Коли Му Нуцзяо поставила запитання, Дунфан Лє, який також брав участь у матчі під час відбіркових турнірів, миттєво згадав, як Мо Фань раптово зник після того, як розчавив його одним ударом. Після цього він зник на досить довгий час, і виявилося, що він їздив до Стародавньої Столиці!
— Здається, так, а що з вами всіма не так? Хіба не очевидно, що я збирався виграти матч? — Мо Фань озирнувся навколо і побачив, що всі дивляться на нього дивним поглядом!
Йому було важко описати це дивне відчуття. Якщо описувати його з поганого боку, здавалося, ніби вони дивляться на людину з психічними розладами. Якщо ж описати це краще, здавалося, що їм було важко в щось повірити, але він також бачив нотку захоплення в їхніх очах...
Мо Фань не став над цим надто довго думати. Він попрямував до лікувальних палат, щоб перевірити Чжао Ман’яня.
Чжао Ман’янь був головною причиною того, що команді вдалося здобути перемогу. Мо Фань мав дізнатися, живий він чи мертвий. Якщо Чжао Ман’янь був мертвий, він спалив би паперові підношення і повідомив би покійному, що розніс німецьку команду на друзки.
Невдовзі Мо Фань знайшов Чжао Ман’яня, який усе ще лежав без свідомості на лікарняному ліжку.
Чжао Ман’янь був у досить кепському стані. Йому знадобиться певний час, щоб оговтатися від ран. Мо Фань уже збирався йти, коли побачив літню жінку, що йшла йому назустріч із перекошеним обличчям.
Окрім неї, до палати увійшли Фен Лі, його товариші по команді, які ще могли ходити, кілька Членів Ради, Пан Лай, Голова Шао Чжен і Хань Цзі, який закінчив давати інтерв'ю.
— То ви, хлопці, теж прийшли провідати Чжао Ман’яня? У нього життя, як у черепахи, він так легко не помре, — розреготався Мо Фань.
Спочатку він думав, що зможе розвеселити людей своїм маленьким жартом, і вони передадуть Чжао Ман’яню свої вітання, але до нього підійшла та настирлива стара Цзу Хуейїнь разом із Цзу Цзіміном, який виглядав так, ніби щойно з'їв купу лайна. Обидва вклонилися Мо Фаню.
Мо Фань здригнувся. Він глянув на Хань Цзі, який усміхався, мов хитра лисиця.
Мо Фань миттєво зрозумів, що щось сталося!
— Мені дуже шкода, мій племінник був різким у своїх словах, і мені не вдалося навчити його належних манер. Я помилилася щодо вас і навіть дозволила собі абсурдні коментарі щодо вашого характеру. Я знехтувала своїми обов'язками секретарки Голови, тому прийшла разом зі своїм племінником вибачитися перед вами. Сподіваюся, ви пробачите нам обом, — сказала Цзу Хуейїнь тихим голосом. Вона була ніби зовсім іншою людиною, втративши свою колишню зарозумілу поведінку!
Секретарка Голови була авторитетною особою з вищою посадою, ніж Хань Цзі, президент Магічної Асоціації Годинникової Вежі, але зараз вона вибачалася перед юнаком перед репортерами та іншими Членами Ради! Якби вони не знали, що Мо Фань був рятівником Стародавньої Столиці, вони б нізащо в це не повірили.
— Насправді я зловмисник, мерзенна людина, можна сказати. Від мене очікують, що я буду брати проблеми близько до серця, тому можу запевнити вас, що я точно запам'ятаю те, що ви зробили, — Мо Фань був далекий від того, щоб прощати. Крім того, Мо Фань уже давно хотів помститися Цзу Цзіміну!
Обличчя Цзу Хуейїнь стало чорним як вугілля, почувши слова Мо Фаня!
Цей чоловік був справжнім лиходієм. Він справді зловтішався з їхньої ситуації!
Мо Фань не збирався виявляти жодного милосердя. Цзу Хуейїнь не могла знайти виходу з цієї ганебної ситуації.
Жінка ледь не втратила розум, коли Хань Цзі розкрив, ким був рятівник Стародавньої Столиці!
