«Дев'ятнадцята зона, дев'ятнадцята зона, де, в біса, ця дев'ятнадцята зона?»
Усе навколо було неосяжною білою пеленою через туман, і Мо Фань не міг знайти правильний напрямок. Він ні на мить не припиняв лаятися собі під ніс.
Стрімкий Зоряний Вовк був наземною істотою. Його хутро промокло наскрізь від вологи, і тепер він виглядав як мокрий собака. Здавалося, що звір втратив свою вовчу гідність, втративши красивий вигляд хутра. Він був пригнічений, а сирий запах солоної води до того ж заважав його нюху.
— Гей, друже, це правильний шлях до дев'ятнадцятої зони? — Мо Фань швидко підбіг і запитав, побачивши людину, що стояла на даху.
Тільки такий дивак, як Мо Фань, міг питати дорогу посеред битви.
Чоловік обернувся і заговорив низьким голосом. Мо Фань не зміг розібрати, що це за мова.
— Я тебе не чую, можеш говорити гучніше... йди ти до дідька! — вилаявся Мо Фань, різко відскакуючи вбік.
Отруйний язик вилетів просто на нього з неймовірною силою. Він відчув потужний потік повітря, що пронісся повз. Якби язик влучив, то розтрощив би кістки його обличчя на друзки!
Не дивно, що Мо Фань лаявся без упину, ці морські монстри були просто надто хитрі! Він уже натрапив на істоту, яка маскувалася під будівлю, випльовуючи біле павутиння, а тепер ще одна прикидалася людиною в тумані.
Силует істоти нагадував людський, але її тіло було вкрите лускою. Суглоби мали кістки, схожі на акулячі плавці. Вона мала плаский рот, подібний до акулячого, що займав дві третини обличчя і ховав у собі той самий отруйний язик!
Мо Фань скривився від огиди, усвідомивши, що натрапив на морського монстра, просто запитуючи дорогу.
Лютий Демон-Акула посідав високе місце за рівнем жорстокості серед морських монстрів. Зазвичай у Мо Фаня виникало бажання повиривати всі його ікла і використати їх як прикраси, але сьогодні він був не в гуморі!
Рот Лютого Демона-Акули був повний крові. Мо Фань помітив шматок розірваного одягу між його зубами...
— Я не збираюся тебе бити, тож краще не чіпай мене, йдімо кожен своєю дорогою, — Мо Фань пильно витріщився на Лютого Демона-Акулу. Інтуїція підказувала йому, що ця істота не є легким супротивником.
Мо Фань повільно обійшов істоту, щоб продовжити свій шлях.
Лютий Демон-Акула спостерігав за Мо Фанем. Судячи з того, як сіпалися м'язи його обличчя, здавалося, що він шкіриться. Усмішка була саме такою, як і випливало з його назви — страхітливо лютою!
— Жери це! — Мо Фань зробив свій хід, перехопивши ініціативу в атаці, не чекаючи реакції Лютого Демона-Акули. Йому не потрібно було викликати вогонь перед атакою, його кулак просто спалахнув полум'ям, коли він змахнув рукою в повітрі!
Мо Фань був би несповна розуму, якби повірив, що істота відпустить його просто так. Палаючий вогонь на його правій руці був таким же сильним, як і завжди, незважаючи на вологу в повітрі. Іскри миттєво розлетілися навколо, підпалюючи все навколо.
Лютий Демон-Акула був абсолютно не готовий до цього, і його відкинуло на велику відстань. Він врізався в будівлю на іншому боці вулиці й упав у воду.
На щастя для істоти, вулиця була затоплена припливом. Інакше вона б сильно постраждала від тривалого горіння Трояндового Полум’я!
Усунувши перешкоду, Мо Фань негайно продовжив свій шлях.
Усе це місце кишіло морськими монстрами. Лише небеса знали, чи повернеться ця тварюка зі своїм племенем, щоб помститися!
Мо Фань прийняв мудре рішення. Незабаром після того, як він пішов, кілька акулячих голів виринули з води, виставивши свої скреготливі ікла над поверхнею.
Вони озирнулися, шукаючи безсоромного мага, але чоловіка вже й слід загув. Їм не залишалося нічого іншого, як клацати щелепами об будівлі, щоб вимістити своє розчарування.
Мо Фань нервував. Як морські монстри так швидко вторглися до Східної Морської Фортеці? Усе місце вже було заповнене ними!
Скільки морських монстрів приніс до фортеці цей величезний приплив? Він навіть не уявляв, скільки часу їм знадобиться, щоб перебити їх усіх.
— Будь ласка, скажіть мені, що я рухаюся правильно? — Мо Фань повністю втратив орієнтацію. Усе навколо було вкрите туманом. Видимість становила лише двісті метрів.
Будівлі на кожній вулиці виглядали неймовірно схожими, без жодного орієнтира, що вирізнявся б серед них. Мо Фань боявся почути, що він у двадцять першій зоні, коли нарешті побачив людину.
— Здається, попереду хтось є... — Мо Фань нарешті побачив у тумані світло від заклять.
Ця фігура точно не могла бути морським монстром, оскільки було видно, що вона використовує закляття. Мо Фань одразу прискорив ходу і побіг на світло.
Будівлі під ним здригалися. Мо Фаня охопило занепокоєння, щойно він побіг на світло. Просуваючись далі, він зрозумів, що туман у цьому районі не такий густий, найімовірніше, тому що Маги Світла намагалися його розігнати...
Коли видимість покращилася, Мо Фань негайно попрямував туди, де були люди.
У вухах гуло від сильної вібрації. Му Нінсюе присіла і сховалася всередині будівлі.
Будівля була фактично порожньою, без вікон і дверей. Вона могла легко бачити вулицю, по якій рухався монстр із чотирма шипастими руками.
Головна вулиця була набагато ширшою, відстань між будівлями з обох боків сягала ста метрів, але магів навколо було небагато, оскільки з'явилася істота рівня Командира!
Лютий Звір Блакитної Долини!
Му Нінсюе впізнала Лютого Звіра Блакитної Долини. Це був один із двох монстрів, з якими команда вже стикалася в дев'ятнадцятій зоні.
Так само і Лютий Звір Блакитної Долини впізнав Му Нінсюе. П'ять хвилин тому Му Нінсюе нарешті знайшла слід Білого Ридаючого Демона, але коли вона завернула за ріг, Лютий Звір Блакитної Долини опинився за лічені сантиметри від її обличчя. На щастя, Нічна Ракшаса вчасно зреагувала і видерла єдине око на обличчі Лютого Звіра Блакитної Долини. Інакше життя Му Нінсюе було б у небезпеці.
Нічна Ракшаса була поранена після удару шипами однієї з рук Лютого Звіра Блакитної Долини. На грудях кішки виднівся чіткий кривавий поріз.
— Ти як? — Му Нінсюе картала себе. Якби вона не була так зайнята Білим Ридаючим Демоном, то уникла б зіткнення з Лютим Звіром Блакитної Долини.
Лютий Звір Блакитної Долини, вочевидь, винюхав її. Він чекав на неї, щоб помститися.
Уперше Лютий Звір Блакитної Долини з'явився тут, у дев'ятнадцятій зоні, але тепер він знову виник у тій самій зоні. Важко було сказати, що ця істота задумала...
— Няв!
Нічна Ракшаса лизнула лапу, перш ніж прикласти її до порізу. Незабаром кров перестала текти.
— Яке полегшення! — Му Нінсюе з полегшенням зітхнула, побачивши, що з маленькою демонічною кішкою все гаразд.