тун Лі, дай йому трохи часу. Я знаю, тобі потрібні відповіді, адже ти й сам розумієш, що шансів на те, що твоя сестра ще жива, немає, — м'яко мовив Ґе Мін.
Тун Лі важко зітхнув і більше не ставив запитань.
— Один Старший Мисливець, який проходив тут багато років тому, згадував, що в цій пустелі є Палаючі Гори. Ви знаєте, де вони? — нетерпляче спитав Мо Фань. Ця інформація була життєво важливою для воскресіння Маленької Полум'яної Белль!
Знайти Священну Землю Елемента Вогню було надзвичайно важко, а отже, виконати умови для відродження Маленької Полум'яної Белль — ще складніше. Якщо Палаючі Гори не підійдуть, Мо Фаню доведеться шукати інші місця, і тоді невідомо, коли взагалі вдасться її воскресити!
— Гори в тому напрямку. Уночі вони палають яскраво-червоним, — Лінь Фейлі вказав на північ.
— Зможете провести нас туди? Я трохи розвідав місцевість. Вона схожа на природний лабіринт, крізь який важко пройти, навіть якщо весь час рухатися по прямій, — попросив Чжан Сяохоу.
— Добре, — погодився Лінь Фейлі. Однак раптом він здригнувся, і на його обличчі з'явився дивний вираз.
Чжан Сяохоу подумав, що чоловік щойно щось пригадав. Але той промовчав і просто вказав уперед:
— Йдіть за мною.
— Мене теж зацікавили ці ваші Палаючі Гори. Раз ми вже все одно блукаємо без конкретної мети, чому б не поглянути на них? Може, знайдемо там щось цінне! — запропонував Тун Чжуан.
Інші закивали. Якщо їм вдасться знайти Палаючі Гори, там може виявитися чимало дорогоцінних трофеїв елемента вогню. Вони пройшли такий довгий шлях і не хотіли повертатися з порожніми руками.
— Тоді тримаємося разом? Зможемо підстрахувати одне одного, — сказав Ґе Мін.
— Звісно. З вами мені буде значно спокійніше, — погодився Мо Фань.
Він усе ще міг упоратися з істотами рівня Командира, але боявся натрапити на монстрів рівня Правителя. Його Елемент Демонізації досі був на перезарядці; якщо вони випадково зіткнуться з Правителем, то без допомоги верховного мага вся команда загине.
Група встигла добре відпочити і відновити сили перед новими небезпеками. Час було продовжувати шлях!
Попереду на них чекали чорні скелі та піщані дюни. Команда справді знайшла трохи магічної руди, яку можна було вигідно продати. Мисливці збирали її просто по дорозі. Лише в таких екстремально гарячих місцях, де навіть монстри не наважувалися бродити, можна було знайти розкидану по землі магічну руду або Уламки Насіння Душі.
Температура значно зросла. Кожен член команди був наскрізь мокрий від поту. Надворі вже стояла глибока ніч, але спека й не думала спадати.
Мо Фань підняв погляд і виявив, що простір попереду був укритий мороком. Земля була темною, а небо — непроглядно-чорним, без жодної зірочки.
Придивившись уважніше, він раптом усвідомив, що дивиться зовсім не на нічне небо, а на гору — настільки величезну, що вона повністю затуляла небосхил. Він миттю відчув неабиякий тиск!
— Яка ж здоровенна гора! — ахнув Чжан Сяохоу.
— Дивно. Зважаючи на її розміри, ми мали б бачити її ще з перевалочної станції. Чому ми помітили її лише тоді, коли підійшли так близько? — здивувалася Му Нуцзяо.
— Найімовірніше, це через лабіринт. Він спотворює наше сприйняття.
З якоїсь причини, коли вони дісталися гори, спека стала менш нестерпною.
Лінь Фейлі підняв голову до неба, потім подивився на вершину гори і сказав:
— Починається.
— Що починається? — перепитав Мо Фань.
Щойно він це вимовив, як на вершині величної гори раптом спалахнув вогник, яскравіший за зорі на небі. Він стрімко поширився по контурах гори і невдовзі охопив площу в десять кілометрів. Вогонь буквально підкреслював силует гори!
Полум'я з'явилося настільки раптово, що перш ніж команда встигла зреагувати, їхні погляди заполонив вогняний океан. Очі боліли від яскравого світла навіть після того, як вони відвели погляди.
Ще мить тому їм було важко розгледіти гору в суцільній темряві. Але коли полум'я осяяло її, команда нарешті побачила її справжній вигляд. Її велич і пекучий жар залишили всіх абсолютно приголомшеними.
Коли вогонь освітив небо, команда несподівано почула з усіх боків звук високочастотного биття крил.
— Дивіться, це Демонічна Сарана Піщаної Бурі! — раптом Чжан Сяохоу вказав на протилежний бік неба.
Демонічна Сарана Піщаної Бурі насувалася, мов хмара пилу. На їхній превеликий подив, монстри пікірували просто на Палаючі Гори!