Мо Фань подивився на дівчину. Є Сінся завжди була ніжною і лагідною з ним. Вона покірно приймала кожне його рішення.
Проте, судячи з її серйозного обличчя, Мо Фань зрозумів, що вона збиралася сказати щось украй важливе.
— Можеш не продовжувати; я вже все знав, — перебив її Мо Фань.
Він знав, до чого вона веде. Дотямкати було нескладно. Навіть якби Аша’руя не проговорилася раніше, Мо Фань усе одно б дізнався правду.
Однак Є Сінся залишалася Є Сінся, а Салан був Саланом. Ніхто краще за Мо Фаня не знав, що, незважаючи на кровний зв'язок, це були абсолютно різні люди!
— Є Сінся, я розумію твої почуття, але в цьому немає твоєї провини. Жодна дитина не обирає собі батьків. Навіть якщо в твоїх жилах тече кров Червоного Кардинала Чорної Церкви, це не має значення, поки твоє сумління чисте. До того ж, ти донька Вень Тая. Його заслуги легко перекривають усі гріхи, які скоїв Салан. Ти ніколи не прагнула бути в центрі уваги, як Аша’руя, тому ніхто не має права звинувачувати тебе лише через твоє походження. Ти — це ти! — твердо заявив Мо Фань.
Він знав, що їм обом доведеться з цим зіткнутися.
Є Сінся змогла активувати камінь, бо була донькою Салана. Мо Фань навіть уявити не міг, що Салан був настільки близько до нього. Він бачив цю людину ще в дитинстві. Її мати покинула доньку, залишивши її під опікою його батька, і більше ніколи нею не цікавилася...
Тан'юе також розповідала йому, що Салан з'являвся в місті Бо лише тому, що шукав підтримки у диякона Ху Цзіня, тобто Му Хе!
Можливо, навіть Му Хе не здогадувався, що донька Салана жила у звичайній родині зовсім поруч із віллою Му.
Якби не цей інцидент, правда ніколи б не випливла назовні. Мо Фань був приголомшений, коли вперше про це дізнався, але нічого не сказав Є Сінсі. Він сподівався, що вона ніколи цього не з'ясує. Її мати не змогла змиритися з втратою чоловіка; її мати виявилася настільки жорстокою, що кинула власну доньку, яка не могла ходити; її мати стала найнебезпечнішим Червоним Кардиналом Чорної Церкви!...
Але Є Сінся виявилася набагато проникливішою, ніж він думав. Можливо, вона завжди ховала свою мудрість за лагідною усмішкою, тримаючись осторонь від мирської метушні.
— Братику Мо Фаню, я розумію, але я багато днів думала про це і прийняла рішення. Я хочу залишитися тут і відібрати титул Богині в Ізіші. — Погляд Є Сінсі втратив свою звичну м'якість.
Мо Фань рідко бачив у ній таку непохитну рішучість. Він зрозумів, що вона не відступить.
Але як він міг не хвилюватися, залишаючи її в такому небезпечному місці?
Гейлон теж здивувався і з цікавістю запитав:
— Ти хочеш змагатися з Ізішею?
Є Сінся була занадто молодою і слабкою. Якби не підтримка Матері Храму, вона ніколи б не стала Кандидаткою в Богині. У неї було мало прихильників, вона не мала великого впливу; самого лише чистого серця було замало, щоб стати Богинею Храму Парфенону!
Душа Храму Парфенону могла обрати її, але це ще не робило її Богинею. Богиня повинна вміти вести за собою Парфенон і справлятися з будь-якими викликами.
В очах Гейлона Є Сінся і близько не годилася на цю роль!
Є Сінся подивилася на Господаря Зали Лицарів і серйозно запитала:
— Лицарю Гейлоне, ви справді вірите, що Ізіша до цього не причетна?
— Я впевнений, що це її рук справа, адже ніколи не вірив, що вона могла так легко згаснути від якоїсь хвороби, — прямо відповів Гейлон.
— Братику Мо Фаню, мої батьки залишаються моїми батьками. Я могла б легко відсторонитися, сказавши, що вони — це вони, а я — це я. Але замість того, щоб бути просто спостерігачкою і дивитися, як кояться жахливі речі, я хочу навчитися бути сильною. Я хочу навчитися протистояти цим неминучим конфліктам... Я не можу просто дозволити Ізіші стати Богинею, і не можу спокійно дивитися, як через мою матір страждають люди.
Є Сінся повільно опустила голову:
— Я знаю, що ти не погодишся, але вибач, братику Мо Фаню... Я залишуся, навіть якщо ти проти. Це правильний вибір для мене, і це те, чого я хочу всім серцем.
— Пробач... ти так ризикував, щоб врятувати мене, а я не послухалася тебе... Пробач...
Очі Є Сінсі наповнилися сльозами. Вона прийняла це рішення, щоб стати віч-на-віч зі своїм складним минулим, але їй було нестерпно важко дивитися в очі Мо Фаню. Він пройшов крізь темряву, щоб витягти її звідти... а за кілька днів вона сама вирішила залишитися в епіцентрі бурі. Вона відчувала, що підводить його.
