Лютий Звір Блакитної Долини сильно пирхнув, збиваючи водяну пару туману донизу, наче краплі дощу.
Му Нінсюе ховалася в будівлі, але все ще відчувала холодне, вологе повітря, що пливло в її бік.
І вона, і Нічна Ракшаса затамували подих, боячись, що навіть найменший шум приверне увагу Лютого Звіра Блакитної Долини. Вони не були рівнею цьому монстру, не кажучи вже про групу істот, що трималися поруч із ним: у них були роти, як у акул, і гострі кістки на суглобах. Їхні розміри були подібні до людських, і вони навіть мали ноги, як у людей. Єдина відмінність полягала в тому, що їхні ступні нагадували ласти, дозволяючи вільно пересуватися як у воді, так і на суші.
Люті Демони-Акули мали низькі голоси. Їхню мову було практично неможливо розібрати, якщо не прислухатися уважно.
Нічна Ракшаса притислася до стіни і підняла свої чорні пухнасті вуха, схожі на вуха ельфа — елегантні й красиві.
— Няв~ — Нічна Ракшаса тихо нявкнула і вказала у двох напрямках, даючи знак Му Нінсюе, що два Люті Демони-Акули наближаються до будівлі.
— Ми мусимо негайно йти, — погодилася Му Нінсюе.
Білий Ридаючий Демон теж був у цьому районі. Кожна згаяна хвилина збільшувала ризик для життя Нань Жунні.
Однак у нинішньому стані вона не могла використати Крижаний Кристалічний Лук. Інакше вона б не вагалася його застосувати, незалежно від ціни, яку довелося б заплатити!
— Няв Няв Няв — очі Нічної Ракшаси розумно заблищали, коли вона розповідала Му Нінсюе свій план.
— Ти пропонуєш мені відволікти цих істот, а ти вполюєш Білого Ридаючого Демона? — запитала Му Нінсюе.
Нічна Ракшаса кивнула.
Битися з Лютим Звіром Блакитної Долини було непрактично. Їм потрібно було лише вполювати Білого Ридаючого Демона і піти. Це був єдиний варіант, що залишився.
Нічна Ракшаса справді була високоінтелектуальною істотою. Вона знала, що Му Нінсюе раніше наступила на хвіст Лютому Звірові Блакитної Долини, тому монстр так просто її не відпустить. Тож єдиним виходом було використати Му Нінсюе як приманку, щоб відволікти чудовиськ, а Нічна Ракшаса тим часом змогла б якнайшвидше вполювати Білого Ридаючого Демона.
— Гаразд... але як тільки ти вб'єш Білого Ридаючого Демона, не повертайся сюди. Краще перегрупуйся з командою і передай антидот своєму господарю. Антидот перетвориться на порошок за короткий час, якщо ми застрягнемо тут... — погодилася Му Нінсюе, кивнувши.
Нічна Ракшаса вирушила вистежувати Білого Ридаючого Демона. Вона використала свої закляття Тіні, оминула двох Лютих Демонів-Акул, що патрулювали будівлю, і чекала на свій шанс.
Однак Лютий Звір Блакитної Долини був істотою рівня Командира, і його чуття були набагато гострішими. Нічна Ракшаса не змогла б уникнути його нагляду, тому їй потрібно було, щоб Му Нінсюе відволікла істоту.
Му Нінсюе глибоко вдихнула, побачивши, що Нічна Ракшаса зайняла позицію.
На щастя, Цзян Юй відправив свого розумного контрактного звіра їй на допомогу. Інакше вона б блукала Східною Морською Фортецею безцільно, наче безголова муха.
Однак... Му Нінсюе не мала уявлення, як довго зможе протриматися, якщо Лютий Звір Блакитної Долини поженеться за нею.
Крижаний Кристалічний Лук був недоступний, а вона все ще не повністю відновилася від поранень. Втекти від істоти рівня Командира буде важко.