Чутки про те, що Цзу Хуейїнь, секретарка Голови, звинуватила Мо Фаня в тому, що він зловмисник, уже давно поширилися серед громадськості. Весь світ пильно стежив за Світовим студентським турніром, тому подібний коментар неодмінно мав привернути увагу репортерів. До того ж, клан Лу був дуже зацікавлений у тому, щоб підставити Мо Фаня, тому вони без розбору поширювали ці новини, щоб звести наклеп на Мо Фаня, перш ніж він зможе прославитися завдяки Світовому студентському турніру. Однак після того, як Хань Цзі оголосив новину, змова, яку клан Лу та Цзу Хуейїнь організовували проти Мо Фаня, раптово рухнула, оскільки люди миттєво обернулися проти них!
Люди, які пережили Лихо Стародавньої Столиці, були особливо розлючені цими чутками. Їхня повага до Мо Фаня та Чжана Сяохоу просто зашкалювала. Іншим дозволялося лаяти їхніх батьків, але їм не дозволялося лаяти двох рятівників їхнього міста! Після того як Хань Цзі розкрив правду, будь-які негативні новини про Мо Фаня миттєво викликали лють у людей, заганяючи секретарку Голови в таку незручну ситуацію.
Цзу Хуейїнь і подумати не могла, що все дійде до такого, коли так зарозуміло виголошувала свої слова. Вона все одно змогла б оговтатися від ситуації, навіть якби Мо Фань був імператором, але лихо Стародавньої Столиці вже не було тим, що вона могла перекрутити своєю владою, оскільки люди не дозволили б їй маніпулювати правдою!
Ну й що з того, що вона була секретаркою Голови?
Чи вбила вона хоч одного мерця, чи врятувала когось, чи викрила членів Чорної Церкви під час Лиха Стародавньої Столиці?
Вона не зробила жодної з цих речей. Вона була лише авторитетною особою, яка всім вказувала, що робити. Менш ніж за годину люди почали вимагати покарання для Цзу Хуейїнь. Жінка ніколи не думала, що люди так збожеволіють через таку дрібницю!
Саме тому Цзу Хуейїнь привела з собою Цзу Цзіміна і вибачилася перед Мо Фанем на очах у всіх. Якби вона цього не зробила, їй був би кінець! Вище керівництво не дозволило б людині, засудженій народом, бути секретаркою Голови. Вона перейшла межу, і навіть вище керівництво не наважувалося заступатися за неї!
Інші представники влади негайно відмежувалися від секретарки Голови. Навіть клан Лу, який наполягав на тому, щоб підставити Мо Фаня, швидко перейшов на інший бік і засудив Цзу Хуейїнь за її недоречний коментар, оскільки вони насправді не казали нічого різкого про Мо Фаня.
У Цзу Хуейїнь виникло непереборне бажання розірвати на шматки людей із клану Лу. Вона фактично виступала від їхнього імені, а вони наважилися спалити мости після того, як перейшли річку!
Цзу Хуейїнь усе ще стояла схилившись і навіть не наважувалася подивитися на взуття Мо Фаня. Вона страшенно шкодувала про те, що зробила. Навіщо вона взагалі вирішила заступитися за Цзу Цзіміна? Її племінник завжди був хитрим у дрібницях, але ніколи не міг осягнути загальної картини. Навіщо вона взагалі намагалася підлеститися до клану Лу? Це ж із самого початку не мало до неї жодного стосунку!
— Голово, ви ж знаєте... що це було просто непорозуміння, — Цзу Хуейїнь ледь стримувала сльози. Уся ситуація змінилася всього за годину. Вона навіть не наважувалася уявити, що з нею буде далі.
— Як секретарка Голови, ти мусиш нести відповідальність за кожне своє слово. Якщо Мо Фань не бажає приймати твої вибачення, сподіваюся, ти знайдеш спосіб вгамувати ненависть людей, — спокійно відповів Шао Чжен.
Шао Чжен уже знав, що все зведеться до цього, хоча й був досить шокований тією каральною реакцією, яку люди спрямували проти жінки. Люди могли б навіть вимагати його відставки, якби він сказав хоч одне погане слово про Мо Фаня...
Шао Чжен не мав наміру допомагати Цзу Хуейїнь. Жінка використовувала політичні хитрощі, щоб формувати кліки* та фракції в партії. Власне кажучи, Шао Чжен уже давно хотів її позбутися. Хоча на перший погляд ця жінка була його помічницею, насправді вона була шпигункою, яку його політичні вороги підсадили до нього. Шао Чжен планував втілити в життя багато політичних рішень, але його вороги постійно втручалися.
(ПП: Кліка (від фр. clique — шайка, група) — це невелика, замкнена група людей, об’єднаних спільними інтересами, поглядами, соціальним статусом або діяльністю, які зазвичай не допускають сторонніх)
Шао Чжен вважав, що завжди виконував свої обов'язки з чистою совістю. Тому заради загальної картини і заради людей ця Цзу Хуейїнь повинна була піти зі своєї посади!
