Мо Фань дійсно пам'ятав Жука Амнезії, адже Чжан Сяохоу колись став його жертвою.
— Чорна Церква володіє Жуком Амнезії і використовує його лише на важливих членах Союзу Примусу. Члени Чорної Церкви, які проникли до Союзу Примусу, не знали, що вони є частиною Чорної Церкви, оскільки їхню пам'ять контролював Жук Амнезії. Людина повертала собі пам'ять лише у визначений час або за допомогою спеціальних методів пробудження Жука Амнезії, і лише тоді розуміла, що є членом Чорної Церкви, — пояснив Тан Чжун.
Мо Фань мовчки слухав.
Побачивши, що Мо Фань не зронив ні слова, Тан Чжун додав:
— У Є Сінся є Жук Амнезії, тому люди з Храму Парфенону дійшли висновку, що вона не знає про свою справжню особистість. Її спогади про Чорну Церкву спливають лише у визначені моменти, що, по суті, означає наявність у ній іншої душі... коли все закінчується, Жук Амнезії знову приховує спогади, завдяки чому на перший погляд Є Сінся виглядає як звичайна людина. Це головна причина, чому нам так важко вистежити Чорну Церкву. Ми доклали стільки зусиль, щоб з'ясувати, хто є її членами, але якщо навіть вони самі не знають своєї справжньої особистості, як ми можемо їх викрити?
Салан — це лише прізвисько.
Беззаперечний доказ.
Її ноги не піддавалися лікуванню, бо в її тілі була інша душа.
Невинний характер Є Сінся також не був фальшивим, адже навіть вона сама не підозрювала, що є Саланом, через Жука Амнезії.
Тан Чжун, Лен Цін і Тан'юе теж ледве могли в це повірити, коли вперше почули цю інформацію. Їхньою першою реакцією було припущення, що це все — змова в рамках виборів Богині. Вони вважали це абсурдним звинуваченням, проте коли правда розкрилася, їм не залишилося нічого іншого, як прийняти її...
Добра, чиста серцем Є Сінся була невинною, але спогади Салана, сховані Жуком Амнезії всередині неї, душа і характер, що час від часу пробуджувалися, були джерелом усього зла.
Вони розповіли Мо Фаню все, що знали. Вони розуміли, наскільки важко йому буде це прийняти, але такою була правда.
Є Сінся була Саланом, але водночас не була ним. І душа Є Сінся, і душа Салана знаходилися в одному тілі, але Священний Суд і Храм Парфенону неодмінно визнають Є Сінся винною!
У кімнаті запанувала тиша. Усі чули важке дихання Мо Фаня. Усе це здавалося йому занадто абсурдним, проте наявність доказів змушувала його повірити.
— Що ти плануєш робити? — запитала Лінлін.
Весь цей інцидент був безпрецедентним, явно ставши важким ударом для Мо Фаня.
Вони просили його повірити в те, що джерело всього зла, винуватець Лиха міста Бо та Стародавньої Столиці, насправді є кимось із його близьких?
— Я піду побачуся з нею, — сказав Мо Фань.
— Боюся, що ти не зможеш. Зараз вона ув'язнена в Залі Святих у Храмі Парфенону. Нікому не дозволено її бачити. Щойно всі власники Каменя Провини віддадуть свої голоси, і якщо чорних каменів виявиться більше, ніж білих, її офіційно звинуватять як Салана, — пояснив Тан Чжун.
— Мене не цікавлять їхні докази чи Камінь Провини, я хочу її побачити, — впевнено заявив Мо Фань.
— Збройні сили Храму Парфенону вражають, ти не зможеш протистояти їм самотужки, — зітхнувши, зауважив Тан Чжун.
— Коли відбудеться суд?
— Сьогодні або завтра. Я вважаю, що докази переконали більшість власників Каменя Провини, і результат, найімовірніше, буде...
Мо Фань не сказав більше ні слова. Він покинув Мисливську Агенцію «Чисте Небо».
Він ступив лише кілька кроків за поріг, коли вийшла Тан'юе. Вона подивилася на Мо Фаня, і їй теж було жахливо на душі. Ця новина була для Мо Фаня навіть страшнішою, ніж опинитися в оточенні демонічних звірів. Це було так само жахливо, як одного дня прокинутися і зрозуміти, що ти є членом Чорної Церкви.
— Якщо ти справді хочеш піти, візьми це, — сказала Тан'юе і простягнула Мо Фаню сферу.
Мо Фань глянув на сферу і був дуже розчулений.
Він узяв її і сказав:
— Якщо щось піде не так, я візьму всю відповідальність на себе.
— Твоє рішення — це також і наше рішення, — відповіла Тан'юе.
Мо Фань кивнув.
Мо Фань отримав тисячі повідомлень на свій телефон.
Він не мав настрою відповідати на них. Він знав, що ці люди дуже хвилюються за нього, але його розум був повністю зайнятий лише однією людиною.
Мо Фань повернувся до Греції. Він увійшов до Цитаделі Афін і попрямував просто до Священної Гори Парфенону.
Цього року сезон настав пізніше, ніж зазвичай. Квіти лише почали розлітатися на вітрі. Священна гора, вкрита барвистими пелюстками, була прекрасною, немов дивовижна картина.
Пелюстки летіли в Цитадель Афін і падали на будівлі та вулиці. Усе місто було оповите приємним ароматом.
Мо Фань підняв голову, дивлячись на священну Залу Богині на горі крізь пелюстки та листя. Він миттєво пригадав, як Є Сінся казала, що збирається поїхати після завершення виборів...
— Мо Фаню! — погукав чийсь голос.