Мо Фань ніжно торкнувся її обличчя і витер сльози. Він м'яко всміхнувся:
— Кажеш, хочеш стати сильнішою, а сама так легко плачеш...
— Братику Мо Фаню, я боялася, що ти розізлишся, — схлипнула Є Сінся.
— Хіба я міг би на тебе злитися? — заспокоїв її Мо Фань.
Він глянув на Гейлона і запитав:
— Товстуне, у вас є якесь правило, що забороняє Богині Храму Парфенону виходити заміж?
— Кого ти назвав товстуном?!.. Парфенон — це священне і вільне місце. Усі члени Зали Богині, від Служителів Віри до самої Богині, вільні вступати в стосунки, якщо забажають. Просто зазвичай Богиня занадто зайнята для цього, тому більшість із них залишалися самотніми, — роздратовано відрізав Гейлон.
— О, тоді чудово, — кивнув Мо Фань і звернувся до Є Сінсі: — Я згоден, що Парфенон не може дозволити собі Богиню, яка не має Душі Храму Парфенону.
Закляття Воскресіння було надто важливим для цього світу, який постійно перебував у небезпеці.
Той факт, що Є Сінся була готова залишитися тут після всього пережитого, доводив її неймовірну рішучість.
Ізіша вже присягнулася, що не зачепить її. Темний Контракт перебував у руках старого Бао, тому Мо Фань міг не хвилюватися про прямі підступи. А особистим Лицарем-захисником Є Сінсі призначили самого Господаря Зали Лицарів.
Гейлон ідеально підходив для цієї ролі. Мо Фань відчув полегшення, знаючи, що цей здоровань охоронятиме її. Зрештою, Мо Фань дуже боявся, що Салан спробує дістатися до неї, дізнавшись правду. Раніше Є Сінся була ніким, але тепер вона володіла Душею Храму Парфенону. Якщо вона залишиться тут і повністю опанує Закляття Воскресіння, Салан точно знайде спосіб використати її силу!
— Гейлоне, краще бережи її як зіницю ока. Якщо з її голови впаде хоч волосина, я каменя на камені не залишу від вашого Парфенону! — попередив Мо Фань.
— Хм! — холодно пирхнув Гейлон, але промовчав.
Він чудово знав, на що здатний цей хлопець. Парфенон ще міг би впоратися з самим Мо Фанем, але ж він міг притягнути із собою Чорного Тотемного Змія! Цей дует справді міг стерти Парфенон з лиця землі!
— Тоді... я піду. Я провідаю тебе, коли скучу, а якщо тобі тут стане некомфортно, я можу забрати тебе будь-якої миті, — сказав Мо Фань, крокуючи до просторового порталу.
Насправді Мо Фань розумів, що місце Є Сінсі — саме в Парфеноні... Її характер і вдача ідеально зливалися з Душею Храму Парфенону. Можливо, вона справді зможе продовжити справу Вень Тая і стати Богинею, яку поважатиме весь світ!
— Лицарю Гейлоне, ви готові мене підтримати? — запитала Є Сінся з серйозним обличчям, коли Мо Фань зник у порталі.
Гейлон здригнувся. Хіба ця Богиня не занадто прямолінійна?
— Я... я готовий! Хоча ти ще не маєш рис справжньої Богині Храму Парфенону, у тебе є серце Богині, яка дбає про людей усього світу. Для нас велика честь, що ти вирішила залишитися і змагатися з Ізішею. Одного дня ти обов'язково її переможеш! Їхні брудні інтриги перемагають лише тимчасово, але милосердя і доброта — це справжній дух Парфенону. Я вірю, що саме тому Душа Храму Парфенону покинула Ізішу! — твердо заявив Гейлон.
Гейлон відчув величезне полегшення від того, що Мо Фань не забрав Є Сінсю із собою.
Є Сінся була чи не найгіршою кандидаткою на роль Богині за всю історію, але зараз вона залишалася єдиною надією Парфенону. Холоднокровність Ізіші зрештою призвела б Храм до знищення. Як Господар Зали Лицарів, Гейлон з радістю віддав свою підтримку Є Сінсі!
Невдовзі Ізіша дізналася, що Є Сінся не поїхала.
Велика Муза, яка їй прислужувала, чітко бачила, як спокійна усмішка на обличчі Ізіші зникла, а риси спотворилися від люті!
— Вона хоче змагатися зі мною за місце Богині... — голос Ізіші став крижаним. — Вона хоче змагатися зі мною за місце Богині! — Її тон став ще гострішим.
Поступово Ізіша розреготалася; її тіло здригалося від неконтрольованого сміху. Вона продовжувала повторювати одну й ту саму фразу:
— Вона хоче змагатися зі мною за місце Богині?! ХА-ХА-ХА-ХА!