Почав дмухати вітер. Му Нінсюе стиснула повітря навколо себе, не привертаючи уваги двох Лютих Демонів-Акул, що були поруч.
Раптом Му Нінсюе зробила свій хід. Вона викликала крижаний вітерець і рвонула в іншому напрямку. Люті Демони-Акули, що намагалися загнати її в пастку, на мить завмерли, а потім закричали низькими голосами, подаючи сигнал своїм товаришам і королю, що вони знайшли жінку!
Усі Люті Демони-Акули закричали одночасно. Більшість істот з акулячого племені зібралися на головній вулиці, і їхні глибокі, резонуючі крики незабаром відлунили по всій окрузі.
Лютий Звір Блакитної Долини негайно розвернувся і пішов на крики туди, де помітили жінку. Половина його тіла була занурена у воду; він напівбіг-напівплив до Му Нінсюе!
Істота не забула болю, якого завдала їй стріла дівчини. Вона помітила, що аура Му Нінсюе вже не така сильна, як під час їхньої першої зустрічі. Ці дикі морські монстри були мстивими створіннями. Навіть найменшу образу можна було змити лише смертю. Тому він ненавидів Му Нінсюе набагато більше, ніж будь-якого іншого мага в дев'ятнадцятій зоні.
Важко зупинити істоту рівня Командира, яка вирішила втекти. Однак, зважаючи на тиск, під яким вони зараз перебували, оточуючі не могли не бажати, щоб хтось відвів цього монстра подалі.
— Чому Лютий Звір Блакитної Долини йде? — запитав літній маг, спостерігаючи за головною вулицею.
— Здається, він прямує туди, де Хіросе.
— Хіросе, Хіросе, стережись Лютого Звіра Блакитної Долини, він іде у твій бік, уникай контакту з істотою!
Люди в дев'ятнадцятій зоні мали свій власний канал зв'язку, що дозволяло їм легко обмінюватися інформацією про істоту рівня Командира.
— Зрозумів... о, істота женеться за жінкою... срібне волосся... це вона! — першу частину речення Хіросе сказав своїй команді, а другу пробурмотів собі під ніс.
На відміну від інших магів, Хіросе стояв на майже зруйнованому маленькому дерев'яному човні. Здавалося, що човен ось-ось потоне, але Хіросе був одягнений у довгий плащ і не дозволяв припливу просто так знущатися з нього, наче він був водяною лілією.
Він стояв ідеально стійко. Придивившись ближче, можна було побачити, що він стояв не просто на човні, а на бурхливій течії.
Спочатку Хіросе планував утекти. Однак він здригнувся, побачивши струнку фігуру, яку переслідував Лютий Звір Блакитної Долини.
Срібне волосся — мабуть, найбільш унікальний колір волосся, про який можна тільки мріяти. Хоча туман заважав йому чітко розгледіти її обличчя, він був упевнений, що це та сама чарівна жінка, на яку він натрапив раніше.
Хіросе зціпив зуби. Він узяв під контроль потік води і рушив до позиції срібноволосої жінки.
— Сюди!
Хіросе застрибнув на будівлю, використовуючи інерцію припливу, і крикнув до Му Нінсюе, яка бігла навмання.
Почувши голос, Му Нінсюе негайно змінила напрямок.
Ззаду швидко наближалися кілька спалахів. Му Нінсюе не забула про потужні водяні промені, якими міг стріляти Лютий Звір Блакитної Долини. Вона не встигала дістатися будівель вчасно, тому негайно стрибнула у воду.
— Хіросе, не йди, у тебе немає прикриття! — кричали його товариші в комунікатор.
Хіросе завмер із порожнім виразом обличчя. Міцні будівлі перед ним повністю обвалилися після удару водяних променів. Простір перед ним відкрився, дозволяючи побачити морду Лютого Звіра Блакитної Долини. Його серце почало шалено калатати...
З якоїсь причини одне око на морді Лютого Звіра Блакитної Долини було порожнім, а з очниці текла кров!