Мо Фань подивився туди, звідки долинали голоси, і побачив Пан Лая, Хань Цзі та Чжу Мена. Здавалося, вони чекали на нього вже довгий час.
Обличчя Чжу Мена все ще було бородатим. Він суворо підійшов і твердо подивився на Мо Фаня:
— Ти впевнений у цьому?
— Жодних сумнівів, — відповів Мо Фань.
— Ми не зможемо простягнути тобі руку допомоги, — сказав йому Хань Цзі.
Якби життю Мо Фаня загрожувала небезпека, вони були б більш ніж готові надати свою підтримку. Тан Чжун також пішов би з Мо Фанем, і вони вчотирьох могли б упоратися з будь-якою ситуацією.
Однак цього разу в них не було вибору. Священний Суд не дозволить жодній країні кинути виклик своєму авторитету. Усе, що зробить ця трійця, представлятиме Королівську Варту, Магічну Асоціацію та Члена Ради Китаю. Якщо вони втрутяться, це неодмінно призведе до ще більшого хаосу.
— Ми підемо за тобою, і максимум, що ми зможемо зробити, — це врятувати тебе, якщо твоєму життю загрожуватиме небезпека, — низьким голосом сказав Чжу Мен.
Було очевидно, що Тан Чжун уже розповів їм про його план, або ж вони самі здогадалися, що Мо Фань відвідає Храм Парфенону.
Їм не дозволялося допомагати Мо Фаню протистояти Храму Парфенону та Священному Суду, але вони могли докласти всіх зусиль, щоб наглядати за ним.
Храм Парфенону та Священний Суд мали право стратити людину після визнання її винною, і Мо Фань незабаром кине виклик їхньому авторитету.
— Сі Юй проголосував білим каменем? — запитав Чжу Мен.
— Не впевнений, — відповів Пан Лай.
— Б'юся об заклад, йому навіть байдуже на натяк Голови? — сухо засміявся Чжу Мен.
Мо Фань знав, що вони навмисно на нього чекали. Він був їм дуже вдячний. Він розумів, наскільки серйозним було те, що він планував зробити, але вони все одно були готові прийти і захистити його.
— Тоді я піднімаюся, — сказав Мо Фань.
— Зачекай, ми все ще чекаємо новин від старого Клірика, — мовив Пан Лай.
— Старого Клірика?
— Того старого з твоєї Мисливської Агенції, — пояснив Пан Лай.
У Мо Фаня від здивування відвисла щелепа.
Виявилося, що Старий Бао колись був Кліриком Священного Суду. Клірик — це найвищий рівень у Священному Суді, який відповідав за нагляд за тринадцятьма Суддями.
Судді Священного Суду були тими людьми, які володіли Каменями Провини. Ці тринадцять Суддів, включно з Великим Суддею, відповідали за винесення вироків людям із видатним походженням. Хоча Клірики не брали безпосередньої участі в судовому процесі, вони відповідали за нагляд за тринадцятьма Суддями. Якщо хтось із них виявляв упередженість, Клірики мали право втрутитися.
Статус Суддів Священного Суду був разючим, але Клірики мали ще більшу владу, ніж вони! Мо Фань уже здогадувався, що Старий Бао був великим авторитетом до виходу на пенсію, але він і гадки не мав, наскільки впливовим був цей старий!
Священний Двір Храму Парфенону...
Круглий стіл із тринадцятьма стільцями. Вони були єдиними предметами в закритому приміщенні, яке щільно оточували солдати.
Тринадцять Суддів із різних країн сиділи за столом. Перед ними лежало багато паперів із викладеними доказами.
Вчора вони провели суд у Залі Святих. Вони також вислухали свідчення Є Сінся, хоча й витратили більшість часу на вислуховування лютих звинувачень від Великої Музи Меллаури. Навіть Мати Храму, яка підтримувала Є Сінся протягом усіх виборів, мовчала під час суду. Зрештою, вона особисто бачила смерть Паніцзя на руках Є Сінся, і те, як Кривавий Камінь Кардинала Салана прийняв кров Є Сінся.
Судовий процес завершився. Зараз вони проводили таємну нараду. Тринадцять Суддів голосуватимуть саме тут. Щойно всі віддадуть свої голоси, якщо білих каменів буде більше, ніж чорних, це, по суті, означатиме, що звинувачення було хибним, а доказів недостатньо, щоб довести, що Є Сінся є Саланом. Після цього Є Сінся передадуть до Союзу Примусу Китаю.
Однак, якщо чорних каменів виявиться більше, ніж білих, звинувачення буде визнано дійсним, а це означатиме, що Є Сінся вважатимуть Саланом, і її буде страчено Священним Судом.
— Цілком очевидно, що дівчина невинна. Як Саланом може бути молода дівчина, якій трохи за двадцять? У її досьє чітко сказано, що вона дуже талановита студентка, і все. Щодо Кривавого Каменя Кардинала, я більше схильний вірити, що існує якась інша причина, чому Кривавий Камінь Кардинала міг прийняти чиюсь кров, — сказав Леонард, старий маг із Церкви Святого Павла.
— Леонарде, мені здається, з віком ти став занадто милосердним. Докази досить очевидні, захищати її безглуздо. Я не зміню свого голосу. Кривавий Камінь Кардинала, як і Камінь Провини, ніколи не бреше, і ним також неможливо маніпулювати. Вона Салан. Вік нічого не означає. Наскільки мені відомо, новий Червоний Кардинал Чорної Церкви, Принц Холоду, також дуже розумний юнак. Ми цілком упевнені, що саме він стоїть за крадіжкою зі Священної Зали Свободи! — вигукнув Туланк, Суддя з Храму Парфенону.