Коли люди вже збиралися йти, Фен Лі раптом повернувся до Му Нуцзяо і сказав:
— Му Нуцзяо, зв'яжися зі своєю родиною, скажи їм, що ти заміниш Цзу Цзіміна в наступних матчах.
Цзу Цзімін, який якраз виходив із палати, похитнувся з широко розплющеними очима, почувши ці слова.
— Наставнику, я... — спробував щось сказати Цзу Цзімін.
— Досить! Я чудово знаю про конфлікт між вами двома, але зараз на кону рейтинг нашої країни. Я не хочу, щоб будь-які конфлікти між членами команди стали фактором, через який ми можемо програти матч, і зайве казати, що це несправедливо чи ще щось. Якби це ти виграв для нас матч, я б так само без вагань вигнав Мо Фаня з команди! — Фен Лі був неймовірно впертим, коли вже щось вирішив.
Цзу Цзіміну здавалося, що він ось-ось розвалиться на шматки. Він зазнав повної поразки, навіть не встигнувши зустрітися з Мо Фанем віч-на-віч!
Цзу Цзімін і подумати не міг, що його виженуть із команди ось так. Він сподівався, що зможе реабілітуватися видатним виступом у наступних матчах, щоб його тітка, Цзу Хуейїнь, не так сильно на нього злилася, оскільки він усе ще міг бути їй корисним. Однак він був нічим іншим, як купою лайна, якщо більше не був членом національної збірної!
Його ситуація була гіршою за всі нічні кошмари, які він тільки міг собі уявити!
Тонкі штори злегка погойдувалися. У палаті поблизу стадіону Му Нінсюе, спершись головою на узголів'я ліжка, намагалася описати складне почуття у своєму серці.
Як вона й очікувала, хтось увійшов до кімнати, і це був не хто інший, як герой, за якого вболівала вся країна.
Му Нінсюе подивилася на чоловіка, на його байдужу, але дещо хтиву усмішку на обличчі...
— Сюесюе, я прийшов провідати тебе, як ти почуваєшся? — підійшов Мо Фань. На його тілі все ще були помітні травми, проте він здавався енергійним, як бик, ніби ніщо не могло повалити його на землю.
Му Нінсюе підняла погляд. Вона збиралася відповісти, коли побачила чіткі сліди від губ на щоці Мо Фаня. Вони були рожевими, і судячи з вигляду, власницею цих губ безперечно була приваблива жінка...
Му Нінсюе з усіх сил намагалася не звертати на це уваги, але Мо Фань швидко присунув своє обличчя ближче до неї. Му Нінсюе, яка спочатку вирішила бути добрішою до Мо Фаня, миттєво сповнилася гнівом та огидою!
— Ти дивився на себе в дзеркало? — сухо промовила Му Нінсюе.
— Ще ні, — відповів Мо Фань.
Мо Фань був абсолютно збитий з пантелику. Він зайшов до вбиральні, щоб подивитися в дзеркало, і з подивом побачив на своєму обличчі чіткі сліди помади.
Мо Фань миттєво відчув себе так, ніби його вразила блискавка. Він швидко почав витирати обличчя.
-Хай йому грець... це були губи Му Нуцзяо...-
Му Нуцзяо нарешті отримала нагоду виплеснути всю напругу, яку вона відчувала. Вона була настільки схвильована, що поцілувала Мо Фаня в щоку, коли непритомний Чжао Ман’янь був єдиною іншою людиною в палаті. Це не означало нічого серйозного, це був просто її спосіб розділити свою радість, адже вона доклала багато зусиль заради шансу приєднатися до національної збірної.
Жінка, яку підвищили до офіційного члена національної збірної, підсвідомо подарувала Мо Фаню поцілунок у відповідь на переповнюючу її радість. Однак, коли Му Нуцзяо зрозуміла, що точно перетнула межу, вона негайно втекла, мов налякана лань.
Мо Фань навіть не встиг скористатися нею. Він просто забув про поцілунок і прийшов провідати Му Нінсюе, щоб розповісти їй, яким неймовірним він був у матчі, але реальність завжди була до нього жорстокою.
— Сюесюе, хе-хе, я їх стер, що я хотів сказати... подивись на себе, чому твої руки знову такі холодні? Дай-но я їх для тебе зігрію... — почав Мо Фань.